Постанова № 72807363, 15.03.2018, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

__________

10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-604, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

іменем України

"15" березня 2018 р. м. Житомир Справа № 817/894/15

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Капустинського М.М.

суддів: Моніча Б.С.

Охрімчук І.Г.,

за участю секретаря Шведюк М.М.,

представників відповідачів, розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Міністерства економічного розвитку і торгівлі України на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "13" вересня 2017 р. (судове рішення ухвалене суддею : Жуковською Л.А. в м.Рівному), у справі за позовом ОСОБА_2 до Державної служби інтелектуальної власності України, Міністерства економічного розвитку і торгівлі України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинення дій, , -

ВСТАНОВИВ:

В березні 2015 р. ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної служби інтелектуальної власності України, Міністерства економічного розвитку і торгівлі України про визнання протиправним та скасування рішення від 28.01.2015 р. за вих. №2135/3 про відмову у реєстрації знака "ІНФОРМАЦІЯ_1" за заявкою №m201319612 від 25.10.2013 р., зобов'язання відповідача продовжити діловодство за заявкою №m201319612 від 25.10.2013 р. та організувати експертизу за даною заявкою по суті заявленого на реєстрацію позначення без повторного стягнення збору за подання заявки.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 13.09.2017р. позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Державної служби інтелектуальної власності України про відмову в реєстрації знака від 28.01.2015 вих. №2135/З. В задоволенні решти вимог відмовлено. Присуджено на користь позивача - ОСОБА_2 за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби інтелектуальної власності України судовий збір у сумі 24 (двадцять чотири) грн. 36 коп.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, Міністерство економічного розвитку і торгівлі України звернулось до суду зі скаргою, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить постанову суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в позові. В апеляційній скарзі відповідач зазначає про те, що під час прийняття рішення від 28.01.2015р. про відмову в реєстрації знака "ІНФОРМАЦІЯ_1" за заявкою №m201319612 Державна служба інтелектуальної власності України діяла лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законом, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно, розсудливо, однак судом першої інстанції не з'ясовані викладені обставини, що й призвело до прийняття незаконного рішення. Зазначає, що рішення Солом'янського суду м. Кєва від 29.10.2015р. у справі №2-3634/15, яке фактично і стало основою оскаржуваної постанови, було проголошено за відсутності представника Державної служби інтелектуальної власності України, відомостей про набрання рішенням законної сили /обов'язковості виконання в добровільному/ примусовому порядку до Державної служби інтелектуальної власності України, Укрпатенту також не надходило, саме тому на момент прийняття рішення про відмову в реєстрації знака за заявкою позивача ані Державної служби інтелектуальної власності України, ані Заклад експертизи не знали та не могли знати про наявність факту дострокового припинення протиставленого знаку за свідоцтвом України НОМЕР_1. Мінекономрозвитку як правонаступника Державної служби інтелектуальної власності України було позбавлено процесуального права щодо доказування правомірності рішення Державної служби інтелектуальної власності України, більш того Мінекономрозвитку було направлене до суду клопотання про відкладення розгляду справи для підготовки правової позиції у справі з наданням заперечень та підтверджуючих документів, однак клопотання було проігноровано судом першої інстанції, а оскаржувана постанова винесена взагалі за відсутності представника Мінекономрозвитку.

Також , представником Мінекономрозвитку суду подано клопотання про залучення третьої особи на стороні відповідача - Київського колективного заводу безалкогольних напоїв "Росинка", та як на думку заявника оскарженим судовим рішенням зачіпаються їх права та інтереси.

Колегія суддів протокольною ухвалою відмовила в задоволенні зазначеного клопотання з тих підстав, що суд апеляційної інстанції, процесуальним кодексом не наділений повноваженнями, щодо залучення до справи третіх осіб, щодо яких має такі повноваження суд першої інстанції. До того ж, Київський колективний завод безалкогольних напоїв "Росинка" не був позбавлений можливості звернутися з апеляційною скаргою до суду на зазначене судове рішення за умови порушення його прав чи інтересів.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судом встановлено, що 25.10.2013р. ОСОБА_2 звернувся до Державної служби інтелектуальної власності України із заявкою №m201319612 на реєстрацію словесного позначення "ІНФОРМАЦІЯ_1" в якості знака для товарів та послуг щодо товарів 30-го класу Міжнародного класифікатора для товарів та послуг (а.с. 7).

За наслідками експертизи даної заявки, яка проводилась Державним підприємством "Український інститут промислової власності", надано висновок про невідповідність позначення умовам надання правової охорони за результатами кваліфікаційної експертизи, який затверджено рішенням Державної служби інтелектуальної власності України про відмову в реєстрації знака від 28.01.2015 вих. №2135/З (а.с. 8-9).

В основу даного рішення покладено те, що за результатами кваліфікаційної експертизи встановлено, що заявлене позначення не відповідає умовам надання правової охорони згідно п. 1 ст. 5, ст. 6 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг", а саме: заявлене позначення для всіх товарів 30 класу, зазначених у наведеному в матеріалах заявки переліку є схожим настільки, що його можна сплутати зі словесним знаком "ІНФОРМАЦІЯ_1", раніше зареєстрованим в Україні на ім'я Відкритого акціонерного товариства "Київський завод безалкогольних напоїв "Росинка", (UA) (свідоцтво НОМЕР_1 від 15.04.2002, заявка №98062529 від 30.06.1998) щодо споріднених товарів, що є підставою для відмови в наданні правової охорони, передбаченою п. 3 ст. 6 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг".

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходить з того, що з припиненням дії свідоцтва НОМЕР_1 на знак для товарів та послуг "ІНФОРМАЦІЯ_1" щодо товарів 30 класу Міжнародного класифікатора для товарів та послуг Приватному акціонерному товариству "Київський завод безалкогольних напоїв "Росинка" рішенням Солом'янського районного суду міста Києва від 29.10.2015р. по справі №2-3634/15 відпали обставини, що були підставою для відмови ОСОБА_2 у реєстрації знака за заявкою від 25.10.2013р. №m201319612, що має наслідком протиправність оспорюваного рішення.

Розглядаючи питання про законність та обґрунтованість судового рішення, яким позов задоволено частково, суд апеляційної інстанції враховує наступне.

Частинами 1-2 статті 5 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" №3689-XII від 15.12.1993 (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, надалі - Закон) передбачено, що правова охорона надається знаку, який не суперечить публічному порядку, принципам гуманності і моралі та на який не поширюються підстави для відмови в наданні правової охорони, встановлені цим Законом. Об'єктом знака може бути будь-яке позначення або будь-яка комбінація позначень. Такими позначеннями можуть бути, зокрема, слова, у тому числі власні імена, літери, цифри, зображувальні елементи, кольори та комбінації кольорів, а також будь-яка комбінація таких позначень.

Відповідно до ч. 3 ст. 5 Закону, право власності на знак засвідчується свідоцтвом. Строк дії свідоцтва становить 10 років від дати подання заявки до Установи і продовжується Установою за клопотанням власника свідоцтва щоразу на 10 років, за умови сплати збору в порядку, встановленому пунктом 2 статті 18 цього Закону. Порядок продовження строку дії свідоцтва встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері інтелектуальної власності.

Статтею 7 Закону передбачено, що особа, яка бажає одержати свідоцтво, подає до Установи заявку. За дорученням заявника заявку може бути подано через представника у справах інтелектуальної власності або іншу довірену особу. Заявка повинна стосуватися одного знака. Заявка складається українською мовою і повинна містити: заяву про реєстрацію знака; зображення позначення, що заявляється; перелік товарів і послуг, для яких заявник просить зареєструвати знак, згрупованих за МКТП. У заяві про реєстрацію знака необхідно вказати заявника (заявників) та його адресу. Якщо заявник просить охорону кольору чи поєднання кольорів як розрізняльної ознаки свого знака, то він зобов'язаний: заявити про це і вказати в заяві колір чи поєднання кольорів, охорону яких він просить; подати в заявці кольорові зображення вказаного знака. Кількість примірників таких зображень встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері інтелектуальної власності. Інші вимоги до документів заявки визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері інтелектуальної власності. За подання заявки сплачується збір, розмір якого встановлюється з урахуванням кількості класів МКТП, якими охоплюються зазначені в заявці товари і послуги. Документ про сплату збору повинен надійти до Установи разом з заявкою або протягом двох місяців від дати подання заявки. Цей строк продовжується, але не більше ніж на шість місяців, якщо до його спливу буде подано відповідне клопотання та сплачено збір за його подання.

Частиною 1 статті 10 Закону визначено, що експертиза заявки має статус науково-технічної експертизи, складається з формальної експертизи та кваліфікаційної експертизи (експертизи по суті) і проводиться закладом експертизи відповідно до цього Закону та правил, встановлених на його основі центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері інтелектуальної власності.

Частиною 3 статті 10 Закону встановлено, що кінцеві результати експертизи заявки, що не вважається відкликаною або не відкликана, відображаються в обґрунтованому висновку експертизи за заявкою, що набирає чинності після затвердження його Установою. На підставі такого висновку Установа приймає рішення про реєстрацію знака для всіх зазначених у заявці товарів і послуг або про відмову в реєстрації знака для всіх зазначених у заявці товарів і послуг, або про реєстрацію знака щодо частини зазначених у заявці товарів і послуг та відмову в реєстрації знака для іншої частини зазначених у заявці товарів і послуг. Рішення Установи надсилається заявнику. Заявник має право протягом місяця від дати одержання ним рішення Установи затребувати копії матеріалів, що протиставлені заявці. Ці копії надсилаються заявнику протягом місяця.

За змістом частин 15-16 статті 10 Закону встановлено, що під час кваліфікаційної експертизи перевіряється відповідність заявленого позначення умовам надання правової охорони, визначеним цим Законом. При цьому використовуються інформаційна база закладу експертизи, в тому числі матеріали заявки, а також довідково-пошуковий апарат та відповідні офіційні видання. Якщо є підстави вважати, що заявлене позначення не відповідає умовам надання правової охорони повністю або частково, то заклад експертизи надсилає заявнику про це обґрунтований попередній висновок з пропозицією надати мотивовану відповідь на користь реєстрації знака. Відповідь заявника надається у строк, встановлений пунктом 6 цієї статті для додаткових матеріалів, та береться до уваги під час підготовки висновку експертизи за заявкою.

Наказом Укрпатент від 07.04.2014р. №91 (із змінами, внесеними наказом Укрпатент від 22.01.2016 р. № 08) затверджено Методичні рекомендації з окремих питань проведення експертизи заявки на знак для товарів і послуг, (далі - Методичні рекомендації).

Методичні рекомендації розроблені відповідно до Закону, Правил складання, подання та розгляду заявки на видачу свідоцтва України на знак для товарів і послуг, затверджених наказом Державного патентного відомства України від 28.07.1995 р. № 116 (у редакції наказу Державного патентного відомства України від 20.08.1997 р. № 72), (далі - Правила), а також міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, зокрема Паризької конвенції, Сінгапурського договору та з урахуванням інших нормативно-правових актів, що застосовуються в сфері охорони прав на знаки для товарів і послуг.

Частиною 3 ст.6 Закону передбачено, що не можуть бути зареєстровані як знаки позначення, які є тотожними або схожими настільки, що їх можна сплутати з знаками, раніше зареєстрованими чи заявленими на реєстрацію в Україні на ім'я іншої особи для таких самих або споріднених з ними товарів і послуг.

У відповідності до розділу 4 Правил, експертиза заявки на реєстрацію знака для товарів і послуг складається з таких етапів:

- встановлення дати подання заявки;

- експертиза заявки за формальними ознаками;

- експертиза заявки по суті позначення, що заявлено на реєстрацію як знак.

Згідно з п. 4.3 Правил, задачею експертизи заявки по суті позначення, заявленого на реєстрацію як знак, відповідно до пункту 7 статті 10 Закону, є перевірка позначення на відповідність умовам надання правової охорони. Експертиза заявки по суті складається з:

- перевірки позначення щодо наявності підстав для відмови у наданні правової охорони відповідно до пункту 1 статті 5 та пунктів 1, 2 статті 6 Закону;

- перевірки позначення щодо наявності підстав для відмови у наданні правової охорони, зазначених у пунктах 3, 4 статті 6 Закону.

Підпунктом 4.3.2.1 підпункту 4.3.2 пункту 4.3 Правил передбачено, що згідно з пунктом 3 статті 6 Закону не реєструються як знак позначення, які є тотожними або схожими настільки, що їх можна сплутати з:

а) знаками, раніше зареєстрованими чи заявленими на реєстрацію в Україні на ім'я іншої особи щодо однорідних товарів і/або послуг;

б) знаками інших осіб, якщо ці знаки охороняються на підставі міжнародних договорів, учасником яких є Україна:

- міжнародними знаками, що охороняються в Україні згідно з Мадридською угодою;

- знаками загальновідомими в Україні, що охороняються відповідно до статті 6 bis Паризької конвенції;

в) фірмовими найменуваннями, що відомі в Україні і належать іншим особам, які одержали право на них до дати подання до Відомства заявки по відношенню до однорідних товарів і/або послуг;

г) найменуваннями місць походження, крім випадків, коли вони включені як неохороноспроможні елементи до знака, що реєструється на ім'я особи, яка має право користування таким найменуванням;

ґ) сертифікаційними знаками, зареєстрованими в установленому порядку.

Згідно з підпунктами 4.3.2.4-4.3.2.6 підпункту 4.3.2 пункту 4.3 Правил позначення вважається тотожним з іншим позначенням, якщо воно збігається з ним у всіх елементах.

Позначення вважається схожим настільки, що його можна сплутати з іншим позначенням, якщо воно асоціюється з ним в цілому, незважаючи на окрему різницю елементів.

При перевірці позначень на тотожність і схожість необхідно:

- провести пошук тотожних або схожих позначень;

- визначити ступінь схожості заявленого позначення та виявлених при проведенні пошуку позначень;

- визначити однорідність товарів і/або послуг, для яких заявлено знак, в порівнянні з товарами і/або послугами, для яких зареєстровані або заявлені тотожні або схожі знаки, виявлені під час пошуку.

Серед позначень, зазначених в пунктах 4.3.2.1 а), б), в), 4.3.2.2. а) Правил, пошук здійснюється відносно тих позначень, які мають більш ранній пріоритет.

Для позначення, заявленого як знак, щодо якого проводиться експертиза по суті, і виявлених зареєстрованих та заявлених на реєстрацію знаків з більш раннім пріоритетом встановлюється однорідність товарів або товарів і послуг.

При встановленні однорідності товарів або товарів і послуг визначається принципова імовірність виникнення у споживача враження про належність їх одній особі, що виготовляє товар або надає послуги.

Для встановлення такої однорідності слід враховувати рід (вид) товарів і послуг; їх призначення; вид матеріалу, з якого товари виготовлені; умови та канали збуту товарів, коло споживачів.

Словесні позначення, заявлені як знаки, порівнюються з словесними та комбінованими позначеннями, до композиції яких входять словесні елементи.

При встановленні схожості словесних позначень враховується звукова (фонетична), графічна (візуальна) та смислова (семантична) схожість.

Відтак, правовій охороні підлягають заявлені на реєстрацію знаки для товарів і послуг, що відповідають умовам надання такої правової охорони. Зокрема, однією з умов надання правової охорони є відсутність схожості заявленого на реєстрацію словесного позначення настільки, що його можна сплутати з раніше зареєстрованими знаками на товари та послуги для споріднених товарів і послуг. При цьому, наявність чи відсутність зазначеної схожості перевіряється в межах проведення кваліфікаційної експертизи заявки шляхом пошуку схожих позначень, визначення ступеня їх схожості, а також однорідності товарів і послуг, для яких заявлене дане позначення і тих, знаки на які вже зареєстровані за іншими особами.

З урахуванням наведених положень з Правил, при перевірці зазначених обставин повинно братися до уваги чи викликає заявлене позначення асоціації з вже зареєстрованим, а також чи існує ймовірність виникнення у споживача враження про належність товарів, для яких застосовується таке позначення, одній і тій самій особі.

Рішенням Солом'янського районного суду міста Києва від 29.10.2015р. по справі №2-3634/15, яке набрало законної сили 10.11.2015р., позов ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства "Київський завод безалкогольних напоїв "Росинка", Державної служби інтелектуальної власності України про дострокове припинення дії свідоцтва на знак для товарів і послуг задоволено повністю. Припинено дію свідоцтва НОМЕР_1 в Україні на знак для товарів та послуг "ІНФОРМАЦІЯ_1" щодо всього переліку товарів 30 класу Міжнародного класифікатора для товарів та послуг, що зареєстроване на ім'я Приватного акціонерного товариства "Київський завод безалкогольних напоїв "Росинка". Зобов'язано Державну службу інтелектуальної власності України внести зміни до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів та послуг і здійснити публікацію в офіційному бюлетені Державної служби інтелектуальної власності України "Промислова власність" щодо припинення дії свідоцтва НОМЕР_1 в Україні на знак для товарів та послуг "ІНФОРМАЦІЯ_1" щодо всього переліку товарів 30 класу Міжнародного класифікатора для товарів та послуг (а.с. 60-62).

Разом з тим, в рішенні Солом'янського районного суду міста Києва від 29.10.2015р. по справі №2-3634/15 зазначено, що за Відкритим акціонерним товариством "Київський завод безалкогольних напоїв "Росинка" було зареєстровано знак для товарів та послуг "ІНФОРМАЦІЯ_1" для товарів 30 класу, а саме: кава; чай; какао; цукор; рис; тапіока; саго; замінники кави; борошно та зернові продукти; хліб; солодощі; морозиво; мед; сироп мелясовий; дріжджі; пекарські порошки; сіль; гірчиця; оцет; приправи; прянощі; харчовий лід; напої на основі кави; какао чи шоколад; зернові продукти; готові до споживання (а.с. 60-62). Водночас, з бібліографічних даних, які долучені до висновку про невідповідність позначення умовам надання правової охорони за результатами кваліфікаційної експертизи, що проводилась за матеріалами заявки позивача від 25.10.2013 №m201319612, слідує, що до переліку товарів щодо яких ОСОБА_2 заявлено на реєстрацію словесне позначення "ІНФОРМАЦІЯ_1" (30 клас Міжнародного класифікатора для товарів та послуг), серед іншого, входять також: кава; чай; какао; цукор; рис; тапіока; саго; замінники кави; борошно та зернові продукти; хліб; солодощі; морозиво; мед; сироп мелясовий; дріжджі; пекарські порошки; сіль; гірчиця; оцет; приправи; прянощі; харчовий лід; напої на основі кави; какао чи шоколад; зернові продукти; готові до споживання (а.с. 9).

Також у вказаному рішенні суду зазначено, що підставою для дострокового припинення Приватному акціонерному товариству "Київський завод безалкогольних напоїв "Росинка" дії свідоцтва НОМЕР_1 в Україні на знак для товарів та послуг "ІНФОРМАЦІЯ_1" на товари 30 класу Міжнародного класифікатора для товарів та послуг стало те, що воно не використовувалось власником протягом трьох років від дати публікації відомостей про видачу свідоцтва, як це передбачено частиною 4 статті 18 Закону.

Доводи скаржника з приводу того, що суд першої інстанції ухвалив постанову за відсутності представника Мінекономрозвитку, відмовивши в задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи для підготовки правової позиції у справі з наданням заперечень та підтверджуючих документів, чим позбавив Мінекономрозвитку як правонаступника Державної служби інтелектуальної власності України процесуального права щодо доказування правомірності рішення Державної служби інтелектуальної власності України.

Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зауважити, що на осіб, які беруть участь у справі, покладається загальний обов'язок добросовісно здійснювати свої процесуальні права і неухильно виконувати процесуальні обов'язки. При цьому під добросовісністю необхідно розуміти таку реалізацію прав і виконання обов'язків, що передбачають користування правами за призначенням, здійснення обов'язків в межах, визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників адміністративного процесу, заборона зловживати наданими правами.

Недобросовісним користуванням процесуальними правами вважається, зокрема, неприбуття учасників судового процесу в судові засідання без поважних причин. Подібна практика спрямована на свідоме невиправдане затягування судового процесу, порушує права інших учасників судового процесу та є проявом неповаги до суду.

Згідно зі ст. 122 КАС України (редакція чинна до 15.12.2017р.) адміністративна справа має бути розглянута і вирішена протягом розумного строку, але не більше місяця з дня відкриття провадження у справі, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Оскільки законодавцем обмежений строк для розгляду адміністративних справ, суд першої інстанції був позбавлений можливості неодноразового відкладення розгляду даної справи без поважних на те причин.

Аналогічна позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 19.10.2016р. у справі №К/800/6038/16.

Враховуючи те, що ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 24.07.2017р. допущено процесуальне правонаступництво у справі шляхом залучення до участі у справі Міністерства економічного розвитку і торгівлі України в якості другого відповідача, а копії ухвали суду та повістку про виклик до суду отримав 31.07.2017р. (а.с.88), то колегія суддів вважає, що у Міністерства економічного розвитку і торгівлі України був час підготовитись до справи.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржувану постанову слід залишити без змін.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 316 321, 322, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Міністерства економічного розвитку і торгівлі України залишити без задоволення, постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "13" вересня 2017 р. без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня її проголошення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя М.М. Капустинський

судді: Б.С. Моніч

І.Г. Охрімчук

Повне судове рішення складено "19" березня 2018 р.