Постанова № 72806281, 19.03.2018, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Справа № 637/1308/17 Головуючий суддя І інстанції Стеганцов С. М.

Провадження № 22-ц/790/2018/18 Суддя доповідач Яцина В.Б.

Категорія: Спори, що виникають із земельних правовідносин

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2018 року м. Харків.

Апеляційний суд Харківської області у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Яцини В.Б.,

суддів: - Бурлака І.В., Кіся П.В.,

розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрзернопром-Шевченкове» на рішення Шевченківського районного суду Харківської області від 19 січня 2018 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрзернопром-Шевченкове» про відшкодування завданих збитків та моральної шкоди,

встановив:

13 грудня 2017 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ТОВ «Укрзернопром-Шевченкове» про відшкодування завданих збитків (упущеної вигоди) на загальну суму 85 000 грн. та про відшкодування моральної шкоди у розмірі 2000 грн.

Посилалася на те, що вона є власником земельних ділянок, які знаходяться на території Волоськобалаклійської сільської ради Шевченківського району Харківської області: площею 2,5068 га, яка розташована на полі № 6, та площею 3,0824 га, яка знаходиться на полі № 5.

Вказала, що відповідач самовільно засіяв земельну ділянку площею 3,0824 та всупереч усної домовленості не виплатив орендну плату, а на земельній ділянці площею 2,5068 га вкрав врожай і не бажає звільнити земельну ділянку та виплатити кошти за використання земельної ділянки. З цього приводу позивач звернулася до органів поліції.

Внаслідок таких протиправних дій відповідача позивач не змогла використовувати земельну ділянку, що спричинило їй збитки у формі не одержаних доходів (упущену вигоду): в розмірі 40 000,00 гривень за крадіжку врожаю соняшника із засіяної позивачем земельної ділянки загальною площею 2,5068 га; у сумі 45 000 грн. із земельної ділянки площею 3,0824 га, та моральну шкоду.

Посилаючись на ст.ст. 90, 95, 156, 157, 212 ЗК України, ст.ст. 22, 23, 1166 ЦК України позивач, діючи в особі представника, під судового засідання уточнила свій позов, та з врахуванням довідок про ціну насіння соняшника і врожайність у місцевих підприємств просила захистити її конституційне право власності та задовольнити її вимоги, відшкодувати понесені судові витрати.

Рішенням Шевченківського районного суду Харківської області від 19 січня 2018 року позов ОСОБА_3 до ТОВ «Укрзернопром-Шевченкове» про відшкодування завданих збитків та моральної шкоди, задоволено частково. Стягнуто з ТОВ «Укрзернопром-Шевченкове» на користь ОСОБА_3 43 тисячі 228 гривень збитків. Відшкодовано за рахунок відповідача судовий збір в розмірі 354 гривні. В іншій частині позову - відмовлено.

В апеляційній скарзі представник ТОВ «Укрзернопром-Шевченкове» - Мараховська О.П. просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_3 у задоволенні позову. При цьому посилалася на те, що рішення незаконне, необґрунтоване, прийняте з порушенням судом норм процесуального права та неправильного застосування норм матеріального права, внаслідок неповного з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків суду обставинам справи.

Апеляційна скарга мотивована тим, що на порушення ст.ст. 2, 49, 182 та 183 ЦПК України судом першої інстанції на стадії вирішення справи по суті судом було задоволено усну заяву позивача про зміну предмету позову, що в свою чергу свідчить про порушення прав позивача в частині справедливого, неупередженого вирішення справи.

Також зазначив, що за відсутності письмового клопотання від позивача щодо виклику свідків та в порушення приписів ст. 81 ЦПК України суд з власної ініціативи та/або на підставі усних клопотань ОСОБА_3 здійснював збирання доказів, у тому числі і виклик свідків.

Звернув увагу на те, що усні показання деяких свідків ґрунтувались лише на припущеннях та джерела своєї обізнаності щодо певної обставини вони не могли зазначити.

Зазначив, що в порушення приписів ч. 2 ст. 264 ЦПК України, якими визначено, що при ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог, суд першої інстанції стягнув з відповідача на користь ОСОБА_3 43 228,00 гривень збитків за зібраний врожай на земельній ділянці площею 2,5068 га, тобто у більшій сумі, ніж це стосується цієї земельної ділянки.

Послався на те, що позивач не довела розмір завданих збитків, оскільки не вказала заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання, а суд не врахував в цьому питанні п. 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» від 16.04.2004 № 7 і не надав належної оцінки відсутності доказів на підтвердження витрат, які позивач понесла у зв'язку отриманням врожаю. Суд не з'ясував чи дійсно ОСОБА_3 засіяла земельну ділянку загальною площею2,5 га. У справі відсутні докази, які б підтверджували факт купівлі насіння,обробки землі та посів позивачем врожаю на цій земельній ділянці.

Суд безпідставно послався на постанову слідчого СВ Шевченківського відділення поліції Куп'янського ВП ГУ НП вХарківській області Личак Х.О. прозакриття кримінального провадження від 25.10.2017 року, яка не містить відомостей про те, що відповідач є причетний до збору врожаю на земельній ділянці площею 2,5 га, що належить позивачу на праві приватної власності.

Також вказав, що суд першої інстанції за відсутності доказів помилково дійшов висновку, що саме відповідачзібрав врожай соняшнику і не вказав, в чому полягала протиправна поведінка відповідача, якими доказами це підтверджується, тобто суд не встановив жодного елементу складу цивільного правопорушення в діях відповідача, які згідно до ст. 1166 ЦК України є обов'язковою підставою для його відповідальності і по справі вони не доведені.

Вказав, що судом першої інстанції не було приведено розрахунку стягнутого судового збору в розмірі 354 гривні.

Позивачу в ухвалі від 23 лютого 2018 року про відкриття провадження у справі, копія якої була отримана ОСОБА_3 згідно зворотної розписки 05.03.2018. (а.с. 101) було запропоновано в порядку ст. 360 ЦПК України подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі протягом п'яти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі та надати докази про надсилання (надання) копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи. При цьому позивачу в ухвалі було роз'яснені визначені у ст. 360 ЦПК України наслідки, що за відсутності їх відзиву апеляційна скарга буде розглянута на підставі наявних матеріалів справи (а.с. 96-97). Своїм правом на подання передбаченого у ст. 360 ЦПК України письмового відзиву ОСОБА_3 не скористалася.

У ч.ч. 1, 13 ст. 7 ЦПК України передбачено, що розгляд справ у судах проводиться усно і відкрито, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

З урахуванням необхідності перевірки доводів апеляційної скарги, які стосуються лише питання порушення норм цивільного процесуального і матеріального права, що не потребує дослідження нових доказів, та з урахуванням ціни позову, 87 000 грн., яка є значно меншою ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, 176200 грн., та відповідно до ч.ч.1, 13 ст. 7, ст. 368 ЦПК України суд апеляційної інстанції розглянув апеляційну скаргу за правилами, встановленими для розгляду в порядку спрощеного (письмового) позовного провадження, без повідомлення учасників справи.

Відповідно до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.

На підставі вищевикладених норм ЦПК України, вислухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними у справі доказами в межах її вимог, які стосуються рішення лише в частині задоволенні позову, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що діями відповідача були завдані позивачу збитки у вигляді неодержаного доходу, у розмірі, меншому від заявленого. Тому позивач згідно до ст. 22, 1166 ЦК України має право за рахунок відповідача на відшкодування збитків частково, у вигляді неотримання доходу від врожаю насіння соняшника на площі 2,5 га. При цьому розмір цих збитків суд розрахував відповідно до довідки № 02-19/35 від 15.01.2018 року, наданої управлінням агропромислового розвитку Шевченківської районної державної адміністрації Харківської області, про середню врожайність соняшнику по СФГ «Зоря», розташованого на території Волоська Балаклійської сільради Шевченківського району та ТОВ «Укрзернопром-Шевченкове» за 2017 рік; з урахуванням площі земельної ділянки позивача, 2,5 га; згідно довідки № 02-19/11 від 04.11.2018 року вказаного управління про вартість соняшнику, за мінусом ПДВ (а.с. 44, 45, 39).

Суд апеляційної інстанції не погоджується з такими висновками суду першої інстанції.

У статті 263 ЦПК України визначені наступні вимоги до законності і обґрунтованість судового рішення:

1. Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

2. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

3. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

4. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

5. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з ч.1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Вказаним вимогам ст.ст. 263, 264 ЦПК України рішення суду у повній мірі не відповідає.

Відповідно до ст. 22 ЦК України:

1. Особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

2. Збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

3. Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв'язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.

4. На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо).

Відповідно до ст. 1166 ЦК України:

1. Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

2. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Судом встановлено, що позивачу на території Волоськобалаклійської сільської ради Шевченківського району Харківської області належить на праві власності земельна ділянка площею 2, 5068 га, яку позивач засіяла соняшником, а відповідач таємно зібрав урожай насіння соняшника.

З приводу крадіжки соняшника з земельної ділянки площею 2,5068 га, представник позивача звертався до правоохоронних органів - Шевченківського ВП ГУ НП в Харківській області, його заява була зареєстрована в ЄРДР 02.10.2017 року

Згідно оглянутих і вивчених в суді за участю сторін матеріалів кримінального провадження № 12017220450000288 01 жовтня 2017 року до Шевченківського ВП надійшла заява ОСОБА_6 про те, що в період часу з 24 вересня 2017 року по 01 жовтня 2017 року невідома особа, шляхом вільного доступу скоїла крадіжку врожаю соняшника, який знаходився на його земельній ділянці загальною площею 2,5 га за межами населеного пункту села Волоська Балаклія Шевченківського району Харківської області.

В ході досудового слідства слідчий Шевченківського ВП Куп'янського ВП ГУНП в Харківській області старший лейтенант поліції Личак Х.О. постановив про закриття кримінального провадження від 25 жовтня 2017 року.

На обґрунтування своїх висновків суд послався на вищевказану постанову від 25 жовтня 2017 року про закриття кримінального провадження, в якій встановлено, що 01 жовтня 2017 року до Шевченківського ВП надійшла заява від ОСОБА_6 про те, що в період часу з 24 вересня 2017 року по 01 жовтня 2017 року невідома особа шляхом вільного доступу скоїла крадіжку врожаю соняшника, який знаходився на його земельній ділянці загальною площею 2,5 га за межами населеного пункту села Волоська Балаклія Шевченківського району Харківської області.

Допитаний в якості свідка ОСОБА_7 в ході досудового слідства надав пояснення про те, що 01 жовтня 2017 року його попросив ОСОБА_6 з'їздити на його земельну ділянку площею 2,5 га та подивитися чи на місці врожай соняшника. Дане поле межує з полем ОСОБА_8 та фірми «Зернятко», яка розташована в селі Новомиколаївка Шевченківського району Харківської області. Приїхавши на місце, він побачив, що поле скошене, сторонніх осіб на вказаному полі не було. Про вказану подію він відразу повідомив ОСОБА_6, який відразу викликав співробітників поліції.

Допитаний в якості свідка ОСОБА_9 на досудовому слідстві надав пояснення про те, що він працює на посаді агронома в ТОВ «Укрзернопром» з 2008 року. В селі Волоська Балаклія у них є поле загальною площею 9,1 га. Дане поле весною 2017 року вони засіяли насінням соняшника. З їх полем межує земельна ділянка, що належить ОСОБА_6, яка також була засіяна соняшником. Між полем ТОВ «Укрзернопром» та земельною ділянкою, що належить ОСОБА_6 не було розмежувальних знаків, а оскільки комбайнери, які косили даний соняшник, що належить їхньому товариству, не знали меж, то випадково скосили і соняшник, який ріс на даній земельній ділянці ОСОБА_6

Про те, що вони випадково скосили соняшник ОСОБА_6 вони дізналися пізніше, вже після того, як останній звернувся до поліції. Скошений соняшник вони вивезли на Гусинський КХП Куп'янського району. Після того, як вони дізналися, що випадково скосили соняшник ОСОБА_6, то зв'язалися з ним та домовилися про те, що в обов'язковому порядку товариство відшкодує завданий збиток. Під час збирання врожаю соняшника, він був відсутній на полі, тому комбайнери скосили врожай соняшника на сусідній ділянці яка належала ОСОБА_6.

В постанові слідчий зазначив, що в діях комбайнерів ТОВ «Укрзернопром» немає корисливого мотиву. Відсутність корисливого мотиву, який є обов'язковою ознакою суб'єктивної сторони складу злочину, свідчить про відсутність складу злочину, передбаченого ст. 185 КК України. В постанові слідчий зазначив, що так як між сторонами виникли цивільно - правові відносини, кримінальне провадження підлягає закриттю (а.с.57).

Зважаючи на вищевикладене, суд вважав встановленим факт протиправного збирання врожаю соняшника на земельній ділянці позивача розміром 2,5 га працівниками відповідача, з посиланням на постанову про закриття кримінального провадження від 25.10.2017 року. Суд вказав, що відповідач без жодних прав зібрав врожай соняшнику на площі 2,5 га зазначеної земельної ділянки, позбавивши власника земельної ділянки одержання доходів.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Згідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування, що передбачено у ст. 78 ЦПК України про допустимість доказів. Належними є доказами які містять інформацію щодо предмета доказування: обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення, ст. 77 ЦПК України.

Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Всупереч вимог ст. 263 ЦПК України щодо законності та обґрунтованості рішення суд першої інстанції не взяв до уваги, що вищевказана постанова органу досудового слідства про закриття кримінального провадження не є судовим рішенням і тому відповідно до наведеної норми ст. 82 ЦПК України не має преюдиціального значення по цій справі.

Так, суд не з'ясував, що у вказаній постанові про закриття кримінального провадження не зазначено про те, що відповідач, ТОВ «Укрзернопром-Шевченкове», має відношення до самовільного збору врожаю соняшника на земельній ділянці позивача. У справі також відсутні належні і допустимі докази про те, що комбайнери зібрали соняшник із земельної ділянки позивача в інтересах ТОВ «Укрзернопром-Шевченкове» або про зв'язок між ТОВ «Укрзернопром-Шевченкове» та ТОВ «Укрзернопром», про яке зазначено у постанові слідчого про закриття кримінального провадження.

За змістом ст. 1166 ЦК України підставою для майнової відповідальності особи за шкоду, завдану потерпілому, є склад цивільного правопорушення, до якого входить протиправна поведінка, збитки, вина і причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками. При цьому позивач повинний довести той факт, що саме відповідач завдав шкоду і розмір цієї шкоди. При доведеності цих юридичних фактів презюмується вина особи, яка завдала шкоди, і ця особа звільняється від відповідальності лише якщо спростує свою вину.

Відповідно до роз'яснень, які містяться у п. 16 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» від 16.04.2004 № 7 вирішуючи спори про відшкодування власникам землі й землекористувачам шкоди, заподіяної самовільним зайняттям або забрудненням земельних ділянок та іншими порушеннями земельного законодавства, суди мають виходити з того, що відповідно до статті 156 ЗК України, статті 1166 ЦК України така шкода відшкодовується у повному обсязі.

Зокрема, при пошкодженні посівів, самовільному зайнятті ріллі або сінокосінні на користь землекористувача (власника) стягується вартість неодержаних сільськогосподарської продукції чи сіна, обчислена за ринковими цінами, з урахуванням середньої врожайності певної культури в господарстві, за винятком витрат виробництва, пов'язаних зі збиранням урожаю, а також витрат на відновлення якості земель відповідно до їхнього призначення. Якщо замість пошкоджених посівів землекористувач провів у тому ж сезоні повторний посів культур, відшкодуванню підлягають витрати на пересівання (вартість насіння, обробітку землі тощо).

Суд зазначених роз'яснень не врахував, та не звернув уваги, що у справі відсутні безспірні докази про те, що саме відповідач завдав позивачу матеріальну шкоду - збитків та про їх розмір, які є необхідними елементами складу цивільного правопорушення, передбаченого ст. 1166 ЦК України. Позивач на обґрунтування своїх позовних вимог про відшкодування збитків у вигляді неотриманого доходу від вирощування соняшника (упущеної вигоди) не зазначив про розмір своїх витрат, понесених у зв'язку з цим, які відповідно до змісту п. 2 ч. 2 ст. 22 ЦК України є обов'язковою складовою частиною такої матеріальної шкоди. При цьому у справі відсутні докази на підтвердження цих обставин.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих сторонами та іншими учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно до п. 4 ч. 2 ст. 43 ЦПК України учасники справи зобов'язані: подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.

У ч.ч. 1, 2, 8 ст. 83 ЦПК України передбачено, що сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач повинний подати докази разом з поданням позовної заяви. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Таким чином, оскільки позивач всупереч свого процесуального обов'язку не надав належних і достовірних доказів про розмір майнової шкоди та на підтвердження відповідальності за завдану йому шкоду саме ТОВ «Укрзернопром-Шевченкове», то у суду першої інстанції не було й підстав для стягнення майнової шкоди з відповідача та користь позивача відповідно до вказаних норм ст.ст. 22, 1167 ЦК України.

Оскільки суд першої інстанції неповно з'ясував обставини стосовно розміру майнової шкоди та щодо особи, яка завдала майнової шкоди; ухвалив рішення про стягнення шкоди при недоведеності цих обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; порушив норми матеріального права, то відповідно до п.п. 1, 2, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України суд апеляційної інстанції скасовує рішення суду повністю та ухвалює нове рішення про відмову у задоволенні позову, за його недоведеністю, що не позбавляє позивача повторно звернутися до суду за захистом своїх прав, виправивши недоліки стосовно недоведеності позову.

Враховуючи наведене, відповідно до ст. 141 ЦПК України також необхідно відшкодувати понесені апелянтом судові витрати по сплаті судового збору.

Керуючись ст.ст. 268, п. 1 ч.1 ст.374, ст.ст. 381-384, 388-392 ЦПК України, та пунктом 8 частини першої Розділу ХIII Перехідних положень ЦПК України, суд апеляційної інстанції

постановив:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрзернопром-Шевченкове» задовольнити.

Рішення Шевченківського районного суду Харківської області від 19 січня 2018 року скасувати.

У задоволенні позову ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрзернопром-Шевченкове» - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3,ІНФОРМАЦІЯ_1, НОМЕР_1,ідентифікаційний НОМЕР_2 на користь ТОВ «Укрзернопром-Шевченкове» код ЄДРПОУ 34466255 розташованого в селі Новомиколаївка вулиця Миру 146 Шевченківського району Харківської області сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 1305 грн.00 коп.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, і протягом тридцяти днів з дня проголошення може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст судового рішення складений 19.03.2018 року.

Головуючий:

В.Б. Яцина.

Судді: І.В. Бурлака.

П.В.Кісь