Постанова № 72803857, 16.03.2018, Донецький апеляційний адміністративний суд

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 березня 2018 року справа №805/3224/17-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі суддів: Арабей Т.Г., Геращенка І.В., Міронової Г.М., за участю секретаря судового засідання - Токаревої А.Г., позивача - ОСОБА_1, її представника - ОСОБА_10., представника відповідача - Кудлаєнко В.Г., діючої за довіреністю, розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 30 листопада 2017 року у справі № 805/3224/17-а (головуючий І інстанції Бабаш Г.П.), складену в повному обсязі 05 грудня 2017 року в м. Слов'янськ Донецької області за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Держпраці у Донецькій області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу від 21 серпня 2017 року № 05-41-3283/031-0057, -

ВСТАНОВИВ:

18 вересня 2017 року Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулась до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Держпраці у Донецькій області про визнання протиправною та скасування постанови, винесеної начальником Головного управління Держпраці у Донецькій області Шубіним В.П. від 21 серпня 2017 року № 05-41-3283/031-0057 «Про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами» на ФОП ОСОБА_1 у вигляді штрафу у розмірі 192 000,00 грн. (а.с. 4-10).

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 30 листопада 2017 року у справі № 805/3224/17-а відмовлено у задоволені позовних вимог у повному обсязі (а.с. 172-176).

Не погодившись із судовим рішенням, фізична особа-підприємець ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просила суд скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову про задоволення позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що спірна постанова є незаконною та протиправною, оскільки підставою для проведення перевірки відповідач визначив лист Слов'янської місцевої прокуратури від 10 серпня 2017 року №83-7519вих.17, тоді як наказ про проведення перевірки позивача датований 09 серпня 2017 року.

При цьому, про направлення на проведення перевірки отримано позивачем 11 серпня 2017 року.

Апелянт наголосила, що відеозапис про проведення перевірки не може бути належним доказом у справі, оскільки це не передбачено діючим законодавством.

При цьому, апелянт зазначила, що свідки ОСОБА_5 та ОСОБА_6 були прийняті на роботу 10 серпня 2018 року, а судом першої інстанції безпідставно не взяті до уваги пояснення свідка ОСОБА_5 щодо цього.

Апелянтом зазначено, що акт перевірки, припис та повідомлення про розгляд справи про накладення штрафу надіслані апелянту рекомендованим листом, що суперечить нормам діючого законодавства (а.с. 180-182).

Позивач та її представник в судовому засіданні наполягали на задоволені апеляційної скарги, зазначили, що постанова суду першої інстанції прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечувала проти задоволення апеляційної скарги, зазначила, що постанова суду першої інстанції прийнята з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення позивача та представників сторін, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1) з 04 квітня 2008 року є фізичною особою-підприємцем, місце проживання: АДРЕСА_1

09 серпня 2017 року( дата зазначена в наказі) Головним управлінням Держпраці у Донецькій області винесено наказ №1388 «Про проведення перевірки позапланового заходу у формі інспекційного відвідування ФО-П ОСОБА_1.», яким вирішено провести позаплановий захід у формі інспекційного відвідування суб'єкта господарювання ФО-П ОСОБА_1 - магазину, розташованого на території ринку за адресою АДРЕСА_2, в період з 10 серпня 2017 року по 11 серпня 2017 року з питань дотримання вимог законодавства про працю в частині оформлення трудових відносин (а.с. 113-114).

З матеріалів справи вбачається, що Головним управлінням Держпраці у Донецькій області відповідно до наказу від 09 серпня 2017 року №1388 винесено направлення на проведення позапланового заходу у формі інспекційного відвідування суб'єкта господарювання позивача з 10 серпня по 11 серпня 2017 року, копію якого отримано позивачем 11 серпня 2017 року, що підтверджується, зокрема, апеляційною скаргою позивача та не спростовується відповідачем (а.с. 31-32, 115-116).

11 серпня 2017 року Головним управлінням Держпраці у Донецькій області складено акт перевірки додержання суб'єктами господарювання законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування №05-41-3283/031, в якому встановлено порушення ФО-П ОСОБА_1 ст. 24 КЗпП України, ст. 29 КЗпП України (а.с. 41-64).

