Постанова № 72807503, 23.01.2018, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/98/18Головуючий по 1 інстанції - Демчик Р.В. Категорія: 27 Доповідач в апеляційній інстанції - Нерушак Л.В

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2018 року Апеляційний суд Черкаської області у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах :

Головуючого Нерушак Л.В.

Суддів Бородійчука В.Г., Фетісової Т.Л.

за участі секретаря Овчаренко І.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 19 липня 2017 року, ухваленого суддею Демчиком Р.В. в залі Придніпровського районного суду м. Черкаси о 12 год. 04 хв, повний текст рішення суду був виготовлений 24 липня 2017 року, у справі за позовом ПАТ «Дельта Банк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, - :

в с т а н о в и л а :

28 серпня 2015 року ПАТ «Дельта Банк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3, третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позивач обґрунтовує позов тим, що 18 вересня 2008 року між ТОВ «Український промисловий банк» та ОСОБА_4 укладено кредитний договір № 367-018/ФКВ-08, за умовами якого банк надав позичальнику кредитні кошти в розмірі 35000 доларів США, з розрахунку 12.10% річних за весь час фактичного користування кредитом на строк до 18 вересня 2018 року.

30 червня 2010 року між ТОВ «Укрпромбанк» та ПАТ «Дельта Банк» та НБУ укладений договір про передачу активів та кредитних зобов'язань ТОВ «Укрпромбанку» на користь ПАТ «Дельта Банк», відповідно до якого в порядку, обсязі та на умовах, визначених договором «Укрпромбанк» передає (відступає) «Дельта Банку» права вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами, що забезпечують виконання кредитних зобов'язань перед НБУ, внаслідок чого «Дельта Банк» замінює «Укрпромбанк» як кредитора (стає новим кредитором) у зазначених зобов'язаннях, а також внаслідок передачі «Укрпромбанком» «Дельта Банку» прав вимоги до боржників, «Дельта Банк» переходить (відступається) право вимагати (замість «Укрпромбанку») від боржників повного належного та реального виконання обов 'язків за кредитними та забезпечувальними договорами.

Таким чином, ПАТ «Дельта Банк» набуло право вимоги за кредитним договором № 367-018/ФКВ-08 від 18 вересня 2008 року.

Виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором забезпечується порукою відповідно до укладеного договору поруки № 367-018/Zфпор-08 від 18 вересня 2008 року між ТОВ «Український промисловий банк» та ОСОБА_3 (поручитель), ОСОБА_4 (боржник), згідно з яким поручитель поручається перед кредитором за виконання боржником зобов'язань за кредитним договором № 367-018/ФКВ-08 від 18 вересня 2008 року. Відповідальність поручителя настає у випадку невиконання (неналежного виконання ) боржником зобов'язань за договором. Поручитель і боржник несуть перед кредитором солідарну відповідальність, а поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник.

Позичальник умови кредитного договору належним чином не виконує, у зв'язку з чим, станом на 28 липня 2015 р. існує заборгованість в сумі 315831 грн., з яких: 295434 грн. 86 коп.- сума заборгованості за кредитом; 20396 грн. 13 коп.- сума заборгованості по відсоткам; 5641 грн. 15 коп.- пеня.

Позивач просить суд стягнути з ОСОБА_3 на користь ПАТ «Дельта Банк» заборгованість за кредитним договором № 367-018/ФКВ-08 від 18 вересня 2008 року в сумі 315831 грн.

Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 19 липня 2017 року позов Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_3, третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» заборгованість за кредитним договором № 367-018/ФКВ-08 від 18 вересня 2008 року в сумі 315831 грн., яка виникла станом на 28 липня 2015 року.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь держави судовий збір в сумі 3158 грн.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_3 оскаржив рішення в апеляційному порядку. Він вважає, що рішення суду першої інстанції прийняте з порушенням норм процесуального та матеріального права, а самі висновки суду не відповідають обставинам справи. В апеляційній скарзі апелянт, зазначає, що кредитор не звертався з позовом до поручителя протягом року з моменту укладення договору поруки, а саме за період від 18.09.2008 року до 18.09.2009 року, а також посилається на банківські виписки, які наявні в матеріалах справи, де відображається підтвердження щодо початку порушення основного зобов`язання. ОСОБА_3 посилається, що порушення основного зобов'язання відбулось в грудня 2014 року, а позов подано 7 вересня 2015 року, тому вважає, що договір поруки від 18 вересня 2008 року є припиненим. ОСОБА_3 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі в зв`язку з припиненим договором поруки від 18 вересня 2008 року.

Відповідно до п. 8 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

П. 9 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Провадження у вказаній справі відкрито до набрання чинності редакції ЦПК України (15 грудня 2017 року), а тому розгляд апеляційної скарги, у відповідності до п. 9 Перехідних положень ЦПК України, продовжується за правилами, що діють після набрання чинності нової редакції ЦПК України.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення представника відповідача, який з'явився в судове засідання, вивчивши та обговоривши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Статтею 375 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Статтею 263 ЦПК України передбачено, що законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Ухвалене судом першої інстанції рішення відповідає зазначеним вище вимогам.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Статтями 12, 81 ЦПК України передбачено обов`язок сторін доводити ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Вирішуючи спір та ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог банку, суд першої інстанції виходив з доведеності позовних вимог, неналежного виконання умов кредитного договору боржником, наявність заборгованості , яка не сплачена боржником та відповідачем. який є поручителем, тому суд, враховуючи надані сторонами докази задовольнив позовні вимоги та стягнув заборгованість згідно поданого розрахунку із відповідача .

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції 8 вересня 2008 року між ТОВ «Укрпромбанк» та ОСОБА_4 укладений кредитний договір № 367-018/ФКВ-08, за умовами якого остання отримала кредит в розмірі 35000 доларів США на строк до 18 вересня 2018 року на придбання нерухомості. Процентна ставка становить 12,10% річних, а комісія за управління кредитом - 0,10% від суми кредиту щомісячно протягом 120 місяців користування (п.п.1.1-1.7 договору). Процентна ставка не змінювалась. Додатком № 1 до кредитного договору є Графік платежів за договором, який є невід'ємною частиною договору.

Розділ 2 договору визначає умови надання та повернення кредиту, нарахування та сплати процентів та комісій. Так, повернення кредиту здійснюється щомісячно частинами в розмірі не менш як 291,67 доларів США до 20-го числа (включно) кожного місяця, починаючи з місяця наступного за місцем отримання кредиту (п.2.4 договору).

Відповідно до п.4.2 договору, позичальник зобов'язаний здійснювати повернення кредиту, сплату процентів за користування ним, комісій, штрафних санкцій та інших платежів за цим договором у передбачені договором строки. Пунктом 4.2.2 кредитного договору передбачено черговість сплати коштів за зобов'язанням.

Пунктом 3.1 договору передбачено, що виконання позичальником зобов'язань за цим договором забезпечується порукою фізичної особи ОСОБА_3

18 вересня 2008 року між ТОВ «Український промисловий банк», як кредитором, ОСОБА_3, як поручителем та ОСОБА_4, як боржником укладено договір поруки № 367-018/Zфпор-08. Згідно умов вказаного договору поручитель поручається перед кредитором за виконання боржником зобов'язань за кредитним договором № 367-018/ФКВ-08 від 18 вересня 2008 року, за яким останній зобов'язаний до 18 вересня 2018 року повернути кредит в розмірі 35000 доларів США, сплатити проценти за користування ним у розмірі 12,10% річних та комісію за управління кредитом в розмірі 0,1% від суми наданого кредиту щомісячно протягом 120 місяців користування кредитом та штрафні санкції у розмірі і у випадках передбачених кредитним договором.

Відповідальність поручителя настає у випадку невиконання (неналежного виконання ) боржником зобов'язань за договором. Поручитель і боржник несуть перед кредитором солідарну відповідальність, а поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник.

30 червня 2010 року між ТОВ «Укрпромбанк» та ПАТ «Дельта Банк» та НБУ укладений договір про передачу активів та кредитних зобов'язань ТОВ «Укрпромбанку» на користь ПАТ «Дельта Банк», відповідно до якого в порядку, обсязі та на умовах, визначених договором «Укрпромбанк» передає (відступає) «Дельта Банку» права вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами, що забезпечують виконання кредитних зобов'язань перед НБУ, внаслідок чого «Дельта Банк» замінює «Укрпромбанк» як кредитора (стає новим кредитором) у зазначених зобов'язаннях, а також внаслідок передачі «Укрпромбанком» «Дельта Банку» прав вимоги до боржників, «Дельта Банк» переходить (відступається) право вимагати (замість «Укрпромбанку») від боржників повного належного та реального виконання обов 'язків за кредитними та забезпечувальними договорами.

Відповідно до ст. 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, суд першої інстанції вірно встановив, що ПАТ «Дельта Банк» набуло право вимоги за кредитним договором № 367-018/ФКВ-08 від 18 вересня 2008 року, як до боржника так і до поручителя, що підтверджується додатком № 2 до договору про передачу активів.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи з березня 2015 року ОСОБА_4 грошові кошти на виконання зобов'язання за кредитним договором не вносились. Останній платіж було внесено 28 лютого 2015 року у розмірі меншому, ніж фіксований розмір ануїтетного платежу. Крім того, слід звернути увагу, що боржник ОСОБА_4 знала про нового кредитора - ПАТ «Дельта Банк», оскільки з 31 липня 2010 року сплачувала кошти на погашення боргу по тілу кредиту та процентах саме до ПАТ «Дельта Банк».

Отже, судом першої інстанції встановлено, що боржник ОСОБА_4 порушує умови кредитного договору, несвоєчасно погашає заборгованість за кредитним договором, внаслідок чого, станом на 28 липня 2015 року заборгованість становить 315831 грн., з яких: 295434 грн. 86 коп. - сума заборгованості за кредитом; 20396 грн. 13 коп.- сума заборгованості по відсоткам; 5641 грн. 15 коп. - пеня.

Статтею 55 Закону України "Про банки і банківську діяльність" встановлено, що відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договором) між клієнтом та банком.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утримуватись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

При кредитуванні велике значення має зміцнення кредитної дисципліни, яка має на меті своєчасне погашення кредиту і суворе додержання позичальниками всіх умов договору. За порушення зобов'язань за кредитним договором сторони несуть відповідальність у вигляді стягнення неустойки і відшкодування збитків.

Відповідно до ч. 2 ст. 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлено обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), та в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статі 1048 цього Кодексу.

Статтями 526 та 629 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статей 611, 615 ЦК України у випадку порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором.

Статтею 554 ЦК України визначено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Частиною 1 ст. 543 ЦК України визначено, що у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Відповідно до частини 4 статті 559 ЦК України порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

При вирішенні таких спорів суд має враховувати, що згідно зі статтею 526 ЦК зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Отже, якщо кредитним договором не визначено інші умови виконання основного зобов'язання, то у разі неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань за цим договором строк пред'явлення кредитором до поручителя вимоги про повернення отриманих у кредит коштів має обчислюватися з моменту настання строку погашення зобов'язання згідно з такими умовами, тобто з моменту настання строку виконання зобов'язання у повному обсязі або у зв'язку із застосуванням права на повернення кредиту достроково. Таким строком не може бути лише несплата чергового платежу.

Пред'явленням вимоги до поручителя є як направлення/вручення йому вимоги про погашення боргу (залежно від умов договору), так і пред'явлення до нього позову. При цьому в разі пред'явлення вимоги до поручителя кредитор може звернутися до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання.

Судом встановлено, що останній платіж боржником було здійснено 28 лютого 2015 року. Наступний платіж за кредитним договором повинен був бути здійснений 20 березня 2015 року, чого зроблено не було. Отже, починаючи з 21 березня 2015 року у позивача виникло право звернутися протягом шести місяців до поручителя з вимогою про погашення заборгованості за кредитним договором.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до суду з позовом 7 вересня 2015 року, тобто в межах шестимісячного строку, що підтверджується штампом вхідної кореспонденції Катеринопільського районного суду Черкаської області № 2537/15-вх.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що твердження представник відповідача про те, що позивачем пропущений шестимісячний термін для звернення з відповідною вимогою до поручителя є безпідставним.

Отже, доводи апеляційної скарги про пропущення банком шестимісячного строку звернення до поручителя є безпідставними, спростовуються доказами, яким суд дав належну оцінку, оскільки банку звернувся до поручителя в межах шестимісячного строку , подавши позов 7 вересня 2015 року, тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Крім того, суд першої інстанції встановив, що рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 3 березня 2016 року задоволено позов ПАТ «Дельта Банк» до ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки. В рахунок погашення заборгованості ОСОБА_4 за кредитним договором № 367-018/ФКВ-08 від 18 вересня 2008 року в розмірі 467577грн. 02 коп. перед ПАТ «Дельта Банк», - звернуто стягнення на предмет іпотеки, а саме, - нерухоме майно: квартиру АДРЕСА_1, шляхом передачі іпотекодержателю ПАТ «Дельта Банк» вказаного предмета іпотеки у власність. Визнано за ПАТ «Дельта Банк» право власності на нерухоме майно - квартиру № АДРЕСА_1.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив обгрунтоване рішення про задоволення позовних вимог банку та відсутні підстави для зміни чи скасування рішення згідно доводів апеляційної скарги.

Оцінюючи надані сторонами докази, як в підтвердження позовних вимог, так і в їх заперечення, колегія суддів вважає, що відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги.

З вищевикладеного не вбачається, що судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення допущено порушення норм матеріального чи процесуального права, залишено не розглянутими обставини, що мають значення для справи.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що постановлене у справі рішення є законним та обгрунтованим і підстав для його зміни чи скасування за наведеними у скарзі доводами не вбачається, оскільки доводи апелянта не є суттєвими, носять суб'єктивний характер, не відповідають обставинам справи, зводяться до невірного трактування норм матеріального права і правильності висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 258, 374 , 375, 381 - 384 ЦПК України, колегія суддів,

п о с т а н о в и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - залишити без задоволення.

Рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 19 липня 2017 року у справі за позовом ПАТ «Дельта Банк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором - залишити без змін.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги в суді апеляційної інстанції залишити за відповідачем.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня проголошення в порядку та за умов, визначених цивільно - процесуальним законом.

Головуючий Нерушак Л.В.

Судді Бородійчук В.Г.

Фетісова Т.Л.

Повний текст постанови виготовлений 02.02. 2018 року.