Постанова № 72807240, 15.03.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 березня 2018 рокуЛьвів№ 876/620/18

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді: Кухтея Р.В.

суддів: Носа С.П., Яворського І.О.

з участю секретаря судового засідання: Джули В.М.

представники третьої особи: ОСОБА_1, ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 11 грудня 2017 року (ухвалене головуючим-суддею Пастернак І.А., час ухвалення судового рішення 10 год 54 хв у м. Івано-Франківську) за позовом ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську (за участю третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - військової частини № 11844 (на даний час 417 Управління начальника робіт Міністерства оборони України) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,

в с т а н о в и в :

У серпні 2016 року ОСОБА_4 звернувся в суд із зазначеним адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправними дії Управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську (далі - УПФУ в м. Івано-Франківську) щодо відмови у призначенні йому пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2, зобов'язати відповідача зарахувати йому період роботи з 10.04.1986 по 10.04.2004 у військовій частині № 11844 (на даний час 417 Управління начальника робіт Міністерства оборони України) до стажу роботи для призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України та перевести з пенсії по інвалідності на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 з 02.08.2016.

Постановою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 11.12.2017 у задоволенні адміністративного позову було відмовлено.

Не погоджуючись із постановою суду першої інстанції, ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу, яку мотивує тим, що така прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи, які не були ним повно та об'єктивно з'ясовані.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення», він має право на призначення пенсії на пільгових умовах за списком № 2 і зазначає, що відповідач протиправно відмовив йому у призначенні такої пенсії з тих підстав, що він не надав уточнюючі довідки з військової частини №11844 на посаді електрозварника за період 10.04.1986 по 30.04.2004. Крім того, вказує, що відповідачем не оспорюється той факт, що посада, на якій він працював відноситься до Переліку посад, які зазначені в Списку №2, однак, судом першої інстанції при розгляді справи не враховано зазначене та не було враховано, що до 21.08.1992 проведення атестації робочого місяця законодавством передбачено не було. Також, зазначає, що робота електрозварника за вказані періоди зазначена в його трудовій книжці, а тому були відсутні підстави для відмови у призначенні пенсії, без урахування вказаного стажу. У зв'язку з цим просить скасувати постанову Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 11.12.2017 та прийняти нову, якою повністю задовольнити його адміністративний позов.

У відзиві на апеляційну скаргу, 417 Управління начальника робіт Міністерства оборони України зазначає, що позивач у період з 10.04.1986 по 30.04.2004 постійно працював електрозварником механічних майстерень у військовій частині № 11844, проте атестація робочого місця за умовами праці працівників, які працювали на посаді «електрозварника» у військовій частині № 11844 не проводилась. Наказом командира військової частини № 18 від 23.01.1995 було виділено електрозварника ручної зварки ОСОБА_4 разом з іншими восьма працівниками та вказано, що конкретні працівники, зазначені в п.3 даного наказу не працювали на вказаній роботі із особливо шкідливими/важкими умовами праці впродовж повного робочого дня, що є необхідною умовою для підтвердження спеціального трудового стажу за списком № 2. У Висновку № 321 від 18.08.2000 немає жодних зауважень щодо результатів атестації робочих місць за умовами праці електрозварників ручної зварки, вказаних у п. 3 наказу командира військової частини № 18 від 23.01.1995. Це свідчить про те, що даний пункт вказаного наказу слід рахувати дійсним. ОСОБА_4 положення п.3 вказаного наказу не оскаржував. В подальшому відповідно до наказів №117 від 05.10.2001 та №73 від 28.08.2002 «Про результати чергової/позачергової атестації робочих місць за умовами праці» підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення за Списком №2 робітникам за професіями більш ширшого профілю « 23200000-19756 - електрогазозварювальник зайнятий на різанні по ручному зварюванні». Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити, а постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову про часткове задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

З матеріалів справи видно, що відповідно до записів трудової книжки серії НОМЕР_2 ОСОБА_3, останній в період з 10.04.1986 по 30.04.2004 працював електрозварником механічних майстерень у військовій частині № 11844. Вказаний факт також підтверджується копією довідки 417 Управління начальника робіт Міністерства оборони України № 03 від 17.03.2016.

02.08.2016 позивач звернувся до УПФУ в м. Івано-Франківську із заявою про призначення йому пенсії за віком на пільгових умовах.

Листом № 2676/03 від 18.08.2016 ОСОБА_3 було відмовлено у призначені пільгової пенсії за віком за списком № 2, посилаючись на те, що ним не було представлено пільгову довідку з військової частини № 11844, а тому вказані періоди не можуть бути зараховані до пільгового стажу за Списком №2 згідно записів трудової книжки.

Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач правомірно відмовив позивачу, враховуючи те, що останнім не надано жодних належних та допустимих доказів на підтвердження його стажу роботи для призначення пенсії за віком на пільгових умовах за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників за період з 10.04.1986 по 10.04.2004. Крім того, суд вказав, що професія «електрозварника» не передбачена списком №2 у відповідності до постанови Ради Міністрів СРСР № 1173 від 22.08.1956, постанови Кабінету Міністрів СРСР № 1 від 26.01.1991, постанови Кабінету Міністрів України № 162 від 11.03.1994.

