Рішення № 72811401, 19.03.2018, Слов'янський міськрайонний суд Донецької області

Номер провадження 2/243/957/2018

Номер справи 243/1321/18

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

«19» березня 2018 року Слов'янський міськрайонний суд Донецької області у складі:

Головуючого судді - Хаустової Т.А.,

за участю: секретаря судового засідання - Кобець О.М.,

розглянувши в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини, -

В С Т А Н О В И В :

19 лютого 2018 року ОСОБА_1 звернулася до Слов'янського міськрайонного суду Донецької області із позовною заявою до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини, обґрунтовуючи свої позовні вимоги тим, що з 2010 року вона перебувала з відповідачем у шлюбних відносинах.

15 грудня 2012 року у них народилася дитина - ОСОБА_3.

З 28 серпня 2017 року вона не проживає з відповідачем, змушена була зібрати його речі та попросила покинути її з дитиною житло.

Відповідач постійно влаштовував сварки у нетверезому стані, вона щомісяця викликала поліцію, дитина перебувала у стресі, оскільки відповідач влаштовував сварки на очах дитини.

З серпня 2017 року та до теперішнього часу відповідач один раз надав гроші на утримання дитини у розмірі 1000,00 грн.

Відповідач не надає їй матеріальну допомогу на утримання дитини, посилаючись на те, що у нього немає коштів. Дитина часто хворіє, потребує додаткового догляду та дієтичного харчування.

Вважає, що відповідач має можливість сплачувати аліменти на утримання сина, оскільки знаходиться у працездатному віці, має постійне місце роботи, працює водієм автобуса, отримує стабільний заробіток. Відповідач не має інших дітей, не є інвалідом та на його утриманні не перебувають непрацездатні батьки.

З вересня 2017 року домовитися з відповідачем щодо надання допомоги на утримання дитини вона не могла, кожна бесіда закінчувалася образами та сварками, що підтверджується відповідями з поліції, в яких зазначено, що з відповідачем проводилися профілактичні бесіди, але відповідач допомоги на утримання дитині так і не надавав.

Просить суд стягнути з ОСОБА_2 на її користь аліменти на утримання дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 1/4 частки від усіх видів доходів, але не менше ніж прожитковий мінімуму для дитини відповідного віку починаючи з 01 вересня 2017 року і до досягнення дитиною повноліття.

19 березня 2018 року ОСОБА_1 до суду надала заяву, в якій просила суд стягувати аліменти ОСОБА_2 з дня подачи позову до суду, а саме з 19 лютого 2018 року (а.с. 17).

Відповідно до ч.5 ст.279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами.

Відповідач ОСОБА_2, повідомлявся про розгляд справи у спрощеному провадженні, а також про необхідність у строк до 19 березня 2018 року надати відзив на позовну заяву із зазначенням заперечень та доказів, що підтверджують його відзив (а.с.12,13).

Як вбачається з матеріалів справи кореспонденція, яка направляється на адресу ОСОБА_2 ним була отримана 28 лютого 2018 року (а.с.15).

Відповідач ОСОБА_2 19 березня 2018 року до суду надав заяву, в якій зазначив, що позовні вимоги ОСОБА_1 визнає частково та не заперечує проти стягнення з нього аліментів (а.с. 18).

Суд, розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2. про стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини, підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, сторони мають дитину – ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Зі Свідоцтва про народження, виданого 12 лютого 2015 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану по місту Слов’янську реєстраційної служби Слов’янського міськрайонного управління юстиції у Донецькій області, актовий запис № 37, здійснений 11 січня 2013 року, вбачається, що батьками ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 є: батько - ОСОБА_2, мати – ОСОБА_1 (а.с.5).

Відповідач добровільно матеріальну допомогу на утримання дитини не надає, тому ОСОБА_1 бажає отримувати аліменти за рішенням суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1997 року, батьки несуть однакову відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789 XII 78912 та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки, або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно частин 8, 9 ст. 7 Сімейного кодексу України регулювання сімейних відносин має здійснюватись з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім'ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Згідно із ст. 141 Сімейного кодексу України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав та не звільняє від обов'язків щодо дитини.

За змістом ст. 180 Сімейного кодексу України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина (ч. 2,3 ст. 181 СК України).

Відповідно до роз'яснень п. 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», за відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом. Згідно з ч. 3 ст. 181 Сімейного кодексу України аліменти на дитину присуджуються в частці від заробітку (доходу) її матері, батька (ст. 183 цього кодексу), або в твердій грошовій сумі (ст. 184 СК України) і виплачується щомісячно.

Згідно вимог ч. 1 ст. 182 Сімейного кодексу України, при визначенні розміру аліментів суд приймає до уваги обставини, що мають значення, а саме: стан здоров'я та матеріальне становище дитини, стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

Судом встановлено, що відповідач має можливість надавати матеріальну допомогу, оскільки інших стягнень він не має, матеріальне становище дозволяє здійснювати виплати на утримання дитини.

Також відповідачем не спростовано той факт, що він може надавати дитині матеріальну допомогу, що він має інші стягнення та, що його матеріальне становище не дозволяє здійснювати виплати на утримання дитини.

Також з урахуванням вимог ч. 2 ст. 182 Сімейного кодексу України, необхідно зазначити, що розмір аліментів повинен бути не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Відповідно до положень п.17 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного Кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж зазначений у ч. 2 ст. 182 СК .

Що ж до максимального розміру аліментів, які стягуються з боржника, то відповідно до ст. 70 Закону України від 02 червня 2016 року N 1404-19 "Про виконавче провадження" він не повинен перевищувати 50 відсотків заробітної плати цієї особи.

Відповідно до положень ст.ст. 183, 184 Сімейного кодексу України розмір аліментів визначається у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини, а якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення - у твердій грошовій сумі.

Таким чином, оскільки позивачем не надано суду відомостей про розмір отримуваної заробітної плати відповідача, та враховуючи п.17 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного Кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж зазначений у ч. 2 ст. 182 СК України та ст. 70 Закону України від 02 червня 2016 року N 1404-19 "Про виконавче провадження" в якій зазначено, що розмір відрахувань із заробітної плати не повинен перевищувати 50 відсотків заробітної плати цієї особи, а також те, що батьки несуть рівні зобов’язання щодо утримання дитини, то суд приходить до переконання про часткове задоволення вимог ОСОБА_1 та стягнення аліментів з ОСОБА_2 на утримання малолітньої дитини ОСОБА_3 у розмірі у розмірі 1/4 частини від усіх видів доходу, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Відповідно до ч.1 ст. 191 Сімейного кодексу України, аліменти з відповідача підлягають стягненню з моменту пред'явлення позову до суду, тобто з 19 лютого 2018 року до досягнення дитиною повноліття.

На підставі ч.1 ст. 79 СК України аліменти одному з подружжя присуджуються за рішенням суду від дня подання позовної заяви, тобто аліменти на утримання дитини підлягають стягненню з 19 лютого 2018 року.

Згідно з ч.1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ст. 5 Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір» від сплати судового збору звільняються позивачі за подання позовів про стягнення аліментів.

Відповідно до п/п 1 пункту 1 частини 2 ст. 4 Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір» (з відповідними змінами) за подання до суду фізичною особою позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 1 відсотка від ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду.

Згідно Закону України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» від 07 грудня 2017 року № 2246-VIII прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01 січня 2018 року складав 1762 грн.

Суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1А про стягнення аліментів на утриманні малолітньої дитини, а тому з ОСОБА_3 підлягає стягненню на користь держави судовий збір в сумі 704,80 грн.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 12, 13, 76, 78, 81, 89, 141, 229, 235, 259, 263, 264, 265, 268, 280-283, 353, 355, 356 ЦПК України, ст.ст. 141, 180, 182-184, 191 Сімейного кодексу України, Постановою пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», п. 35 Постанови №10 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», суд,-

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини - задовольнити частково.

Стягувати з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, РНОКПП: НОМЕР_1, який проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, інші дані суду невідомі, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4, РНОКПП: НОМЕР_2, громадянки України, уродженки ІНФОРМАЦІЯ_5, яка зареєстрована та проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_6, аліменти на утримання малолітньої дитини – ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 1/4 частини від усіх видів доходу, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно починаючи з 19 лютого 2018 року до досягнення дитиною повноліття.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, РНОКПП: НОМЕР_1, який проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, інші дані суду невідомі, судовий збір (КДД 22030001) у розмірі 704 грн. 80 коп. до державного бюджету коштів на доходний рахунок 31215256700001 Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві, код банку 820019, код ЄДРПОУ 37993783, одержувач ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106.

У задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.

На рішення суду учасниками справи може бути подана апеляційна скарга до суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Рішення прийнято, складено і підписано в нарадчій кімнаті складом суду, який розглянув справу.

Головуючий:

Суддя Слов'янського

міськрайонного суду ОСОБА_4