Ухвала суду № 72812370, 16.03.2018, Олександрівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Запоріжжя)

16.03.2018

Справа № 1-кп/331/35/2018

ЄУН № 331/6174/16-к

У Х В А Л А

16 березня 2018 року Жовтневий районний суд м. Запоріжжя в складі:

головуючого - судді Пивоварової Ю.О..

при секретарі Федорович Ю.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження відносно ОСОБА_1, ОСОБА_2 за ч. 3 ст. 368 КК України,

за участю

прокурора Папуша Ю.І

захисника Гришина Р.В.

обвинуваченого ОСОБА_1 та ОСОБА_2

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Жовтневого районного суду м. Запоріжжя знаходиться кримінальне провадження відносно ОСОБА_1, ОСОБА_2 за ч. 3 ст. 368 КК України.

У судовому засіданні захисником обвинувачених Гришиним Р.В. заявлено клопотання про визнання недопустимим доказом диск із записом проведеної негласної слідчої дії від 14.09.2015 року, оскільки він не є оригіналом, а лише дублікатом, виготовлення якого не відповідає нормам КПК. Так у судовому засіданні було з"ясовано, що картка-пам"яті, на якій було первісно записано хід проведення негласної слідчої дії, пошкоджена, інформація на ній не збереглась. Вважає, що підстав для відтворення відеозапису, який міститься на диску, який не є оригіналом у розумінні ст. 99 КПК є неможливим, оскільки його походження невідомо. Жодний документ матеріалів кримінального провадження не містить дані про те, що виготовлявся дублікат відеозапису. За таких обставин просив не досліджувати вказаний диск.

Прокурор Папуша Ю.І. заперечував проти задоволення клопотання з тієї підстави, що воно є необґрунтованим.Ззазначив, що діючим КПК передбачено можливість створення дублікатів електронних носіїв інформації з метою її збереження.

Вислухавши думку учасників судового процесу, перевіривши матеріали кримінального провадження, суд вважає клопотання таким , що підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.1,2 ст.84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.

Відповідно до ч. 2 ст. 89 КПК України у разі встановлення очевидної недопустимості доказу під час судового розгляду суд визнає цей доказ недопустимим, що тягне за собою неможливість дослідження такого доказу або припинення його дослідження в судовому засіданні, якщо таке дослідження було розпочате.

Відповідно до ч.1 ст.99 КПК України документом є спеціально створений з метою збереження інформації матеріальний об'єкт, який містить зафіксовані за допомогою письмових знаків, звуку, зображення тощо відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.

Відповідно до ч.3 ст.99 КПК України сторона кримінального провадження, потерпілий, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, зобов'язані надати суду оригінал документа. Відповідно до ч.4 ст. 99 КПК України дублікат документа (документ, виготовлений таким же способом, як і його оригінал) може бути визнаний судом як оригінал документа (в редакції, яка була чинною на момент проведення негласної слідчої дії).

Згідно ч. 1 ст. 87 КПК України недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.

У судовому засіданні встановлено, що додаток до протоколу від 18.09.2015 року - карта-пам"яті не містить кожного відео або аудіофайлу тобто є порожньою. У судовому засіданні прокурор просив здійснити демонстрацію відеозапису, який міститься на диску (дублікаті), однак не зміг підтвердити обставини, за яких було виготовлено вказаний диск, його номер, серію та інші обставини, для того, щоб перевірити достовірність інформації, яка на ньому зафіксована.

Таким чином, з урахуванням наведеного суд приходить до висновку про необхідність визнання додатку до протоколу проведення негласної слідчої дії від 18.09.2015 року очевидно недопустимим доказом та таким, що був отриманий з порушенням порядку, встановленому КПК України, оскільки обставини та спосіб його створення не зазначені, перевірити його достовірність та відповідність оригіналу у судовому засіданні неможливо, що створює обгрунтовані сумніви у можливості використанні інформації, що зафіксована на диску, у якості доказу сторони обвинувачення.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 86, 87, 89, 369, 372, 376 КПК України,

УХВАЛИВ:

Клопотання захисника Гришина Р.В. - задовольнити.

Визнати копію диску, на якому міститься інформація щодо проведення негласної слідчої дії - аудіо-та відеоконтролю за особою, проведеної 11.09.2015 року, яка є додатком до протоколу про результати аудіо, відеоконтролю за особою від 18.09.2015 року, очевидно недопустимим доказом та повернути прокурору, припинивши його дослідження у судовому засіданні.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя: Ю.О. Пивоварова