Ухвала суду № 72810266, 13.03.2018, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/28205/17

Провадження № 1-в/127/1210/17

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 березня 2018 року м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Кашпрука Г.М.,

секретарі Коцюби І.П.,

за участю прокурора Озерського Е.Е.,

захисника ОСОБА_1,

засудженого ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниця клопотання засудженого ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, про усунення протиріч, які виникають при виконанні вироку, шляхом звільнення від відбування покарання, суд –

ВСТАНОВИВ:

Засуджений ОСОБА_2 звернувся до суду з клопотанням про усунення протиріч, які виникають при виконанні вироку, шляхом звільнення від відбування покарання, призначеного вироком Апеляційного суду Вінницької області від 14.03.2005 року у виді довічного позбавлення волі з конфіскацією усього майна.

В судовому засіданні засуджений ОСОБА_2 своє клопотання підтримав в повному обсязі, посилаючись на доводи викладені в письмовому клопотанні.

Захисник засудженого адвокат ОСОБА_1 клопотання свого підзахисного підтримав, просив його задовільнити.

Прокурор Озерський Е.Е. заперечив проти задоволення клопотання засудженого ОСОБА_2 з мотивів відсутності правових підстав для задоволення вказаного клопотання.

Заслухавши пояснення засудженого ОСОБА_2, враховуючи думку захисника ОСОБА_1, думку прокурора Озерського Е.Е., дослідивши матеріали особової справи, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до п. 14 ч. 1 ст. 537 КПК України, під час виконання вироків суд, визначений частиною другою статті 539 цього Кодексу, має право вирішувати інші питання про всякого роду сумніви і протиріччя, що виникають при виконанні вироку.

Відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 537 КПК України під час виконання вироків суд має право вирішувати такі питання, зокрема, про звільнення від покарання і пом'якшення покарання у випадках, передбачених ч. ч. 2, 3 ст. 74 КК України.

Згідно ч. 3 ст.74 КК України призначена засудженому міра покарання, що перевищує санкцію нового закону, знижується до максимальної межі покарання, встановленого санкцією нового закону. У разі, якщо така межа передбачає більш м'який вид покарання, відбуте засудженим покарання зараховується з перерахуванням за правилами, встановленими частиною 1 статті 72 цього Кодексу.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_2 засуджено вироком Апеляційного суду Вінницької області від 14.03.2005 року за ч.3 ст. 185, ч.3 ст. 289, ст. 395, ч.2 ст. 115 п. п.6, 8, 11, 12, ст. 70 КК України у виді довічного позбавлення волі з конфіскацією усього належного йому майна.

Згідно розпорядження, що міститься в матеріалах особової справи засудженого ОСОБА_2, вищезазначений вирок від 14.03.205 року щодо останнього набув законної сили 30 червня 2005 року.

Згідно ч. 2 ст. 4 КК України злочинність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння.

За злочин, передбачений п. п.6, 8, 11, 12 ч. 2 ст. 115 КК України, передбачено максимальне покарання у виді довічного позбавлення волі.

Призначене вироком Апеляційного суду Вінницької області від 14.03.2005 року відносно ОСОБА_2 покарання у вигляді довічного позбавлення волі відповідає положенням та нормам КК України, які діяли на момент вчинення ним злочинів.

Відповідно до ч. 1 ст. 82 КК України особам, які відбувають покарання у виді обмеження чи позбавлення волі, невідбута частина покарання може бути замінена судом більш м'яким покаранням. У цих випадках більш м'яке покарання призначається в межах строків, установлених у Загальній частині цього Кодексу для даного виду покарання, і не повинне перевищувати невідбутого строку покарання, призначеного вироком.

Згідно з п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 26 квітня 2002 року «Про умовно - дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м'яким», заміна невідбутої частини покарання більш м'яким на підставі ч.1 ст. 82 КК України може застосовуватись до осіб, які відбувають покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк.

Статтею 51 КК України передбачені види покарань до осіб визнаних винними у вчиненні злочину, зокрема, позбавлення волі на певний строк та довічне позбавлення волі.

При розгляді клопотання засудженого суд виходить з вимог ч.1 ст.82 КК України, якою передбачена лише можливість заміни більш мяким покаранням, покарання у виді позбавлення волі призначеного на певний строк. Така заміна до призначеного судом покарання у вигляді довічного позбавлення волі не передбачена.

За таких обставин суд вважає, що підстав для задоволення клопотання ОСОБА_2 про усунення протиріч, які виникають при виконанні вироку, шляхом звільнення від відбування покарання немає.

Посилання засудженого ОСОБА_2 на порушення ст.3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яке розтлумачене в рішенні Європейського суду з прав людини від 09 липня 2013 року у справі «Вінтер та інші проти Сполученого Королівства Великобританії» в частині необхідності з боку держави передбачення можливості та механізму умовно - дострокового звільнення засудженого до довічного позбавлення волі, суд вважає необґрунтованим.

Оскільки, законодавство України про кримінальну відповідальність передбачає механізм захисту прав осіб, які засуджені до покарання у виді довічного позбавлення волі, шляхом помилування.

Положенням ч. 1 ст. 87 КК України передбачено можливість здійснення Президентом України помилування стосовно індивідуально визначеної особи. Згідно ч. 2 ст. 87 КК України актом про помилування може бути здійснена заміна засудженому призначеного судом покарання у виді довічного позбавлення волі на позбавлення волі на строк не менше двадцяти п'яти років.

Детальний механізм помилування визначений Положенням «Про порядок здійснення помилування», затвердженим Указом Президента України від 21 квітня 2015 року № 223/2015.

Таким чином, нормами Кримінального Кодексу України передбачено можливість заміни покарання у виді довічного позбавлення волі більш м'яким покаранням шляхом помилування засудженого, що у повній мірі відповідає вимогам «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод» та практиці Європейського суду з прав людини.

Такою можливістю вправі скористатися і ОСОБА_2Г

Що стосується вимог клопотання про визнання порушення прав людини та громадянина, передбачених ст.3 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ст.28 Конституції України за піддання засудженого жорстокому, нелюдському чи такому, що принижує гідність покаранню, через призначення йому покарання у вигляді довічного позбавлення волі, то дані вимоги також не підлягають задоволенню, так як в суді не встановлено порушення вимог ст. 28 Конституції України та ст. 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Враховуючи наведене та керуючись ст. 3 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ст.87 КК України, ст. ст. 152 КВК України, ст. ст. 370, 371, 372, 537, 539 КПК України, суд -

УХВАЛИВ:

В задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, про усунення протиріч, які виникають при виконанні вироку, шляхом звільнення від відбування покарання - відмовити.

На ухвалу суду може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Вінницької області протягом семи днів з дня її проголошення.

Суддя: