Вирок № 72807621, 19.03.2018, Чорнобаївський районний суд Черкаської області

709/1204/17

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2018 року Чорнобаївський районний суд Черкаської області в складі:

головуючого судді - Кваші І.М.,

при секретарі - Дем»яненко Н.М.,

за участі прокурора - Степанок О.В.,

потерпілого - ОСОБА_1

представника потерпілих - ОСОБА_2,

обвинуваченого - ОСОБА_3

захисника - Зеленого Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі в суду в смт. Чорнобай кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 30.03.2017 за № 12017250280000277, по обвинуваченню

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, українця, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1, освіта вища, не одруженого, офіційно не працюючого, на утриманні дітей не маючого, раніше не судимого;

- у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 129, ч. 1 ст. 162 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

Згідно обвинувального акта, ОСОБА_3, знаходячись в стані алкогольного сп'яніння, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння у порушенні недоторканості житла, з мотивів неприязних відносин до особи на прізвисько «ОСОБА_19», 20.03.2017 близько 20-30 год, шляхом вільного доступу, через хвіртку огорожі домоволодіння, що розташоване за адресою: АДРЕСА_2, яке належить на праві приватної власності ОСОБА_5, протиправно зайшов на територію даного домоволодіння. В подальшому підійшовши до вхідних дверей житлового будинку, відкрито, через відчиненні вхідні двері, не маючи згоди власниці будинку, з метою погрози вбивством членам її сім'ї, умисно, протиправно проник до приміщення будинку, тим самим вчинив дії, що полягають у незаконному проникненні до житла потерпілої ОСОБА_5 проти її волі.

Він же, знаходячись в стані алкогольного сп'яніння, 20.03.2017 близько 20 години 30 хвилин, шляхом вільного доступу, незаконно проник в домоволодіння ОСОБА_5, що розташоване за адресою: АДРЕСА_3, де умисно, протиправно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, тримаючи у правій руці предмет зовні схожий на ніж, висловив погрозу вбивством ОСОБА_1 у формі «Я прийшов тебе вбивати», внаслідок чого погроза сприйнялась потерпілим реально, як така, що може бути здійснена та викликана почуттям тривоги і неспокою в потерпілого. В подальшому, на підтвердження своїх слів, ОСОБА_3 наніс один удар предметом, зовні схожим на ніж в область правого плеча, в результаті чого спричинив ОСОБА_1 тілесні ушкодження у виді подряпини правого плеча, які являються легкими тілесними ушкодженнями, що підтверджується висновком судово-медичної експертизи №02-01\540 від 31.03.2017. Після чого ОСОБА_1 припинив дії ОСОБА_3, а саме вибив ногою з його правої руки ніж та зв'язав його до приїзду працівників поліції.

Такі дії обвинуваченого органами досудового розслідування кваліфіковані за 1 ст. 129, ч. 1 ст. 162 КК України як незаконне проникнення до житла, що порушило недоторканість житла громадян та погроза вбивством.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 вину у вчиненні вказаних злочинів не визнав повністю та показав, що 30 березня 2017 року допомогав знайомим перевозити з лісу дерево, в них разом з іншими хлопцями обідали. Під час обіду випив лише 3-4 чарки горілки. Потім пішов додому, деякий час відпочивав, купався. Почував себе тверезим. Ввечері після 19 год. на велосипеді поїхав гуляти. Біля магазину ОСОБА_20, де купував цигарки, розмовляючи з хлопцями, почув, що ОСОБА_1 виловлюють рибу, і відразу поїхав до них. Сільська громада с. Канівці складається коштами, накуповується мальок і зариблюється річка. А люди, які цього не роблять, нахабно сітками рибу виловлюють, також використовують електровудки. Тому такі дії сім»ї ОСОБА_1 його обурили. Під»їхавши до садиби ОСОБА_1, залишив велосипед біля паркану. Хвіртка і ворота були відкритими навстіж. Зайшовши на територію домоволодіння, побачив на лавці в дворі ОСОБА_7 і ОСОБА_8 Вони запитали, хто йому потрібен. Повідомив їм, що прийшов до ОСОБА_1 з»ясувати з приводу вилову риби електровудкою. Свідок ОСОБА_8 зауважив, чи воно йому потрібне. В цей момент на поріг будинку вийшла ОСОБА_5. В неї запитав, де ОСОБА_19. Відповіла, що таких немає. Потім побачив ОСОБА_1, який йшов зі сторони бані. Наблизився до нього і запитав з приводу вилову риби електровудкою. У відповідь почув нецензурну лайку і образливі слова. На це сказав йому: «іди сюди, я тебе лисну». Почав на нього наступати, так кілька разів обійшли навколо клумби. Потім відчув удар ззаду по ногах, упав на живіт. Його почали бити ногами по тулубу і голові. Руки заламали назад. Зверху сидів ОСОБА_9. Било кілька осіб, оскільки удари наносились з різних сторін. Питали хто прислав, вимагали сказати, що ОСОБА_22, відмовлявся. Продовжували бити, потім сказав, що прислав ОСОБА_22 і бити перестали. Потерпілий ОСОБА_1 кудись відходив. Після його повернення щось вкладали до рук, намагався не брати. До будинку взагалі не заходив. Всі події відбувалися в дворі. Нікого не бив. До події знав обох ОСОБА_1, і батька, і сина ОСОБА_10, лише в лице, конфліктів не було.

Потерпіла ОСОБА_5 пред»явила цивільний позов щодо стягнення з обвинуваченого 1591,70 грн. матеріальної та 100 000 грн. моральної шкоди. В судовому засіданні пояснила, що є власником будинку АДРЕСА_4 в с. Малі Канівці Чорнобаївського району, який успадкувала після смерті батька. 30 березня 2017 року ввечері була вдома. Також вдома в бані був син ОСОБА_10 та двоє його друзів ОСОБА_8 і ОСОБА_7. Раптом відкрились двері будинку і зайшов ОСОБА_3. Його раніше не знала. Був в стані сильного алкогольного сп»яніння, координація рухів була порушена. Кричав «де ОСОБА_19?». Так в селі називають її колишнього чоловіка. Сказала, що він тут не проживає. ОСОБА_11 не відреагував, штовхнув її і пішов по хаті шукати. Просила його вийти. Їй не погрожував, але висловлював наміри вбити «ОСОБА_21». В правій руці у нього щось блиснуло, але точно не побачила. Повернувся в коридор, за площею який близько 1,5х2 кв.м, більшу частину займає шафа. Почала кликати на допомогу. Заскочив в хату син, за ним прибігли хлопці, які стояли в дверях, бо коридор маленький і зайти не могли. ОСОБА_3 замахнувся на сина, вона намагалась перешкодити. Обвинувачений її відштовхнув, впала і вдарилась головою об одвірки, де вхід на кухню. Потім він завдав ушкодження сину, в подальшому син ударом ноги (знизу вверх) вибив ніж з його руки. Син та хлопці скрутили ОСОБА_3. Хто викликав поліцію не знає, а швидку викликали працівники поліції. Лікар в лікарні її оглядав також через день, і призначив курс лікування. Повідомила суду, що на території її домоволодіння дійсно є баня, яку відвідують сторонні люди. Про це попередньо домовляються по телефону. Хвіртка частіше відкрита, в цей день не пам»ятає, чи була закрита. Є домофон, але зломаний.

Потерпілий ОСОБА_1 пред»явив до обвинуваченого цивільний позов про відшкодування моральної шкоди в розмірі 100 000 грн. В судовому засіданні повідомив, що 30 березня 2017 року ввечері прийшов з хлопцями ОСОБА_12 та ОСОБА_7 додому. Хвіртку закрив, чи були закриті на засов ворота не пам»ятає, але однозначно були прикриті. Пішли з хлопцями в баню, парились близько 20-30 хв. Потім почук з будинку крики матері, накинув футболку і побіг до хати. Чув, що за ним біжать хлопці. Коли забіг до будинку, ОСОБА_3 запитав, чи він ОСОБА_19? І сказав, що прийшов його вбивати. Мати підійшла до ОСОБА_11, він її вдарив, внаслідок чого остання впала і вдарилась об одвірки. Потім обвинувачений наніс йому удар по правій руці, вище ліктя (зверху вниз). Відступивши наніс обвинуваченому удар ногою, і вибив ножа з руки. Після цього зайшов ОСОБА_8, і почали намагатись скрутити ОСОБА_11 руки. Запаху алкоголю від ОСОБА_11 не чув, але він був в неадекватному стані, лице червоне, дуже сильний. З хлопцями хвилин 15 не могли його скрутити. Це вдалося зробити тільки коли приїхав батько. Скрутили і зв»язали. Потім викликав працівників поліції. Зв»язаний ОСОБА_11 лежав і кричав, що його прислав ОСОБА_22. Приїхала поліція хвилин за 15. Матері було погано, трясло, дав води. Ніхто крім ОСОБА_11 ніж не чіпав. Поліція вилучила ніж з того місця, куди впав. У них в будинку раніше такого ножа не бачив.

Представник потерпілих адвокат ОСОБА_2 вважав доведеним вину обвинуваченого у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень, щодо визначення міри покарання покладався на розсуд суду. Підтримав та просив задовольнити цивільні позови потерпілих, оскільки у зв»язку з діями обвинуваченого потерпілі пережили стрес та душевні хвилювання, під загрозою перебувала не тільки недоторканість житла, а й життя власниці будинку, її сина та друзів.

Сторона обвинувачення, окрім показань потерпілих, в обґрунтування винуватості ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 129, ч. 1 ст. 162 КК України, посилається на показання свідків, які були допитані в судовому засіданні та інші докази, які були безпосередньо досліджені у судовому засіданні, а саме:

- показання свідка ОСОБА_8, який повідомив, що 30 березня 2017 він та ОСОБА_7 погодились на запрошення ОСОБА_1 і ввечері поїхали до нього в баню. Попарились, відпочивали, раптом почули крики людини. Кричала жінка, чи чоловік, на той момент не розібрав. ОСОБА_10 побіг до хати, він за ним. ОСОБА_1 зайшов до коридору, а він залишився стояти в дверях, оскільки приміщення невелике. В коридорі стояв ОСОБА_11, напівобернутий, у нього в руках побачив ніж, оскільки блистіло лезо. ОСОБА_3 зробив крок і махнув ножем навідмаш (зверху вниз), наніс удар ОСОБА_1. Потім ОСОБА_1 вибив ножа ногою. Він схватив ОСОБА_6 за праву руку. Втрьох з ним боролись, намагались стримати, але скрутить не вдавалось до приїзду батька ОСОБА_10. Зв»язали руки мотузкою, і був так до приїзду працівників поліції. ОСОБА_3 кричав, виражався нецензурною лайкою, казав «ОСОБА_19, я тебе вб»ю». Говорив також, що його прислав ОСОБА_22. Також свідок зазначив, що інколи відвідує баню на території домоволодіння ОСОБА_1, оскільки товаришує з потерпілим ОСОБА_1 з 2005 року, разом грали у футбол. Коли в цей день прийшли до нього, хвіртку однозначно закрили, вона у них закрита постійно, є домофон.

- показання свідка ОСОБА_7, який пояснив суду, що події відбувалися весною 2017 року, точну дату не пам»ятає, але в цей день було свято - ОСОБА_13. Разом з ОСОБА_12 приїхали до ОСОБА_1 попаритись, про що заздалегідь домовились по телефону. З роботи їх забрав ОСОБА_1 на автомобілі. Коли заходили, потерпілий ключем відімкнув хвіртку, і закрив, як вони зайшли. Відпочивали, після перекуру зайшли до бані, двері не закривали. Раптом почули жіночий крик. ОСОБА_1 побіг першим, ОСОБА_8 за ним, він також. Під час руху через відкриті двері бачив, що ОСОБА_6 стояв боком до дверей, в правій руці видно було ніж. Коли добіг, ОСОБА_1 знаходився в коридорі, а ОСОБА_8 стояв в дверях. Момент нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_1 не бачив, оскільки йому не було видно. ОСОБА_5 не бачив. ОСОБА_6 потім чув запах алкоголю, останній погрожував ОСОБА_5 вбивством. У потерпілого ОСОБА_5 на правій руці бачив поріз, але вже після того як приїхала поліція. Також зазначив, що йому не відомо з приводу надання платних послуг відвідування бані сім»єю ОСОБА_5. Причина конфлікту між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 не відома.

- показання свідка ОСОБА_9, який показав, що він є батьком ОСОБА_1, і колишнім чоловіком ОСОБА_5. У березні 2017 року, точну дату не пам»ятає, близько 20-20:30 год. перебував вдома в смт. Чорнобай, приймали гостей. Зателефонувала потерпіла в істериці, і повідомила, що їх вбивають. Заскочив в автомобіль, що був припаркований біля під»їзду, і поїхав в с ОСОБА_14. По дорозі телефонував до поліції. Приїхав, в двір зайшов через ворота, які можна відкрити як зсередини так і зовні. Хвіртка була закрита. Перед воротами за 2-3 м валявся велосипед. Забіг до хати, допоміг скрутити обвинуваченого. В цей час ОСОБА_5 перебувалана кухні, чи лежала, чи сиділа не пам»ятає. Все відбувалося у веранді. На питання чого прийшов, ОСОБА_6 повідомив, що його прислав ОСОБА_22 і в подальшому після приїзду працівників поліції сказав, що його Васильович «відмаже». У сина бачив кров на руці. ОСОБА_3 був дуже п»яний, вів себе неадекватно, говорив незв»язно, але з-поміж іншого висловлював претензії щодо вилову риби, були нечіткі погрози. «ОСОБА_22» - це прізвисько рибінспектора, з яким у нього раніше був конфлікт. При вході у веранду лежав ніж, з дерев»яною ручкою. ОСОБА_3 до цих подій не знав.

- заяву ОСОБА_5 від 05 квітня 2017 року про вчинення кримінального правопорушення (а.с. 126);

- протокол прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення працівниками поліції від ОСОБА_5, зареєстрований 30 березня 2017 року (а.с. 160);

- протокол прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення працівниками поліції від ОСОБА_1, зареєстрований 30 березня 2017 року (а.с. 161);

Суд вважає зазначені докази неналежним, оскільки документи не слугують підтвердженням чи спростуванням будь-яких обставин по даному кримінальному провадженню. Крім цього, заяву від 05.04.2017 не зареєстровано в передбаченому законодавством порядку.

- протокол огляду місця події від 30 березня 2017 року з таблицями зображень (а.с. 127-131);

- протокол проведення слідчого експерименту з фототаблицями за участі свідка ОСОБА_7 (а.с. 131-135);

- протокол проведення слідчого експерименту з фототаблицями за участі свідка ОСОБА_8 (а.с. 136-142);

- протокол проведення слідчого експерименту з фототаблицями за участі потерпілого ОСОБА_1 (а.с. 143-151);

- протокол проведення слідчого експерименту з фототаблицями за участі потерпілої ОСОБА_5 (а.с. 152-159);

- висновок експерта КУ «Черкаське обласне бюро судово-медичної експертизи» № 02-01/540 від 31.03.2017, згідно якого у ОСОБА_1 мали місце ушкодження: подряпина правого плеча, травматичний набряк м»яких тканин лівого колінного суглобу. Подряпини виникли від дії гострого предмета, набряк виник від дії тупих предметів. Виявлені ушкодження по давності виникнення можуть відповідати часу , вказаному в постанові про призначення експертизи, тобто 30.03.2017 та відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень (а.с. 163);

- висновок експерта Золотоніського міжрайонного відділення КУ «Черкаське обласне бюро судово-медичної експертизи» № 05-8-01/127 від 21.04.2017, яким стверджується наявність в потерпілого ОСОБА_1 тілесних ушкоджень віднесених до категорії легких, при цьому зазначено, що дані ушкодження за механізмом, характером та давністю могли виникнути в час та при обставинах, вказаних в протоколі слідчого експерименту (а.с.165).

В судовому засіданні були також допитані свідки зі сторони захисту:

- свідок ОСОБА_15, який зазначив, що теплої пори 2017 року, дату не пам»ятає, компанія хлопців 5 чоловік, куди входив і ОСОБА_3 зранку поїхали в ліс, де загрузили дерево. Повернувшись в село обідали у кума. Випили пляшку горілки. На ОСОБА_6 тілесних ушкоджень не було. Говорив піде спати, оскільки з нічної зміни. Ні про наявність конфліктів, ні про наміри помсти не говорив. Розійшлись близько 16-00 год. Щодо сім»ї ОСОБА_1 зазначив, що у них на території домоволодіння дійсно є баня. Надають платні послуги, разом з дружиною та кумами також колись відвідували. Домовлялись по телефону. Коли прийшли, хвіртка була відкрита.

- свідок ОСОБА_16 показав, що в березні 2017 року його товариш ОСОБА_17 купив дерево, попросив допомогти погрузити у лісі. ОСОБА_3 також допомогав. Після того як розгрузили вдома, обідали. Розійшлися близько 16-00 год. ОСОБА_3 в той день більше не бачив. Скільки під час обіду ОСОБА_3 випив горілки не пам»ятає, але останній говорив, що йому досить, оскільки він після нічного чергування

- свідок ОСОБА_17 надав показання, що в березні 2017 року купив ліс (дерево). З хлопцями їздили в ліс забирать, ОСОБА_3 також допомогав. На ньому ніяких тілесних ушкоджень в той день не бачив. Про наміри з кимось розібратися не говорив, казав лише що після нічного чергування, дуже зморений. Під час обіду пили спиртні напої. ОСОБА_3 випив 2-3 чарки горілки. Пішов близько 16-00 год. додому. Агресії не проявляв. Раніше з ним працювали у СТОВ «Канівці», він трудяга, зауважень по поведінці до нього ніколи не було. Також зазначив, що у сім»ї ОСОБА_1 дійсно є баня, про послугу необхідно домовлялися по телефону. Відвідував особисто разів чотири, жодного разу хвіртка не була закрита на замок.

- свідок ОСОБА_18 зазначила, що вона є матір»ю обвинуваченого. Подія відбулась 30 березня 2017 року. Близько 22-30 год. до них додому приїхала поліція, 3 хлопці. Два з них пройшли до будинку, попросили паспорт сина. На її питання відповіли лише, що син підрізав когось з ОСОБА_1. Сказали не переживати, нічого страшного. Син сидів у машині в кайданках і сказав їй, що нічого не робив, нікого не зачепив. Повідомила, що сім»ю ОСОБА_1 знає, оскільки працює в сільській раді. В цей вечір поїхала до них додому з секретарем сільської ради. Зайшли на подвір»я, ворота були відкриті. ОСОБА_5 повідомила, що було страше, але їй ОСОБА_3 нічого не зробив. Просила у неї пробачення, на що остання сказала, що пробачає, але проти них не піде (проти кого не конкретизувала). Далі поїхала до відділення поліції, просила пробачення у ОСОБА_9 та ОСОБА_1. Старший сказав: «не треба йому пити як не вміє», але він нічого не вирішує, звертайтесь до сина. ОСОБА_10 сказав, посадимо реально. За вдачею її син товариський, ініціатором бійок ніколи не був, але здачі дасть. В той день ОСОБА_3 прийшов додому близько 17-00 год., відпочивав. Потім одягнувся в чистий одяг і близько 19-15 год. поїхав з дому, не сказав куди. Був напідпитку, але не сильно. Про те, що ОСОБА_9 займаються незаконним виловом риби в сільську раду повідомляють постійно, але усно.

Заслухавши показання обвинуваченого, потерпілих, свідків, дослідивши надані сторонами кримінального провадження докази у їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.

Всі зібрані по справі докази, письмові та показання свідків, свідчать про те, що діяння, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_3 відбулися 30 березня 2017 року.

Проте згідно обвинувального акту, злочини обвинуваченим було вчинено 20 березня 2017 року.

Аналізуючи зібрані по справі докази суд звертає увагу на наступне.

Як під час досудового розслідування, так і під час судового розгляду обвинувачений заперечував свою вину у вчиненні інкримінованих діянь, зазначивши, що до будинку не заходив взагалі, погроз вбивством не висловлював, ножа при собі не мав.

Частина 1 ст. 162 КК України, що інкримінується обвинуваченому, передбачає відповідальність за незаконне проникнення до житла чи до іншого володіння особи.

Згідно формулювання обвинувачення ОСОБА_3 протиправно зайшов на територію домоволодіння, що належить ОСОБА_5, в подальшому через відчинені вхідні двері відкрито проник до житлового будинку без згоди власниці.

Суд зауважує, що потерпілим від цього злочину може бути тільки фізична особа. Порушення встановленого законом порядку проникнення до приміщення, яке належить на праві власності юридичній особі, не утворює склад злочину, передбачений ст. 162 КК України.

Разом з тим, стороною обвинувачення суду не надано належних доказів того, що ОСОБА_3 проник саме до приміщення житлового будинку, який належить фізичній особі - потерпілій ОСОБА_5

Крім цього, на думку суду, вільний вхід до будинку через незамкнені двері, не є проникненням до житла.

Щодо обвинувачення ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 129 КК України слід зазначити наступне.

Частина 1 ст. 129 КК України передбачає відповідальність особи за погрози вбивством, якщо були реальні підстави побоюватися здійснення цієї погрози.

Згідно обвинувального акту, ОСОБА_3 обвинувачується в тому, що 20.03.2017 року умисно, протиправно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, тримаючи у правій руці предмет зовні схожий на ніж, висловив погрозу вбивством ОСОБА_1 у формі «Я прийшов тебе вбивати», внаслідок чого погроза сприйнялась потерпілим реально, як така, що може бути здійснена.

При вирішенні кваліфікації даного діяння слід враховувати як суб»єктивний критерій (сприйняття погрози потерпілим), так і об»єктивний (спосіб та інтенсивність вираження погрози, особу винного, характер стосунків між ним і потерпілим тощо). Для визнання погрози вбивством реальною необхідно встановити, що винний вчинив такі дії, які давали потерпілому підстави побоюватися її здійснення, і що поведінка винного, його стосунки з потерпілим об»активно свідчили про реальність погрози. Необхідною умовою є те, що погроза має бути звернена до конкретної особи.

В судовому засіданні встановлено, що обвинувачений ОСОБА_3 та потерпілий ОСОБА_1 раніше знайомі не були, в будь-яких стосунках не перебували, тим більше не мали конфліктів.

Про висловлювання погрози зі сторони обвинуваченого до початку бійки зазначали лише потерпілі, свідки присутніми в цей час не були. ОСОБА_5 та ОСОБА_1 вказували, що ОСОБА_3 погрожував особі на прізвисько «ОСОБА_19». Жоден з них не стверджував, що погроза адресувалася саме ОСОБА_1. Потерпіла ОСОБА_5 вказувала, що таким прізвиськом в селі називають її чоловіка. ОСОБА_1 як потерпілий від даного злочину не зазначив, що він дійсно сприймав слова «я прийшов тебе вбивати» як реальну загрозу своєму життю, вказував, що більше хвилювався за матір При цьому слід зазначити, що потерпілий був не один, з друзями, чітко чув, що вони слідують за ним до будинку.

Тобто судом не встановлено, що у ОСОБА_1 були реальні підстави побоюватися погроз зі сторони обвинуваченого, що виражалась в єдиному вислові.

Також суд звертає увагу на той факт, що під час проведення слідчих експериментів жодним з потерпілих по даному кримінальному провадженню не згадувалося про висловлювання погрози зі сторони обвинуваченого.

Крім цього, в судовому засіданні оглянуто речовий доказ - ніж, про який потерпіла ОСОБА_5 та свідки ОСОБА_7 і ОСОБА_8 вказували, що помітили його по характерному блиску (блистів в руці обвинуваченого). Проте вказаний речовий доказ є іржавим, відповідно не має блиску, ручка дерев»яна,

А тому в цій частині суд відноситься критично до пояснень потерпілої та вказаних свідків.

