Постанова № 72807309, 15.03.2018, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 березня 2018 р.м.ОдесаСправа № 815/3565/17

Категорія: 12.3 Головуючий в 1 інстанції: Бойко О.Я.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

доповідача - судді Турецької І.О.

суддів - Стас Л.В., Косцової І.П.

за участі секретаря - Скоріної Т.С.

позивача - ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Одеської митниці ДФС на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Одеської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

за участі третіх осіб без самостійних вимог на стороні відповідача - ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, -

В С Т А Н О В И В:

У липні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з позовом до Одеської митниці ДФС в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати наказ №536-о від 06 червня 2017 року про його звільнення з посади державного інспектора відділу митного оформлення №1 митного поста «Одеса-порт» Одеської митниці ДФС, у зв'язку зі скороченням чисельності митниці (п.1 ч.1 ст. 87 Закону України «Про державну службу», п.1 ст. 40 КЗпП України);

- поновити на вказаній посаді, з виплатою середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що є інвалідом війни 2 групи та ветераном військової служби, а також особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи I категорії.

Всупереч статті 42 КЗпП, яка встановлює його переважне право на залишення на роботі при вивільненні працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці, Одеською митницею ДФС проведено його незаконне звільнення.

Крім цього, позивач наполягає на порушенні процедури звільнення його з посади, а саме те, що керівник державної служби не повідомив його за 60 календарних днів до зміни істотних умов державної служби, в результаті чого порушив вимоги ч.4 ст.43 Закону України «Про державну службу».

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2017 року позов задоволено.

Суд визнав протиправним та скасував наказ Одеської митниці ДФС №536-о від 06 червня 2017 року про звільнення ОСОБА_1

Поновив ОСОБА_1 на посаді державного інспектора відділу митного оформлення №1 митного поста «Одеса-порт» Одеської митниці ДФС.

Також стягнув з Одеської митниці ДФС на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 27 517,93 грн. без урахування обов'язкових відрахувань.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що суб'єкт владних повноважень проігнорував переважне право позивача на залишення на роботі, оскільки він є інвалідом війни 2 групи, особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи I категорії та ветераном військової служби.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, Одеська митниця ДФС подала апеляційну скаргу в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення - про відмову в задоволенні позову.

У своїх доводах апелянт посилається на те, що при прийнятті рішення про звільнення позивача, враховувалися такі критерії - кваліфікація та продуктивність в роботі, які були визначені як негативні.

Також апелянт зазначає, що судом першої інстанції не враховані результати дисциплінарного провадження щодо позивача та висновки дисциплінарної комісії з цього приводу.

Отож, на думку апелянта, звільнення позивача з роботи у зв'язку зі скороченням штатної чисельності вчинено у відповідності до законодавства та в межах повноважень Одеської митниці ДФС.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, оскільки вважає її необґрунтованою, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Представник апелянта в судове засідання суду апеляційної інстанції не з'явився, належним чином сповіщений про дату, час та місце судового розгляду справи, надав до суду апеляційної інстанції клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Позивач у судовому засіданні суду апеляційної інстанції проти апеляційної скарги заперечив та просив рішення суду залишити без змін.

Відповідно до ч.2 ст. 313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Переглянувши справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновків, що відсутні підстави для її задоволення, з огляду на наступне.

Так, судом першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 є інвалідом війни 2 групи, особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії та ветераном військової служби.

З 1994 року позивач проходив службу у митних органах і на час звільнення перебував на посаді державного інспектора відділу митного оформлення №1 митного поста «Одеса-порт» Одеської митниці ДФС України.

Згідно наказу Одеської митниці ДФС від 12 грудня 2016 року №566 «Про здійснення дисциплінарного провадження» Дисциплінарною комісією з розгляду дисциплінарних справ Одеської митниці ДФС організовано та здійснено заходи з дисциплінарного провадження стосовно низки працівників Одеської митниці ДФС, серед яких був й позивач.

Дисциплінарною комісією було встановлено, що з боку ОСОБА_1 при проведенні митних процедур існував формальний підхід при встановленні критеріїв ризику та зроблено висновок про відсутність підстав, згідно з ч.3 ст.65 Закону України «Про державну службу», для притягнення до дисциплінарної відповідальності у зв'язку зі закінченням строку такого притягнення.

Відповідно до наказу Одеської митниці ДФС від 28 лютого 2017 року №100 «Про введення в дію організаційної структури та штатного розпису», штатна чисельність Одеської митниці зменшилася з 1417 до 1187 штатних одиниць.

Так, безпосередньо чисельність митного поста «Одеса-порт», де працював позивач, зменшилась на 8 штатних одиниць.

Зазначені обставини підтверджуються штатним розписом на 2017 рік та організаційною структурою Одеської митниці ДФС на 2017 рік (т.1 а.с.135-140, 151-154).

06 квітня 2017 року позивача попередили про скорочення чисельності митного поста «Одеса-порт» Одеської митниці ДФС, про зміну істотних умов державної служби та можливе наступне вивільнення, про що свідчить підпис позивача на попередженні.

13 квітня 2017 року позивач подав лист-повідомлення на ім'я в.о. начальника Одеської митниці ДФС Сафонова Є.Г. в якому повідомив, що відповідно до діючого законодавства має переважне право на залишення на роботі при вивільнені працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці, бажає продовжити службу в Одеській митниці ДФС та просив вирішити питання щодо пропонування йому відповідної посади в митниці.

Попри те, наказом Одеської митниці ДФС від 06 червня 2017 року №537-о «Про звільнення ОСОБА_1» останнього звільнено 07 червня 2017 року із займаної посади, відповідно до п.1 ч.1 ст.87 Закону України «Про державну службу» та п.1 ст.40 КЗпП України.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, правильно встановивши фактичні обставини справи та оцінивши їх з точки зору норм матеріального права, прийняв законне та обґрунтоване рішення про задоволення позову.

Частиною 2 ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Стаття 43 Конституції України гарантує громадянам України захист від незаконного звільнення.

Слід відзначити, що правовий статус позивача, як державного службовця, а також правовідносини, що виникають у зв'язку із вступом, проходженням і припиненням державної служби врегульовані Законом України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року №889-VІІІ (далі - Закон №889), який набув чинності з 01 травня 2016 року.

Статтею 83 Закону №889 встановлено конкретні підстави для припинення державної служби, серед яких, є, в тому числі, і припинення державної служби за ініціативою суб'єкта призначення.

Як слідує зі змісту положень п.1 ч.1 ст. 87 Закону №889 підставами для припинення державної служби за ініціативою суб'єкта призначення є, зокрема, скорочення чисельності або штату державних службовців, ліквідація державного органу, реорганізація державного органу у разі, коли відсутня можливість пропозиції іншої рівноцінної посади державної служби, а в разі відсутності такої пропозиції - іншої роботи (посади державної служби) у цьому державному органі.

Процедура вивільнення державних службовців на підставі п.1 ч.1 цієї статті безпосередньо регулюється законодавством про працю. Так, звільнення на підставі п.1 ч.1 цієї статті допускається лише у разі, якщо державного службовця не може бути переведено на іншу посаду відповідно до його кваліфікації або якщо він відмовляється від такого переведення (абз.1, 2 ч.3 ст. 87 Закону №889).

Відповідно до вимог п.1 ч.1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Згідно з ч.2 ст. 40 цього ж Кодексу звільнення з підстав, зазначених у п.п. 1, 2, 6 цієї статті, допускається лише, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу

При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством (ч.2 ст. 49-2 КЗпП України).

При цьому, слід зазначити, що одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган повинен запропонувати працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації.

Фактичні обставини справи підтверджують обставини, що мала місце реорганізація Одеської митниці ДФС у вигляді змін в організації виробництва і праці і проти цього не заперечує позивач, оскільки основною підставою для задоволення вимог про поновлення на посаді є неврахування його статусу, як особи, що має переважне право на залишення на роботі при скороченні штатів, а також відсутність з боку суб'єкта призначення пропозицій іншої роботи в цієї ж установі.

Підтримуючи позицію суду першої інстанції про те, що позивач мав переважне право на залишення на роботі та спростовуючи з цього приводу доводи апелянта, колегія суддів звертає увагу на наступне.

Відповідно до п.7 ст.20 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» особам, віднесеним до категорії 1 (пункт 1 статті 14), надається переважне право на залишення на роботі при вивільненні працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці, в тому числі при ліквідації, реорганізації або перепрофілюванні підприємства, установи, організації, скороченні чисельності або штату працівників, а також на працевлаштування.

Згідно з п.1 ст. 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» до інвалідів війни належать також інваліди з числа: військовослужбовців, осіб вільнонайманого складу, які стали інвалідами внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час захисту Батьківщини, виконання інших обов'язків військової служби, пов'язаних з перебуванням на фронті в інші періоди, з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, ядерних аварій, ядерних випробувань, з участю у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, іншим ураженням ядерними матеріалами.

Згідно з п.14 ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» особам з інвалідністю внаслідок війни та прирівняним до них особам (стаття 7) надається переважне право на залишення на роботі при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці та на працевлаштування у разі ліквідації підприємств, установ, організацій.

Про обставини переважного права на залишення на роботі ОСОБА_1 повідомив в.о. начальника Одеської митниці ДФС Сафонова Є.Г. відповідним листом, однак належного реагування з боку суб'єкта владних повноважень не відбулось.

Вивченням доводів апеляції встановлено, що її головним мотивом є некомпетентність позивача виконувати покладені на нього завдання, що на думку апелянта підтверджується висновком дисциплінарної комісії.

Не можна погодитись з таким мотивом, оскільки за наведеними вище нормами законодавства, вказані факти не можуть бути покладені в основу для звільнення за скороченням чисельності штату.

Не заслуговує на довіру також довід апелянта про те, що безпосередній керівник позивача ОСОБА_12 охарактеризував ОСОБА_1, як особу, що нездатна самостійно виконувати покладені на неї обов'язки та завдання, як безініціативного та такого, що безвідповідально ставиться до виконання покладених на нього завдань.

Втім, як слідує з матеріалів справи, ОСОБА_12 протягом 2016 року перебував у відпустці по догляду за дитиною та приступив до виконання своїх обов'язків у грудні 2016 року.

При цьому, у зв'язку з введенням в дію 28 лютого 2017 року змін до штатного розпису Одеської митниці, ОСОБА_12 вже фактично приступив до виконання службових обов'язків заступника начальника митного поста «Одеса-центральний» - начальника відділу митного оформлення №4 Одеської митниці ДФС, в той час коли позивач перебував на посаді інспектора відділу митного оформлення №1 митного поста «Одеса-порт».

Тобто, ОСОБА_12 не був безпосереднім керівником позивача, а тому і не міг дати йому об'єктивну характеристику.

Підсумовуючи викладене та враховуючи те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, є всі підстави для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін, на підставі ст.316 КАС України.

Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Одеської митниці ДФС - залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Одеської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Доповідач - суддя І.О. Турецька

суддя Л.В. Стас

суддя І.П. Косцова

Повний текст судового рішення складено 19.03.2018 року.