Постанова № 72812997, 13.03.2018, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний №332/2435/17 Головуючий у 1 інстанції: Безлер Л.В.

Провадження № 22-ц/778/732/18 Суддя-доповідач: Дашковська А.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«13» березня 2018 року м. Запоріжжя

Апеляційний суд Запорізької області у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого: Дашковської А.В.,

суддів: Кримської О.М.,

Подліянової Г.С.,

секретар: Семенчук О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» на рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 07 листопада 2017 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» про відшкодування моральної шкоди, заподіяної внаслідок професійного захворювання, пов'язаного з виробництвом,

ВСТАНОВИВ:

В вересні 2017 року ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до ПАТ «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» про відшкодування моральної шкоди, заподіяної внаслідок професійного захворювання, пов'язаного з виробництвом.

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що з 14 жовтня 1982 року по 29 січня 2016 року працювала у ПАТ «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» на посаді машиніста крана металургійного виробництва, має загальний стаж роботи 38 років 4 місяці, з них 33 роки 3 місяці у обтискному цеху, 31 рік за вказаною професією, 35 років 6 місяців в умовах впливу шкідливих факторів, про що зазначено в Акті розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання Головного управління Держпраці у Запорізькій області від 08.02.2017 форма П-4.

Згідно з медичним висновком лікарсько-експертної комісії спеціалізованого профпатологічного лікувально-профілактичного закладу Українського Науково-дослідного інституту промислової медицини від 11 січня 2017 року №11 їй було встановлено професійний характер захворювання.

За результатами огляду МСЕК 06 березня 2017 року встановлено 50% втрати працездатності та третю групу інвалідності.

Внаслідок отримання професійних захворювань через нехтування адміністрацією ПАТ «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» своїх обов'язків по створенню безпечних умов праці вона постійно вимушена знаходитись під наглядом лікарів, проходити систематичні курси стаціонарного та амбулаторного лікування та зазнає значних моральних страждань, порушився її нормальний образ життя, не може влаштуватися на повноцінну роботу з причин інвалідності та протипоказань, порушені її нормальні життєві зв'язки, позбавлена можливості реалізувати свої звички та бажання, продовжувати звичний для себе спосіб життя. У зв'язку з цим, постійно відчуває страждання, психологічний дискомфорт, порушена її душевна рівновага, виражена у почуттях розпачу, тривоги, дратівливості, у почуттях страху, емоційних спалахів, поганому сні, на фоні сильних переживань внаслідок відсутності можливості на повноцінне, здорове життя.

На підставі зазначеного просила стягнути із ПАТ «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» на її користь моральну шкоду внаслідок професійного захворювання, пов'язаного з виробництвом, в сумі 50 000 гривень.

Рішенням Заводського районного суду м. Запоріжжя від 07 листопада 2017 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ПАТ «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» на користь ОСОБА_3 моральну шкоду внаслідок професійного захворювання, пов'язаного з виробництвом, у розмірі 23000 грн.

Стягнуто з ПАТ «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» на користь держави судовий збір у розмірі 640, 00 грн.

В іншій частини позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, ПАТ «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, просить змінити рішення суду в частині стягнутої суми моральної шкоди, зменшивши її розмір до 15 000 грн.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення.

Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно з ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив з доведеності позовних вимог в частині стягнення відшкодування моральної шкоди, при визначенні розміру відшкодування суд першої інстанції керувався тяжкістю завданих ушкоджень здоров'ю позивача, ступеню втрати її професійної працездатності, встановленою групою інвалідності.

Такі висновки суду ґрунтуються на фактичних обставинах справи.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_3 перебувала у трудових відносинах з ПАТ «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» з 14 жовтня 1982 року по 29 січня 2016 року, переважно на посаді (професії) машиніста крана металургійного виробництва (а.с.5-6).

Згідно з медичним висновком лікарсько-експертної комісії спеціалізованого профпатологічного лікувально-профілактичного закладу про наявність (відсутність) професійного характеру захворювання від 11 січня 2017 року, наданого на підставі протоколу засідання лікарсько-експертної комісії від 11 січня 2017 року №11, ОСОБА_3 встановлено професійні захворювання: вібраційна хвороба другої стадії від дії загальної вібрації з церебрально-периферичною ангіодистонією ускладненою дисциркуляторною енцефалопатією І-ІІст. з переважним ураженням в ВББ, антено-вестибулярним та невротичним синдромами у поєднанні з радикулопатією (С5, С6, С7, L5, S1) з вираженими статико-динамічними порушеннями, стійким больовим та м'язово-тонічним синдромами, двобічним плечолопатковим періартрозом (ПФ другого ст.), остеоартрозом у поєднанні з періартрозом ліктьових та колінних суглобів (ПФ першого-другого ст.), остеоартрозом дрібних суглобів кистей. Хронічне обструктивне захворювання легень першого ст.(токсико-пиловий бронхіт першої ст., емфізема легенів першої ст.) група «А», ЛН першого ст. (а.с.9-10).

Відповідно до п.3 розділу ІІІ Переліку професійних захворювань, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 листопада 2000 р. N 1662, вібраційна хвороба (Код згідно з Міжнародною статистичною класифікацією хвороб та споріднених проблем (МКХ-10) Т75.2) входить до вказаного переліку внаслідок роботи на робочому місці, що генерує вібрацію. Токсико-пиловий бронхіт (п.4 розділу ІІ Переліку) входить до вказаного переліку внаслідок роботи на металургійних та ливарних виробництвах.

