Постанова № 72810447, 13.03.2018, Апеляційний суд Вінницької області

Копія:

Справа № 127/7691/17

Провадження №22-ц/772/376/2018

Категорія: 48

Головуючий у суді першої інстанції Жмудь О. О.

Доповідач :Войтко Ю. Б.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 березня 2018 року м. Вінниця

Апеляційний суд Вінницької області у складі колегії суддів:

головуючого: Войтка Ю.Б.,

суддів: Міхасішина І.В., Стадника І.М.,

з участю секретаря судового засідання: Безрученко Н.Р.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_2,

відповідач - ОСОБА_3,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Служба у справах дітей Вінницької міської ради,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 2 справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 12 грудня 2017 року, ухвалене під головуванням судді Жмудя О.О. в м. Вінниці о 17 год. 39 хв. , зі складенням його повного тексту 20 грудня 2017 року,

в цивільній справі № 127/7691/17 за позовом ОСОБА_2, в інтересах якого діє ОСОБА_4, до ОСОБА_3, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Служби у справах дітей Вінницької міської ради про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та встановлення способу виховання, -

в с т а н о в и в:

Відповідно до пункту 3 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах.

Згідно пункту 8 розділу XIII «Перехідних положень» ЦПК України, в редакції Закону № 2147-VIII від 3 жовтня 2017 року, до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

07.04.2017 року ОСОБА_2 звернувся до Вінницького міського суду Вінницької області з позовом до ОСОБА_3 про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та встановлення способу виховання.

Позовна заява мотивована тим, що 29.04.2008 року позивач уклав з відповідачем шлюб, який рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 04.03.2014 року розірвано. В період шлюбу у сторін народилась донька ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1. У зв'язку з припиненням сімейних відносин та розірванням шлюбу відповідач покинула зареєстроване місце проживання та з того часу сторони проживають в різних місцях.

Після розірвання шлюбу відповідач почала чинити позивачу перешкоди у спілкуванні з дочкою ОСОБА_5, тому позивач звернувся за вирішенням даного питання до Служби у справах дітей Вінницької міської ради. Як наслідок, позивачу було видано витяг з рішенням виконавчого комітету Вінницької міської ради № 2370 від 30.10.2014 року «Про визначення порядку участі у вихованні малолітніх дітей». Даним рішенням встановлено наступний порядок участі громадянина ОСОБА_2 у вихованні малолітньої дитини ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1: щосереди з 18-00 год. до 20-00 год., щонеділі з 10-00 год. до 12-00 год. Зобов'язано батьків попереджати один одного про свої дії щодо дитини та узгоджувати їх з урахуванням режиму дня, стану здоров'я, та інтересів дитини. Відповідач тривалий час ігнорує виконання даного рішення, не допускає повивача у відведений час для побачень з дочкою ОСОБА_5, що підтверджують факти неодноразових звернень позивача в поліцію щодо того, що відповідач не допускає його до дитини та може бути підтверджено показами свідків. Так, 22.01.2017 року ОСОБА_2 звернувся з заявою про вчинення кримінального правопорушення до Лівобережного ВП Вінницького відділу поліції НП у Вінницькій області, звідки отримав відповідь за № 424вих/201/01 від 15.02.2017 року, відповідно до якої відносини які виникли між позивачем та відповідачем носять цивільно-правовий характер, тому рекомендовано дійти згоди через взаєморозуміння або ж вирішити всі спірні питання в судовому порядку, в діях ОСОБА_3 не вбачаються ознаки кримінального правопорушення, тому інформація введенню в ЄРДР не підлягає.23.01.2017 року ОСОБА_2 звернувся з відповідною заявою до Служби у справах дітей Вінницької міської ради, отримавши відповідь № 31-7088/34-01-9 від 21.02.2017 року, відповідно до якої позивача повідомили, що ОСОБА_3 письмово рекомендовано при виконанні батьківських обов'язків враховувати вимоги чинного законодавства України, відповідно до якого батько та мати мають рівні права та обов'язки щодо дитини; той з батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні. Позивач вважає, що відповідач незаконно перешкоджає йому у побаченнях з дочкою та не виконує вищевказане рішення виконавчого комітету Вінницької міської ради, оскільки в даному випадку немає підстав, коли таке право позивача може бути обмежене законом.

