Рішення № 72809498, 01.03.2018, Солом'янський районний суд міста Києва

Справа № 2-а-199/18

760/19341/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 березня 2018 року Солом?янський районний суд м. Києва в складі:

головуючого - судді Кізюн Л.І.,

при секретарі: Швидченко О.В.,

за участю позивача - ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до інспектора роти №8 батальйону №3 Управління патрульної поліції у місті Києві Департаменту патрульної поліції рядового поліції Камкова Микити Юрійовича, третя особа: Департамент патрульної поліції, про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення, -

в с т а н о в и в:

Позивач звернулася до суду з адміністративним позовом до інспектора роти №8 батальйону №3 Управління патрульної поліції у місті Києві Департаменту патрульної поліції рядового поліції Камкова Микити Юрійовича про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення, в якому просив скасувати постанову серії ЕАА №170060 від 22 вересня 2017 року, а провадження у справі закрити.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначив, що 22 вересня 2017 року інспектором роти №8 батальйону №3 Управління патрульної поліції у місті Києві Департаменту патрульної поліції рядовим поліції Камковим Микитою Юрійовичем було винесено постанову серії ЕАА №170060 про притягнення його, ОСОБА_1, до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 121 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 грн. Відповідно до змісту зазначеної постанови він керував транспортним засобом, в якому не горів правий габаритний вогонь (тобто не працювали світлові прилади).

Позивач зазначає, що вказаних порушень він не допускав, тому вважає вказану постанову незаконною, винесену без дотримання вимог чинного законодавства, вимог КУпАП, без фактичного розгляду справи, без з'ясування всіх обставин справи та без дотримання належної процедури.

Таким чином, враховуючи, що він правил дорожнього руху не порушував, враховуючи відсутність будь-яких підстав притягнення його до адміністративної відповідальності, позивач звернувся до суду з позовом.

Ухвалою суду від 30 листопада 2017 року як третю особу у справі було залучено Департамент патрульної поліції (а.с. 17).

Позивач в судовому засіданні позов підтримав та, посилаючись на підстави та обставини викладені в позовній заяві, просив задовольнити. Зазначив, що ним відповідно до ПДР України перед початком руху було перевірено технічну справність основних елементів авто: коліс, шин, гальмівної системи, рульового керування, двигуна та світлових приладів. Всі вузли та агрегати на момент перевірки були у справному стані. Ці пояснення він надавав інспектору, але не зважаючи на це, ним було складено постанову про порушення ПДР. Дана постанова інспектора не відображає дійсних обставин справи, складена за відсутності належних доказів та з грубими порушеннями чинного законодавства. Інспектор поліції з власних міркувань, не встановивши всіх обставин, прийняв рішення на власний розсуд. Тому дії працівника поліції вважає протиправними, безпідставними, а прийняте рішення незаконним, бездоказовим.

Відповідач інспектор роти №8 батальйону №3 Управління патрульної поліції у місті Києві Департаменту патрульної поліції рядовий поліції Камков Микита Юрійович в судове засідання не з`явився, про розгляд справи був повідомлений належним чином, причини неявки суд не повідомив, будь-яких пояснень/заперечень щодо заявлених позовних вимог до суду не надійшло.

Представник третьої особи Департаменту патрульної поліції в судове засідання не з'явився, хоча третю особу належним чином було повідомлено про день, час та місце розгляду справи. Від представника третьої особи через канцелярію суду надійшли письмові заперечення, відповідно до яких представник Департаменту патрульної поліції просив відмовити у задоволенні позову повністю, посилаючись на те, що інспектор поліції діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством, а постанова серії ЕАА №170060 від 22.09.2017 року винесена уповноваженою особою з дотриманням правил чинного законодавства, тому, на його думку немає підстав для її скасування, оскільки доказів, які спростовують факт наявності адміністративного правопорушення позивачем не надано, а доводи позивача є безпідставними.

03 жовтня 2017 року Верховною Радою України прийнято Закон України №2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», який набрав чинності 15 грудня 2017 року.

Так, пунктом 10 частини першої розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України від 03 жовтня 2017 року визначено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У зв'язку із тим, що провадження у даній справі було відкрито до набрання чинності редакції Кодексу адміністративного судочинства України від 03 жовтня 2017 року, то вказана справа повинна розглядатись за правилами, що діють після набрання чинності Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України №2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03 жовтня 2017 року.

Згідно ч. 1 ст. 205 КАС України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до ч. 3 ст. 205 КАС України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Суд, заслухавши пояснення позивача, дослідивши письмові матеріали справи, оцінивши наявні докази у їх сукупності, вважає, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Як передбачено ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як передбачено ч. 1 ст. 3 Закону України «Про Національну поліцію», у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.

За змістом п. 1-2 ч. 1 ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію», поліцейський зобов'язаний: неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до ч. 1 ст. 287 КУпАП України постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено особою, щодо якої її винесено.

Судом встановлено, що інспектором роти №8 батальйону №3 Управління патрульної поліції у місті Києві Департаменту патрульної поліції рядовим поліції Камковим Микитою Юрійовичем 22 вересня 2017 року була винесена постанова серії ЕАА №170060 про притягнення позивача ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 121 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340,00 грн. (а.с. 7).

Як вбачається з даних зазначеної постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, ОСОБА_1, керуючи транспортним засобом «Mercedes-Benz ML 430», номерний знак НОМЕР_1, в м. Києві по Зодчих, 44, 22.09.2017 року о 02 год. 08 хв., в темну пору доби із непрацюючим заднім правим габаритним ліхтарем, чим порушив вимоги п. 31.4.3.а) ПДР України, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 121 КУпАП.

Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.

Органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ч. 2 ст. 19 Конституції України).

Відповідно до ст. 7 Кодексу України про адміністративні правопорушення ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Як зазначено вище постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності складена поліцейським патрульної поліції, який відповідно до вимог ст. 222 Кодексу України про адміністративні правопорушення має право розглядати справи про адміністративні порушення та накладати адміністративні стягнення безпосередньо за ст. 121 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Відповідно положень ст. 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення (зі змінами), доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа), встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до ст. 280 КУпАП України орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати всі обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Підставою притягнення до адміністративної відповідальності є вчинення адміністративного правопорушення.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП України адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Пунктом 2.3 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою КМУ № 1306 від 10 жовтня 2001 р. передбачено, що для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний зокрема: бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі; не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху.

Дорожня обстановка - сукупність факторів, що характеризуються дорожніми умовами, наявністю перешкод на певній ділянці дороги, інтенсивністю і рівнем організації дорожнього руху (наявність та стан дорожньої розмітки, дорожніх знаків, дорожнього обладнання, світлофорів), які повинен ураховувати водій під час вибору швидкості, смуги руху та прийомів керування транспортним засобом.

Згідно п. 31.4 Правил дорожнього руху України, забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством за наявності таких технічних несправностей і невідповідності таким вимогам:

31.4.3.а) кількість, тип, колір, розміщення і режим роботи зовнішніх світлових приладів не відповідають вимогам конструкції транспортного засобу.

Згідно п. 31.1 ПДР, технічний стан транспортних засобів та їх обладнання повинні відповідати вимогам стандартів, що стосуються безпеки дорожнього руху та охорони навколишнього середовища, а також правил технічної експлуатації, інструкцій підприємств-виробників та іншої нормативно-технічної документації.

Відповідно до п. 31.6 а) ПДР України, забороняється подальший рух транспортних засобів, у яких: робоча гальмова система чи рульове керування не дають змоги водієві зупинити транспортний засіб або здійснити маневр під час руху з мінімальною швидкістю.

Частиною 1 ст. 121 КУпАП передбачає відповідальність за керування водієм транспортним засобом, що має несправності системи гальмового або рульового керування, тягово-зчіпного пристрою, зовнішніх світлових приладів (темної пори доби) чи інші технічні несправності, з якими відповідно до встановлених правил експлуатація його забороняється, або переобладнаний з порушенням відповідних правил, норм і стандартів.

Позивачем заперечується факт порушення ним п. 31.4.3а) Правил дорожнього руху України, відповідальність за які передбачена ч. 1 ст. 121 КУпАП, оскільки ним перед початком руху було перевірено технічну справність основних елементів авто: коліс, шин, гальмівної системи, рульового керування, двигуна та світлових приладів. Всі вузли та агрегати на момент перевірки були у справному стані. Під час руху він не зупинявся, оскільки не було потреби. Помітити під час руху, що перегоріла лампочка габаритного вогню він фізично не міг, тому і не міг усунути дану несправність.

У відповідності до п 31.5 Правил дорожнього руху у разі виникнення в дорозі несправностей, зазначених у пункті 31.4 цих Правил, водій повинен вжити заходів для їх усунення, а якщо це зробити неможливо - рухатися якомога коротшим шляхом до місця стоянки або ремонту, дотримуючись запобіжних заходів з виконанням вимог пунктів 9.9 і 9.11 цих Правил.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно зі ст.ст. 73, 74 КАС України належними та допустимими є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.ст. 75, 76 КАС України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень в порушення зазначених вище вимог Закону щодо обов'язку доказування правомірності своїх дій з приводу складання постанови по справі про адміністративне правопорушення, не було надано суду будь-яких доказів на доведення законності складеної постанови, не доведено факту наявності в діях позивача складу правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 121 КУпАП, не було надано суду матеріалів, які стали підставою для притягнення позивача до адміністративної відповідальності саме за ч. 1 ст. 121 КУпАП.

Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства по справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху і експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови повинен відповідати вимогам, передбаченим ст.ст. 283, 284 КУпАП. У ній повинні бути докази, на яких базується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, і вказано мотиви не взяття до уваги інших доказів, на які посилається правопорушник чи висловлені останнім доводи.

Таким чином судом встановлено що при винесені постанови не було наведено доказів, на яких ґрунтується висновок про скоєння позивачем адміністративного правопорушення.

Статтями 245-246 КУпАП встановлено, що завданням провадження в справах про адміністративне правопорушення є: всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин справи, вирішення її з точною відповідністю з законом.

Доказів, які б об'єктивно вказували на вину позивача у вчиненні адміністративного правопорушення, відповідачем до суду не надано.

Постанова про адміністративне правопорушення, складена відповідачем, не може оцінюватися судом в розумінні ст.ст. 73, 74 КАС України у якості належних і допустимих доказів, що підтверджують факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 121 КУпАП, оскільки заперечується позивачем, а інші докази які б їх обґрунтовували в матеріалах справи відсутні.

Таким чином, постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 121 не відповідає вимогам КУпАП, а тому є незаконною і підлягає скасуванню.

Згідно зі ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Повноваження адміністративного суду у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності, визначені ст. 286 КАС України.

Так, відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:

1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;

2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);

3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;

4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

За таких обставин суд вважає, що позов підлягає задоволенню.

Керуючись ст. 19 Конституції України, Законом України «Про національну поліцію», ПДР України, ст.ст. 7, ч. 1 ст. 121, 245-247, 251, 258, 283, 287, 289 КУпАП, пунктом 10 частини першої розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України від 03 жовтня 2017 року, ст.ст. 2, 8, 9, 72-77, 78, 205, 241-246, 250, 286, 292, 295 Кодексу адміністративного судочинства України (в ред. від 03 жовтня 2017 року), суд, -

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_1 до інспектора роти №8 батальйону №3 Управління патрульної поліції у місті Києві Департаменту патрульної поліції рядового поліції Камкова Микити Юрійовича, третя особа: Департамент патрульної поліції, про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення- задовольнити.

Постанову інспектора роти №8 батальйону №3 Управління патрульної поліції у місті Києві Департаменту патрульної поліції рядового поліції Камкова Микити Юрійовича Серії ЕАА №170060 від 22 вересня 2017 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 121 КУпАП - скасувати, справу про адміністративне правопорушення закрити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через районний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1, 03058, АДРЕСА_1.

Відповідач: інспектор роти №8 батальйону №3 Управління патрульної поліції у місті Києві Департаменту патрульної поліції рядового поліції Камков Микита Юрійович, 03680, м. Київ, вул. Народного Ополчення, 9.

Третя особа: Департамент патрульної поліції, 03048, м. Київ, вул. Федора Ернста, 3, код ЄДРПОУ 40108646.

Суддя Л.І. Кізюн