11 серпня 2017 року за результатами проведеного інспекційного відвідування на предмет дотримання вимог законодавства про працю в частині оформлення трудових відносин, Головним управлінням Держпраці у Донецькій області винесено припис №05-41-3283/031-015, яким ФО-П ОСОБА_1 зобов'язано усунути порушення вимог ст. 29 КЗпП України (а.с. 31-38).

14 серпня 2017 року відповідачем на адресу позивача рекомендованою кореспонденцією направлено повідомлення про розгляд справи про накладення штрафу, яке позивачем отримано 18 серпня 2017 року, про що є штамп почтового відділення на конверті та підтверджене позивачем у судовому засіданні (а.с. 39-40).

21 серпня 2017 року Головним управлінням Держпраці у Донецькій області винесено постанову про накладення штрафу №05-41-3283/031-0057, якою керуючись пп. 54 п. 4 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року №96, та на підставі абз. 2 ч. 2 ст. 265 КЗпП України, вирішено на ФО-П ОСОБА_1 накласти штраф у розмірі 192 000,00грн. за порушення вимог трудового законодавства, а саме використання праці працівників магазину позивача без укладання трудових договорів (а.с. 65-70).

Спірним питання даної справи є правомірність прийняття відповідачем спірної постанови про накладення штрафних санкцій на позивача за порушення норм законодавства про працю.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем обґрунтовано прийнято рішення у вигляді постанови про накладення штрафу від 21 серпня 2017 року №05-41-3283/031-0057.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції погоджується з рішенням суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до п.1 Положення про Державну службу України з питань праці (далі - Положення № 96), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року № 96, Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов'язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

Пунктом 7 Положення встановлено, що Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Процедура здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю, визначена в Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 року № 295 "Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (далі за текстом - Порядок № 295).

Відповідно до п.2 Порядку №295, державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці: Держпраці та її територіальних органів; виконавчих органів міських рад міст обласного значення та сільських, селищних, міських рад об'єднаних територіальних громад (з питань своєчасної та у повному обсязі оплати праці, додержання мінімальних гарантій в оплаті праці, оформлення трудових відносин).

Відповідно до пп. 4 п.5 Порядку №295, інспекційні відвідування проводяться, зокрема, за рішенням суду, повідомленням правоохоронних органів про порушення законодавства про працю.

Згідно п. 8 Порядку №295 про проведення інспекційного відвідування інспектор праці повідомляє об'єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі.

Про проведення інспекційного відвідування з питань виявлення неоформлених трудових відносин інспектор праці повідомляє об'єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі, якщо тільки він не вважатиме, що таке повідомлення може завдати шкоди інспекційному відвідуванню.

Отже повідомлення позивача про час інспекційного відвідування є правом інспектора праці , а не обов'язком. Отже, суд апеляційної інстанції не приймає до уваги доводи апелянта щодо порушення відповідачем порядку повідомлення про проведення інспекційного відвідування.

Згідно п.14 Порядку №295, під час проведення інспекційного відвідування об'єкт відвідування має право:, зокрема, до п.8) оскаржувати в установленому законом порядку неправомірні дії інспектора праці. Як встановлено в судовому засіданні позивачем такі дії інспекторів не оскаржувались.

Пунктами 19, 20 Порядку №295 визначено, що за результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт і у разі виявлення порушень законодавства про працю - припис про їх усунення. Акт складається в останній день інспекційного відвідування або невиїзного інспектування у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, що його проводив, та керівником об'єкта відвідування або його уповноваженим представником.

При цьому, суд апеляційної інстанції вважає необґрунтованим посилання позивача/апелянта на приписи ч. 11 ст. 4 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", які встановлюють, що плановий чи позаплановий захід щодо фізичної особи - підприємця має здійснюватися за його присутності або за присутності уповноваженої ним особи, оскільки процедура та порядок проведення інспекційних відвідувань як окремого виду здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю врегульовано безпосередньо Порядком №295.

Відповідно до п.11 Порядку №295 Інспектори праці за наявності службового посвідчення безперешкодно, без попереднього повідомлення мають право:

1) під час проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин за наявності підстав, визначених пунктом 5 цього Порядку, самостійно і в будь-яку годину доби з урахуванням вимог законодавства про охорону праці проходити до будь-яких виробничих, службових, адміністративних приміщень об'єкта відвідування, в яких використовується наймана праця;

2) ознайомлюватися з будь-якими книгами, реєстрами та документами, ведення яких передбачено законодавством про працю, що містять інформацію/відомості з питань, які є предметом інспекційного відвідування, невиїзного інспектування, з метою перевірки їх відповідності нормам законодавства та отримувати завірені об'єктом відвідування їх копії або витяги;

3) наодинці або у присутності свідків ставити керівнику та/або працівникам об'єкта відвідування запитання, що стосуються законодавства про працю, отримувати із зазначених питань усні та/або письмові пояснення;

4) за наявності ознак кримінального правопорушення та/або створення загрози безпеці інспектора праці залучати працівників правоохоронних органів;

5) на надання робочого місця з можливістю ведення конфіденційної розмови з працівниками щодо предмета інспекційного відвідування;

6) фіксувати проведення інспекційного відвідування з питань виявлення неоформлених трудових відносин засобами аудіо-, фото- та відеотехніки;

7) отримувати від державних органів інформацію, необхідну для проведення інспекційного відвідування, невиїзного інспектування.

12. Вимога інспектора праці про надання об'єктом відвідування для ознайомлення документів та/або їх копій чи витягів з документів, пояснень, доступу до приміщень, організації робочого місця, внесена в межах повноважень, є обов'язковою для виконання.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанції, повідомлення інспектором праці ФОП ОСОБА_1 про проведення інспекційного відвідування відбулося в телефонній розмові 10 серпня 2017 року,оскільки позивач знаходилась за межами міста.

Зазначені обставини сторонами не спростовувались.

Позивач в своїй позовній заяві вказує на те, що дата видання наказу на проведення перевірки передувала даті видання листа Слов'янської місцевої прокуратури, який слугував підставою для проведення перевірки ФО-П ОСОБА_1

З матеріалів справи вбачається, що 10 серпня 2017 року від гр. ОСОБА_7 на адресу Словянського ВП ГУНП в Донецькій області надійшла заява з проханням провести перевірку, зокрема, магазину, розташованого у АДРЕСА_2.( а.с.126-128).

Листом від 10 серпня 2017 року №83-7519вих17 Слов'янська місцева прокуратура спрямувала на адресу начальника ГУ Держпраці у Донецькій області матеріали, що свідчать про ймовірні порушення вимог трудового законодавства, з проханням перевірити обставини, що містяться в даних матеріалах. Вказаний лист надійшов на адресу відповідача 10 серпня 2017 року та зареєстрований за № 8170 ( а.с.125).

Зазначене звернення прокуратури було підставою для проведення позапланового заходу у формі інспекційного відвідування об'єкта господарювання ФО-П ОСОБА_1 відповідно до п.п.4 п.5 Порядку №295, про що в печатному вигляду зазначено в наказі № 1388 датованого 09.08.2017 року( а.с.113) та в направленні на проведення позапланового заходу у формі інспекційного відвідування суб'єкта господарювання за № 04.3/824 також датованого від 09.08. 2017 року( а.с. 115-116).

Суд апеляційної інстанції вважає, що датування направлення на проведення перевірки та наказу на проведення перевірки 09 серпня 2017 року вчинено рукописним шляхом та є технічною помилкою. Зазначені обставини підтверджені наданими завідувачем сектору документального забезпечення та контролю ГУ Держпраці у Донецькій області Рижиковою І.В. 07 листопада 2017 року письмовими поясненнями (а.с. 112).

При цьому, суд зауважує, що нормами Порядку №295 не передбачено обов'язку повідомлення інспектором праці об'єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі про проведення інспекційного відвідування з питань виявлення неоформлених трудових відносин. Разом з тим, даним Порядком передбачено право такого інспектора утриматись від вчинення зазначених дій за умови, якщо він вважатиме, що таке повідомлення може завдати шкоди інспекційному відвідуванню.

Крім того, даним Порядком №295 не передбачено права об'єкта відвідування не допускати інспектора праці до проведення інспекційного відвідування через невручення йому наказу та направлення на проведення такого заходу державного контролю.

Відтак, суд апеляційної інстанції вважає необґрунтованими посилання апелянта на порушення відповідачем процедури проведення перевірки.

Крім того, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до ст.21 КЗпП України, трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін.

Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов'язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.

Згідно з ст.24 КЗпП України, трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов'язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров'я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України.

Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Особі, запрошеній на роботу в порядку переведення з іншого підприємства, установи, організації за погодженням між керівниками підприємств, установ, організацій, не може бути відмовлено в укладенні трудового договору. Забороняється укладення трудового договору з громадянином, якому за медичним висновком запропонована робота протипоказана за станом здоров'я.

У відповідності до приписів ст. 29 КЗпП України до початку роботи за укладеним трудовим договором власник або уповноважений ним орган зобов'язаний:

1) роз'яснити працівникові його права і обов'язки та проінформувати під розписку про умови праці, наявність на робочому місці, де він буде працювати, небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, та можливі наслідки їх впливу на здоров'я, його права на пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до чинного законодавства і колективного договору;

2) ознайомити працівника з правилами внутрішнього трудового розпорядку та колективним договором;

3) визначити працівникові робоче місце, забезпечити його необхідними для роботи засобами;

4) проінструктувати працівника з техніки безпеки, виробничої санітарії, гігієни праці і протипожежної охорони.

Згідно ст.265 КЗпП України, юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі, зокрема, фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

В ході проведеного відповідачем позапланового заходу 10 серпня 2017 року у ОСОБА_5 відібрано пояснення, в яких остання зазначила, що працює продавцем у ФО-П ОСОБА_1 в магазині, який розташований по АДРЕСА_3, з 31 липня 2017 року. ОСОБА_5 пояснила, що працює тимчасово, договір не укладено, оплата праці ще не здійснювалась. Також зазначила, що уклала договір раніше, втім не уявилось можливим приступити до роботи у встановлені строки.

Аналогічні пояснення під час позапланового заходу 10 серпня 2017 року надано гр. ОСОБА_6, яка зазначила власноручно складених поясненнях, що працює продавцем в ЧП Мороз з 31 липня 2017 року, договір не укладався, працює тимчасово, оплату за роботу ще не отримувала. Зазначені пояснення складались письмово та написані власноручно, що підтверджується матеріалами справи (а.с. 33, 34).

Під час проведеного заходу контролю інспекторами праці отримано копії договорів про повну матеріальну відповідальність Продавця, укладені між гр. ОСОБА_5 та ОСОБА_6 з ФО-П ОСОБА_1 09 червня 2017 року, що підтверджується актом перевірки (а.с. 67).

З наявних в матеріалах справи доказів вбачається, що 10 серпня 2017 року гр. ОСОБА_6 до ФО-П ОСОБА_1 подано заяву про прийняття її на роботу продавцем продовольчих товарів з 10 серпня 2017 року (а.с. 17).

10 серпня 2017 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_6 (продавець) укладено трудовий договір №1, за умовами якого остання зобов'язалась виконувати обов'язки продавця продовольчих товарів, а ОСОБА_1 зобов'язалась оплачувати працю працівника у розмірі 3200,00грн. Час виконання робіт встановлено відповідно до графіку, але не більше 40 годин на тиждень (а.с. 15-16).

Того ж дня відомості про працевлаштування внесені до трудової книжки гр. ОСОБА_6 (а.с. 18-21).

Також 10 серпня 2017 року гр. ОСОБА_5 до ФО-П ОСОБА_1 подано заяву про прийняття її на роботу продавцем продовольчих товарів з 10 серпня 2017 року (а.с. 25).

10 серпня 2017 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 (продавець) укладено трудовий договір №2, за умовами якого остання зобов'язалась виконувати обов'язки продавця продовольчих товарів, а ОСОБА_1 зобов'язалась оплачувати працю працівника у розмірі 3200,00грн. Час виконання робіт встановлено відповідно до графіку, але не більше 40 годин на тиждень (а.с. 22-23)

Того ж дня відомості про працевлаштування внесені до трудової книжки гр. ОСОБА_5.(а.с. 24).

10 серпня 2017 року ФО-П ОСОБА_1 видано наказ №01 про прийняття ОСОБА_6 та ОСОБА_5 на роботу продавцями продовольчих товарів з окладами по 3200,00грн. на місяць (а.с. 29)

Того ж дня наказом ФО-П ОСОБА_1 №2 вирішено визначити робоче місце продавцям продовольчих товарів ОСОБА_6 та ОСОБА_5 - приміщення магазину за адресою: АДРЕСА_2

Зазначені документи надані ФО-П ОСОБА_1 до відповідача тільки 11.08.2017 року.

З пояснень свідка ОСОБА_5, наданих в судовому засіданні суду першої інстанції та свідка ОСОБА_6 , наданих в суді апеляційної інстанції, встановлено, що 10 серпня 2017 року остання обидва свідка об 11 годині дня прийшли до магазину, в якому здійснює господарську діяльність ФО-П ОСОБА_1, надали заяви про прийняття їх на роботу, підписала з позивачем трудовий договір. Потім вони разом почали складати акт приймання-передачі товарно-матеріальних цінностей самостійно, оскільки позивач поїхала із міста. В суді свідки поясняли, що перевіряючи особи заборонили здійснювати телефонні дзвінки, забирали телефони та примусили під тиском під диктування написати пояснення стосовно трудових відносин з ФО-П ОСОБА_1 Копій підписаних трудових договорів та трудових книжок та договорів про повну індивідуальну матеріальну відповідальність у ОСОБА_5 та ОСОБА_6 не було. Свідки зазначили, що першим її робочим днем у трудових відносинах з позивачем був 10 серпня 2017 року, до цього часу вони приходили до магазину купувати продукти та не збиралась виконувати будь-які трудові обов'язки. Договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність від 09 червня 2017 року перевіряючим не надавали. В судовому засіданні апеляційної інстанції свідок ОСОБА_6 не спростувала вчинення підпису та запису прізвища власноручно. Також свідки зазначили, що заходів фізичного впливу до неї з боку перевіряючих осіб не застосовувалось.

Допитана судом першої інстанції в якості свідка ОСОБА_9 надала суду пояснення, в яких зазначила, що вона була однією з інспекторів, якими здійснювався позаплановий захід державного контролю. При здійсненні інспекційного відвідування в приміщенні магазину знаходились гр. ОСОБА_5 та ОСОБА_6, які відпускали продукцію. На запитання представників Держпраці стосовно місцезнаходження ФО-П ОСОБА_1 зазначені особи відповіли, що остання перебуває за межами міста. При телефонній розмові з ФО-П ОСОБА_1 остання зазначила, що всі необхідні документи надасть до Управління Держпраці ввечері 10 серпня 2017 року або 11 серпня 2017 року. На прохання інспекторів праці гр. ОСОБА_5 та ОСОБА_6 були власноруч складені пояснення стосовно їх трудових відносин з ФО-П ОСОБА_1 При цьому, як вказує свідок, зазначені особи не відмовлялись написати ці пояснення на наданих інспекторами бланках. Також свідок пояснила, що договори про повну індивідуальну матеріальну відповідальність від 09.06.2017 року, укладені позивачем з гр. ОСОБА_5 та ОСОБА_6, знаходились на прилавку та були надані інспекторам для огляду вказаними особами.

Судом першої інстанції під час розгляду справи був оглянутий наданий відповідачем до суду диск із відеозаписом подій, пов'язаних із проведенням 10 серпня 2017 року інспекційного відвідування ФО-П ОСОБА_1 представниками відповідача.

Судом зазначений відео запис визнаний речовим доказом, в якому міститься інформація про обставини.

Суд апеляційної інстанції вважає доцільним посилання апелянта на неможливість прийняття вищевказаного відеозапису як доказу, оскільки зазначений носій інформації складений невідомою особою, на невідомому пристрої, не зазначений в акті перевірки, як доказ з записом фіксування подій при здійснення інспекційного заходу, тому не приймає його до уваги.

Однак в суді не доведено факту примусового написання вказаними особами письмових пояснень під диктовку, оскільки обставини в письмових поясненнях відрізняються.

Суд апеляційної інстанції критично оцінює показання свідків ОСОБА_5 та гр. ОСОБА_6, оскільки під час допиту в суді вони є працівниками позивача, знаходяться в трудових відносинах та залежні від зацікавленої по справі особи, пояснення носять не змістовний характер, оскільки більшу частину подій свідки не пам'ятають , до правоохоронних органів щодо примусового тиску до них під час проведення інспектування,- не звертались, про факт тиску на них та складення під диктовку пояснень надали тільки у судовому засіданні в присутності власників магазину та їх представників.

Крім того, пояснення свідків про те, що вони не складали червні 2017року договорів про повну індивідуальну матеріальну відповідальність спростовані долученими до справи копіями таких договорів, які були в наявності під час проведення інспекційного відвідування, оригінали яких інспекторами не вилучались.( а.с.151-152,154-155)

Суд апеляційної інстанції звертає також увагу на обставини які були встановлені судом першої інстанції під час допиту гр. ОСОБА_5 в якості свідка, остання не пояснила обставин складення нею та гр. ОСОБА_6 акту приймання-передачі товарів за відсутності будь-яких інших працівників, які б працювали в даному магазині ФО-П ОСОБА_1 до 10 серпня 2017 року та були б уповноважені передавати товар нібито вперше прийнятим 10 серпня 2017 року працівникам.

Пояснення в суді двох свідків по обставинам справи ідентичні, однак їх пояснення про те, що вони відвідували до 10.08.2017 року зазначений магазин тільки в якості покупця, спростовуються також письмовими поясненнями позивача від 11.08.2017 року, яка підтвердила, що саме в період з 31 липня 2017 року обидва свідка проходили співбесіди та знайомились з виконанням своїх обов'язків продавця( а.с.156).

Суд апеляційної інстанції вважає власноручно складені письмові пояснення свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6 від 10.08.2017 року правдивими, які підтверджені встановленими в суді доказами та ,до часу розгляду зазначеного позову в суді, не були ними спростовані під час розгляду справи про накладення штрафу.

Суд апеляційної інстанції не приймає доводи апелянта щодо прийняття 21 серпня 2017 року постанови про накладення штрафу №05-41-3283/031-0057 з порушеннями норм матеріального права, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 2 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2013 року № 509 штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками, керівниками виконавчих органів міських рад міст обласного значення, сільських, селищних, міських рад об'єднаних територіальних громад та їх заступниками. Штрафи можуть бути накладені на підставі, зокрема: акта про виявлення під час перевірки суб'єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу, виконавчого органу міської ради міста обласного значення та сільської, селищної, міської ради об'єднаної територіальної громади.

Відповідно до п. 6 Вищевказаного Порядку про розгляд справи уповноважені посадові особи письмово повідомляють суб'єктів господарювання та роботодавців не пізніше ніж за п'ять днів до дати розгляду рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається в уповноваженої посадової особи, що надіслала таке повідомлення, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника.

14 серпня 2017 року відповідачем на адресу позивача рекомендованим листом направлено повідомлення про розгляд справи про накладення штрафу, яка отримана позивачем 18.08.2017 року, тобто повідомлялась за сім днів до часу розгляду справи (а.с. 39-40).

Пунктом 5 Порядку № 509 встановлено, що у разі надходження від суб'єкта господарювання або роботодавця, щодо якого порушено справу, обґрунтованого клопотання про відкладення її розгляду, строк розгляду справи може бути продовжений уповноваженою посадовою особою, але не більше ніж на 10 днів. Відповідно до п. 7 Порядку справа розглядається за участю представника суб'єкта господарювання або роботодавця, щодо якого її порушено. Справу може бути розглянуто без участі такого представника у разі, коли його поінформовано відповідно до пункту 6 цього Порядку і від нього не надійшло обґрунтоване клопотання про відкладення її розгляду.

21 серпня 2017 року відповідачем прийнято спірну постанову, якою накладено штраф на позивача за порушення норм законодавства про працю, оскільки зазначеним правом позивач не скористалась та клопотань від фізичної особи-підприємця щодо відкладення розгляду справи не надійшло,що підтверджено в судовому засіданні позивачем.

Відтак, суд апеляційної інстанції не вбачає порушень відповідачем норм діючого законодавства при винесенні спірної постанови .

Відповідно до ст.. 265 Кодексу законів про працю посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством. Юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі: фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

Враховуючи вищевикладене, та те, що мінімальна заробітна плата станом на день прийняття спірної постанови складала 3 200,00 грн., суд не вбачає порушень при розрахунку розміру штрафних санкцій.

Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги пояснення, надані свідками ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_9, враховуючи інші належні в розумінні приписів КАС України докази, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість прийнятого відповідачем рішення у вигляді постанови про накладення штрафу від 21серпня 2017 року №05-41-3283/031-0057.

Відповідно до положень ч.1 ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін, оскільки суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Керуючись статтями 250, 272, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 30 листопада 2017 року у справі № 805/3224/17-а - залишити без змін.

Вступна та резолютивна частини постанови проголошені в судовому засіданні 16 березня 2018 року.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку встановленому ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 16 березня 2018 року.

Судді Т.Г.Арабей

І.В. Геращенко

Г.М. Міронова