Проте, колегія суддів вважає, що до таких висновків суд першої інстанції прийшов з неповним з'ясуванням всіх обставин, що мають значення для справи та з неправильним застосуванням норм матеріального права, виходячи з наступного.

Згідно п. «б» ч.1 ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, зокрема, працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним КМ України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи чоловікам і за кожні 2 роки такої роботи - жінкам.

Розділом ХХХІІ «Загальні професії» Списку № 2 виробництв, цехів, професій і посад з тяжкими умовами праці, роботи в яких надає право на державну на пільгових умовах і у пільгових розмірах, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР № 1173 від 22.08.1956, передбачалися такі посади, як електрозварювальники ручної електродугової зварки та газозварники.

Списком № 2, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 10 від 26.01.1991, розділ ХХХІІІ «Загальні професії», позиція 23200000-19906 передбачені посади електрозварників ручного зварювання, позиція 23200000-11620 - газозварники.

Списком № 2, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 162 від 11.03.1994, розділ ХХХІІІ «Загальні професії», позиція 23200000-19906 передбачені посади електрозварників ручного зварювання, позиція 23200000-11620 - газозварники.

Згідно з Порядком застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України № 383 від 18.11.2005, при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, які були чинними на період роботи особи. При цьому до пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати внесення цієї посади чи професії до Списків.

21.08.1992 набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України № 442 від 01.08.1992 «Про порядок проведення атестації робочих місць за умовами праці», пунктом 2 якої встановлено, що відповідно до ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» пенсії за віком на пільгових умовах за Списками №№ 1 і 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення, а також пенсії, що можуть встановлюватися підприємствами та організаціями за рахунок власних коштів, призначаються за результатами атестації.

Пунктом 4 цієї Постанови визначено, що атестація проводиться атестаційною комісією, склад і повноваження якої визначається наказом по підприємству, організації в строки, передбачені колективним договором, але не рідше одного разу на 5 років. Результати атестації робочих місць за умовами праці затверджуються наказом по підприємству. Відповідальність за своєчасне та якісне її проведення покладається на керівника підприємства, організації.

У відповідності до ст.48 Кодексу законів про працю України, положення якої кореспондують зі ст.62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації або у фізичної особи понад п'ять днів. Трудові книжки ведуться також на позаштатних працівників при умові, якщо вони підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню.

До трудової книжки заносяться відомості про роботу, заохочення та нагороди за успіхи в роботі на підприємстві, в установі, організації.

Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно п.6 постанови Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС № 656 від 06.09.1973 «Про трудові книжки робітників та службовців» до трудової книжки заносяться відомості про працівника, зокрема, прізвище, ім'я, по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність, відомості про роботу, переведення на іншу роботу, звільнення. Записи про найменування роботи або посади, на які прийнято працівника, провадяться для робітників у відповідності з найменуваннями професій, вказаних у Єдиному тарифно-кваліфікованому довіднику робіт і професій робітників.

Згідно п.1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12.08.1993, основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пунктом 20 цього Порядку передбачено, що у випадках, коли у трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, організацій.

Оскільки трудова книжка ОСОБА_3, як основний документ про трудову діяльність працівника, містить достатні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, підстав для застосування п.20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12.08.1993, про що зазначило у заперечені УПФУ в м. Івано-Франківську, суд апеляційної інстанції не вбачає.

Наказом командира військової частини № 11844 від 23.01.1995 за № 18 «Про підсумки роботи комісії по атестації робочих місць, робіт, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням відповідно до списків 1, 2» підтверджено право на пільгову пенсію робочих місць, в тому числі електрозварник ручної зварки металів на будівельних дільницях; електрозварник ручної зварки металів в ремонтно-механічній майстерні. У пункті 3 вказаного наказу зазначено «не підтвердивши право на пільгову пенсію, але у зв'язку з шкідливими умовами праці і небезпечними виробничими факторами, що негативно впливають на здоров'я працюючих де тривалість часу не встановлено при виконанні цих робіт оплату провести з підвищенням у розмірі 12% доплати і видачі спецхарчування : електрозварнику ручної зварки ОСОБА_3».

Відповідно до наказу №111 від 15.07.1998 «Про переатестацію робочих ЗСУ та затвердження їм тарифно-кваліфікаційний розряд» була проведена переатестація і затверджено кваліфікаційні розряди, серед списків яких є позивач ОСОБА_4

Висновком експертизи якості проведення атестації робочих місць за умовами праці та правильності застосування списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах в Івано-Франківській військовій частині №11844 від 18.08.2000 за №321 зазначено : «результати атестації робочих місць за умовами праці рахувати дійсними по робочих місцях: електрозварника ручного зварювання, зайнятого на будівельній дільниці; електрозварника ручного зварювання, зайнятого в ремонтно-механічній майстерні».

Згідно висновку Державної експертизи умов праці № 531 від 08.11.2001 підтверджено проведення атестації робочих місць та право на пільгове пенсійне забезпечення за Списком № 2 електрогазозварника, зайнятого на різанні та ручному зварюванні згідно наказу командира військової частини А 1889 №117 від 05.10.2001.

Також, висновком №643 від 11.09.2002 підтверджено проведення атестації робочих місць та право на пільгове пенсійне забезпечення за Списком № 2 електрогазозварника, зайнятого на різанні та ручному зварюванні згідно наказу командира військової частини А 1889 №73 від 28.08.2002.

Згідно записів трудової книжки, позивач працював саме електрозварником ручного зварювання.

Враховуючи наведене вище, колегія суддів вважає необґрунтованими посилання УПФУ в м. Івано-Франківську та військової частини № 11844 (на даний час 417 Управління начальника робіт МОУ) щодо не зарахування всього пільгового стажу роботи позивача на одній і тій самій посаді, посилаючись на відсутність атестації робочого місця, оскільки атестація робочих місць покладена на роботодавця.

Таким чином, апеляційний суд дійшов до висновку, що УПФУ в м. Івано-Франківську слід зобов'язати зарахувати ОСОБА_3 до його трудового стажу період роботи у військовій частині № 11844 з 10.04.1986 по 21.08.1992 та з 22.08.1998 по 10.04.2004.

Покликання відповідача на відсутність пільгової довідки, яка надає йому право на призначення пільгової пенсії, як на підставу для відмови у її призначенні, суд апеляційної інстанції вважає безпідставними, оскільки відсутність відповідних документів, а так само недоліки у їх оформленні не можуть бути підставою для позбавлення особи права на належну їй пільгову пенсію, якщо із інших даних, зокрема трудової книжки та архівних документів, свідчень, доступних джерел та логічних умовиводів, вбачається наявність усіх обставин для цього.

Відтак, УПФУ в м. Івано-Франківську протиправно відмовило позивачу у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», безпідставно не зарахувавши останньому до пільгового стажу роботи вказані періоди.

Отже, позивач маючи стаж 12 років 11 місяців 20 днів на посадах, які передбачені Списком № 2, загальний трудовий стаж понад 25 років та вік 55 років, має право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 36 від 16.01.2003 та ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Разом з тим, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що згідно ч. 1 ст. 44 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Частиною третьою статті 45 вказаного Закону передбачено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

Аналогічні норми містяться у ст. 83 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Колегія суддів також звертає увагу на те, що відповідно до ч.3 ст.23 Загальної Декларації прав людини, п.4 ч.1 Європейської Соціальної хартії та ч.3 ст.46 Конституції України, кожна особа похилого віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист, за роки важкої праці та шкідливих робіт, яка є основним джерелом існування для них самих та їхніх сімей.

Крім того, згідно правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 10.03.2015 по справі № 21-51а15, відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства чи організації, а не на працівника.

Згідно ст. 317 КАС України, суд апеляційної інстанції скасовує судове рішення суду першої інстанції та ухвалює нове, коли має місце неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність таких обставин, невідповідність висновків суду обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи чи питання.

З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги є суттєвими і складають підстави для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, а також невідповідністю його висновків обставинам справи та неповне з'ясування всіх обставин, через що постанова суду підлягає скасуванню з прийняттям нової про часткове задоволення адміністративного позову.

Відповідно до ч.1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивач при зверненні до суду з адміністративним позовом, згідно оригінала квитанції 29.08.2016, яка міститься в матеріалах справи, сплатив судовий збір в сумі 551,00 грн та при подачі апеляційної скарги, згідно оригінала квитанції від 27.12.2017, яка міститься в матеріалах справи, судовий збір в сумі 826,80 грн.

Оскільки, апеляційний суд задоволено частково заявлені позовні вимоги, тому на користь позивача слід присудити 688,90 грн (551,20+606,32)/2) сплаченого судового збору.

Керуючись ст.ст.243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Постанову Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 11 грудня 2017 року по справі № 344/10901/16-а скасувати та прийняти нову, якою адміністративний позов ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську (за участю третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору військової частини № 11844 (на даний час 417 Управління начальника робіт Міністерства оборони України) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії задовольнити частково.

Визнати протиправною відмову Управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську у призначенні ОСОБА_3 пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 36 від 16 січня 2003 року та п. «б» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську зарахувати ОСОБА_3 період роботи з 10 квітня 1986 року по 21 серпня 1992 року та з 22 серпня 1998 року по 10 квітня 2004 року у військовій частині № 11844 (на даний час 417 Управління начальника робіт Міністерства оборони України) до стажу роботи для призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 36 від 16 січня 2003 року та п. «б» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та перевести з пенсії по інвалідності на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 з 02 серпня 2016 року.

Присудити на користь ОСОБА_3 (реєстраційний номер облікової картки платника податку - НОМЕР_1) суму сплаченого судового збору у розмірі 688 (шістсот вісімдесят вісім) гривень 90 копійок за рахунок бюджетних асигнувань Управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську (код ЄДРПОУ 20551088).

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Р. В. Кухтей судді С. П. Нос І. О. Яворський Повне судове рішення складено 16.03.2018.