На думку позивача, вказані дії відповідач вчиняє не в інтересах дитини, яка має право на виховання обома батьками, а натомість відповідач позбавляє дитину такої можливості, більш того вороже налаштовує її не лише проти позивача, а й і бабусі ОСОБА_6, дитина залякана, їй заборонено спілкуватися з членами родини позивача, приймати подарунки. Дії відповідачки свідчать про умисне порушення прав ОСОБА_2 щодо вільного спілкування з дитиною та участі в її вихованні, що призводить до порушень інтересів перш за все дитини, яка також потребує спілкування і виховання батьком. Позивач готовий брати участь у виконанні всіх батьківських обов'язків, однак відповідач не допускає батька до дитини. Жодні непорозуміння батьків щодо їх спільного сумісного сімейного життя, участі в утриманні дітей не можуть бути приводом вчинення перешкод кожним з ним у вихованні дітей та вільному спілкуванні з ними. Позивач тривалий час намагався в позасудовому порядку врегулювати спірне питання, однак, нажаль, не вдалось ні йому, ні його представнику, тому позивач вимушений звернутись до суду з даною позовною заявою.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 12 грудня 2017 року позов задоволено. Визначено ОСОБА_2 спосіб участі у вихованні та вільному спілкуванні з дочкою ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, а саме: систематичні побачення та особисте спілкування без участі матері щосереди - з 18 год. 00 хв. до 20 год. 00 хв., щонеділі - з 10 год. 00 хв. до 12 год. 00 хв. Зобов'язано ОСОБА_3 не чинити перешкоди ОСОБА_2 у вихованні та вільному спілкуванні з дочкою ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 судові витрати, а саме: судовий збір в сумі 1 280, 00 гривень та витрати на правову допомогу в сумі 9 600, 00 гривень.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 12 грудня 2017 року скасувати частково і ухвалити нове, яким визначити ОСОБА_2 спосіб участі у вихованні та спілкуванні з дочкою ОСОБА_5, а саме систематичні побачення в присутності матері щонеділі з 9 до 14 години, відмовити ОСОБА_2 у стягнення з відповідача витрат на правову допомогу та судових витрат, в іншій частині рішення залишити без змін.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом не було повністю досліджено всіх доказів та не враховані всі істотні обставини справи. Зокрема суд не врахував інтереси та думку самої дитини. По середам дитина займається в гуртку продовженого дня, зайняття тривають до 18.00 год. З 18.00 години у неї починається зустріч з батьком, а тому замість того, щоб йти вечеряти та відпочивати, втомлена дитинка змушена декілька годин ходити з батьком по місту. Вважає, що такі зустрічі будуть лише на шкоду, а не на користь дитини. Щоб уникнути в майбутньому спричинення дитині психологічних травм, та враховуючи той факт, що ОСОБА_5 з батьком майже незнайома, вважає, що в інтересах дитини будуть зустрічі з батьком щонеділі з 10 до 14 години в присутності матері. Судом першої інстанції неправомірно не взято до уваги те, що відповідач навпаки сприяла поліпшенню відносин батька з донькою.

ОСОБА_3 вважає стягнення з неї судових витрат на користь позивача в сумі 9600 грн. незаконним та протиправним, несправедливим та необґрунтованим. На момент винесення рішення судом 12.12.2017 року строк дії договору про надання правової допомоги між Клієнтом та адвокатським бюро був припинений 13 листопада 2017 року та виконаний, а відтак не існувало жодного зобов'язання та відповідальності сторін, котрі його уклали. ОСОБА_3 вважає, що з неї на користь позивача підлягають стягненню витрати на правову допомогу, яка полягала у наданні правової допомоги у судовому засіданні в сумі 1552,55 грн. Позивачем не доведено та не має документального підтвердження витрат на правову допомогу адвоката під час вчинення окремих процесуальних дій поза межами судового засідання.

З поданням відзиву на апеляційну скаргу, представник заявника, посилаючись на поважність пропущеного строку на подання відзиву, просить поновити строк на подання цього відзиву. Вказує на те, що мати позивача захворіла на важку хворобу, що підтверджується випискою із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого, та у зв'язку з доглядом за матір'ю, несвоєчасним наданням позивачем апеляційної скарги представнику для підготовки відзиву.

Заслухавши думку відповідача та представника відповідача, представника третьої особи, які не заперечували проти задоволення клопотання, апеляційний суд вважає за можливе поновити пропущений процесуальний строк на подання відзиву, оскільки визнає причини його пропуску поважними.

У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача - адвокат ОСОБА_4, вимоги апеляційної скарги вважає безпідставними, а оскаржуване рішення суду законним і обґрунтованим. Вказує на те, що відповідач просить апеляційний суд всупереч вимогам ст. 367 ЦПК України розглянути позовні вимоги, що не були предметом розгляду. Апелянт не наводить обґрунтованих причин визначення побачень в неділю в присутності матері.

Також мотивує свій відзив посиланням на те, що договір про надання правової допомоги, укладений 18.03.2017 року між позивачем та Адвокатським бюро «ПІПКО І ПАРТНЕРИ» зберігає чинність до набрання судовим рішенням у Справі законної сили або підписання сторонами акту приймання-передачі наданих послуг в цілому. Договір від 18.03.2017 року є чинним, адже сторони досі не підписали акт приймання-передачі наданих послуг в цілому та позивач продовжує отримувати правому допомогу. Розмір витрат на оплату правової допомоги визначається за домовленістю між стороною та особою, яка надає правову допомогу. В матеріалах справи наявні письмові докази документального підтвердження витрат на правову допомогу і їх розрахунок, а тому немає законних підстав для відмови у компенсації позивачу таких витрат.

Суд не бере до уваги відповідь на відзив з додатками, що подала до суду ОСОБА_3 у зв'язку відсутності документів, що підтверджують надсилання відзиву і доданих до нього доказів іншим учасникам справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення позивача, відповідача та їх представників, пояснення представника Служби у справах дітей Вінницької міської ради та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд дійшов висновку про залишити апеляційної скарги без задоволення.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що у судовому засіданні встановлено, що між сторонами існує спір з приводу способу участі батька у вихованні дитини та у спілкуванні з нею, сторони в добровільному порядку не досягли згоди щодо участі ОСОБА_2 у вихованні малолітньої дитини ОСОБА_5.

Згідно висновку органу опіки та піклування Вінницької міської ради від 26.10.2017 року вбачається доцільним визначити ОСОБА_2 такий спосіб участі у вихованні дитини ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1: щосереди - з 18 год. 00 хв. до 20 год. 00 хв., щонеділі - з 10 год. 00 хв. до 12 год. 00 хв.

Рекомендовано батькам попереджати один одного про свої дії щодо дитини, узгоджувати їх з урахуванням режиму дня, стану здоров'я та інтересів дитини. (а.с. 149-150)

Судом встановлено, що ОСОБА_2 на диспансерному обліку КЗ ВОНД «Соціотерапія» з приводу хронічного алкоголізму, наркоманії, токсикоманії не перебував та ознак не виявлено, психіатричних протипоказань не має. (а.с. 107-108)

У зв'язку з невиконанням ОСОБА_3 вище зазначеного рішення, ОСОБА_2 звернувся до УПП у м. Вінниці з приводу того, щоб прийняти міри до ОСОБА_3, яка не дає йому можливості бачитись із спільною донькою, нащо отримав відповідь про те, що питання, які виникли між сторонами, носять цивільно-правовий характер і в діях ОСОБА_3, не вбачається ознаки кримінального правопорушення (а.с. 12-15).

В подальшому, позивач звернувся із заявою до начальника Служби у справах дітей ВМР, із змісту якої вбачається, що зустрічі з дитиною в присутності колишньої дружини неможливі, оскільки вона їх використовує виключно з ціллю вчинити чергову провокацію щодо позивача чи його матері та очорнити їх в очах дитини. ОСОБА_3 налаштовує доньку вороже проти ОСОБА_2, залякує малолітню ОСОБА_5, використовує жорстокі методи виховання. В своїй заяві ОСОБА_2 просив вплинути на ОСОБА_3 з приводу виховання дитини, щоб ОСОБА_2 міг повноцінно виконувати свої батьківські обов'язки і використовувати права (а.с. 16). Також, ОСОБА_2 18.09.2017 року звертався до начальника Служби у справах дітей ВМР із скаргою на дії ОСОБА_3 (а.с. 116, 118).

З відповіді начальника Служби у справах дітей ВМР вбачається, що ОСОБА_3 письмово рекомендовано при виконанні батьківських обов'язків враховувати вимоги чинного законодавства України, а також направлено лист до сектору ювенальної превенції ВВП ГУНП у Вінницькій області з метою перевірки факту жорстокого поводження матері ОСОБА_3 щодо дитини та вжиття відповідних заходів (а.с. 17).

Заслухавши пояснення сторін по справі, покази свідків, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд першої інстанції прийшов до переконання в тому, що позов підлягає задоволенню.

Під час судового розгляду було встановлено, що відповідач ОСОБА_3, мати малолітньої ОСОБА_5, перешкоджає позивачу ОСОБА_2, батьку цієї дитини, приймати участь у її вихованні, чинить перешкоди у спілкуванні з дитиною, що підтверджується поясненнями учасників судового розгляду та матеріалами справи.

В своєму рішенні міський суд звернув увагу сторін на те, що обоє батьків зобов'язані приймати участь в утриманні та вихованні дитини і не поглиблювати конфліктну ситуацію, захищаючи свої власні інтереси, а намагатись проявляти справжню турботу, реалізовувати свої права шляхом домовленості і забезпечити належні умови для розвитку своєї доньки. Вирішуючи даний спір, виходячи із рівності прав та обов'язків батька й матері щодо своєї дитини, суд повинен постановити рішення, яке відповідало б інтересам неповнолітньої. При цьому судом враховано вік дитини та її прихильність до кожного з батьків, особисті якості батьків, можливість створення належних умов для виховання.

Оскільки обоє батьків мають рівні права щодо спілкування з дитиною та участі у її вихованні незалежно від того, з ким проживає дитина, суд вважав, що спосіб участі батька у вихованні та спілкуванні з дитиною слід встановити наступний, а саме:щосереди - з 18 год. 00 хв. до 20 год. 00 хв., щонеділі - з 10 год. 00 хв. до 12 год. 00 хв. без участі матері; зобов'язати ОСОБА_3 не чинити перешкоди ОСОБА_2 у вихованні та вільному спілкуванні з дочкою ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Суд розподілив між сторонами судові витрати, стягнувши ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 судовий збір в сумі 1 280, 00 гривень та витрати на правову допомогу в сумі 9 600, 00 гривень. Рішення суду в ці частині мотивовано тим, що 18.03.2017 року між ОСОБА_2 та Адвокатським бюро «ІНФОРМАЦІЯ_2» в особі керуючого адвоката ОСОБА_4 було укладено договір про надання правової допомоги (а.с. 26). Згідно квитанції від 20.03.2017 року позивачем було сплачено АБ «ІНФОРМАЦІЯ_2» 5 000, 00 гривень авансу за договором правової допомоги від 18.03.2017 року (а.с. 24). Згідно квитанції від 13.11.2017 року позивачем було сплачено АБ «ІНФОРМАЦІЯ_2» 4 600, 00 гривень за договором правової допомоги від 13.11.2017 року (а.с. 155).

Згідно із ч. 1 та ч. 2 ст. 84 ЦПК України (в редакції на час ухвалення рішення), витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги. Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.

Представником позивача суду надано розрахунок робочого часу на надання юридичних послуг від 13.11.2017 року, яким сторонами було погоджено затрати робочого часу адвоката та їх вартість (а.с. 154, 156). З даного розрахунку вбачається яка саме робота була зроблена представником позивача, в якому обсязі і скільки часу було витрачено, що відповідно, надало можливість встановити суду відповідність заявленої вартості правової допомоги.

При цьому Вінницьким міським судом було встановлено, що розмір витрат на правову допомогу, яку позивач просить стягнути з відповідача на його користь не перевищує граничний розмір витрат встановлений Законом України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах».

Переглядаючи в апеляційному порядку судове рішення, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Суд апеляційної інстанції відхиляє аргументи апеляційної скарги щодо безпідставного ненадання дитині можливості висловити свою думку щодо даного спору у судовому засіданні суду першої інстанції, та вважає за правильне відмовити ОСОБА_3 в задоволенні клопотання про виклик і опитування дитини в судовому засіданні суду апеляційної інстанції.

Апеляційний суд в цьому питанні повністю погоджується з мотивацією представника Служби у справах дітей Вінницької міської ради, яка суду пояснила, що дитину заслуховували на засіданні комісії з питань захисту прав дитини та її думка була врахована при наданні висновку про доцільність визначення способу участі ОСОБА_2 у вихованні дитини. Враховуючи вік дитини, негативне ставлення сторін одне до одного, виклик і опитування дитини в судовому засіданні будуть мати негативні наслідки для психічного стану дитини, це є стресовою ситуацією для неї, а тому є недоцільним.

При цьому апеляційний суд враховує те, що за поясненнями відповідача метою такого опитування є з'ясування думки дитини щодо присутності матері при побаченнях з батьком. Проте, в суді першої інстанції відповідач не заперечувала в ці частині вимоги позивача, не ставила питання її присутності при побаченнях з батьком, а тому питання не досліджувалось судом першої інстанції та не вирішувалось ним під час ухвалення рішення. Також суд враховує пояснення ОСОБА_2 про те, що дитина дійсно була налаштована вороже проти нього. Тільки зараз між ними почали зароджуватися довірливі відносини, ОСОБА_5 сказала йому, що він не такий як вона його уявляла.

Суд вважає, що бажання ОСОБА_2 виховувати доньку, піклуватися про неї і готувати її до самостійного життя відповідає інтересам дитини та положенням ст. 150 СК України.

Наведене спростовує аргументи апеляційної скарги щодо обов'язкової присутності ОСОБА_3 при побаченнях батька з дитиною. Апелянтом не наведено суду будь-яких доказів неналежної поведінки позивача по відношенню до дитини, залишення її в небезпеці або інші дії, що можуть зашкодити дитині або були вчинені ОСОБА_2 не в її інтересах, що передбачає обов'язкову присутність матері при побаченнях батька з дитиною.

Посилання апелянта, що судом першої інстанції неправомірно не взято до уваги те, що ОСОБА_3 навпаки сприяла поліпшенню відносин батька з донькою спростовуються поясненнями відповідача в судовому засіданні та матеріалами цивільної справи.

Так, в судовому засіданні ОСОБА_3 неодноразово наголошувала на тому, що після зустрічі з батьком дитина знервована, такі зустрічі спричиняють дитині психологічну травму, ОСОБА_5 не бачить в ньому батька та намагається уникати з ним контактів, що свідчить про заперечення ОСОБА_3 щодо участі позивача у вихованні дитини. Крім того, колегія суддів враховує і той факт, що відповідач зверталася до суду з позовом про позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав, проте судом в задоволені позову було відмовлено.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх надання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.

В суді першої інстанції відповідачем не заперечувалися вимоги позивача щодо дня і часу побачення та особистого спілкування з дитиною, зокрема, щодо побачення щосереди з 18.00 год. до 20.00 год.. Водночас, обставини і докази, на які посилається апелянт оскаржуючи рішення в цій частині, виникли після ухвалення рішення, не досліджувалися судом першої інстанції та не можуть бути прийняті судом апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України (в редакції на час ухвалення рішення міським судом) стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Судом встановлено, що 18.03.2017 року між ОСОБА_2 та Адвокатським бюро «ІНФОРМАЦІЯ_2» в особі керуючого адвоката ОСОБА_4 було укладено договір про надання правової допомоги (а.с. 26). Пунктом 4.1. визначено, що Договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до підписання Сторонами акту приймання-передачі наданих послуг в цілому, припинення Договору його розірвання за згодою Сторін або в односторонньому порядку. Згідно квитанції від 20.03.2017 року позивачем було сплачено АБ «ІНФОРМАЦІЯ_2» 5 000, 00 гривень авансу за договором правової допомоги від 18.03.2017 року (а.с. 24). Згідно квитанції від 13.11.2017 року позивачем було сплачено АБ «ІНФОРМАЦІЯ_2» 4 600, 00 гривень за договором правової допомоги від 13.11.2017 року (а.с. 155).

В підтвердження того, що надання правової допомоги здійснено належним чином, сторони 13.11.2017 року підписали акт приймання-передачі наданих послуг № 1, в якому визначено загальну суму гонорару. Сума гонорару розрахована згідно витраченого часу на надання правової допомоги із зазначенням конкретного часу витраченого на дії в судовому засіданні, вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді. Виходячи з умов договору та враховуючи граничні розміри компенсації витрат на правову допомогу, обраховано відповідні суми за кожним періодом.

Враховуючи наведене, апеляційний суд вважає, що у суду першої інстанції не було підстав для відмови у компенсації позивачу таких витрат, оскільки в матеріалах справи наявні письмові докази документального підтвердження витрат на правову допомогу і їх розрахунок, відповідачем не надано суду контррозрахунок на підтвердження неправильності розрахунку витрат на правову допомогу наданих позивачем.

Враховуючи наведене, колегія суддів прийшла до висновку залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Оскільки в задоволенні апеляційної скарги відмовлено, понесені судові витрати покладаються на учасника справи, який звернувся з апеляційною скаргою.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 367, 375, 379, 382, 384, 389 ЦПК України, суд -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 12 грудня 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили із дня її прийняття.

Касаційна скарга на постанову може бути подана до Верховного Суду протягом тридцяти днів із дня складення повного тексту постанови.

Головуючий: (підпис) Войтко Ю.Б.

Судді: (підпис) Міхасішин І.В.

(підпис) Стадник І.М.

Згідно з оригіналом:

Суддя апеляційного суду Войтко Ю.Б.