Рішення № 72808302, 02.03.2018, Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 2/754/2806/18

Справа №754/16987/17

РІШЕННЯ

Іменем України

02 березня 2018 року Суддя Деснянського районного суду м. Києва Панченко О.М. розглянувши в спрощеному провадженні без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві до ОСОБА_2 про стягнення боргу, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач Лівобережне об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Києві звернувся до суду із позовом до відповідача ОСОБА_2 про стягнення боргу, мотивуючи свої вимоги тим, що відповідач перебуває на обліку в Управлінні і отримує пенсію призначену відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Позивачем, з метою доцільного та ефективного використання бюджетних коштів, було проведено перевірку даних використаних для призначення (перерахунку) пенсії. В результаті перевірки встановлено, що виникла переплата пенсії за період з 14.09.2011 року по 21.10.2011 року у розмірі 3027 грн. 27 коп. у зв'язку з працевлаштуванням ОСОБА_2 в «Шкірно-венерологічному диспансері №3» з 14.09.2011 р. на посаду, яка не дає право одночасно отримувати пенсію за вислугу років. На підставі викладеного позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить суд стягнути з відповідача на користь Управління суму надмірно виплачених коштів у розмірі 3027 грн. 27 коп.

Відповідно до вимог ст. 19, 274 ЦПК України справа за позовом Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві до ОСОБА_2 про стягнення боргу розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Відповідач у встановлений судом строк не надав до суду відзив на позовну заяву, а тому суд на підставі ч. 8 ст. 178 ЦПК України вирішує справу за наявними матеріалами.

Вивчивши письмові матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Управління підлягають задоволенню в повному обсязі з наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_2 перебуває на обліку в Управлінні і отримує пенсію за вислугу років призначену відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Позивачем Лівобережним об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві, з метою доцільного та ефективного використання бюджетних коштів, було проведено перевірку даних використаних для призначення (перерахунку) пенсії.

В результаті перевірки встановлено, що виникла переплата пенсії у ОСОБА_2 за період з 14.09.2011 року по 31.10.2011 року у розмірі 3027 грн. 27 коп. у зв'язку з працевлаштуванням ОСОБА_2 в «Шкірно-венерологічному диспансері №3» з 14.09.2011 року.

Про факт виникнення переплати пенсії у відповідача свідчить лист № 1449 від 21.10.2011 року Управління з координації та контролю за виплатою пенсії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві.

Як вбачається з письмових матеріалів справи, відповідачу ОСОБА_2 був надісланий лист № 9656/06 від 21.06.2017 року, яким було запропоновано сплатити суму боргу в добровільному порядку. Проте відповідачка ніяким чином не відреагувала на пропозицію позивача.

Відповідно до частини 3 Порядку повернення сум пенсії, виплачених надміру, та списання сум переплат пенсії, що є безнадійними до стягнення, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України № 6-4 від 21.03.2003, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України від 15.05.2003 № 374/7695 (із змінами, внесеними згідно з Постановою Пенсійного фонду № 25-3 від 25.11.2014), суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду України чи в судовому порядку.

Згідно із ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Разом з тим, відповідно до ст. 1215 ЦК України, не підлягає поверненню безпідставно набуті: заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.

Відповідно до ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із ч. 1 ст. 95 ЦПК України письмовими доказами є документи, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Пунктом 27 Постанови № 2 Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 "Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції" передбачено, що, виходячи з принципу процесуального рівноправ'я сторін, та, враховуючи обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, необхідно в судовому засіданні дослідити кожний доказ, наданий сторонами на підтвердження своїх вимог або заперечень, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів.

Виходячи із аналізу ст. 1215 ЦК України, безпідставно набуте майно не підлягає поверненню за відсутності рахункової помилки при виплаті коштів, а також добросовісності з боку набувача. Обов'язок довести недобросовісність набувача грошових сум, зазначених у ч.1 вказаної статті, покладається на сторону, яка вимагає повернення цих коштів.

Частиною 2 ст. 50 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що відрахування з пенсії провадяться в установленому законом порядку на підставі судових рішень, ухвал, постанов і вироків (щодо майнових стягнень), виконавчих написів нотаріусів та інших рішень і постанов, виконання яких відповідно до закону провадиться в порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Відповідно до ст. 102 Закону України «Про пенсійне забезпечення», пенсіонери зобов'язані повідомляти органу, що призначає пенсії, про обставини, що спричиняють зміну розміру пенсії або припинення її виплати. У разі невиконання цього обов'язку і одержання у зв'язку з цим зайвих сум пенсії пенсіонери повинні відшкодувати органу, що призначає пенсії, заподіяну шкоду.

Відповідно до п. 2.5. Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року № 22-1, у разі працевлаштування (навчання) особи, якій призначено пенсію, такою особою протягом 10 днів надається органу, що призначає пенсію, довідка про прийняття на роботу (навчання).

Крім того, відповідно до п. 2.21 Порядку у разі працевлаштування (початку діяльності, пов'язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування) після призначення пенсії особа повідомляє орган, що призначає пенсію, за місцем перебування на обліку як одержувача пенсії, про дату працевлаштування (початок діяльності, пов'язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування), вид зайнятості (укладення трудового договору, цивільно-правового договору, реєстрація як фізичної особи - підприємця, провадження незалежної професійної діяльності) шляхом подання заяви.

Таким чином, відповідач зобов'язана була повідомити Управління про факт працевлаштування, але жодних заяв до Управління не надала.

Як встановлено судом, Лівобережним об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві було здійснено переплату пенсії відповідачу з причини недобросовісності набувача грошових сум.

Позивачем у встановленому законом порядку довів недобросовісність відповідача, оскільки остання не повідомила Управління щодо влаштування на роботу до Шкірно-венерологічного диспансеру №3.

Враховуючи вищевикладене, вимоги діючого законодавства, недобросовісну поведінку одержувача коштів ОСОБА_2, доведеність позивачем того факту, що перерахування пенсії сталося з причин, пов'язаних із зловживанням з боку пенсіонера, суд вважає, що позовні вимоги є підставними та обґрунтованими, а тому такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 640,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10, 12, 19, 81, 141, 258-260, 263-265, 274-279 ЦПК України, ст. 1215 ЦК України,Конституцією України, Законом України «Про пенсійне забезпечення», Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві до ОСОБА_2 про стягнення боргу - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, реєстраційний номер платника податків - НОМЕР_1, що мешкає за адресою: АДРЕСА_1), на користь Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (код ЄДРПОУ 40379527 на рахунок Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, Головне управління Ощадного банку по м. Києву та Київській області, код організації 22869069, МФО 322669, р/р 2560830126) суму боргу в розмірі 3027,27 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, реєстраційний номер платника податків - НОМЕР_1, що мешкає за адресою: АДРЕСА_1)на користь держави судовий збір у розмірі 704, 80 грн.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Апеляційного суду м. Києва протягом тридцяти днів з дня проголошення.

Головуючий: