Рішення № 72805226, 28.02.2018, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа № 638/8583/17

Пр.. № 2/638/247/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 лютого 2018 року Дзержинський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого судді - Семіряд І.В.

при секретарі - Романовій О.В.за участю позивача ОСОБА_1, представника позивача адвоката ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Харківської міської ради про встановлення факту смерті та факту проживання однією сім'єю,

встановив:

02.06.2017 позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, у якому, з урахуванням уточнених позовних вимог від 23.02.2018 просить суд встановити факт смерті ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрованої на момент смерті за адресою АДРЕСА_1, що настала ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Харкові, встановити факт проживання однією сім'ю її та ОСОБА_4 більше п'яти років з 2011 року до дня її смерті та визнати її спадкоємцем четвертої черги за законом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрованої на момент смерті за адресою АДРЕСА_1

Свої вимоги обґрунтовує тим, що вона після закінчення, у травні 2011 року, школи у своєму рідному місті Свердловську Луганської області виїхала до міста Харкова з метою вступу до Харківського національного економічного університету. Однак, з першого разу вступити до університету їй не вдалося, вона вирішила, що спробує повторити у наступному році і для цього залишилась у місті Харкові, щоб влаштуватись на роботу та на курси для абітурієнтів. У Харкові мешкала її двоюрідна бабуся ОСОБА_4, з якою вона та її родина підтримувала тісні стосунки.

ОСОБА_4 була літньою жінкою, яка мешкала одна у своїй квартир: АДРЕСА_1. Інших близьких родичів вона не мала. Сама вона була родом з міста Баку, Республіка Азербайджан. Після переїзду до міста Харкова ОСОБА_4 спілкувалася лише з її родиною. Останнім часом бабуся дуже хворіла та потребувала сторонньої допомоги, у зв'язку з чим, вона запропонувала їй мешкати разом з нею, і вона погодилася.

Також позивачка вказує, що після переїзду до ОСОБА_4 вона взяла на себе усі хатні обов'язки, забезпечувала бабусю ліками та купувала продукти, тому що вона дуже хворіла та їй було важко самостійно це робити. У зв'язку з тим, що коштів на продукти не вистачало, а ліки значно подорожчали, бабуся не мала можливості купувати все це самостійно, тому вона влаштувалася на роботу. Спочатку вона працювала не офіційно, оскільки вищої освіти не мала, а у 2012 році вступила до Національного аерокосмічного університету, у 2015 році мала можливість офіційно влаштуватися в ПАТ «А-БАНК» за договором доручення в напрямку трудових ресурсів з високою зарплатнею.

Таким чином, зазначає ОСОБА_1, п'ять останніх років вони з ОСОБА_4 проживали однією сім'єю, так як у бабусі нікого крім неї не було, а у зв'язку з похилим віком самій їй було важко себе обслуговувати, була самотньою та потребувала догляду, допомоги по господарству і вона стала для неї єдиною підтримкою, допомагала їй у всьому, разом купляли та спільно готували їжу, сплачували комунальні рахунки. За час нашого спільного сумісного проживання вони разом з бабусею повністю привели у порядок кухню, яка була у дуже поганому стані, поміняли газову піч, переклеїли шпалери, поміняли старі меблі, вікна та двері.

Крім того, позивачка посилається на те, що до кола її обов'язків на роботі входили постійні відрядження до міста Дніпра де знаходився основний офіс ПАТ «А-БАНК». Ці відрядження могли тривати близько неділі та й більше. Так, після одного з відрядження до міста Дніпра, вона повернулася, і дізналася, що її бабуся ОСОБА_4 померла. Ще при її житті вона не одноразово піднімала питання щодо оформлення на мене заповіту та не один раз настоювала на оформленні заповіту, передала мені всі оригінали правовстановлюючих документів на свою квартиру, для того щоб я проконсультувалася з нотаріусом щодо їх достатності для оформлення заповіту. Але зважаючи на стан її здоров'я ми все відкладали похід до нотаріуса, надіючись на поліпшення стану її здоров'я.

Після смерті ОСОБА_4 вона звернулась до державного нотаріуса Одинадцятої Харківської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після померлої (заява зареєстрована в книзі обліку та реєстрації спадкових справ за № 412 спадкова справа № 167/2017), однак оформити її не має змоги, оскільки у реєстрі відсутні відомості про смерть ОСОБА_4, а також відсутні документальні підтвердження родинного зв'язку з померлою ОСОБА_4, у зв'язку з чим їй було рекомендовано звернутись з відповідною заявою до суду.

Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з'явилась, про дату та місце слухання справи повідомлена своєчасно та належним чином.

Представник позивача ОСОБА_2 у судовому засіданні позовні вимоги ОСОБА_1 підтримала у повному обсязі та просила їх задовольнити з підстав, зазначених у позові.

Представник відповідача Харківської міської ради у судове засідання не з'явився, про дату та місце слухання справи повідомлені своєчасно та належним чином. Надали суду письмові заперечення, в яких зазначили, що позивачка зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла її бабуся - ОСОБА_4, посилається на те, що вона мешкала разом з ОСОБА_4, з 2012 року і до її смерті однією родиною за адресою: АДРЕСА_1 і вважає себе спадкоємцем за законом, але ці доводи не підтверджені жодним доказом, відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог про визнання її спадкоємцем четвертої черги за законом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 в повному обсязі.

Суд, вислухавши пояснення учасників судового засідання, допитавши свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Частиною 1 ст. 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У ст. 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

За нормами ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 89 ЦПК України).

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1, яка є двоюрідною бабусею позивача.

ОСОБА_4 на день смерті постійно проживала за адресою: АДРЕСА_1.

Після смерті ОСОБА_4 позивач ОСОБА_1 звернулась до державного нотаріуса Одинадцятої Харківської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після померлої (заява зареєстрована в книзі обліку та реєстрації спадкових справ за № 412 спадкова справа № 167/2017), однак оформити спадщину вона не маю змоги, оскільки у реєстрі відсутні відомості про смерть ОСОБА_4, а також відсутні документальні підтвердження родинного зв'язку з померлою ОСОБА_4 У зв'язку з чим їй було рекомендовано звернутись з відповідною заявою до суду.

Як встановлено судом, згідно довідки Харківського обласного бюро судово-медичної експертизи за № 91 від 10.05.2017 року, на підставі постанови слідчого Фрунзенського відділу Індустріального ВПГУ НП в Харківській області Проценко К. до відділу моргу № 2 ХОБСМЕ 07.09.2016 року був доставлений труп невідомої жінки. На вигляд 65-70 років, виявлений в ХМКЛ № 7 та зареєстрований за № 1775-с/2016. Судово-медичною експертизою від 08.09.2016 року було встановлено, що причиною смерті є «Остара недостатність кровообігу. Коронарокардіосклероз. Атеросклеротіческая хвороба серця».

На підставі чого, 27.10.2016 року в міському відділі РАЦС м. Харкова був зареєстрований факт смерті невідомої жінки, на вигляд 65-70 років (№ 1775-с/2016), актовий запис № 15676.

Постановою від 29.06.2016 року слідчим СВ Немишлянського ВП ГУНП в Харківській області ст. лейтенантом поліції Резуненко О.С. кримінальне провадження за № 12016220460002741 від. ІНФОРМАЦІЯ_2 закрито, у зв'язку з відсутністю складу кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України. При цьому, вказаною постановою встановлено, що до Немишлянського ВП ГУНП в Харківській області від оператора «102» надійшло повідомлення про те, що за адресою: м. Харків, вул. Салтівське шосе, 266 (Харківська міська клінічна лікарня № 7) виявлено труп жінки № 1755-с/2016 - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1. Згідно довідки причиною смерті 1775-с стала атеросклеротіческая хвороба серця

Згідно протоколу пред'явлення трупа для впізнання за фотознімками від 03.05.2017 року, складений слідчим СВ Немишлянського ВП ГУНП в Харківській області ст. лейтенантом поліції Омельяненко С.В., було проведено впізнання трупа невідомої жінки № 1755-с/2016 та встановлено, що померла є ОСОБА_4,ІНФОРМАЦІЯ_1, яка померла у лікарні № 7 м. Харкова. Впізнання проведено онукою померлої - ОСОБА_1

Таким чином, у судовому засіданні знайшов своє підтвердження факт смерті ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрованої на момент смерті за адресою АДРЕСА_1, що настала ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Харкові.

Відповідно п. 8 ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.

Згідно ст. 17 ЗУ «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі: 1) документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров'я або судово-медичною установою; 2) рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою.

Пунктом 21 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» судам роз'яснено, що при вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менше як п'ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати правила частини другої статті 3 СК України про те, що сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Зазначений п'ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім'єю до набрання чинності цим Кодексом.

До спадкоємців четвертої черги належать не лише жінка (чоловік), які проживали однією сім'єю зі спадкодавцем без шлюбу, таке право можуть мати також інші особи, якщо вони спільно проживали зі спадкодавцем, були пов'язані спільним побутом, мали взаємні права та обов'язки, зокрема, вітчим, мачуха, пасинки, падчерки, інші особи, які взяли до себе дитину як члена сім'ї, тощо.

До числа спадкоємців четвертої черги не входить особа, яка хоча і проживала спільно зі спадкодавцем, але перебувала у зареєстрованому шлюбі з іншою особою. Проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення в них права на спадкування за законом у першу чергу на підставі статті 1261 ЦК України.

Вирішуючи питання про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, суд має установити факти: спільного поживання однією сім'єю; спільний побут, взаємні права та обов'язки (статті 3, 74 СК України), а для визнання майна, придбаного під час фактичних шлюбних відносин, спільною сумісною власністю необхідні докази: ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання іншого майна в інтересах сім'ї.

Аналогічна правова позиція викладена також у постанові Верховного Суду України від 20 лютого 2012 року № 6-97цс11.

Так, судом встановлено, що позивачка ОСОБА_1 після закінчення, у травні 2011 року, школи у своєму рідному місті Свердловську Луганської області виїхала до міста Харкова з метою вступу до Харківського національного економічного університету. Мешкала позивач у Харкові у двоюрідній бабусі - ОСОБА_4 за адресою : АДРЕСА_1. Інших близьких родичів ОСОБА_4 не мала.

Як вбачається з довідки № 884 від 06.04.2017, виданої Національним аерокосмічним університетом ім.. М.Є. Жуковського Харківський авіаційний інститут позивачка ОСОБА_1 є студенткою 4-ого курсу «Центру освітніх послуг» закінчує навчання у 2017 року.

Крім того, згідно довідки, виданою ТОВ «Енергоімпекс» (м. Харків, вул.. Тобольська, 52, к.80) ОСОБА_1 працювала консультантом з продажу у період з серпня 2011 по жовтень 2012 року.

Допитані в якості свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6 підтвердили факт того, що позивачка ОСОБА_1 з 2011 року мешкає в м. Харкові у своїй бабусі ОСОБА_4, вони жили однією сім'єю, піклувались один за одним до смерті ОСОБА_4

Таким чином, суд вважає, що позивачем доведено, що вона проживала з померлою ОСОБА_4 з 2011 року однією сім'єю.

Статтею 1258 ЦК України передбачено, що спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

Відповідно до статті 1264 ЦК України у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали із спадкодавцем однією сім'єю не менше як п'ять років до часу відкриття спадщини.

Відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом

Аналізуючи наведене, суд вважає, що позивачем доведено, що вона проживала з померлою ОСОБА_4 з 2011 року однією сім'єю, тобто більше п'яти років, а тому відповідно до ст. 1264 ЦК України є спадкоємцем четвертої черги після померлої, а тому позов обґрунтований і підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 5-11, 13, 76-81, 259, 263-265, 293, 315, ЦПК України, ст.ст. 1258, 1259, 1264, 1268 ЦК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Харківської міської ради про встановлення факту смерті та факту проживання однією сім'єю - задовольнити.

Встановити факт смерті ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрованої на момент смерті за адресою АДРЕСА_1, що настала ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Харкові

Встановити факт проживання однією сім'ю ОСОБА_1 та ОСОБА_4 більше п'яти років з 2011 року до дня її смерті та визнати її спадкоємцем четвертої черги за законом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрованої на момент смерті за адресою АДРЕСА_1.

У відповідності до п.п. 15.5) п. 15 розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до Апеляційного суду Харківської області через Дзержинський районний суд міста Харкова протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручене в день складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, протягом тридцяти днів з дня вручення йому копії рішення суду

Рішення виготовлене в нарадчій кімнаті в одному примірнику.

Суддя: І.В. Семіряд