Постанова № 72807423, 14.03.2018, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 березня 2018 р.м.ОдесаСправа № 815/5301/17

Категорія: 11 Головуючий в 1 інстанції: Іванов Е. А. Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Федусика А.Г.,

суддів - Зуєвої Л.Є. та Шевчук О.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу Державної казначейської служби України на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2017 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Державної казначейської служби України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И Л А :

У жовтні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної казначейської служби України про визнання дій відповідача щодо невиконання (бездіяльність по виконанню) постанови Київського районного суду м.Одеси від 07 квітня 2011 року у справі №1512/2-а-356/11 у встановлений законом термін протиправними; зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити йому компенсацію у розмірі 581,40 грн. за порушення строку виконання державою постанови Київського районного суду м.Одеси від 07 квітня 2011 у справі №1512/2-а-356/11, що становить три відсотки річних від несплаченої суми за весь час прострочки виконання зазначеного рішення суду, починаючи з 22 травня 2013 року до 28 лютого 2017 року відповідно до статті 5 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень».

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2017 року позов задоволено частково.

Не погоджуючись з постановою суду, Державна казначейська служба України подала апеляційну скаргу, в якій зазначається, що вказана постанова ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю - доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що Київським районним судом м.Одеси 07 квітня 2011 року прийнято постанову у справі №1512/2-а-356/11, якою покладено обов'язок на Департамент праці та соціальної політики Одеської міської ради вчинити дії, а саме перерахувати щорічну разову грошову допомогу за 2010 рік та виплатити позивачу не отриману частину щорічної разової грошової допомоги, передбаченою ст.13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, яка дорівнює прожитковому мінімуму, визначеному законом, виходячи з розміру на момент виникнення права на виплату, з урахуванням проведених виплат. 07 квітня 2011 року вказана постанова набрала законної сили.

10 жовтня 2013 року на адресу Управління Державної казначейської служби України у м.Одесі Одеської області надійшла заява позивача від 10 жовтня 2013 року, стосовно виконання виконавчого листа Київського районного суду м.Одеси від 10 жовтня 2013 року по справі № 1512/2-а-356/11 з урахуванням ухвали Київського районного суду м.Одеси від 31 липня 2013 по справі № 1512/2-а-356/11, щодо стягнення з Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради на користь позивача виплати щорічної до 5 травня разової грошової допомоги за 2010 рік у розмірі 5168,00 грн..

28 лютого 2017 року Державною казначейською службовою України був виконаний виконавчий лист Київського районного суду м.Одеси від 10 жовтня 2013 року з урахуванням ухвали Київського районного суду м. Одеси від 31 липня 2013 року по справі № 1512/2-а-356/11 за бюджетною програмою КПКВ 3504040 «Заходи щодо виконання рішень суду, що гарантовані державою».

Не виконання тривалий час відповідачем постанови Київського районного суду м.Одеси від 07 квітня 2011 року у справі № 1512/2-а-356/11 і стало підставою для звернення з даним позовом до суду.

Вказані обставини визнані сторонами та суд не має обґрунтованого сумніву щодо їх достовірності.

Вирішуючи справу та задовольняючи позов в частині, суд першої інстанції виходив з того, що представником відповідача підтверджено, що на час звернення позивача до суду з вказаним позовом позивачу, не зважаючи на рішення про виплату компенсації від 30 жовтня 2017 року за №134, не виплачено компенсацію за порушення строку виконання судового рішення.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

З матеріалів справи, а саме прохальної частини апеляційної скарги вбачається, що рішення суду першої інстанції оскаржується лише в частині задоволених позовних вимог, а тому з врахуванням наведеного, колегія суддів переглядає постанову суду першої інстанції лише в частині зобов'язання вчинити дії.

Гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом України "Про виконавче провадження", та особливості їх виконання, передбачені Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" (далі Закон).

Відповідно до ч.1 ст.2 Закону держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є: державний орган; державні підприємство, установа, організація; юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства.

Статтею 3 Закону встановлено, що виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Відповідно до абз.2 п.п.1 п.9 розділу VI Прикінцеві та перехідні положення Бюджетного кодексу України безспірне списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) здійснюється Казначейством, зокрема, за черговістю надходження таких рішень до органів Казначейства.

Відповідно до ч.1 та 2 статті 5 Закону, у разі якщо центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, протягом трьох місяців не перерахувала кошти за рішенням суду про стягнення коштів, крім випадку, зазначеного в частині четвертій статті 4 цього Закону, стягувачу виплачується компенсація в розмірі трьох відсотків річних від несплаченої суми за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду. Компенсація за порушення строку перерахування коштів за рішенням суду про стягнення коштів з державного органу нараховується центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів.

Судом першої інстанції було встановлено та з матеріалів справи вбачається, що 10 жовтня 2013 року на адресу Управління Державної казначейської служби України у м.Одесі Одеської області надійшла заява ОСОБА_3 від 10 жовтня 2013 року, стосовно виконання виконавчого листа Київського районного суду м.Одеси від 10 жовтня 2013 року по справі № 1512/2-а-356/11 з урахуванням ухвали Київського районного суду м.Одеси від 31 липня 2013 року по справі № 1512/2-а-356/11, щодо стягнення з Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради на користь ОСОБА_2 виплати щорічної до 5 травня разової грошової допомоги за 2010 рік у розмірі 5168,00 грн..

Разом з тим, як було зазначено сторонами, вказаний виконавчий лист було виконано відповідачем лише 28 лютого 2017 року, тобто, поза тримісячним строком, визначеним ч.1 ст.5 Закону, що, на думку колегії суддів, є підставою для виплати відповідної компенсації та задоволення позову в цій частині.

Крім того, колегія суддів зазначає, що Державною казначейською службою України після звернення позивача з позовом до суду було прийнято рішення про виплату компенсації від 30 жовтня 2017 року за №134 та самостійно розраховано компенсацію в сумі 971,79 грн..

Незважаючи на вказане рішення станом на час звернення до суду з цим позовом позивачу не було виплачено компенсацію за порушення строку виконання судового рішення, що також свідчить про обгрунтованість позову в частині стягнення цих коштів.

Отже, рішення суду першої інстанції викладена достатньо повно, висновки обґрунтовані з посиланням на конкретні норми Законів України та відповідають чинному законодавству.

Також, колегія суддів не може погодитися з посиланням апелянта на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, тому що всі процесуальні норми, передбачені адміністративним судочинством були виконані без порушень прав кожної сторони при розгляді справи.

За таких обставин, підстав для скасування рішення суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст.ст.308, 310, 315, 316, 321,322, 325 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Державної казначейської служби України - залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2017 року - без змін.

Постанова апеляційного суду набирає чинності з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду в порядку ст.328-331 КАС України.

Головуючий суддя Федусик А. Г.Судді Шевчук О.А. Зуєва Л.Є.