Вирок № 72809257, 16.03.2018, Сторожинецький районний суд Чернівецької області

Сторожинецький районний суд Чернівецької області

Справа № 723/279/18

Провадження № 1-кп/723/674/18

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 березня 2018 року м.Сторожинець

Сторожинецький районний суд,

Чернiвецької областi, в складі:

головуючого суддi Якiвчика I.В.

за участю:

секретаря Крупчак М.І.

прокурора Попової І.В.

потерпілого ОСОБА_2 .

представника

потерпілих ОСОБА_3

обвинуваченого ОСОБА_4

захисника Кригана В.В.

розглянувши у вiдкритому судовому засiданні, в залi суду, в мiстi Сторожинець, кримінальне провадження № 12017260150001213 від 30.11.2017 року, по обвинуваченню в скоєнні злочину, що передбачений ч.2 ст.286 КК України

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с.Верхні Петрівці, мешканця АДРЕСА_1 громадянина України, румуна, освiта середня, не працюючого, одруженого, зі слів - має на утриманні одну малолітню дитину, ранiше не судимого, -

встановив:

Обвинувачений ОСОБА_4, 29 листопада 2017 року біля 17 години в с.Верхні Петрівці,Сторожинецького району, Чернівецької області по вул. Буковинській керуючи автомобілем марки «VOLKSWAGEN PASSAT», номерний знак НОМЕР_1 Королівства Англії, не маючи права на керування транспортними засобами і перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння та рухаючись із швидкістю більше 60 км/год., зі сторони села Нижні Петрівці, Сторожинецького району, Чернівецької області, не виконуючи вимоги п.1.5, 2.3 (б), 2.9 (а), 12.3 ПДР України щодо не вчинення дій по створенню загрози життю чи здоров'ю громадян, стеження за дорожньою обстановкою та реагування на її зміну, не відволікання від керування транспортним засобом, не керування транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння та щодо вжиття заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу у разі виникнення перешкоди, яку водій спроможний виявити та проігнорувавши дію дорожнього знаку передбаченого п.3.29 ПДР - обмеження максимальної швидкості в 40 км/год., здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_6, яка рухалась в попутному напрямку з включеним ліхтариком. Внаслідок такого наїзду пішохід від отриманих тілесних ушкоджень загинула на місці пригоди.

Обвинувачений ОСОБА_4, в судовому засiданнi свою вину в скоєнні злочину передбаченого ч.2 ст.286 КК України визнав повністю, та давши показання підтвердив всі фактичні обставини обвинувачення, за вчинене шкодує і просить його суворо не карати. Підтвердив, що дійсно, зовсім небагато випив горілки, перед тим як керував автомобілем. Потерпілу бачив за 20-30 метрів до наїзду але не розуміє, як так сталося, що він здійснив наїзд.

Відповідно до ч.3 ст.349 КПК України суд, за згодою всіх учасників судового розгляду, визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються. При цьому судом з'ясовано, чи правильно учасники судового розгляду розуміють зміст цих обставин, чи добровільною та істинною є їх позиція, а також їм роз'яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини в апеляційному порядку.

Обвинувачений ОСОБА_4 погодився на скорочений порядок судового розгляду, без дослідження будь-яких доказів, крім його особистого допиту та вивчення матеріалів кримінального провадження, які характеризують його як особу, пояснивши, що рішення його є добровільним і наслідки, передбачені ч. 3 ст. 349 КПК України йому зрозумілі.

Розглянувши, в межах пред'явленого обвинувачення, кримінальне провадження щодо обвинуваченого ОСОБА_4, з'ясувавши думку учасників судового провадження про те, які докази треба дослідити та порядок їх дослідження, визнавши недоцільним дослідження доказів стосовно фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються та враховуючи, що учасниками судового провадження не оспорюються доведеність вини обвинуваченого та кваліфікація його дій, а також з'ясувавши правильне розуміння обвинуваченим та іншими учасниками кримінального провадження змісту цих обставин, за відсутності сумнівів у добровільності та істинності їх позиції, роз'яснивши їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини справи в апеляційному порядку, суд вважає, що обвинувачення, пред'явлене ОСОБА_4, знайшло своє підтвердження і в судовому засіданні доведене в повному обсязі.

Дії ОСОБА_4 суд кваліфікує за ч.2 ст.286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху, особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого.

При цьому суд виходячи із п.1.10 Правил дорожнього руху України, не знаходить підстав вважати, що пішохід ОСОБА_6, який рухався в попутному напрямку відносно смуги руху обвинуваченого був небезпекою для руху автомобіля, яким керував обвинувачений, як це зазначено в обвинувальному акті, оскільки такий пішохід являється не небезпекою, а перешкодою для руху.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_4, суд у відповідності зі ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Зокрема, суд враховує, що вина обвинуваченого, тобто його психічне ставлення до вчиненої ним дії та її наслідків, виражається у формі необережності, що характеризується таким її видом, як злочинна самовпевненість обвинуваченого а скоєний злочин відповідно до ст. 12 КК України класифікується як тяжкий злочин. Обвинувачений ОСОБА_4 раніше не судимий, за місцем проживання характеризується позитивно.

Суд знаходить, що обставиною, яка пом'якшує покарання обвинуваченого є передбачене в ст. 66 КК України, щире каяття обвинуваченого. При цьому вказану обставину суд враховує виходячи не із вказівки потерпілої сторони, щодо відсутності демонстрування цього щирого каяття та розуміння наслідків своїх незаконних дій, а зважаючи визнання обвинуваченим своєї вини та не заперечення жодних обставин вчинення злочину, що оцінюється, як сприяння розкриттю злочину і готовності нести кримінальну відповідальність, що і є критичною оцінкою обвинуваченим своєї злочинної поведінки.

При цьому суд не розмежовує поняття щирого каяття та активного сприяння в розкритті злочину, оскільки вони ототожнюються, як комплекс дій і вчинків обвинуваченого, пов'язаних із його розкаянням, куди входить також і визнання ним своєї вини..

Суд не вважає, що наявність на утриманні обвинуваченого малолітньої дитини є пом'якшуючою покарання обвинуваченого обставиною, оскільки доказів наявності дитини, батьком якої було б зареєстровано обвинуваченого ОСОБА_4, суду не надано. Додане свідоцтво серії НОМЕР_2 від 29.12.2014 року, про народження ОСОБА_7 не є таким доказом, що підтверджується також і свідоцтвом про шлюб обвинуваченого, який зареєстрований набагато пізніше дати народження дитини, щодо якої обвинувачений визнає себе батьком.

Обставиною, що обтяжує покарання, обвинуваченого, згідно ст. 67 КК України, безумовно є вчинення ним злочину в стані алкогольного сп'яніння. При цьому суд не приймає до уваги мотиви, по яких сторона захисту просила не визнавати стан алкогольного сп'яніння обвинуваченого так як вказаний стан не має причинного зв'язку із фактом дорожньо-транспортної пригоди. Такі твердження сторони захисту, на думку суду є надуманими і не ґрунтуються, як на нормах законодавства так і на обставинах обвинувачення, які сторона захисту не оспорює.

Враховуючи вказані обставини, суспільну небезпеку вчиненого кримінального правопорушення, особу обвинуваченого ОСОБА_4, його позитивне характеризування за місцем проживання, його молодий вік, відсутність судимостей та невиконання ним заборони щодо керування транспортними засобами, а також позицію потерпілої сторони, яка бажає суворого покарання для обвинуваченого, суд приходить до висновку про необхідність призначення обвинуваченому ОСОБА_4 покарання пов'язаного із ізоляцією від суспільства.

При цьому суд враховує, що відповідно до вимог ч.2 ст.65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, а згідно з ч.2 ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого.

Суд також знаходить, що iз обвинуваченого слiд стягнути судовi витрати пов'язанi iз проведенням судових експертиз.

Керуючись ст.ст. 368, 369, 370, 373, 374 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4, визнати винуватим у пред'явленому обвинуваченні за ч.2 ст.286 КК України та призначити йому покарання у виді трьох років, шести місяців, позбавлення волі, з відбуванням покарання в кримінально виконавчій установі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на три роки.

Міру запобіжного заходу відносно засудженого ОСОБА_4, залишити попередню та продовжити його утримання під вартою в Чернівецькій установі виконання покарань (Сізо № 33) до вступу вироку в законну силу але не більше ніж на 60 днів, тобто до 14 травня 2018 року. Відбуття покарання засудженому рахувати з дня його затримання тобто з 30 листопада 2017 року, зарахувавши в строк відбуття покарання строк тримання під вартою.

Стягнути із ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, жителя АДРЕСА_2, судовi витрати по справi, а саме витрати по проведенню судової експертизи в сумi 1001 (одну тисячу, одну) гривню, перерахувавши вказану суму на рахунок 31114115700227 в ГУДКСУ у Чернівецькій області, отримувач Сторожинецьке УК/Сторожинецькой р-н/21081100, код 37835756, МФО 856135.

Речовi докази по справi, а саме:

- автомобіль марки «VOLKSWAGEN PASSAT», номерний знак НОМЕР_1 Королівства Англії, мобільний телефон марки «Nomi», сім картку, паспорт громадянина України, паспорт для виїзду за межі території України, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, страховий поліс, ключі від автомобіля повернути обвинуваченому:

- уламки полімеру (уламки транспортного засобуЇ- знищити;

- пошкоджений ліхтарик і чорну жіночу сумку із особистими речами передати потерпілим..

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. На вирок суду може бути подана апеляцiйна скарга до Апеляційного суду Чернівецької області через Сторожинецький районний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення

Копію вироку, негайно після проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

СУДДЯ