Згідно з актом розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 08.02.2017 року професійне захворювання виникло за таких обставин: внаслідок тривалого стажу роботи в умовах впливу шкідливих виробничих факторів на ПАТ «Запоріжсталь» та відсутності правових підстав для переведення на іншу роботу. Причина виникнення професійного захворювання: наявність на робочому місці машиніста крана металургійного виробництва обтискного цеху ПАТ «Запоріжсталь»: загальної вібрації з еквівалентним рівнем 101,6 -105,0 дБ при ГДР - 101 дБ; азоту діоксину у концентрації 1,15 - 1,85 мг/м куб. при ГДК - 2,0 мг/м куб.; заліза оксиду у концентрації 6,7 - 7,0 мг/м куб. при ГДК - 6,0 мг/ м куб; пилу - у концентрації 4,4 - 18,5 мг/м куб. при ГДК - 4,0 мг/м куб (а.с.7-8).

За результатами огляду Медико-соціальної експертної комісії (довідка від 06 березня 2017 року серії АВ №0823119) ОСОБА_3 була встановлена втрата професійної працездатності 50% та 3 третя група інвалідності внаслідок професійного захворювання безстроково(а.с.34,35).

Відповідно до індивідуальної програми реабілітації інваліда №137 від 06.03.2017 року ОСОБА_3 потребує відновної терапії, медичного спостереження, санітарно-курортного лікування (а.с.31-33).

Таким чином, судом першої інстанції вірно встановлено, що ОСОБА_3 працювала на підприємстві відповідача, де під час виконання нею трудових обов'язків отримала інвалідність внаслідок професійного захворювання, у зв'язку з чим за висновком МСЕК від 06 березня 2017 року їй встановлено ІІІ групу інвалідності безстроково зі втратою професійної працездатності 50%.

Порядок відшкодування моральної шкоди у сфері трудових відносин регулюється статтею 237-1 КЗпП України.

Стаття 237-1 КЗпП України передбачає відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Зазначена норма закону містить перелік юридичних фактів, що складають підставу виникнення правовідносин щодо відшкодування власником або уповноваженим ним органом завданої працівнику моральної шкоди.

За змістом указаного положення закону підставою для відшкодування моральної шкоди згідно із ст. 237-1 КЗпП України є факт порушення прав працівника у сфері трудових відносин, яке призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконне звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Таким чином, захист порушеного права у сфері трудових відносин забезпечується як відновленням становища, яке існувало до порушення цього права (наприклад, поновлення на роботі), так і механізмом компенсації моральної шкоди, як негативних наслідків (втрат) немайнового характеру, що виникли в результаті душевних страждань, яких особа зазнала у зв'язку з посяганням на її трудові права та інтереси. Конкретний спосіб, на підставі якого здійснюється відшкодування моральної шкоди, обирається потерпілою особою, з урахуванням характеру правопорушення, його наслідків та інших обставин.

КЗпП України не містить будь-яких обмежень чи виключень для компенсації моральної шкоди у разі порушення трудових прав працівників, а стаття 237-1 цього Кодексу передбачає право працівника на відшкодування моральної шкоди у обраний ним спосіб, зокрема повернення потерпілій особі вартісного (грошового) еквівалента завданої моральної шкоди, а тому розмір такого відшкодування суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань, їх тривалості, тяжкості вимушених змін у житті та з урахуванням інших обставин справи.

Право на отримання страхової виплати за моральну шкоду за наявності факту її заподіяння виникає у потерпілого з дня втрати працездатності внаслідок нещасного випадку або з дати встановлення професійного захворювання.

У п.4.1 Рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року №1-рп/2004 про офіційне тлумачення положення частини 3 ст.34 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності», зазначено, що ушкодження здоров'я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов'язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання.

Встановивши, що професійне захворювання позивача, яке завдає її фізичних та душевних страждань, виникло з вини ПАТ «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь», внаслідок тривалого стажу роботи в умовах впливу шкідливих виробничих факторів на ПАТ «Запоріжсталь» та відсутності правових підстав для переведення на іншу роботу, а право позивача на відшкодування моральної шкоди виникло з дня встановлення висновком МСЕК втрати працездатності з 06 березня 2017 року, суд першої інстанції правильно застосував до спірних правовідносин положення статті 237-1 КЗпП України та дійшов обгрунтованого висновку про наявність правових підстав для стягнення моральної шкоди, завданої внаслідок професійного захворювання з роботодавця - ПАТ «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь».

При визначенні розміру моральної шкоди, що підлягає стягненню на користь позивача, суд першої інстанції, з урахуванням глибини та ступеню моральних і фізичних страждань позивача, яких вона зазнала та зазнає внаслідок професійного захворювання, встановлення їй стійкої втрати професійної працездатності у розмірі 50%, характеру ушкодження здоров'я, що є незворотнім, а також з урахуванням принципів розумності і справедливості, належним чином обґрунтував свої висновки щодо стягнення з відповідача на користь позивача в рахунок відшкодування моральної шкоди 23 000 грн. і цей розмір вважав таким, що відповідає глибині і ступеню моральних і фізичних страждань потерпілого.

Доводи апеляційної скарги вказаних висновків суду не спростовують.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що заподіювачами шкоди, окрім відповідача, є ТОВ «ВІТАЦЕНТР», а також сама відповідач, в аналогічних цивільних справах ухвалювались рішення суду про стягнення відшкодування моральної шкоди в меншому розмірі, не заслуговують на увагу, оскільки розмір моральної шкоди визначається в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних та фізичних страждань, з урахуванням у кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин.

На підставі наведеного колегія суддів вважає, що у справі ухвалено законне і обґрунтоване рішення, підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст. ст. 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» залишити без задоволення.

Рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 07 листопада 2017 року у цій справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складений 19 березня 2018 року

Головуючий

Судді: