Рішення № 72808389, 19.03.2018, Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 2/754/141/18

Справа №754/13617/16-ц

РІШЕННЯ

Іменем України

(повне рішення суду виготовлено 19 березня 2018 року)

16 березня 2018 року

М. Київ

Деснянський районний суд м. Києва

Суддя: Грегуль О.В., секретар судового: Дорошенко В.В., справа № 754/13617/16-ц

ОСОБА_2 - позивач

Національний Києво-Печерський історико-культурний заповідник - відповідач

Вимоги позивача: визнати причину відсутності на робочому місці поважною, визнати незаконним накладення дисциплінарного стягнення, поновити на роботі, стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу, зобов'язати виплатити допомогу по тимчасовій непрацездатності, стягнути моральну (немайнову) шкоду

ОСОБА_3 - представник позивача

Нечас О.В. - представник відповідача

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувшись до суду з позовом, вимоги якого уточнювались у процесі розгляду справи і не погоджуючись із звільненням його з роботи за п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, просить визнати причину відсутності на робочому місці в період з 13 по 14 вересня 2016 року в зв'язку з хворобою поважною, визнати незаконним накладення дисциплінарного стягнення в вигляді звільнення і скасувати наказ відповідача № 3326-о від 06.10.2016 року про звільнення, поновити його на роботі з 06.10.2016 року, стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 06.10.2016 року по час винесення рішення у справі в сумі: 194373,90 грн., зобов'язати виплатити допомогу по тимчасовій непрацездатності за листком непрацездатності серії АДА № 265014 та стягнути з відповідача моральну (немайнову) шкоду в розмірі: 5000 грн., яка заподіяна йому його звільненням.

У судовому засіданні представник позивача, позов підтримав і просив про його задоволення, посилаючись на те, що 13 по 14 вересня 2016 року, позивач хворів, а тому, відповідач безпідставно звільнив позивача з роботи за п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України.

Представник відповідача позов не визнав, посилаючись на те, що 13 по 14 вересня 2016 року, позивач без поважних причин був відсутній на роботі, тому, правомірно був звільнений відповідачем з роботи за п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд у судовому засіданні встановив наступне.

Позивач з відповідачем перебували в трудових відносинах, що підтверджується відповідними записами в трудовій книжці позивача.

13 і 14 вересня 2016 року, позивач був відсутній на роботі.

Наказом відповідача від 06.10.2016 року № 332-о, а не № 3326-о, як вказано в позові, позивача звільнено з роботи за п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України із-за відсутності на робочому місці 13 і 14 вересня 2016 року.

На час звільнення позивача, останній не був членом профспілкової організації, зареєстрованої у відповідача.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках: 4) прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

Перевіряючи доводи позивача та його представника про поважність причин відсутності позивача на роботі 13 і 14 вересня 2016 року суд у судовому засіданні встановив наступне.

Відповідно до запису лікаря в амбулаторній картці позивача, останній дійсно звертався до лікаря зі скаргами на свій стан здоров'я 12.09.2016 року.

Відповідно до виписки з амбулаторної карти, зокрема, довідки № 156 від 11.10.2016 року, виданої позивачу лікарем Тетерюк А.С., позивач знаходився на амбулаторному лікуванні з 12.09.2016 року по 14.09.2016 року і в зв'язку з погіршанням стану здоров'я, відкрито листок непрацездатності з 15.09.2016 року.

Відповідно до листа комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги № 1 від 04.10.2016 року № 16-103, адресованого відповідачу, 12.09.2016 року лікар загальної практики - сімейний лікар, Тетерюк А.С. була на виклику в пацієнта ОСОБА_6 за адресою його проживання і після обстеження лікарем були надані рекомендації щодо лікування. При цьому, працездатність збережена і лише при повторному огляді було прийнято рішення про видачу тимчасового листка непрацездатності з 15.09.2016 року.

Вищевикладені доказами, якими позивач зі своїм представником обґрунтовують позовні вимоги, не свідчать про поважність причин відсутності позивача на роботі 13 і 14 вересня 2016 року.

У судовому засіданні представник позивача зазначив, що в нього та його довірителя немає інших доказів у підтвердження доводів про поважність причин відсутності позивача на роботі 13 і 14 вересня 2016 року.

Вищезазначене дає правові підстави для висновку, що суду не надано і судом у процесі розгляду справи не здобуто конкретних правових доказів, які свідчили про поважність причин відсутності позивача на роботі 13 і 14 вересня 2016 року.

З урахуванням викладеного, правові для задоволення позовних вимог про визнання причини відсутності на робочому місці поважною, визнання незаконним накладення дисциплінарного стягнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відсутні.

За листом непрацездатності серії АДА № 265014, позивач перебував на лікарняному з 07.10.2016 року, тобто, вже після звільнення його з роботи відповідачем, тому, правові підстави для зобов'язання відповідача, здійснити оплату даного листа непрацездатності, також відсутні.

Заподіяння йому моральної шкоди позивач обґрунтовує незаконністю свого звільнення з роботи.

Судом не встановлено порушення відповідачем чинного трудового законодавства України при звільненні позивача з роботи за п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, тому, відсутні і правові підстави для задоволення позовних вимог про відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

За таких обставин, позов задоволенню не підлягає.

Оскільки в задоволенні позову відмовляється, а позивач при подачі позову був звільнений від сплати судового збору, то відповідно до ч. 2 ст. 141 ЦПК України, понесені позивачем судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 263-265 ЦПК України,

ВИРІШИВ:

Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_2 (адреса: АДРЕСА_1, РНОКПП:НОМЕР_1) до Національного Києво-Печерського історико-культурного заповідника (місцезнаходження: 01015, м. Київ, вул. Лаврська, 9, корп. 8).

Понесені позивачем судові витрати по справі, покладаються на позивача.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

СУДДЯ: