Рішення № 72806088, 19.03.2018, Чугуївський міський суд Харківської області

ЧУГУЇВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 636/4630/14-ц

Провадження № 2/636/29/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 березня 2018 року Чугуївський міський суд Харківської області

у складі: головуючого судді – Гуменного З.І.,

за участю секретаря судового засідання Шикової К.Р.,

представника позивача – ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Чугуєві справу за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра», третя особа – ОСОБА_3, про визнання пункту 5.3 договору поруки № 6/4/2008/840-к/449 від 10.06.2008 року, укладений між ОСОБА_2 та ВАТ «КБ «Надра», недійсним та визнання договору поруки № 6/4/2008/840-к/449 від 10.06.2008 року, укладений між ОСОБА_2 та ВАТ «КБ «Надра», припиненим і розірвання його, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ПАТ «КБ «Надра», в якому просить визнати пункт 5.3 Договору поруки № 6/4/2008/840-к/449 від 10.06.2008 року, укладеного між ним та ВАТ «КБ «Надра», - недійсним; визнати Договір поруки № 6/4/2008/840-к/449 від 10.06.2008 року, укладеного між ним та ВАТ «КБ «Надра», - припиненим; розірвати Договір поруки № 6/4/2008/840-к/449 від 10.06.2008 року, укладений між ним та ВАТ «КБ «Надра».

Позовні вимоги ОСОБА_2 обґрунтовує тим, що 10.06.2008 року між ВАТ «КБ «Надра» та ОСОБА_3 було укладено Кредитний договір № 6/4/2008/840-П/448, відповідно до якого банк надав позичальнику кошти у сумі 55 715,00 доларів США в порядку та на умовах, визначених Кредитним договором та за програмою «Іпотечний конструктор», з метою проведення розрахунків за договором купівлі-продажу від 10.06.2008 року, що укладений між позичальником та ОСОБА_4 про придбання у власність земельної ділянки площею 0,2000 га, що знаходиться за адресою: Харківська область, Чугуївський район, с. Клугіно-Башкирівка, пров. Лісний. Для забезпечення виконання зобов'язань щодо погашення кредиту, сплати відсотків та інших платежів, передбачених кредитним договором, можливих штрафних санкцій, позичальник також уклав із банком Договір іпотеки цієї земельної ділянки. Крім того, в якості забезпечення виконання позичальником кредитних зобов’язань банк в день укладення кредитного договору уклав з позивачем Договір поруки № 6/4/2008/840-к/449.

Проте позивач вважає, що на час укладання, як Кредитного договору, так і Договору поруки, відповідачем було порушено вимоги чинного законодавства України, які регулюють порядок укладання Кредитного договору, та порушено права позичальника як споживача в розумінні положень Закону України «Про захист прав споживачів», відповідно - і права поручителя за Договором поруки, а саме: відповідач не надав ніякої письмової інформації щодо умов кредитування; кредитний договір не містить основної економічної та правової вимоги виникнення кредитного боргу; позивачу не надано інформації стосовно ризику коливання валюти та його наслідків, а саме - збільшення розміру щомісячних затрат; відсутнє письмове підтвердження про те, що позичальника, а також поручителя ознайомлено з цією інформацією. Крім того, в кредитному договорі не наведено детальний розпис сукупної вартості кредиту з урахуванням процентної ставки, вартості інших послуг.

Таким чином, позивач вважає, що сторони за кредитним договором не досягли усіх істотних умов кредитування і такий договір є неукладеним. Оскільки Договір поруки є похідним від Кредитного договору та прямо залежить від його умов, таке саме положення розповсюджується і на правовідносини щодо поручительства.

Окрім того, на думку позивача, в Кредитному договорі № 6/4/2008/840-П/448 від 10.06.2008 року, а також безпосередньо в Договорі поруки № 6/4/2008/840-к/449, в порушення вимог Закону України «Про захист прав споживачів», встановлені несправедливі умови: п. 1.1. Договору поруки № 6/4/2008/840-к/449 від 10.06.2008 року передбачає, що поручитель поручається перед кредитором за належне виконання поручителем взятих на себе зобов'язань, що випливають з кредитного договору, в тому числі, щодо сплати можливих штрафних санкцій. Проте, ані кредитний договір, ані договір поруки не містять конкретного визначення поняття «можливі штрафні санкції», їх розмір, умови нарахування та стягнення, тощо. Таким чином, наявність даного неоднозначного та незрозумілого виду витрат, не визначення в порядку їх нарахування та розрахунку, передбачає пряму можливість для коливання в бік збільшення зобов'язань поручителя. Разом з тим, Договір поруки не передбачає обов'язковості узгодження з поручителем будь-яких змін, а особливо - змін відсоткової ставки за кредитним договором, що може значно збільшити відповідальність поручителя.

Таким чином, позивач вважає, що вищезазначений Договір поруки був укладений з порушенням вимог чинного законодавства, а саме: договір поруки в частині п. 5.3 не відповідає вимогам ст. 252 ЦК України, відповідно якої строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Договором поруки не встановлений строк припинення договору поруки. А в разі, якщо в договорі поруки не встановлено строк припинення поруки, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явив вимоги до поручителя.

Від представника відповідача – Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «КБ «Надра» ОСОБА_5 - до суду надійшли заперечення на позов, згідно з якими відповідач не визнає позовні вимоги та вважає їх помилковими, необґрунтованими і просить суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі, посилаючись на те, що при укладанні Кредитного договору позивач, відповідно до вимог ст. 203 ЦК України, мав необхідний обсяг дієздатності, який дозволяв йому усвідомлювати наслідки здійснення юридично значимих дій, мав вільне волевиявлення, про що свідчать і документи про особу позивача, і факт підписання позивачем не тільки Договору поруки, а ще Договору іпотеки № 6/1/092008/980-1070 від 10.06.2008 року.

Крім того, на момент укладення Договору поруки № 6/4/2008/840-П/449 від 10.06.2008 року ОСОБА_2 працював начальником відділення № 2009 Відділення ПАТ «КБ Надра» Харківського регіонального управління. Третя особа - ОСОБА_3 на момент укладення Кредитного договору № 6/4/2008/840-К/448 від 10.06.2008 року також була працівником ПАТ «КБ «Надра».

Частиною 1 ст. 626 ЦК України закріплено, що Договором є домовленість двох і більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. Згідно зі ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначення умов договору.

Так, позивач разом з третьою особою, перебуваючи в родинних відносинах, маючи намір придбати земельну ділянку, звернулись до головного офісу Банку з заявкою на видачу кредиту. Оскільки вони були працівниками банку, то повинні були усвідомлювати умови кредитування за кредитним пакетом «Житлові рішення». ОСОБА_3 пам’ятку клієнта по умовам оформлення кредитного пакета «Житлові рішення» підписала 05.06.2008 року. Заявка на видачу кредиту подається клієнтом до Банку після його ознайомлення з умовами кредитування проведення кредитної роботи фахівців з кредитування установи банку з клієнтом. На цьому етапі та в подальшому спеціаліст з кредитування фізичних осіб надає клієнту всю вичерпну інформацію про умови кредитування, механізм отримання кредиту та подальшого виконання обов’язків позичальником.

Після подання заявки на видачу кредиту ОСОБА_3 було надано пакет необхідних документів для отримання кредиту та Банк, здійснивши їх розгляд, прийняв рішення про надання кредиту. ОСОБА_3 власноруч заповнила та подала до Банку разом з документами позичальника анкету-заяву, де зазначено, що вона підтверджує ознайомлення з умовами кредитування, про що свідчить її підпис. ОСОБА_2 також підписав анкету поручителя по кредитному пакету «Житлові рішення» 05.06.2008 року.

Отже, відповідач звертає увагу, що з моменту звернення з заявкою на видачу кредиту до моменту підписання кредитного договору, позивач і третя особа мали п’ять днів для визначення необхідності отримання кредиту саме в іноземній валюті та мали можливість звернутись до банку за роз’ясненнями, запитами або відповідними пропозиціями щодо укладення договору. Але жодних вказаних дій позивачем і третьою особою здійснено не було, та, керуючись принципом свободи договору, згідно зі ст. 627 ЦК України, уклали кредитний договір № 6/4/2008/840-К/448 від 10.06.2008 року з метою отримання кредитних коштів для придбання земельної ділянки.

Виходячи з того, що Кредитний договір № 6/4/2008/840-К/448 від 10.06.2008 року і Договір поруки № 6/4/2008/840-П/449 від 10.06.2008 року були підписані позивачем і третьою особою, можна зробити висновок, що вони були ознайомлені та згодні з умовами надання кредиту і наслідками невиконання ними взятих зобов’язань.

Щодо строку дії Договору поруки відповідач зазначив, що Кредитний договір між банком та ОСОБА_3 укладено 10.06.2008 року, так само, як і Договір поруки між ВАТ «КБ «Надра» та ОСОБА_2, укладений в якості забезпечення виконання зобов'язань щодо погашення кредиту та інших платежів, передбачених Кредитним договором. За умовами Кредитного договору № 6/4/2008/840-К/448 від 10.06.2008 року строк дії Договору поруки не передбачено. Однак, згідно п. 5.3. Договору поруки дія цього договору закінчується належним виконанням позичальником взятих на себе зобов’язань по Кредитному договору чи виконанням поручителем своїх зобов’язань, згідно з умовами цього Договору.

У зв’язку з цим, відповідач вважає, що доводи позивача про те, що Договір поруки повинен бути припинений з підстав спливу терміну пред’явлення відповідачем вимоги, є безпідставними оскільки у Договорі поруки, укладеному сторонами, зазначено, що його дія закінчується після повного виконання позичальником взятих на себе зобов’язань. Відповідальність поручителя припиняється лише після виконання боргових зобов’язань у повному обсязі. Порука також припиняється, якщо банк в межах терміну з дня настання строку виконання боргового зобов’язання не пред’явить вимоги до поручителя. Разом з тим, повне виконання боргових зобов’язань за кредитним договором пов’язується з конкретною датою погашення кредитної заборгованості, зазначеної у Кредитному договорі, укладеному між відповідачем та третьою особою, якою є 09.06.2023 року. Строк повернення грошових коштів сторонами не змінювався.

Крім того, відповідач вважає посилання позивача у позовній заяві на норми Закону України «Про захист прав споживачів» некоректним застосуванням нормативно-правових актів для захисту своїх прав, оскільки за спірним Кредитним договором кредитні кошти видані банком на придбання нерухомості - земельної ділянки, тому він є цільовим кредитом. Споживчий кредит надається клієнтові для здійснення будь-яких господарських операцій без звіту про те, на які саме цілі він буде витрачений, тому між такими кредитами існують значні відмінності.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити у повному обсязі, посилаючись на обставини і факти, викладені у позові.

Представник відповідача у судове засідання не з’явився, в матеріалах справи містяться клопотання про розгляд справи за його відсутності на підставі раніше наданих заперечень на позов.

Суд вважає за можливе розглянути справу у відсутність сторін за доказами, що містяться в матеріалах справи.

Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини:

05.06.2008 року ОСОБА_3 заповнена Анкета-заява клієнта на оформлення Кредитного пакету «Житлові рішення» та ОСОБА_2 - ОСОБА_1 поручителя по Кредитного пакету «Житлові рішення» (а.с. 170-171).

10.06.2008 року між ОСОБА_3 та ВАТ «КБ «Надра» укладено Кредитний договір № 6/4/2008/840-К/448, згідно умов якого банк надав позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості та платності грошові кошти у сумі 55 715,00 доларів США в порядку та на умовах, визначених кредитним договором та за програмою «Іпотечний конструктор» (а.с. 9-10).

Відповідно до п. 1 кредитного договору, цільовим використанням кредиту є проведення розрахунків за Договором купівлі-продажу б/н від 10.06.2008 року, що укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_4, згідно якого позичальник придбає у власність нерухоме майно - земельну ділянку площею 0,2000 га, що знаходиться за адресою: Харківська область, Чугуївський район, с. Клугіно-Башкирівка, пров. Лісний.

Кредит наданий банком на строк до 09.06.2023 року.

Умовами договору встановлено, що ОСОБА_3 здійснює користування кредитними коштами із відсотковою ставкою у розмірі 12,3 % на рік, які нараховуються за фактичну кількість днів у періоді на залишок заборгованості.

У п. 3 Кредитного договору йдеться про те, що надання кредиту проводиться шляхом зарахування на поточний рахунок обраного Пакета послуг при наявності належним чином оформленої заяви на переказ готівки, сума у якій зазначена в іноземній валюті – доларах США. Днем надання кредиту вважається день утворення заборгованості по позичковому рахунку позичальника, відкритому у філії ВАТ «КБ «Надра» ОСОБА_6 В даному пункті Договору також вказаний кінцевий термін повернення кредиту – 09.06.2023 року.

Сторони не оспорюють факт укладання Кредитного договору та отримання кредитних коштів від банку.

Для забезпечення виконання зобов'язань щодо погашення кредиту, сплати відсотків та інших платежів, передбачених Кредитним договором № 6/4/2008/840-К/448 від 10.06.2008 року, можливих штрафних санкцій, позичальник також уклав із банком Договір іпотеки № 6/1/09/2008/980-1070 від 10.06.2008 року - п. 2 Договору (а.с. 172-173).

10.06.2017 року між ОСОБА_2 та ВАТ «КБ «Надра» укладено Договір поруки № 6/4/2008/840-П/449, згідно з умовами якого поручитель поручається перед кредитором за належне виконання ОСОБА_3, взятих на себе зобов’язань, що випливають з кредитного договору № 6/4/2008/840-К/448 від 10.06.2008 року, в тому числі: повернути кредит у сумі 55 715,00 доларів США до 09.06.2023 року; сплатити відсотки за користування кредитними коштами із розрахунку 12,3 % річних; сплатити інші платежі, передбачені Кредитним договором та можливі санкції. Поручитель повинен виконати зобов’язання в тому ж порядку, який встановлено для позичальника Кредитним договором (а.с. 11).

Згідно з п. 1.2 Договору поруки поручитель відповідає перед кредитором у повному обсязі. Позичальник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, що означає нічим не обумовлене право кредитора вимагати виконання зобов’язань, вказаних у п. 1.1. повністю як від позичальника і від поручителя разом, так і окремо від кожного.

Відповідальність поручителя виникає перед кредитором у випадку невиконання позичальником будь-якої частини зобов’язань. Поручитель відповідає перед кредитором у повному обсязі всім належним йому майном та грошовими коштами (п. 1.3, 1.4 Договору іпотеки).

Відповідно до п. 1.5 Договору іпотеки поручитель підтверджує, що він ознайомлений та погоджується з умовами Кредитного договору.

Згідно з п. 2.1, п. 2.2 Договору іпотеки кредитор набуває право вимоги від поручителя виконанням зобов’язання, що витікає із Кредитного договору на умові, якщо в установлений строк виконання позичальником зобов’язання в цілому чи в будь-якій його частині не буде виконано. Поручитель зобов’язаний виконати взяті на себе зобов’язання по договору.

Також сторони встановили у Договорі поруки умову, що у випадку невиконання чи неналежного виконання взятих на себе зобов’язань по договору, позичальник виплачує кредитору пеню від загальної суми заборгованості позичальника по Кредитному договору у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на час виникнення заборгованості, за кожний день прострочення з дня виконання зобов’язання поручителя погасити заборгованість позичальника.

Згідно з п. 5.2 Договору поруки цей договір вступає в силу з моменту його належного оформлення сторонами.

Дія Договору поруки закінчується належним виконанням позичальником взятих на себе зобов’язань по Кредитному договору чи виконанням поручителем своїх зобов’язань, згідно з умовами цього Договору (п. 5.3 Договору).

Відповідно до ст.ст. 11, 27, 60 ЦПК України, суд розглядає справу в межах заявлених позовних вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд, зобов'язана надати усі наявні у неї докази та довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких виникає спір.

Згідно з положеннями ст. 212 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ст. 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно з роз'ясненнями п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. 1, ч. 3, ч. 5 та ч. 6 ст. 203 ЦК України. Згідно із зазначеними вимогами зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, тощо.

Згідно зі ст. 526 ЦК України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

З метою забезпечення належного виконання зобов’язання та захисту майнових інтересів кредитора на випадок порушення зобов’язання боржником закон передбачає спеціальні заходи визначає окремі види забезпечення виконання зобов’язання: неустойку, поруку, гарантію, заставу, притримання, завдаток або інші види, встановлені договором або законом (ст. 546 ЦК України).

Відносини, пов’язані з порукою, врегульовано нормами § 3 глави 49 розділу І книги 5 ЦК України.

Поняття поруки закріплено у ст. 553 ЦК України, відповідно до якої порукою є договір, за яким поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов’язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов’язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов’язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

Згідно з п. 2 Постанови Пленуму ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», договір поруки має додатковий (акцесорний) до основного зобов'язання - кредитного договору - характер і укладається саме для забезпечення виконання останнього, а поручитель згідно з ч. 1 ст. 554 ЦК відповідає перед кредитором, за загальним правилом, солідарно із позичальником, якщо договором поруки не встановлено його додаткову (субсидіарну) відповідальність.

Договір поруки має бути укладений у письмовій формі, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов’язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Частиною 3 ст. 215 ЦК України передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). У ч.1 цієї ж статті зазначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 13, 5 та 6 ст. 203 ЦК.

У разі непідписання договору особою, зазначеною в ньому як сторона, за умови підтвердження цього факту належними доказами, при встановленні, що нею не вчинялись дії, спрямовані на виникнення відповідних правовідносин, такий договір за позовом цієї особи (або іншої заінтересованої особи) може бути визнаний недійсним у зв’язку з невідповідністю його до вимог частин 3 і 5 ст. 203 ЦК України, а саме: волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Цивільний кодекс не визначає перелік істотних умов, які повинен містити договір поруки.

Оскільки порука є видом забезпечення виконання зобов’язань і при цьому водночас сама має зобов’язальний, договірний характер, на правовідносини поруки поширюються загальні положення про зобов’язання та про договори (розділи І та II книги 5 ЦК України).

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (ч. 1 ст. 638 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України, істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Враховуючи характер поруки (похідний, залежний від основного зобов’язання), до істотних умов договору поруки слід віднести:

- визначення зобов’язання, яке забезпечується порукою, його зміст та розмір, зокрема, реквізити основного договору, його предмет, строк виконання тощо;

- обсяг відповідальності поручителя, оскільки, згідно із ч. 2 ст. 553 ЦК України, порукою може забезпечуватися виконання зобов’язання частково або у повному обсязі, а ч. 2 ст. 554 ЦК України встановлено, що поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки;

- відомості про сторони: кредитора і поручителя;

- відомості про боржника (хоча він і не є стороною договору поруки, але згідно із ч. 1 ст. 555 ЦК у разі одержання вимоги кредитора поручитель зобов’язаний повідомити про це боржника, а в разі пред’явлення до нього позову подати клопотання про залучення боржника до участі у справі. До того ж до поручителя, який виконав зобов’язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора у цьому зобов’язанні, в тому числі й ті, що забезпечували його виконання (ч. 2 ст. 556 ЦК).

Виходячи із формулювання ст. 553 ЦК України, договір поруки - двосторонній правочин, для укладення якого достатнім є волевиявлення кредитора і поручителя.

Зазначений договір поруки укладено з дотриманням вимог чинного законодавства, а саме: укладений в письмовій формі, що відповідає вимогам ч. 1 ст. 547 ЦК України; при укладанні договору поруки сторони договору відповідно до вимог ст.ст. 91, 92 ЦК України мали повну цивільну правоздатність та дієздатність, що не оспорюється сторонами у справі; укладаючи спірний договір сторони його діяли свідомо. Виконання основного зобов'язання забезпечується окремим договором між кредитором і поручителем, відповідно до якого у випадку неспроможності основного боржника, відповідальність несе поручитель, що відповідає вимогам ч. 1 ст. 548, ч. 1 ст. 553 ЦК України.

Таким чином, доводи позивача щодо допущених сторонами Договору поруки порушень, а саме: ненаданняписьмової інформації щодо умов кредитування, ризику коливання валюти і його наслідків та відсутність письмового підтвердження про те, що позичальника, а також поручителя ознайомлено з цією інформацією, - судом відхиляються як недоведені.

Правовим висновком Верховного Суду України від 20.04.2016 року у справі №6-2662-цс/15 встановлено, що згідно із ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Умови договору поруки про його дію до повного припинення всіх зобов’язань боржника не свідчать про те, що договором установлено строк припинення поруки в розумінні ст. 251 ЦК України, тому в цьому разі підлягають застосуванню норми ч. 4 ст. 559 цього Кодексу про припинення поруки, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов’язання не пред’явить вимоги до поручителя.

Строк, передбачений нормою ч. 4 ст. 559 ЦК України, є преклюзивним (припиняючим), тобто його закінчення є підставою для припинення поруки.

З огляду на преклюзивний характер строку поруки й зумовлене цим припинення права кредитора на реалізацію забезпеченого порукою зобов’язання, застосоване в другому реченні ч. 4 ст. 559 ЦК України словосполучення «пред’явлення вимоги» до поручителя протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов’язання як умови чинності поруки слід розуміти як пред’явлення кредитором у встановленому законом порядку протягом зазначеного строку саме позовної, а не будь-якої іншої вимоги до поручителя.

Договорами № 6/4/2008/840-П/449 та № 6/4/2008/840-К/448 від 10.06.2008 року строком виконання основного зобов’язання за Кредитним договором встановлена дата - 09.06.2023 року, ПАТ «КБ «Надра» звернулось до суду із вимогою про стягнення заборгованості за Кредитним договором № 6/4/2008/840-К/448 від 10.06.2008 року – в межах цього строку, тобто, банком не пропущений шестимісячний строк пред’явлення вимоги до поручителя про виконання основного зобов’язання.

За таких обставин судом не встановлено порушення в момент вчинення сторонами правочину - спірного Договору поруки, вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 ЦК України та суд не вбачає порушення прав, свобод чи інтересів позивача укладеним між відповідачами спірним договором поруки з підстав, зазначених у позовній заяві, тому правові підстави для задоволення позову відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 3, 4, 10, 133, 141, 259, 263, 265, 268, 272, 273, 280-283, 288, 289, 352, 354 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра», третя особа – ОСОБА_3, про визнання пункту 5.3 договору поруки № 6/4/2008/840-к/449 від 10.06.2008 року, укладений між ОСОБА_2 та ВАТ «КБ «Надра», недійсним та визнання договору поруки № 6/4/2008/840-к/449 від 10.06.2008 року, укладений між ОСОБА_2 та ВАТ «КБ «Надра», припиненим і розірвання його – відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Повний текст рішен6ня виготовлений 19.03.2018р.

Суддя –