Рішення № 72813735, 12.03.2018, Сихівський районний суд м. Львова

Справа № 464/1268/18

пр.№ 2/464/841/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12.03.2018 м.Львів

Сихівський районний суд м.Львова

у складі: головуючого Мички Б.Р.

секретар судового засідання Янишин М.Б.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні у м.Львові в порядку загального позовного провадження цивільну справу № 464/1268/18 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,

в с т а н о в и в:

Ухвалою Сихівського районного суду м.Львова від 06.02.2018 позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та поділ майна подружжя прийнято до розгляду, відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче судове засідання на 12 березня 2018 року.

Ухвалою Сихівського районного суду м.Львова від 12.03.2018 клопотання ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про роз'єднання позовних вимог задоволено, роз'єднано позовні вимоги про розірвання шлюбу і поділ майна подружжя та виділено в самостійне провадження позовну вимогу про розірвання шлюбу, яку передано для автоматизованого розподілу.

Так, згідно з протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 12.03.2018 дану справу передано для розгляду головуючому судді Мичці Б.Р. та присвоєно єдиний унікальний номер судової справи: 464/1268/18, номер провадження: 2/464/841/18.

А відтак, в межах даної справи суд розглядає позовну вимогу про розірвання шлюбу.

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2, в якому просить розірвати шлюб укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, зареєстрований 24 січня 1978 року Верхньолужоцькою сільською радою Старосамбірського району Львівської області, актовий запис № 2. В обгрунтування позовних вимог покликається на те, що 24 січня 1978 року зареєстрував шлюб із ОСОБА_2, в якому мають трьох дітей, які вже досягли повноліття. Зазначає, що спільне життя з нею не склалося у зв'язку з тим, що у них різні інтереси, вид діяльності, різні друзі та знайомі. Шлюбні відносини між ними фактично припинились, спільне господарство не ведеться, кожен з них створює сам свій спосіб життя. Вказує, що відповідач подати спільну заяву до органів державної реєстрації актів цивільного стану про розірвання шлюбу не бажає, у зв'язку з чим змушений звернутись до суду за захистом порушеного права. Стверджує, що подальше спільне проживання та збереження шлюбу неможливі, а тому формально існуючий шлюб необхідно припинити.

Позивач та відповідач у підготовче судове засідання не з'явилися, подали до суду заяву, в якій просять розірвати шлюб, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, зареєстрований 24 січня 1978 року Верхньолужоцькою сільською радою Старосамбірського району Львівської області, актовий запис № 2, оскільки сім'я фактично розпалась та примирення між ними є неможливим. Розгляд справи просять проводити за їх відсутності.

У зв'язку із неявкою у підготовче судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється згідно із вимогами ч.2 ст.247 ЦПК України.

З'ясувавши обставини, на які посилаються учасники справи, та дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, суд дійшов до наступного висновку з огляду на таке.

Відповідно до ч.3 ст.200 ЦПК України у випадку визнання позову відповідачем суд ухвалює рішення за результатами підготовчого провадження.

Відповідно до ч.4 ст.206 Цивільного процесуального кодексу України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

У відповідності до ч.1 ст.206 ЦПК України відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

Судом встановлено, що сторони зареєстрували шлюб 24 січня 1978 року у Верхньолужоцькій сільській раді Старосамбірського району Львівської області, про що складено відповідний актовий запис №2. В шлюбі мають трьох дітей, які вже досягли повноліття. Сімейне життя між сторонами не склалось, перебуваючи в зареєстрованому шлюбі міцної сім'ї вони не утворили, не ведуть спільне господарство, не підтримують подружніх відносин та їх шлюб носить формальний характер.

Відповідно до ч.1 ст.24 Сімейного кодексу України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Згідно з ч. 3 ст. 105 Сімейного кодексу України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду.

Частиною 2 статті 112 Сімейного кодексу України передбачено, що суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Враховуючи викладене та визнання відповідачем позову, а також те, що таке визнання не суперечить закону і не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд приходить до переконання, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу неможливі, суперечать інтересам сторін, сім'я розпалась остаточно та шлюб існує формально, а тому вважає необхідним формально існуючий шлюб розірвати.

Згідно з ч.1 ст.142 ЦПК України у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Судом встановлено, що позивачем при поданні позову до суду сплачено судовий збір у сумі 5990,80 грн., згідно з квитанції №0.0.931969922.1 від 04 січня 2018 року, банк отримувача ГУ ДКСУ у Львівській області, отримувач Сихівський районний суд м.Львова, р/р 31218206700008, МФО 825014, КОД ЄДРПОУ 38007636.

Як вбачається із матеріалів справи даний судовий збір сплачений за дві позовні вимоги: майнового характеру, а саме поділ майна подружжя, та немайнового - розірвання шлюбу.

Згідно із пп.3 п.1 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви про розірвання шлюбу справляється судовий збір у розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до ч.3 ст.6 даного закону за подання позовної заяви про розірвання шлюбу з одночасним поділом майна судовий збір справляється за розірвання шлюбу і за поділ майна.

А відтак, враховуючи те, що ухвалою Сихівського районного суду м.Львова від 12.03.2018 роз'єднано позовні вимоги про розірвання шлюбу і поділ майна подружжя та виділено в самостійне провадження позовну вимогу про розірвання шлюбу, суд приходить до висновку, що за подання позовної заяви про розірвання шлюбу позивачем сплачено судовий збір у розмірі 704,80 грн.

Враховуючи вищевикладене, а також і те, що розгляд даної справи по суті не здійснювався, що підтверджується її матеріалами, суд приходить переконання, що позивачу ОСОБА_2 необхідно повернути з Державного бюджету України 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову до суду, що становить 352,40 грн.

Відповідно до ст.141 Цивільного процесуального кодексу України на відповідача слід покласти іншу частину сплачених позивачем при подачі позову до суду документально підтверджених судових витрат, а саме 352,40 грн. судового збору.

На підставі ст.ст.24, 105, 112 Сімейного Кодексу України та керуючись ст.ст. 2, 12, 81, 89, 141, 142, 200, 206, 247, 258, 259, 263-265, 273, 354 Цивільного процесуального кодексу України,

у х в а л и в:

позов задовольнити повністю.

Розірвати шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, зареєстрований 24 січня 1978 року Верхньолужоцькою сільською радою Старосамбірського району Львівської області, про що складено відповідний актовий запис №2.

Після розірвання шлюбу залишити ОСОБА_2 прізвище - «ОСОБА_2».

Повернути ОСОБА_1 з Державного бюджету України 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову до суду, що становить 352,40 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 сплачені позивачем при подачі позову до суду судові витрати в розмірі 352,40 грн.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається з урахуванням Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1, місце проживання: АДРЕСА_1.

Відповідач: ОСОБА_2, реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2, місце проживання: АДРЕСА_1.

Головуючий Б.Р. Мичка