Рішення № 72813891, 12.03.2018, Франківський районний суд м. Львова

465/1520/16-ц

2/465/296/18

РІШЕННЯ

Іменем України

12.03.2018 року м. Львів

Франківський районний суд міста Львова

у складі головуючого судді Кузь В.Я.

при секретарі Янковській С.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, за участю третьої особи – приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_5 про визнання недійсною Довіреності, посвідченої ОСОБА_6, акредитованим нотаріусом штату Каліфорнія округу ОСОБА_7 – Анжелес 19 грудня 2013 року та визнання недійсним Договору дарування від 23 січня 2014 року 1/2 ( однієї другої) частки квартири АДРЕСА_1, що посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_5, як такий, що укладений з порушенням Закону України «Про нотаріат», а саме ст. ст.. 43,44,98,100, 103; Цивільного кодексу України - ст.. ст.. 317,319,358; Гаазької Конвенції 1961 року - ст.. ст.. 1,2,3; Закону України «Про міжнародне приватне право» - ст. ст. 2,13,14 та стягнення судових витрат,-

В С Т А Н О В И В :

21 березня 2016 року позивач звернувся в суд з цивільним позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_8, ОСОБА_4, з участю третьої особи: приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_5 про визнання недійними довіреності на право дарування та договору дарування1/2 частки квартири АДРЕСА_2 ( т. ас.1 -7).

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що 23.01.2014 року приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_5 посвідчено договір дарування ? частки квартири АДРЕСА_3 між ОСОБА_2, від імені якої за довіреністю діяла ОСОБА_8, та ОСОБА_4, , який зареєстровано в реєстрі № 60.

Разом з тим, вказує, що вказана квартира належала на праві спільної часткової власності йому та відповідачу ОСОБА_2, що підтверджується витягом №27456946 від 28.09.2010 року, виданого обласним комунальним підприємством ЛОКП БТІ та ЕО, а також рішенням Франківського районного суду м. Львова від 30.09.2008 року у справі про поділ майна подружжя.

Вважає, що договір дарування, посвідчений нотаріусом із грубим порушенням норм чинного законодавства, оскільки за основу такого взято рішення Франківського районного суду м. Львова від 30.09.2008 року, разом з тим , із останнього вбачається, що майно поділене між ОСОБА_2 та ОСОБА_9, а не ОСОБА_1, однак нотаріусом вказане прізвище позивача вірно, як і вподальшому реєстратором при здійсненні державної реєстрації , що суперечить п.1.9., 2.2., 3.1., 7.8. Тимчасового положення «Про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно» та п.1 ч.2 ст. 9, п.2 ст. 11, ч.1 ст. 19, ч.1 ст. 20 Закону України « Про державну реєстрацію речових прав».

Також, звернув увагу суду, що рішенням суду встановлено спільну часткову власність між ним та відповідачкою, на яке розповсюджуються норми ст. 358 ЦК України, однак ОСОБА_2 зареєструвала свою частку квартири , як приватну спільну часткову власність, що підтверджується витягом № 27456946 Про реєстрацію права на нерухоме майно від 28.09.2010 року.

Окрім того, у вказаному договорі дарування міститься покликання на те, що ? частка квартири №9 на вул. Академіка Лазаренка, 36 у м. Львові є особистою приватною власністю ОСОБА_2, згідно із рішенням Франківського районного суду м. Львова, що свідчить про фальсифікацію документів з боку нотаріуса, відповідача ОСОБА_2 та її довіреної особи ОСОБА_8

Із цих підстав просить визнати недійсним договір дарування від 23.01.2014 року ? частки квартири АДРЕСА_3.

Також, просить суд визнати недійсною довіреність від імені ОСОБА_2 , що видана в Сполучених Штатах Америки , штат Каліфорнія, округ ОСОБА_7 – Анжелес, місто ОСОБА_7 – Анжелес 19.12.2013 року, де її підпис акредитований нотаріусом ОСОБА_6 , оскільки така на території України не представлена, так як ОСОБА_2 є громадянкою України, відтак має звертатись до дипломатичного представництва України в ОСОБА_7.

Просить позовні вимоги задоволити.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, пояснення дав аналогічні викладеним в позові та додатково пояснив, що відповідачкою порушено право розпоряджатись майном, що є у спільній сумісній власності.

Відповідач ОСОБА_2 в судові засідання не прибула, направила до суду свого представника – адвоката ОСОБА_10, що діє на підставі договору про надання правової допомоги від 12.05.2016 року, який позовні вимоги заперечив, покликавшись на письмові заперечення, відповідно до яких просить відмовити у задоволенні позовних вимог за безпідставністю, так як договір дарування укладений між сторонами на підставі правових норм та без будь – якого порушення, а довіреність видана його довірителькою на підставі та у спосіб передбачений національним та міжнародним правом.

Звернув увагу суду, що предметом спору є договір та довіреність, укладені між фізичними особами, стороною яких не є позивач, відтак не має їх оспорювати.

Окрім того, спростував усі докази, на які покликається позивач у своїх доводах на підтвердження позовних вимог, так як описка вказані у рішення суду «Підгорецький», а не «Підгородецький», а також процедура державної реєстрації договору дарування ? частки квартири не зазіхають на право власності ОСОБА_1 на його, ? частку квартири АДРЕСА_3. Нотаріусом при заключенні договору дарування перевірялась інформація щодо належності на праві власності ОСОБА_2 ? частки квартири згідно із Державним реєстром речових прав на нерухоме майно, а також така реєстрація здійснювалась відповідно до вимог Закону України « Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» станом на 23.01.2014 року. Із цих підстав просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Відповідач ОСОБА_4Б.в судовому засіданні позовних вимог не визнав, покликавшись на свої письмові заперечення, відповідно до яких зазначив, що довіреність видана ОСОБА_2 на ім»я ОСОБА_11 видана відповідно до норм чинного законодавства та міжнародних договорів. ОСОБА_11 ж , діючи як представник ОСОБА_2, маючи необхідних обсяг повноважень – підписала у нотаріуса договір дарування на ? частку квартири, що була виділеною їй із права спільної сумісної власності.

Усі інші доводи позивача щодо порушення процесу державної реєстрації, вважає надуманими та такими, що суперечать вимогам закону, оскільки нотаріус діяла в межах закону та своїх повноважень, не порушуючи при цьому прав позивача, оскільки відповідно до вимог ст. 361 ЦК України, ОСОБА_2 розпорядилась своєю часткою ,на що їй не потрібно було отримувати згоду іншого співвласника у спільній частковій власності. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Відповідач ОСОБА_8 в судовому засіданні позовних вимог не визнала, покликавшись на письмові заперечення, відповідно до яких вважає, що позивач немає права звернення із даним позовом до суду, оскільки рішенням Франківського районного суду м. Львова від 15.10.2015 року, відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання дій протиправними та визнання недійсним договору дарування від 23.01.2014 року. Рішенням апеляційного суду Львівської області від 08.02.2016 року, рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове, яким у задоволенні позову відмовлено.

Позивачем ОСОБА_12 подано касаційну скаргу на рішення суду апеляційної інстанції, за наслідками розгляду якої, відкрито касаційне провадження, однак рішення щодо вирішення даного спору немає.

Відтак, вважає, що оскільки рішення суду апеляційної інстанції не скасоване , факти встановлені в ньому доказуванню не підлягають.

Крім того, спростовує твердження позивача щодо неправомірності видачі довіреності ОСОБА_2 на її, ОСОБА_8, ім»я, а також укладення договору дарування від 23.01.2014 року, мотивуючи тими ж доводами, що й відповідач ОСОБА_2 та ОСОБА_4 Просить відмовити у задоволенні позову.

Третя особа приватний нотаріус ОСОБА_5 в судовому засіданні проти позову заперечила, покликаючись на письмові заперечення , відповідно до яких стверджує, що квартира АДРЕСА_4 належала ОСОБА_1 та ОСОБА_2С . на праві спільної часткової власності на підставі рішення Франківського районного суду м. Львова від 30.09.2008 року, відтак кожен із них володіє своєю особистою часткою на підставі ст. 356 ЦК України та ст. 7 ЖК України.

Щодо правомірності своїх дій, як нотаріуса , зазначила, що відповідно до пп.5.5. п.5 глави 1 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України від 22.02.2012 року № 296/5, при посвідченні договору дарування ? частки квартири , нотаріусом не вимагається підтвердження повідомлення іншого співвласника про намір подарувати іншим співвласником належну йому частку.

Крім того, довіреність видана на ім»я ОСОБА_8, посвідчена акредитованим нотаріусом штату Каліфорнія , з проставленим на ній Апостилем відповідно до Гаазької конвенції 1960 року, а відтак така відповідає вимогам ст. 13 Закону України « Про міжнародне приватне право», ст. 100 Закону України « Про нотаріат», а відтак дана довіреність є офіційним документом , що не потребує додаткової реєстрації на території України. Просить відмовити в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши наявні в матеріалах справи документи та докази, суд приходить до висновку, що у задоволенні позовних вимог слід відмовити за безпідставністю таких.

Судом встановлено, що 21.01.2015 року ОСОБА_12 звернувся до Франківського районного суду м. Львова із позовною заявою до ОСОБА_5 про визнання протиправними дій та визнання недійсним договору дарування ? частки квартири АДРЕСА_3.

Рішенням Франківського районного суду м. Львова від 15.10.2015 року, відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .

Не погоджуючись із вказаним рішенням, позивач оскаржив його в апеляційному порядку, за результатами розгляду якого, рішенням апеляційного суду Львівської області від 08.02.2016 року, рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове, яким у задоволенні позову відмовлено.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції, колегія суддів апеляційного суду Львівської області зазначила: « За змістом договору дарування ОСОБА_2 розпорядилась часткою квартири, що не вимагає встановлення обставин можливості її реального поділу. Вимоги ч.2 ст. 719 ЦК України дотримано.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що права позивача оспорюваним правочином не є порушеними. За таких обставин відсутні підстави для визнання його недійсним та відповідно відсутні підстави для задоволення інших вимог позивача.

Як встановлено судом, в ході розгляду справи Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 09.03.2017 року, рішення апеляційного суду Львівської області від 08 лютого 2016 року залишено без змін.

Разом з тим, 21.03.2016 року, позивач повторно звернувся до Франківського районного суду м. Львова із позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_8, ОСОБА_4, з участю третьої особи: приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_5 про визнання недійсною Довіреності, посвідченої ОСОБА_6, акредитованим нотаріусом штату Каліфорнія округу ОСОБА_7 – Анжелес 19 грудня 2013 року та визнання недійсним Договору дарування від 23 січня 2014 року 1/2 ( однієї другої) частки квартири АДРЕСА_1, що посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_5, як такий, що укладений з порушенням Закону України «Про нотаріат», а саме ст. ст.. 43,44,98,100, 103; Цивільного кодексу України - ст.. ст.. 317,319,358; Гаазької Конвенції 1961 року - ст.. ст.. 1,2,3; Закону України «Про міжнародне приватне право» - ст. ст. 2,13,14 .

Із позову вбачається, що позивач вважає, що договір дарування, посвідчений нотаріусом із грубим порушенням норм чинного законодавства, що призвело до неналежної державної реєстрації, а також просить суд визнати недійсною довіреність від імені ОСОБА_2 , що видана в Сполучених Штатах Америки , , оскільки така на території України не представлена, так як ОСОБА_2 є громадянкою України, відтак має звертатись до дипломатичного представництва України в ОСОБА_7.

Судом встановлено, що згідно із свідоцтвом про право власності на квартиру № 8000055 від 7.11.2001 рокуАДРЕСА_5, яка знаходиться за адресою : м. Львів, вул.. Лазаренка, 36 належить на праві спільної сумісної власності гр. ОСОБА_1 та ОСОБА_2

Рішенням Франківського районного суду м. Львова від 30.09.2008 року, яке залишене без змін ухвалою апеляційного суду Львівської області від 21.05.2009 року., за ОСОБА_2, визнано право власності на ? частину квартири АДРЕСА_3 та 1/2автомобіляVolkswagen Golf 3, 1994 року випуску, державний номерний знак 81729ТС.

Із цих підстав, 28.09.2010 року, Обласним комунальним підприємством ЛОР « Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» було зареєстровано право власності ОСОБА_2 на ? частки квартири АДРЕСА_3, , реєстраційний номер № 31608000.

19 грудня 2013 року ОСОБА_2, видала на ім.»я ОСОБА_8, довіреність на право розпорядження усім її майном .

Як вбачається із тексту довіреності, така була посвідчена акредитованим нотаріусом штату Каліфорнія, округу ОСОБА_13 ОСОБА_6 , яка діяла на підставі ліцензії № 1945851 виданої секретарем штату Каліфорнія та дійсної до 29.07.2015 року.

23 січня 2014 року, між ОСОБА_2, від імені якої на підставі довіреності діяла ОСОБА_8 та ОСОБА_4 укладено договір дарування 1/2 частки квартири АДРЕСА_6.

Договір посвідчено приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_5 На підставі цього договору ОСОБА_2 подарувала, а ОСОБА_4 прийняв у дар ? частку квартири АДРЕСА_6.

Позивач просить визнати даний договір недійсним, з підстав того, що такий укладений на підставі довіреності , що така не є представленою на території України, а також укладений із порушенням Закону України «Про нотаріат», ст..ст. 317, 319, 358 Цивільного Кодексу України, Гаазької Конвенції 1961 року та Закону України «Про міжнародне приватне право».

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач покликається на порушення приватним нотаріусом ОСОБА_5 норм Закону України «Про нотаріат», Гаазької Конвенції 1961 року та Закону України «Про міжнародне приватне право».

Разом з тим, вказані обставини були предметом розгляду в суді апеляційної інстанції 08.02.2016 року, досліджені судом із покликанням на ті ж статті, якими керувався позивач звертаючись до суду із даним позовом.

Згідно ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказується при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Що стосується позовних вимог про визнання недійсною Довіреності, посвідченої ОСОБА_6, акредитованим нотаріусом штату Каліфорнія округу ОСОБА_7 – Анжелес 19 грудня 2013 року, то у задоволенні такого слід відмовити за безпідставністю, з огляду на наступне.

Вказана довіреність також була предметом розгляду апеляційного суду Львівської області 08.02.2016 року на її відповідність вимогам вітчизняного та міжнародного законодавства. Судом встановлено, що: «Довіреність видана на три роки, посвідчена акредитованим нотаріусом штату ОСОБА_6, округу ОСОБА_13, яка діяла на підставі ліцензії № 1945851 виданої секретарем штату Каліфорнія та дійсної до 29.07.2015 року.

Довіреність чинна до 19 грудня 2016 року і її дія ніким не припинена, недійсною не визнана. По формі та змісту відповідає вимогам, що до неї ставляться».

Окрім того, в силу дії ч. 1ст. 4 ЦПК Україникожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Положеннями ч.1 ст. 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 51 ЦПК України,суд за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем не закриваючи провадження у справі.

За змістом вказаної статті, належними є сторони, які є суб'єктами спірних правовідносин. Належним є відповідач, який дійсно є суб'єктом порушеного, оспорюваного чи невизнаного матеріального правовідношення. Належність відповідача визначається, перш за все, за нормами матеріального права. Відтак, неналежним відповідачем є особа, яка не має відповідати за пред'явленим позовом.

Звертаючись до суду із позовною вимогою про визнання недійсною Довіреності посвідченої ОСОБА_6, акредитованим нотаріусом штату Каліфорнія округу ОСОБА_7 – Анжелес 19 грудня 2013 року, позивачем не зазначено останню в якості відповідача, хоч вказується, що її діями порушено його права та інтереси, за захистом яких він звернувся до суду.

В ході розгляду справи, позивачу надано можливість залучити належного співвідповідача в цій частині позовних вимог та роз»яснено порядок подання такого позову, однак скористатись своїми процесуальними правами позивач відмовився , підтримуючи свої первинні позовні вимоги.

Таким чином, з огляду на те, що суд розглядає справу на підставі та в межах заявлених позивачем вимог, а позов заявлено до неналежного відповідача, а підстави, на які посилається позивач для визнання недійсним довіреності та договору дарування були предметом розгляду у суді та по них прийнято рішення, що набрало законної сили, у задоволенні вимог щодо визнання недійсним довіреності слід відмовити.

Також слід відмовити і у задоволенні вимог про визнання недійсним Договору дарування від 23 січня 2014 року 1/2 частки квартири АДРЕСА_1, що посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_5, оскільки ці вимоги є похідними від визнання недійсною оспорюваної позивачем довіреності.

На підставі викладеного та керуючись ст..ст. 12, 81, 258,259, 263-265, 352, 354, ЦПК України,-

ВИРІШИВ:

Відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, за участю третьої особи – приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_5 про визнання недійсною Довіреності, посвідченої ОСОБА_6, акредитованим нотаріусом штату Каліфорнія округу ОСОБА_7 – Анжелес 19 грудня 2013 року за безпідставністю таких.

Відмовити у задоволенні позовних вимог про визнання недійсним Договору дарування від 23 січня 2014 року 1/2 ( однієї другої) частки квартири АДРЕСА_1, що посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_5, як такого, що укладений з порушенням Закону України «Про нотаріат», а саме ст. ст.. 43,44,98,100, 103; Цивільного кодексу України - ст.. ст.. 317,319,358; Гаазької Конвенції 1961 року - ст.. ст.. 1,2,3; Закону України «Про міжнародне приватне право» - ст. ст. 2,13,14, за відсутністю на те підстав.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Львівської області шляхом подачі апеляційної скарги через суд, що ухвалив рішення протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя В. Кузь