Вирок № 72808797, 16.03.2018, Подільський районний суд міста Києва

Подільський районний суд міста Києва

Справа № 758/6700/15-к

Провадження №

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16.03.2018 року Подільський районний суд міста Києва

в складі:

головуючого судді Бородія В.М.,

при секретарях Лисоконь І.В., Масловській К.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Києві кримінальне провадження №1-КП/50/18 (справа №758/6700/15-к, кримінальне провадження під час досудового розслідування № 12015100000000203 від 25 лютого 2015 року), по обвинуваченню

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця міста Стаханова Луганської області, громадянина України, з середньо-технічною освітою, одруженого, маючого на утриманні неповнолітніх дітей 2001 та 2010 року народження, працюючого водієм автобуса ТОВ «Ярослав-Авто», зареєстрованого та проживаючого в АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, раніше не судимого,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,

з участю прокурорів Пересунька С.С., Давидяна О.Н.,

представника потерпілої ОСОБА_2,

потерпілих ОСОБА_3, ОСОБА_4,

обвинуваченого ОСОБА_1,

захисників ОСОБА_5, ОСОБА_6,

представник цивільного

відповідача ПрАТ «УТСК» ОСОБА_8,

В С Т А Н О В И В :

25 лютого 2015 року, близько 18 години 15 хвилин, ОСОБА_1, керуючи технічно справним автобусом марки «Богдан А 09201», державний номерний знак НОМЕР_2, рухався по проїзній частині проспекту Свободи зі сторони проспекту Правди в напрямку перехрестя з вулицею Світлицького в місті Києві та наближався до нерегульованого пішохідного переходу, розташованого перед перехрестям з вулицею Світлицького, позначеного інформаційними дорожніми знаками 5.35.1, 5.35.2 - «Пішохідний перехід» і дорожньою розміткою 1.14.1 - «Зебра».

В цей час по зазначеному нерегульованому пішохідному переході, зліва направо відносно руху вищевказаного автобуса марки «Богдан А09201», рухався пішохід ОСОБА_9

Під час руху ОСОБА_1 допустив порушення вимог п. 1.5, пп. «б» п. 2.3 та п. 18.1 Правил дорожнього руху:

- п. 1.5 передбачає те, що дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків;

- пп. «б» п. 2.3 вказує на те, що для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим транспортним засобом у дорозі;

- п. 18.1 передбачає те, що водій транспортного засобу, що наближається до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебувають пішоходи, повинен зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися, щоб дати дорогу пішоходам, для яких може бути створена перешкода чи небезпека.

Порушення вказаних вимог Правил дорожнього руху з боку водія ОСОБА_1 виявились в тому, що він, керуючи технічно справним автобусом «Богдан А 09201», державний номерний знак НОМЕР_3, під час руху по вищевказаній проїзній частині проявив неуважність до дорожньої обстановки і її змін, при наближенні до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебував пішохід ОСОБА_9, не врахував дорожню обстановку, яка виражалась у наявності інформаційних дорожніх знаків 5.35.1, 5.35.2 - «Пішохідний перехід», дорожньої розмітки 1.14.1 - «Зебра», які інформували його про наявність цього переходу. Окрім цього, ОСОБА_1 не переконався у відсутності пішоходів на пішохідному переході, не зменшив швидкість керованого ним автобуса і не зупинився перед пішохідним переходом, та не надав дорогу пішоходу, який перебував на пішохідному переході, внаслідок чого скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_9

В результаті даної дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_9 отримав тяжкі тілесні ушкодження у вигляді відкритої черепно-мозкової травми з ушкодженням м'яких тканин, переломом кісток основи черепа, крововиливами під оболонки, а також в шлуночки головного мозку з набряком-набуханням головного мозку, від чого помер на місці пригоди.

Порушення вимог п. 1.5, пп. «б» п. 2.3 та п. 18.1 Правил дорожнього руху водієм ОСОБА_1 знаходяться у прямому причинному зв'язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди та її наслідками.

Обвинувачений ОСОБА_1 визнав свою винуватість по пред'явленому обвинуваченню, частково визнав заявлений потерпілою ОСОБА_4 цивільний позов та дав показання про те, що він 25 лютого 2015 року приблизно о 18 годині 15 хвилин, керуючи автобусом «Богдан» по проспекту Свободи в м. Києві, під час руху при наближенні до пішохідного переходу проявив неуважність, не надав дорогу пішоходу, який там перебував, внаслідок чого скоїв на нього наїзд. В результаті цієї дорожньо-транспортної пригоди даний пішохід помер.

Обвинувачений, окрім визнання своєї вини у скоєному злочині, погодився з пред'явленою в обвинувальному акті кваліфікацією його дій, щиро розкаявся у вчиненому, просив суд суворо його не карати, просить звільнити його від відбування покарання згідно закону про амністію.

Стосовно часткового визнання заявлених позовних вимог потерпілої ОСОБА_4 зазначив, що він визнає повністю вимоги в частині майнової шкоди, а в частині заявленого відшкодування моральних збитків визнає частково. Окрім цього, зазначив, що він особисто вже відшкодував потерпілій ОСОБА_4 12700 гривень.

Дружині ж потерпілого він відшкодовував збитки повністю.

Потерпіла ОСОБА_3 дала суду показання, що загиблий був її чоловік. Свідком ДТП вона не була, приїхала, коли потерпілий лежав на узбіччі. Вона не може реально оцінити життя людини та шкоду своєму здоров'ю. Однак, вважає, її позовні вимоги до страхової компанії обґрунтованими і просить їх задовольнити у повному обсязі. Також вона вказала, що обвинуваченим було сплачено їй 28 000 гривень. Компанією, де працював обвинувачений, було сплачено 10 000 гривень та 60 000 тисяч гривень, які було витрачено на поховання та встановлення пам'ятника, було надано автобуси для проведення поховання.

Потерпіла ОСОБА_4 дала суду показання, що ОСОБА_9 є її батьком. З батьком проживали окремо. До одруження батька вони часто бачились і спілкувались. Вона була рада, що батько одружився, про нього могла вже турбуватись жінка. Однак, згодом стали напружені стосунки з новою дружиною, тому спілкувались рідко. Нова дружина робила все, щоб вони не спілкувались. Однак, батько телефонував, вони зустрічались. Безпосереднім очевидцем ДТП не була. Про загибель батька дізналась від сестри. На даний час майновий позов на суму 1813 гривень 28 копійок та про відшкодування моральної шкоди на суму 60 тисяч гривень підтримує. Майнова шкода пов'язана із витратами на харчування дитини, так як від стресу вона почала приймати ліки і їй заборонили годувати своїм молоком дитину. Свої обґрунтовування у позові про заподіяння моральної шкоди вона повністю підтримує.

Згідно дослідженого в судовому засіданні протоколу огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 25 лютого 2015 року та фототаблиці до нього, відеозапису до протоколу огляду, фактичні дані, які в них містяться співпадають, з фактичними обставинами обвинувачення, з ними погодився в судовому засіданні обвинувачений, в тому числі щодо наїзду на пішохода на пішохідному переході ( т.3 а.с.147-176).

Згідно висновку автотехнічної експертизи №103 ат від 24 березня 2015 року транспортний засіб автобус «Богдан», державний номерний знак НОМЕР_2, на час дорожньо-транспортної пригоди будь-яких несправностей гальмівної системи, рульового керування, ходової частини не мав ( т.3 а.с. 183-192).

Фактичні дані дорожньо-транспортної пригоди, які відображені у обвинувальному акті, узгоджуються з фактичними обставинами, які повідомив обвинувачений ОСОБА_1 під час проведення слідчого експерименту, що зафіксовано у протоколі від 28 лютого 2015 року ( т.3 а.с. 194-198).

Згідно висновку автотехнічної експертизи № 135 ат від 10.04.2015 року з технічної точки зору, причиною дорожньо-транспортної пригоди 25 лютого 2015 року за участю водія ОСОБА_1, є невідповідності дій водія автобуса «Богдан», державний номерний знак НОМЕР_5, вимогам пункту 18.1 Правил дорожнього руху України. Водій мав технічну можливість уникнути наїзду на пішохода ( т.3 а.с. 199-210).

Згідно висновку судово-медичної експертизи № 600 від 08.04.2015, при судово-медичному досліджені трупа, смерть ОСОБА_9 настала від відкритої черепно-мозкової травми з ушкодженням м'яких тканин, переломом кісток основи черепа, крововиливами під оболонки, а також в шлуночки головного мозку з набряком-набуханням головного мозку.

Ушкодження, спричинені ОСОБА_9, в своїй сукупності мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень по критерію небезпеки для життя (переломи кісток основи черепа з крововиливами під оболонки та в шлуночки головного мозку з набряком-набуханням головного мозку) та знаходяться в прямому причинно-наслідковому зв'язку з настанням смерті потерпілого. В крові виявлено 3,05 проміле спирту ( т.3 а.с. 177-182).

Згідно трудового договору від 11 лютого 2013 року, договору оренди від 28 листопада 2008 року, шляхового листа, умов здійснення перевезення, характеристики маршруту, зведеного розкладу руху, протоколу технічного стану транспортного засобу, медичної довідки ОСОБА_10 від 15 липня 2014 року, він як водій, найманий працівник, здійснював перевезення пасажирів згідно з договором з ФОП ОСОБА_11 в режимі маршрутного таксі № 530 «проспект Свободи - вулиця Північна» ( т.3 а.с.211-224).

Згідно долучених до справи матеріалів, які характеризують особу обвинуваченого, він раніше не судимий, по місцю проживання та роботи характеризується позитивно, на обліку у лікарів нарколога і психіатра не перебуває, керував транспортним засобом у тверезому стані, має на утриманні дітей ІНФОРМАЦІЯ_6 та ІНФОРМАЦІЯ_7 ( т.1 а.с. 135-а - 145).

Згідно вимог ч. 1 ст. 94 КПК України, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожен доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів, з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Суд, дослідивши запропоновані учасниками процесу докази, прийшов до висновку, що вони є відповідно до вимог ст. 85 КПК України належними, вони прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.

Розглядаючи докази з точки зору їх допустимості, суд звертає увагу, що показання обвинуваченого, потерпілих отримано з дотриманням вимог КПК України, а тому фактичні обставини, які вони містять, є допустимими.

Належними і допустимими як джерело доказу є долучені до справи документи, оскільки судом не встановлено порушення вимог КПК України під час їх отримання.

Оцінюючи сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, суд прийшов до висновку, про достатність доказів для визнання обвинуваченого ОСОБА_1 винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.

Суд встановив, що своїми діями, які виразились у вчиненні порушення правил дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого ОСОБА_9, ОСОБА_1 вчинив злочин, передбачений ч. 2 ст. 286 КК України.

Обираючи покарання ОСОБА_1 суд враховує вимоги ст. 65 КК України, щодо загальних засад призначення покарання, зокрема, межі санкції ч. 2 ст. 286 КК України, що вказаний злочин відноситься до категорії тяжких, вчинений з необережності, дані про особу обвинуваченого, який по місцю проживання та роботи характеризується позитивно, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, раніше не судимий, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває.

Пом'якшуючою покарання обставиною, передбаченою п. 1 ч. 1 ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття обвинуваченого в скоєнні злочину.

Обтяжуючих покарання обставин, передбачених ст. 67 КК України, в діях обвинуваченого судом не встановлено.

Враховуючи вказані обставини, тяжкість скоєного та спричинені наслідки, суд приходить до висновку про необхідність засудження ОСОБА_1 до покарання у виді позбавлення волі із застосовуванням додаткової міри покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами.

В судовому засіданні також встановлено що ОСОБА_1 підлягає звільненню від відбування покарання у виді позбавлення волі та від додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами згідно п. «в», ст.1; ст.15 Закону України "Про амністію у 2016 році" №1810-VІІІ від 22 грудня 2016 року, який набрав чинності 07 вересня 2017 року.

Вияснивши, що ОСОБА_1 зрозумілі правові наслідки звільнення від кримінального покарання на підставі Закону „Про амністію в 2016 році" з нереабілітуючих підстав, що він просить звільнити його від покарання на підставі Закону про амністію, суд прийшов до висновку, що він підлягає звільненню від кримінального покарання на підставі п. «в», ст. 1; ст. 15 Закону України „Про амністію в 2016 році".

Так, ОСОБА_1 пред'явлено обвинувачення у скоєнні дій до прийняття Закону України „Про амністію в 2016 році" №1810-VІІІ від 22 грудня 2016 року та набрання ним чинності 07 вересня 2017 року. На час набрання чинності Закону він мав дітей, яким не виповнилось 18 років. Батьківських прав він не позбавлений. Стаття 15 Закону передбачає звільнення і від додаткових покарань, окрім конфіскації майна. Обмежень застосування щодо нього амністії не встановлено.

Судом встановлено, що потерпілою ОСОБА_4 у справі заявлено уточнений цивільний позов до обвинуваченого ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди на загальну суму 1813 гривень 28 копійок та моральної шкоди в розмірі 60 000 гривень.

В позовній заяві потерпіла ОСОБА_4 вказує на те, що внаслідок порушень водієм ОСОБА_1 правил дорожнього руху, загинув її батько - ОСОБА_9 Після звістки про смерть останнього в неї погіршився стан здоров'я, вона приймала ліки і не могла своїм молоком годувати малолітнього сина ОСОБА_12, ІНФОРМАЦІЯ_8, що викликало необхідність купувати молочні суміші. На обґрунтування вказаної позовної вимоги позивачка надала суду висновок лікаря про харчування дитини та чеки з супермаркету.

Також, потерпіла ОСОБА_4 просить суд стягнути з обвинуваченого ОСОБА_1 спричинену їй моральну шкоду, вказуючи на те, що весь час після дорожньо-транспортної пригоди вона відчуває та переживає душевні страждання в зв'язку із втратою рідної людини - батька, погіршився стан її здоров'я, від переживань вона втратила можливість кормити власним молоком дитину, переживала за її здоров'я.

Обвинувачений ОСОБА_1 частково визнав заявлені позовні вимоги, а саме, погодився з обґрунтованістю позову в частині стягнення суми відшкодування матеріальної шкоди, та заперечував проти задоволення заявленої позивачем суми відшкодування моральної шкоди в розмірі 60 000 гривень, визнаючи позовні вимоги в розмірі 15 000 гривень. Окрім цього, просив звернути увагу суду на те, що на адресу потерпілої ОСОБА_4 він добровільно перерахував грошові кошти в рахунок відшкодування майнової і моральної шкоди в розмірі 12 700 гривень, що підтверджується фіскальним чеком № 0227 від 07 лютого 2016 року (т. 1, а.с. 241).

Крім цього, потерпілою ОСОБА_3 у справі заявлено цивільний позов до ПрАТ «Українська транспортна страхова компанія» про відшкодування матеріальної шкоди на загальну суму 15 669 гривень 20 копійок та моральної шкоди в розмірі 84 331 гривні.

На обґрунтування позовних вимог про стягнення матеріальної шкоди потерпіла ОСОБА_3 зазначила, що нею були понесені витрати на поховання, які підтверджуються видатковою накладною на оплату ритуальних послуг №Л-00000032 від 27 лютого 2015 року в розмірі 3 375 гривень, на проведення бальзамації, що підтверджується фіскальним чеком на суму 694 гривні 20 копійок, на спорудження пам'ятника в розмірі 11 000 гривень, що підтверджується накладною від 20 серпня 2015 року, витрати на надання місця на кладовищі в розмірі 600 гривень, що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордеру № 17, а всього, на суму 15 669 гривень 20 копійок (т. 3, а.с. 101, 106, 107, 108, 110).

Заявлені позовні вимоги про стягнення моральної шкоди потерпіла ОСОБА_3 обґрунтовує тим, що побачивши смерть чоловіка, вона отримала великий стрес, її здоров'я різко погіршилося, внаслідок чого була викликана бригада швидкої медичної допомоги, на підтвердження чого надала відповідь на заяву від 18 травня 2015 року № 1079/Б (т. 3, а.с. 89-90). Весь час після ДТП вона відчуває та переживає душевні страждання у зв'язку з втратою близької людини. В неї постійно підвищується тиск, спостерігаються втрати пам'яті, дається в знаки ішемічна хвороба серця. Перші два місяці після події вона не могла сама залишатися вдома, з нею постійно знаходились доньки чи знайомі. На даний час вона втратила радість та цікавість до життя, нормальні життєві зв'язки, оскільки стосунки з оточуючими погіршились.

Окрім цього, посилається на те, що переживання та емоційні навантаження негативно вплинули на всю її сім'ю. Вони також відобразились на її здоров'ї, привели до погіршення здатності до зосередження, швидкого нервового виснаження та слабкості. Після похорон чоловіка, внаслідок нервових переживань, вона втратила зір, тому довелося зробити операцію, вартість якої становила 22 000 гривень, та щоб її оплатити вона змушена була брати кредит в банках, однак це оперативне втручання не є останнім.

На підтвердження позовних вимог потерпіла ОСОБА_3 долучила до цивільного позову копію виписки з амбулаторної карти, копії фіскальних чеків на придбання ліків, копію виписки із Київського міського клінічного ендокринологічного центру № 1835/003, копію висновку для МСЕК з Київської міської онкологічної лікарні, копію довідки МСЕК про третю групу інвалідності, копію довідки та консультативного висновку з онколікарні, копію епікризу № 9354, копію страхового полісу № АІ/7730510 від 01 лютого 2015 року, копію довідки № 20 про отримання дозволу на поховання, копію накладної № 12 від 27 лютого та від 05 квітня 2015 року про оплату поминального обіду, копії фіскальних чеків на оплату продуктів для поминального обіду, копію довідки та консультативного висновку з клініки «Візобуд+», копії чеків на оперативні витрати, копії висновків електрокардіограми (т. 3, а.с. 85-88, 91-99, 102-105, 111-117).

Заявлений цивільний позов ОСОБА_3 відповідач ПрАТ «Українська транспортна страхова компанія» визнала частково. В наданих запереченнях представник посилався на те, що вимоги ст. 27 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлюють ліміти розміру страхового відшкодування здійснених витрат на поховання, спорудження надгробного пам'ятника та моральної шкоди.

Оскільки, ОСОБА_3 надала суду документи на підтвердження понесених матеріальних витрат у розмірі 15 669 гривень 20 копійок, вказана сума перевищує встановлений згаданим Законом ліміт, бо є більшою від суми 14 616 гривень, яку визнає ПрАТ «Українська транспортна страхова компанія» як суму, що підлягає стягненню на користь позивача.

Стосовно заявлених позовних вимог про стягнення моральної шкоди, представник в наданих запереченнях зазначив, що вищезгаданим Законом передбачено, що страховик відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим) в межах встановленого ліміту, загальний розмір якого стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку і виплачується рівними частинами, тому на думку представника ПрАТ «Українська транспортна страхова компанія» ОСОБА_3, як дружині потерпілого, та ОСОБА_4, як донці потерпілого, підлягає відшкодуванню моральна шкода в розмірі 14 616 гривень, тобто по 7 308 гривень кожній.

Окрім цього, ПрАТ «Українська транспортна страхова компанія» вважає, що ОСОБА_3 безпідставно заявлено вимогу щодо відшкодування витрат на операцію по відновленню зору та післяопераційного лікування, адже Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не передбачено відшкодування витрат, понесених особою не внаслідок ДТП, та якій не заподіяно шкоди внаслідок настання ДТП.

Вирішуючи заявлені потерпілими ОСОБА_4 та ОСОБА_3 позовні вимоги, суд виходить з наступного.

В судовому засіданні встановлено, що на момент дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу «Богдан А-09201», державний номерний знак НОМЕР_2, яким є ТОВ «Ярославь Авто», була застрахована у ПрАТ «Українська транспортна страхова компанія», згідно полісу АІ № 7730510 з терміном дії з 01 лютого 2015 року по 31 січня 2016 року.

Ліміт відповідальності в полісі за шкоду, заподіяну життю і здоров'ю, на одного потерпілого становить 100 000 гривень. Франшиза - частина збитку, що не відшкодовується страховиком ПрАТ «Українська транспортна страхова компанія» становить 1 000 гривень.

В результаті дорожньо-транспортної пригоди за участю водія ОСОБА_1 при експлуатації транспортного засобу «Богдан А-09201», державний номерний знак НОМЕР_2, загинув ОСОБА_9, який є чоловіком ОСОБА_3 та батьком ОСОБА_4 При цьому, водій ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з ФОП ОСОБА_11

Родичами ОСОБА_1 в добровільному порядку на користь потерпілої ОСОБА_4 було перераховано в рахунок відшкодування спричиненої шкоди 12 700 гривень, що підтверджується фіскальним чеком № 0227 від 07 лютого 2016 року (т. 1, а.с. 241), та на користь потерпілої ОСОБА_3 грошові кошти в розмірі 28 000 гривень, з них в рахунок відшкодування спричиненої матеріальної шкоди суму в розмірі 15 564 гривень 95 копійок та моральної шкоди суму в розмірі 12 692 гривень, що підтверджується чеком «ПриватБанку» від 09 грудня 2015 року (т. 1, а.с. 242).

Окрім цього, роботодавцем водія - ФОП ОСОБА_11 в добровільному порядку відшкодовано на користь потерпілої ОСОБА_3 грошові кошти в розмірі 10 000 гривень на похорони чоловіка, що підтверджується копією розписки від 26 лютого 2015 року (т. 1, а.с. 239), та грошові кошти в розмірі 60 000 гривень в якості відшкодування матеріальних та моральних збитків, які виникли внаслідок ДТП, що підтверджується розпискою ОСОБА_3 від 10 березня 2015 року (т. 1, а.с. 240).

Цивільним відповідачем ПрАТ «Українська транспортна страхова компанія» на користь потерпілих ОСОБА_3 та ОСОБА_4 страхові виплати не проводились.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно вимог ст. 1172 ЦК України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Згідно вимог ст. 1187 ЦК України, джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до статті 999 ЦК України законом може бути встановлений обов'язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров'я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов'язкове страхування). До відносин, що випливають з обов'язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

До сфери обов'язкового страхування належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Згідно ст. 22.1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до ст. 27.4 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик здійснює відшкодування особі, яка здійснила витрати на поховання та на спорудження надгробного пам'ятника, за умови надання страховику документів, що підтверджують такі витрати, та пред'явлення оригіналу свідоцтва про смерть. Загальний розмір такого відшкодування стосовно одного померлого не може перевищувати 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку.

Згідно ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Ця шкода полягає, зокрема: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна.

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Згідно ч. 2 ст. 1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім'єю.

Відповідно до ст. 27.3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим). Загальний розмір такого страхового відшкодування (регламентної виплати) цим особам стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, і виплачується рівними частинами.

Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

В судовому засіданні встановлено, що в результаті дій обвинуваченого ОСОБА_1 дійсно було заподіяно потерпілій ОСОБА_4 майнову шкоду на суму 1813 гривень 28 копійок, що підтверджується наданими нею і дослідженими в судовому засіданні документами. Ці обставини він повністю визнає. Однак просить врахувати, що вже відшкодував збитки в цій частині.

Суд встановив, що дійсно родичами обвинуваченого було перераховано на адресу потерпілої ОСОБА_4 12 700 гривень, що підтверджується його показаннями, чеком відділення зв»язку про перерахування коштів потерпілій з міста Звенигородка Черкаської області, де проживає обвинувачений і його родичі, що вказаний чек надав саме обвинувачений, що потерпіла не заперечує, що отримала вказані кошти, однак, не впевнена, що їх перерахував обвинувачений.

Оскільки вказані кошти в інтересах обвинуваченого добровільно сплатили потерпілій його родичі, то його право віднести частину цих коштів на відшкодування тих чи інших збитків.

За таких обставин суд вважає, що заподіяні потерпілій ОСОБА_4 збитки на суму 1813 гривень 28 копійок відшкодовані повністю, тому позов в цій частині підлягає відхиленню.

Хоча обвинувачений визнав вимоги потерпілої ОСОБА_4 в частині моральних збитків на суму 15 тисяч гривень, суд прийшов до висновку про обґрунтованість доводів потерпілої в цій частині на суму 60 000 гривень, що підтверджується глибиною її страждань від смерті в результаті злочину її батька, переживань за своє здоров'я, глибини переживань за здоров'я новонародженої дитини, яку не змогла годувати власним молоком, приймаючи ліки від стресу, пов'язаного зі смертю батька. Глибину і щирість її страждань суд безпосередньо мав можливість бачити в судовому засіданні і доводи потерпілої вважає достовірними.

Разом з тим, визначаючи розмір збитків, судом враховується, що родичами водія ОСОБА_1 в добровільному порядку на користь потерпілої ОСОБА_4 було перераховано в рахунок відшкодування спричиненої шкоди 12 700 гривень, з яких 10 886 гривень 72 копійки, він просить зарахувати на відшкодування моральних збитків.

Таким чином, суд прийшов до висновку, що на користь потерпілої ОСОБА_4 з обвинуваченого ОСОБА_1 підлягає стягненню сума в розмірі 49 тисяч 113 гривень 28 копійок за заподіяні моральні збитки.

Стосовно заявлених позовних вимог ОСОБА_3 про стягнення з ПрАТ «Українська транспортна страхова компанія» матеріальної та моральної шкоди, суд прийшов до висновку, що вони підлягають частковому задоволенню виходячи з наступного.

Судом встановлено, що потерпіла ОСОБА_3 понесла матеріальні витрати на поховання загиблого в ДТП ОСОБА_9, які підтверджуються видатковою накладною №Л-00000032 від 27 лютого 2015 року в розмірі 3 375 гривень, на проведення бальзамації, що підтверджується фіскальним чеком на суму 694 гривні 20 копійок, на надання місця на кладовищі в розмірі 600 гривень, що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордеру № 17, а також витрати на спорудження пам'ятника в розмірі 11 000 гривень, що підтверджується накладною від 20 серпня 2015 року, а всього, на суму 15 669 гривень 20 копійок (т. 3, а.с. 101, 106, 107, 108, 110).

Також, судом встановлено, що водієм ОСОБА_1 в добровільному порядку на користь потерпілої ОСОБА_3 було перераховано грошові кошти в розмірі 28 000 гривень, з них в рахунок відшкодування спричиненої матеріальної шкоди в розмірі 15 564 гривень 95 копійок, що підтверджується чеком «ПриватБанк» від 09 грудня 2015 року (т. 1, а.с. 242).

Окрім цього, роботодавцем обвинуваченого ОСОБА_1 - ФОП ОСОБА_11, в добровільному порядку відшкодовано на користь потерпілої ОСОБА_3 грошові кошти в розмірі 10 000 гривень на похорони чоловіка, що підтверджується копією розписки від 26 лютого 2015 року (т. 1, а.с. 239).

Вказані обставини не заперечуються потерпілою ОСОБА_3, яка під час розгляду справи зробила заяву про те, що матеріальних претензій до обвинуваченого ОСОБА_1 не має.

В межах вирішення цивільно-правового спору між ОСОБА_3 та ПрАТ «Українська транспортна страхова компанія» судом досліджено правовий висновок Верховного Суду України, зроблений на засіданні Судової палати у цивільних справах 20 січня 2016 року при розгляді справи № 6-2808/цс/15, відповідно до якого право потерпілого на відшкодування шкоди її заподіювачем є абсолютним і суд не вправі відмовити в такому позові з тих підстав, що цивільно-правова відповідальність заподіювача шкоди застрахована.

При цьому, в даному рішенні Верховного Суду України вказується на те, що завдання потерпілому внаслідок ДТП шкоди особою, цивільна відповідальність якої застрахована, породжує деліктне зобов'язання, в якому право потерпілого (кредитора) вимагати відшкодування завданої шкоди в повному обсязі кореспондується з відповідним обов'язком боржника (особи, яка завдала шкоди). Водночас така ДТП слугує підставою для виникнення договірного зобов'язання згідно з договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, у якому потерпілий так само має право вимоги до боржника - в договірному зобов'язанні ним є страховик. Разом із тим, зазначені зобов'язання не виключають одне одного. Деліктне зобов'язання - первісне, основне зобов'язання, в якому діє загальний принцип відшкодування шкоди в повному обсязі, підставою його виникнення є завдання шкоди. Натомість страхове відшкодування - виплата, яка здійснюється страховиком відповідно до умов договору, виключно в межах страхової суми та в разі, якщо подія, в результаті якої завдана шкода, буде кваліфікована як страховий випадок. Одержання потерпілим страхового відшкодування за договором не обов'язково припиняє деліктне зобов'язання, оскільки страхового відшкодування може бути недостатньо для повного покриття шкоди, й особа, яка завдала шкоди, залишається зобов'язаною. При цьому, потерпілий стороною договору страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів не є, але наділяється правами за договором: на його, третьої особи, користь страховик зобов'язаний виконати обов'язок зі здійснення страхового відшкодування.

Таким чином, у вказаному рішенні Верховний Суд України вказує про те, що в деліктному зобов'язанні діє загальний принцип відшкодування шкоди, відповідно до якого, таке зобов'язання між потерпілим та особою, яка завдала шкоду припиняється згідно зі статтею 599 ЦК України виконанням, проведеним належним чином.

Зважаючи на те, що розмір понесених ОСОБА_3 матеріальних збитків становить15 669 гривень 20 копійок, а розмір отриманих нею грошових коштів від заподіювача шкоди - водія ОСОБА_1, та його роботодавця - ФОП ОСОБА_11, на погашення вказаних збитків становить 25 564 гривень 95 копійок, вказана виплата повністю покриває понесену позивачем шкоду.

Тому, суд відмовляє ОСОБА_3 в задоволенні позовних вимог про стягнення з страховика ПрАТ «Українська транспортна страхова компанія» понесених матеріальних збитків, пов'язаних з похованням чоловіка та спорудження пам'ятника, оскільки деліктне зобов'язання між ОСОБА_3 та ОСОБА_1, як особою, яка завдала шкоду, є припиненим, згідно зі статтею 599 ЦК України, у зв'язку з виконанням, проведеним належним чином, тому договірне зобов'язання, згідно з договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, у якому потерпіла ОСОБА_3 мала право вимоги до страховика - ПрАТ «Українська транспортна страхова компанія», є також припиненим у зв'язку з відшкодуванням шкоди в повному обсязі.

Стосовно заявлених ОСОБА_3 позовних вимог про стягнення з страховика ПрАТ «Українська транспортна страхова компанія» грошової суми в розмірі 84 331 гривень в рахунок понесених моральних збитків, суд прийшов до висновку, що вони підлягають частковому задоволенню виходячи з наступного.

Судом встановлено, що водієм ОСОБА_1 в добровільному порядку на користь потерпілої ОСОБА_3 було перераховано грошові кошти в розмірі 28 000 гривень, з них в рахунок відшкодування спричиненої моральної шкоди суму в розмірі 12 692 гривень, що підтверджується чеком «ПриватБанк» від 09 грудня 2015 року (т. 1, а.с. 242).

Окрім цього, роботодавцем обвинуваченого ОСОБА_1 - ФОП ОСОБА_11, в добровільному порядку відшкодовано на користь потерпілої ОСОБА_3 грошові кошти в розмірі 60 000 гривень в якості відшкодування моральних збитків, які виникли внаслідок ДТП, що підтверджується розпискою ОСОБА_3 від 10 березня 2015 року (т. 1, а.с. 240).

Таким чином, сума отриманих ОСОБА_3 грошових коштів від заподіювача шкоди - водія ОСОБА_1, та його роботодавця - ФОП ОСОБА_11, на погашення спричинених моральних збитків, становить 72 692 гривень.

Виходячи з вимог розумності, суд прийшов до висновку, що понесені моральні страждання потерпілої від злочину, неможливість нормально організовувати своє життя після смерті чоловіка, яка змінила звичний для неї розпорядок життя, будуть компенсовані шляхом стягнення з відповідача ПрАТ «Українська транспортна страхова компанія» різниці між завданою ОСОБА_3 суми спричинених моральних збитків, які вона оцінює в розмірі 84 331 гривень, та компенсованою їй шкодою в розмірі 72 692 гривень, тобто грошових коштів в розмірі 11 639 гривень.

При цьому, судом враховується, що деліктне зобов'язання між ОСОБА_3 та ОСОБА_1, як особою, яка завдала моральну шкоду, не є припиненим, згідно зі статтею 599 ЦК України, тому договірне зобов'язання, згідно з договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, у якому потерпіла ОСОБА_3 мала право вимоги до страховика - ПрАТ «Українська транспортна страхова компанія», також не є припиненим у зв'язку з відшкодуванням спричиненої моральної шкоди в повному обсязі.

Також судом враховується, що сума грошового відшкодування моральної шкоди в розмірі 11 639 гривень, яка підлягає стягненню з страховика на користь ОСОБА_3 не перевищує встановленого ст. 27.3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» ліміту, загальний розмір якого стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку.

Суд відхиляє доводи представника відповідача ПрАТ «Українська транспортна страхова компанія» про те, що на користь потерпілої ОСОБА_3, як дружини потерпілого, підлягає стягненню лише половина визначеної вказаним вище законом суми страхового відшкодування, тобто сума в розмірі 7 308 гривень, оскільки вони суперечать вимогам ст. 27.3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Згідно вимог ст.124 КПК України, з обвинуваченого ОСОБА_1 на користь держави підлягають стягненню процесуальні витрати на залучення експертів, оскільки вони документально підтверджені стороною обвинувачення.

Долю речових доказів вирішити згідно вимог ст.100 КПК України .

На підставі викладеного, керуючись статтями 373, 374 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, та призначити йому покарання у виді п'яти років позбавлення волі, з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк три роки.

Звільнити ОСОБА_1 від відбування призначеного основного покарання у виді позбавлення волі та від додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами з підстав, передбачених п. «в» ст.1; ст.15 Закону України "Про амністію у 2016 році" №1810-VІІІ від 22 грудня 2016 року.

Згідно вимог ст. 124 КПК України, стягнути з ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) на користь держави процесуальні витрати на залучення експертів в розмірі 1 996 (однієї тисячі дев'ятсот дев'яносто шести) гривень 80 копійок.

Речові докази: CD-диск з відеозаписом огляду місця ДТП від 25 лютого 2015 року - залишити в матеріалах кримінального провадження.

Цивільний позов ОСОБА_4 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, на користь ОСОБА_4 (обліковий номер реєстраційної картки платника податків № НОМЕР_4) сорок дев»ять тисяч сто тринадцять гривень 28 копійок за заподіяні не відшкодовані моральні збитки.

В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_4 - відмовити.

Стягнути з ПрАТ «Українська транспортна страхова компанія», ідентифікаційний код №22945712, на користь ОСОБА_3 (обліковий номер реєстраційної картки платника податків НОМЕР_6) моральну шкоду в розмірі 11 639 (одинадцять тисяч шістсот тридцять дев'ять) гривень.

В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_3 - відмовити.

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст. 394 КПК України, до Апеляційного суду міста Києва через Подільський районний суд міста Києва шляхом подачі апеляції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.

Суддя: В.М. Бородій