Також згідно протоколу огляду місця події від 30 березня 2017 року та доданих зображень, будь-яких слідів боротьби не зафіксовано, що мало б місце при боротьбі більше 15 хвилин п»ятьох чоловіків в такому невеликому за площею приміщенні (близько 2*1,5 кв.м).

Слідчим були проведені слідчі експерименти з обома потерпілими та двома свідками, проте з обвинуваченим слідчого експерименту проведено не було.

Наданими суду висновками проведених судово-медичних експертиз однозначно не встановлено, внаслідок чого та за яких обставин виникли тілесні ушкодження у потерпілого ОСОБА_1, чи були вони нанесені ножем, що є речовим доказом по справі.

Згідно з ч. 1 ст. 337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею.

Однією із засад кримінального провадження, як зазначено у ст. 7 КПК України, є презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.

Згідно із ст. 25 КПК України прокурор, слідчий зобов'язані в межах своєї компетенції розпочати досудове розслідування в кожному випадку безпосереднього виявлення ознак кримінального правопорушення або в разі надходження заяви (повідомлення) про вчинення кримінального правопорушення, а також вжити всіх передбачених законом заходів для встановлення події кримінального правопорушення та особи, яка його вчинила.

Крім того, саме на них відповідно до ч. 2 ст. 9 КПК України покладається обов'язок всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.

За положеннями ч. 1 ст. 84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.

Згідно із ст. 17 КПК України ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Підозра, обвинувачення не можуть ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.

Зазначена норма закону повністю узгоджується з вимогами ст. 62 Конституції України, відповідно до положень якої обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до вимог ст. 92 КПК України обов'язок доказування обставин, передбачених ст. 91 КПК України, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, покладається на слідчого, прокурора.

За положеннями ч. 2 ст. 8 КПК України принцип верховенства права у кримінальному провадженні та кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Зі змісту рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бочаров проти України» від 17.03.2011 року, остаточне рішення від 17.06.2011 року (пункт 45) вбачається, що суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій щодо фактів.

Таким чином, оцінюючи досліджені у справі докази з точки зору належності, допустимості та достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв»язку для прийняття відповідного процесуального рішення, суд прийшов до висновку, що стороною обвинувачення поза розумним сумнівом не доведено, що ОСОБА_3 саме проник до домоволодіння, яке належить ОСОБА_5, де погрожував вбивством її сину ОСОБА_1, маючи при собі ніж, та використовуючи його для надання реальності своїм погрозам. Як наслідок, на переконання суду, стороною обвинувачення не доведено, що в діяннях обвинуваченого наявні склади злочинів, передбачених ч. 1 ст. 129, ч. 1 ст. 162 КК України.

Частиною 3 ст. 373 КПК України передбачено, що обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення.

Аналізуючи зазначене, суд приходить до переконання про недоведеність в діяннях ОСОБА_3 складу кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 129, ч. 1 ст. 162 КК України. Відтак, останнього у відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 373 КПК України необхідно визнати невинуватим та виправдати.

Також суд не вбачає достатніх доказів для перекваліфікації дій ОСОБА_3

За таких обставин в задоволенні цивільних позовів слід відмовити.

Питання щодо речових доказів слід вирішити в порядку ст. 100 КПК України.

Судові витрати по справі відсутні.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 100, 373, 374 КПК України, суд,-

З А С У Д И В :

ОСОБА_3 визнати невинуватим у пред'явленому обвинуваченні за ч. 1 ст. 129 КК України та виправдати з підстав недоведення в його діях складу злочину.

ОСОБА_3 визнати невинуватим у пред'явленому обвинуваченні за ч. 1 ст. 162 КК України та виправдати з підстав недоведення в його діях складу злочину.

В задоволенні цивільних позовів ОСОБА_1, ОСОБА_5 відмовити.

Речові докази по справі: ніж та шнур, що передані на зберігання до кімнати для збереження речових доказів Чорнобаївського районного суду - знищити.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Апеляційного суду Черкаської області шляхом подачі апеляційної скарги через Чорнобаївський районний суд Черкаської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя І.М. Кваша