Рішення № 72809003, 05.03.2018, Солом'янський районний суд міста Києва

Провадження №2/760/1086/18

Справа №760/10832/16-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 березня 2018 року Солом'янський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Усатової І.А.,

за участю секретарів Здорик Л.В., Козак К.В., Яковенко Н.К.,

представника позивача за первісним позовом та відповідача за зустрічним позовом - Сайченка М.О.,

відповідача за первісним позовом та позивача за зустрічним позовом - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в м. Києві цивільну справу за первісним позовом Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом"янського району м. Києва" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги та зустрічним позовом ОСОБА_2 до Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом"янського району м. Києва" про усунення порушень прав споживача житлово-комунальних послуг, -

В С Т А Н О В И В:

КП "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом"янського району м. Києва" звернулося до суду з позовом і просить стягнути з відповідача на свою корись заборгованість по платі за утримання житла та платі за користування комунальними послугами за період з 01.05.2012 по 01.08.2015 в сумі 1310,06 грн., та судовий збір у розмірі 1378,00 грн.

Позовна заява обґрунтована тим, що квартира АДРЕСА_1 належить відповідачу на підставі договору міни від 26 жовтня 2007 року, є однокімнатною загальною площею 30,23 кв. м., в тому числі житловою площею 16,7 кв. м. Між позивачем та відповідачами існують відносини з приводу надання житлово-комунальних послуг, які регулюються чинним законодавством України, зокрема: Цивільним кодексом України, Законом України «Про житлово-комунальні послуги», Законом України «Про захист прав споживачів», відповідно до яких Позивач надає житлово-комунальні послуги, а відповідач, як споживач, зобов'язаний внести плату за надані послуги.

Посилається в позові на те, що відповідач незважаючи на неодноразові попередження про необхідність своєчасної оплати, борг не сплатив, що завдає позивачу збитків. Зазначено, що основний борг відповідача перед позивачем станом на 01.08.2015 становить - 985,03 грн., індекс інфляції - 288,35 грн., 3% річних - 36,68 грн.

Виходячи з цього, просить задовольнити позов.

Відповідач подав до суду письмові заперечення, в яких вказав, що з позовом не згоден, вважає його необґрунтованим. Заперечення, зокрема, обґрунтовані тим, що серед матеріалів позовної заяви відсутні документи: копія Статуту та протокол про призначення, що підтверджує законність підпису посадової особи, копія договору на обслуговування будинку і прибудинкової території між позивачем та відповідачем. Стосовно оплати "послуг за користування прибудинковою територією", то позивачем не надано Витягу з єдиного державного реєстру прав на нерухоме майно, який би підтверджував право позивача на вказану земельну ділянку біля будинку, а тому й підстав для оплати цих послуг не виникає. ОСОБА_2 вказав, що позивачем не додані дані про встановлені межі прибудинкової території. Відсутнє розмежування ділянок на прибудинковій території між мешканцями будинку і власниками інших земельних ділянок.

Відповідач також вказав, що належного розрахунку заявленої до стягнення з нього заборгованості позивачем до позову надано не було. Крім того, на сплату комунальних послуг мають виставлятися оформлені належним чином рахунки, завірені мокрими печатками, скріплені підписами керівника та бухгалтеру.

На думку відповідача, він не має будь-якої заборгованості, оскільки, з моменту того як став власником даної квартири, сплачував усі необхідні платежі, вірогідно, позивач весь час стягував та вважав борг попередніх власників своїм особистим.

Відповідач у судовому засіданні первісний позов не визнав, подав до суду зустрічний позов, в якому просив визнати безпідставними нарахування на суму 1 310 грн. 06 коп. за житлово-комунальні послуги, оскільки, вказаний борг був нарахований попередньому власнику, також просив стягнути з відповідача за зустрічним позовом судові витрати, які складаються з оплати послуг адвоката у розмірі 3000 грн. В обґрунтування зустрічного позову позивач вказав, що 26 жовтня 2007 року став власником квартири за адресою: 03151, АДРЕСА_1, з моменту придбання даної квартири сплачує всі необхідні платежі. Пояснив, що 27.08.2015 КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом'янського району м. Києва» звернулася до суду з заявою про видачу судового наказу про стягнення заборгованості за спожиті житлово-комунальні послуги в сумі 1 310, 06 коп., на його заперечення стосовно виникнення боргу, відповідач за зустрічним позовом не реагував, як і на заяви про неякісне та незадовільне обслуговування будинку, проте, як вказав позивач за зустрічним позовом, він звернувся до попередніх власників квартири ОСОБА_3 і остання надала довідку про заборгованість по комунальних послугах на суму 1 286, 21 коп., дана заборгованість існувала на момент відчуження квартири і не була оплачена попередніми власниками його квартири. Як вказав ОСОБА_2, він весь час сумлінно оплачував свої рахунки згідно тарифів та квитанції і не знав, що вказана оплата йшла на погашення заборгованості, яка утворилася до того часу, як став власником даної квартири. Вважає, що вимоги КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом'янського району м. Києва» стосовно заборгованості є необгрунтованими, оскільки, остання повинна зробити звірку та перерахунок саме з 26 жовтня 2007 року по теперішній час, без урахування боргу попереднього власника ОСОБА_3 Виходячи з вищенаведеного, позивач за зустрічним позовом просить задовольнити зустрічний позов.

Представник позивача за первісним позовом та відповідача за зустрічним позовом у судовому засіданні первісний позов підтримав, зустрічний позов не визнав.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що власником квартири АДРЕСА_1 є ОСОБА_2 на підставі договору міни від 26 жовтня 2007 року, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (а.с. 7).

ОСОБА_2 з 06.12.2007 зареєстрований у вказаній квартирі, що підтверджується довідкою форми № 3 від 06 квітня 2016 року № 1358 (а.с. 5) та не заперечувалося у судовому засіданні самим відповідачем за первісним позовом.

Що стосується вимог КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом'янського району м. Києва», слід зазначити наступне.

Так, позивач за первісним позовом звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості по платі за утримання житла та платі за користування комунальними послугами за період з 01.05.2012 по 01.08.2015 в сумі 1310,06 грн.

Як пояснив у судовому засіданні представник позивача за первісним позовом, відповідач у період з 01.05.2012 по 01.08.2015 частково сплачував суми за надання житлово-комунальних послуг, у зв'язку з чим у нього й виникла заборгованість.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем було подано до Солом'янського районного суду м. Києва заяву на видачу судового наказу про стягнення заборгованості за спожиті житлово-комунальні послуги з відповідача, проте, ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 16 грудня 2015 року судовий наказ від 16.10.2015 про стягнення з ОСОБА_2 1310,06 грн. заборгованості було скасовано (а.с. 12).

Відповідач за первісним позовом у судовому засіданні пояснив, що дійсно споживає комунальні послуги, та сплачує платежі за комунальні послуги як може, вважає, що позивачем виставляються невірні рахунки за комунальні послуги. Крім того, вказав, що, він сплачував кошти за житлово-комунальні послуги, разом з тим, він думав, що сплачує свій борг, а не попереднього власника, про що згодом дізнався. Тому вважає, що позивач за первісним позовом неправомірно стягує з нього кошти, на що слід зазначити наступне.

Відповідно до статей 156, 162 ЖК України власник та члени його сім'ї зобов'язані своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги щомісячно у встановлені строки.

Згідно зі ст. 179 ЖК України користування будинками (квартирами) державного і громадського житлового фонду, фонду житлово-будівельних кооперативів, а також приватного житлового фонду та їх утримання здійснюється з обов'язковим додержанням вимог Правил користування приміщеннями жилих будинків і при будинковими територіями, які затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 572 від 08 жовтня 1992 року зі змінами внесеними Постановою Кабінету Міністрів України від 24 січня 2006 року № 45 власники квартир зобов'язані оплачувати надані житлово-комунальні послуги.

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник. Відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов'язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору.

У ст. 29 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що надання житлово-комунальних послуг у багатоквартирному будинку здійснюється на підставі договору, що укладається між власником квартири, орендарем чи квартиронаймачем та балансоутримувачем або уповноваженою ним особою.

Законом України «Про захист прав споживачів» передбачено, що під договором слід розуміти усну чи письмову угоду між споживачем та виконавцем послуг.

Позивачем було вчинено дії на користь відповідача - надано послуги, тому договір про надання послуг, письмова форма якого законодавством не вимагається, вважається укладеним з моменту отримання відповідачем таких послуг.

Відповідно до статей 66, 67, 162 ЖК України за користування житловим приміщенням, що належить громадянинові на праві приватної власності, сплачується плата за утримання будинку, прибудинкової території та плата за спожиті комунальні послуги.

Статтею 322 ЦК України передбачено, що власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом. Утримання майна власників квартир (будинку та прибудинкової території) здійснюється ними шляхом оплати всіх витрат по утриманню експлуатуючій організації.

Згідно з п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов'язаний своєчасно оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

У ст. 526 ЦК України зазначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Судом безспірно встановлено, що позивачем надаються комунальні послуги відповідачу як власнику квартири. Фактично, на час звернення до суду з позовом, відповідач має заборгованість перед позивачем, що підтверджується наданим суду розрахунком та поясненнями сторін у судовому засіданні.

Відповідно до ч. 7 ст. 18 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» місцева державна адміністрація регулює ціни та тарифи за виконання робіт та надання житлово-комунальних послуг підприємствами, а також визначає і встановлює норми їх споживання, здійснює контроль за їх додержанням.

Згідно з ч. 2 ст. 14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» ціни/тарифи на комунальні послуги та послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій формуються і затверджуються центральними органами виконавчої влади, національними комісіями, що здійснюють державне регулювання у відповідних сферах, та органами місцевого самоврядування відповідно до їхніх повноважень, визначених законом.

Статтею 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що розмір плати за комунальні послуги розраховується щомісячно, виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або формами, затвердженими в установленому порядку.

На підтвердження своїх доводів позивач надав суду розрахунок заборгованості (а.с. 8).

Оцінивши наданий позивачем розрахунок боргу, суд вважає, що позивач обґрунтовано нарахував зазначені суми і вважає за можливе покласти їх в основу рішення суду.

Також, відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За умовами ч.3 ст. 12, ч.1 ст. 13 ЦПК України обов'язок доказування покладається на сторони у справі.

Статтею 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Враховуючи те, що правовідносини, які склалися між сторонами, є грошовим зобов'язанням, тому суд приходить до висновку про необхідність стягнення з відповідача за первісним позовом на користь позивача також суму інфляційних втрат в розмірі 288,35 гривень та 3 % річних у розмірі 36,68 гривень.

З урахуванням наведеного та вимог закону, наданих доказів в обґрунтування пред'явленого позову, суд приходить до висновку про необхідність стягнути з ОСОБА_2 заборгованість в сумі 1310,06 гривні.

За таких обставин, вимоги позивача за первісним позовом є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Що стосується позовних вимог позивача за зустрічним позовом, слід зазначити наступне.

Так, ОСОБА_2 просить суд визнати безпідставними нарахування на суму 1 310 грн. 06 коп. за житлово-комунальні послуги, оскільки, вказаний борг був нарахований попередньому власнику.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до норм ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Виходячи з того, що в судовому засіданні не було встановлено та не підтверджено належними доказами, що порушення КП "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом"янського району м. Києва" порушило права ОСОБА_2, беручи до уваги, що заборгованість у ОСОБА_2 виникла за період з 01.05.2012 по 01.08.2015 з його вини, про що ним і було підтверджено у судовому засіданні, а також враховуючи, що первісний позов задоволено, суд приходить до висновку про відмову в зустрічному позові в повному обсязі.

Що стосується його тверджень про те, що серед матеріалів позовної заяви відсутні документи: копія Статуту та протокол про призначення, що підтверджує законність підпису посадової особи, копія договору на обслуговування будинку і прибудинкової території між позивачем та відповідачем, що позивачем за первісним позовом не надано Витягу з єдиного державного реєстру прав на нерухоме майно, який би підтверджував право позивача на земельну ділянку біля будинку, не додані дані про встановлені межі прибудинкової території, відсутнє розмежування ділянок на прибудинковій території між мешканцями будинку і власниками інших земельних ділянок, а також, що належного розрахунку заявленої до стягнення з нього заборгованості позивачем до позову надано не було, та його позиція, що на сплату комунальних послуг мають виставлятися оформлені належним чином рахунки, завірені мокрими печатками, скріплені підписами керівника та бухгалтеру, суд зазначає, що вони є необгрунтованими та не підтвердженими будь-якими доказами, а тому судом до уваги не приймаються. Крім того, зазначення даних обставин, ніяким чином не впливає на обов'язок відповідача сплачувати за спожиті житлово-комунальні послуги.

З урахуванням задоволення первісного позову, на підставі ст. 141 ЦПК України слід стягнути з відповідача за первісним позовом на користь позивача 1378,00 грн. судового збору.

Керуючись Законом України «Про житлово-комунальні послуги», Законом України «Про захист прав споживачів», ст.ст. 66,67, 156, 162, 179 ЦК України, ст. 322 ЦК України, ст.ст. 12, 19, 76-81, 141, 206, 258-259, 263-265, 273, 353 ЦПК України -

В И Р І Ш И В:

Первісний позов - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 (ІПН: НОМЕР_1, адреса: АДРЕСА_1) на користь Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом"янського району м. Києва" (код ЄДРПОУ: 35756919, адреса: м. Київ, вул. Соціалістична, 6) заборгованість по платі за утримання житла та платі за користування комунальними послугами за період з 01.05.2012 по 01.08.2015 в сумі 1310,06 грн., та судовий збір у розмірі 1378,00 грн.

У задоволенні зустрічного позову - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду м. Києва через суд першої інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: