Постанова № 72803836, 15.03.2018, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

15 березня 2018 року

справа № 804/6243/17

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючий суддя: Семененка Я.В.

судді: Бишевської Н.А. Добродняк І.Ю

за участю секретаря судового засідання: Кязимової Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпрі апеляційну скаргу приватного підприємства «Східна Торгівельна Компанія»

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2017 року (головуючий суддя Коренев А.О.) у справі №804/6243/17 за позовом приватного підприємства «Східна Торгівельна Компанія» до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

в с т а н о в и В :

ПП «Східна Торгівельна Компанія» звернулося до суду з позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення від 01.09.2017р.:

- №0013391406, яким підприємству нарахована пеня за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності у вигляді штрафних (фінансових) санкцій на у розмірі 174079,25грн.;

- №0013401406, яким до підприємства застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 340,0грн.

В обгрунтування заявлених вимог позивач посилався на безпідставні висновки контролюючого органу щодо порушення підприємством строків розрахунків в іноземній валюті. Такі висновки контролюючого органу, за позицією позивача, зроблені без урахування усіх обставин виконання зовнішньоекономічного контракту, у зв’язку з чим відповідач безпідставно застосував до підприємства штрафні санкції у вигляді пені. Неправомірним позивач вважав і рішення відповідача щодо застосування штрафних санкцій у розмірі 340,0грн. за порушення строків декларування валютних цінностей. З цього приводу позивач вказував на те, що підприємством своєчасно виконано обов’язок щодо подання звітів про валютні цінності, які знаходяться за межами України, у зв’язку з чим висновок контролюючого органу про вчинення позивачем дій, які свідчать про приховування валютних цінностей, є безпідставними. Крім цього, позивач вказував і на те, що податкова служба не наділена повноваженнями щодо застосування таких штрафних санкцій, оскільки штрафні санкції, які передбачені ст..16 Декрету КМУ від 19.02.1993р. №15-93 «Про систему валютного регулювання та валютного контролю», застосовуються Національним Банком України.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2017 року у задоволенні позову відмовлено. Постанова суду мотивована встановленими обставини справи, які свідчать про порушення позивачем строків розрахунків в іноземній валюті, у зв’язку з чим відповідачем правомірно нарахована пеня у відповідності до вимог

ст..4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті». Крім цього, суд першої інстанції дійшов висновку про правомірність застосування до позивача штрафних санкцій у відповідності до вимог ст..16 Декрету КМУ від 19.02.1993р. №15-93 «Про систему валютного регулювання та валютного контролю», з огляду на встановлений факт порушення підприємством порядку декларування валютних цінностей, що знаходяться за межами України.

Не погодившись з постановою суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального права, неповне з’ясування обставин справи, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову про задоволення позову. В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на те, що суд першої інстанції не надав належної оцінки доводам позивача щодо неправомірності нарахування контролюючим органом пені за порушення підприємством строків розрахунків в іноземній валюті; не з’ясував усіх обставин виконання зовнішньоекономічного контракту. З цього приводу заявник апеляційної скарги вказує на те, що у зв’язку з неможливістю виконання продавцем своїх зобов’язань за зовнішньоекономічним договором, сторонами договору було досягнуто домовленості про припинення зобов’язань перед продавцем. Припинення зобов’язань за зовнішньоекономічним контрактом, за позицією позивача, свідчить про відсутність правових підстав для нарахування пені у відповідності до вимог Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», оскільки у такому випадку кошти, які мають бути повернуті резиденту, не є ані виручкою, ані митною вартістю недопоставленої продукції. Заявник апеляційної скарги вказує на те, що правом щодо укладення, зміни або припинення зовнішньоекономічних договорів, наділені виключно суб’єкти підприємницької діяльності, а не контролюючий орган, який не може на власний розсуд трактувати ті чи інші умови договірних відносин. З цих підстав, позивач вказує на те, що суд першої інстанції дійшов необґрунтованого висновку про правомірність податкового повідомлення-рішення №0013391406. Не погоджуючись з висновком суду першої інстанції щодо правомірності податкового повідомлення-рішення, позивач вказує на те, що судом першої інстанції не було встановлено обставин, які б свідчили про приховування позивачем валютних цінностей та майна, що знаходяться за межами України, тобто, не було встановлено обставин, які можуть бути підставами для застосування до резидента штрафних санкцій.

Перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції, в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Встановлені обставини справи свідчать про те, що у зв'язку з надходженням на адресу ДПІ у Соборному районі м. Дніпра ГУ ДФС у Дніпропетровській області повідомлення уповноваженого банку ПАТ КБ “Приватбанк” від 02.03.2015 № Г-31.0.0.0/1-1447 щодо виявлених фактів порушень валютного законодавства України, проведена документальна позапланова виїзна перевірка приватного підприємства “Східна Торгівельна Компанія” з питань дотримання вимог валютного законодавства України при виконанні умов зовнішньоекономічного контракту від 24.10.2014 року №241014 за період з 24.10.2014 року по 21.07.2017, порядку та термінів декларування валютних цінностей та іншого майна резидента, яке перебуває за межами України.

За результатами перевірки складено акт від 08.08.2017р. №8633/04-36-14-06-06/34682993, в якому зроблено висновки про порушення підприємством:

- статті 2 Закону України “Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті” від 23.09.1994 № 185/94-ВР (зі змінами та доповненнями) при виконанні імпортного контракту від 24.10.2014 № 241014 укладеному між ПП “СТК” (Покупцем), та “ZHEJIANG KAILI RUBBER CO.,LTD” (Постачальником), за що на підставі ст.4 цього ж Закону ПП “СТК” нараховується пеня за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД на загальну суму 174 079,25 грн;

- п.1 ст.9 Декрету КМУ від 19.02.1993 № 15-93 “Про систему валютного регулювання та валютного контролю” (зі змінами та доповненнями), за що у відповідності з п.2.7. Постанови Правління НБУ від 08.02:2000 № 49 “Про затвердження Положення про валютний контроль” (зі змінами та доповненнями) та згідно п.2 ст. 16 Декрету КМУ від 19.02.1993 № 15-93 “Про систему валютного регулювання та валютного контролю” (зі змінами та доповненнями), підприємству нарахована штрафна санкція за порушення термінів декларування валютних цінностей та іншого майна станом на 01.04.2015 року у сумі 170,00 грн.

Такі висновки контролюючого органу, з огляду на акт перевірки, ґрунтуються на наступному.

Так, перевіркою встановлено, що ПП “Східна торгівельна компанія” (Покупець) укладено імпортний контракт від 24.10.2014 року № 241014 з “ZHEJIANG KAILI RUBBER CO. LTD” (Продавець). Згідно з умовами контракту, продавець зобов'язується поставити та передати у власність покупця, а покупець прийняти та оплатити “гумово-технічні вироби” відповідно до специфікації. Загальна вартість контракту 41146,31 дол. США. Умови поставки: FOB порт м. Нингбо, Китай. Передплата 80%, перед відвантаженням з заводу. Термін поставки 15 днів після отримання депозиту. Термін дії ціни 1 місяць.

На виконання умов контракту від 24.10.2014 № 241014 ПП “СТК” перераховано з рахунку № 26006050204347, який відкрито в ПАТ КБ “ПриватБанк”, грошові кошти в сумі 32917,00 дол. США, а саме:

платіжне доручення від 06.11.2014 року №0611 на суму 15000,00 дол. США. Граничний строк поставки товарів згідно абз.1, абз. 3 ст.2 Закону України від 23.09.94 p. N 185/94-ВР “Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті” (із змінами та доповненнями) - 04.02.2015 року.

платіжне доручення від 13.11.2014 року № 7 на суму 17917,00 дол. США. Граничний строк поставки товарів згідно абз.1, абз. 3 ст.2 Закону України від 23.09.94 р. №185/94-ВР “Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті” (із змінами та доповненнями) -11.02.2015 року.

Згідно додаткової угоди №2 від 30.01.2015р. сторони дійшли згоди про неможливість виконання зовнішньоекономічного контракту в частині поставки товару у зв'язку з його незадовільною якістю та відсутністю у необхідній кількості на складі продавця. При цьому сторони дійшли згоди про повернення суми передплати у розмірі 32917,00 дол. США у строк не пізніше 28.02.2015р.

Перевіркою встановлено, що передплата за Договором у розмірі 32917,00 дол. США, згідно додаткової угоди №2 від 30.01.2015р., на рахунки ПП “Східна Торгівельна Компанія” не поверталася.

Крім цього, перевіркою встановлено, що 03.02.2015р. між ПП “СТК” (Покупець) та “ZHEJIANG KAILI RUBBER CO. LTD” (Продавець) укладено імпортний контракт № 030215. Згідно умов якого, продавець зобов'язується поставити та передати у власність покупця, а покупець прийняти та оплатити “гумово-технічні вироби” відповідно до специфікації. Загальна вартість контракту 38927,46 дол. США. Специфікація №1 Умови поставки: FOB порт м. Нингбо, Китай. Передплата 80%, перед відвантаженням з заводу. Термін поставки 15 днів після отримання депозиту.

На виконання контракту від 03.02.2015 №030215 компанією “ZHEJIANG KAILI RUBBER CO. LTD” на адресу ПП “Східна Торгівельна Компанія” поставлено товари відповідно до вантажно-митної декларації №110130000/2015/502204 від 23.04.2015р., на суму 38927,46 дол. США.

30.04.2015р. між ПП “СТК” (Покупець) та “ZHEJIANG KAILI RUBBER CO. LTD” (Продавець) укладено угоду про взаємозалік зустрічних вимог по контрактам на поставку товарів №241014 від 24.10.2014 та №030215 від 03.02.2015р. на загальну суму зобов’язання 32 917,0 дол. США.

Приймаючи до уваги дату здійснення ПП “Східна Торгівельна Компанія” передплати у розмірі 32 917,0 дол. США за контрактом від 24.10.2014 № 241014, граничний строк поставки товарів за цим контрактом та дату укладення угоди про взаємозалік зустрічних вимог, якою сторони зовнішньоекономічного контракту погодили припинення своїх зобов’язань шляхом взаємозалік зустрічних вимог по контрактам на поставку товарів №241014 від 24.10.2014 та №030215 від 03.02.2015р., контролюючий орган дійшов висновку про порушення граничних термінів розрахунків по зовнішньоекономічному контракту від 24.10.2014 № 241014.

З цих підстав контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення №0013391406, яким підприємству нарахована пеня за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності у вигляді штрафних (фінансових) санкцій на у розмірі 174079,25грн.

Крім цього, в акті перевірки вказано на порушення підприємством порядку декларування валютних цінностей, що знаходяться за межами України станом на 01.04.2015р. по зовнішньоекономічному контракту від 24.10.2014 № 241014.

Такі висновки контролюючого органу ґрунтуються на тому, що підприємством по місту його реєстрації, як платника податків - до ДПІ у Соборному районі м. Дніпра, 06.04.2015 подано Декларацію про валютні цінності, доходи та майно, що належать резиденту України і знаходяться за її межами станом на 01.04.2015р. за №9059620325. Згідно даних розділу II “Фінансові вкладення” декларації, підприємством не зазначено прострочену дебіторську заборгованість в сумі 32 917,00 доларів США в рядку 13 “Сума коштів, перерахованих за кордон та виставлених векселів по імпортних контрактах по яких на звітну дату перевищено встановлені законодавством терміни здійснення цих контрактів”.

З цих підстав контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення №0013401406, яким до підприємства застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 340,0грн.

Правомірність та обґрунтованість податкових повідомлень-рішень від 01.09.2017 року №0013391406 та №0013401406 є предметом спору, який передано на вирішення суду.

За наслідками перегляду судового рішення, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції щодо правомірності та обґрунтованості податкового повідомлення-рішення, яким позивачу нарахована пеня за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності у вигляді штрафних (фінансових) санкцій на у розмірі 174079,25грн, враховуючи наступне.

Відповідно до ст.2 Закону України Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», №185/94-ВР, імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.

У зв'язку з набранням чинності з 17.11.2012р. Закону України від 06.11.2012р. №5480-VІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розширення інструментів впливу на грошово-кредитний ринок" (далі - Закон України №5480) та постанови Правління Національного банку України від 16.11.2012р. №475 "Про зміну строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів і запровадження обовязкового продажу надходжень в іноземній валюті" (далі - постанова №475) внесено зміни до Закону України №185/94-ВР, відповідно до яких Національному банку України (далі-НБУ) надано право запроваджувати на строк до шести місяців інші строки розрахунків, ніж ті, що встановлені ч.1 ст.ст. 1 і 2 Закону України №185/94-ВР.

Постановою №515 від 20.08.2014р. НБУ установив, що розрахунки за операціями з експорту та імпорту товарів, передбачені в ст.ст.1 і 2 Закону України №185/94-ВР, здійснюються у строк, що не перевищує 90 календарних днів. (термін дії Постанови з 21.08.2014р. по 21.11.2014р.).

Постановою №734 від 20.11.2014р. НБУ установив, що розрахунки за операціями з експорту та імпорту товарів, передбачені в ст.ст.1 і 2 Закону України №185/94-ВР, здійснюються у строк, що не перевищує 90 календарних днів. (термін дії Постанови з 22.11.2014р. по 02.12.2014р.).

Постановою №758 від 01.12.2014р. НБУ установив, що розрахунки за операціями з експорту та імпорту товарів, передбачені в ст.ст.1 і 2 Закону України №185/94-ВР, здійснюються у строк, що не перевищує 90 календарних днів. (термін дії Постанови з 03.12.2014р. по 03.03.2015р.).

Постановою №160 від 03.03.2015р. НБУ установив, що розрахунки за операціями з експорту та імпорту товарів, передбачені в ст.ст.1 і 2 Закону України №185/94-ВР, здійснюються у строк, що не перевищує 90 календарних днів. (термін дії Постанови з 04.03.2015р. по 03.06.2015р.).

Таким чином, у період виконання зовнішньоекономічного контракту, укладеного між позивачем та “ZHEJIANG KAILI RUBBER CO. LTD”, чинним законодавством встановлено обмеження щодо строків розрахунку в іноземній валюті і такі строки не повинні були перевищувати 90 календарних днів.

Як свідчать встановлені обставини справи позивач не заперечує того, що граничні строки поставки товарів, згідно контракту від 24.10.2014 № 241014, спливали: 04.02.2015р. (враховуючи платіжне доручення від 06.11.2014 року №0611 на суму 15000,00 дол. США.) та 11.02.2015р. (враховуючи платіжне доручення від 13.11.2014 року № 7 на суму 17917,00 дол. США.) Натомість, позиція позивача полягає у тому, що станом на 31.01.2015р. сторони контракту вже не були пов’язані договірними зобов’язаннями в частині поставку товару, оскільки такі зобов’язання були припинені на підставі додаткової угоди №2 від 30.01.2015р. Припинення зобов’язань за зовнішньоекономічним контрактом, за позицією позивача, свідчить про відсутність правових підстав для нарахування пені у відповідності до вимог Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», оскільки у такому випадку кошти, які мають бути повернуті резиденту, не є ані виручкою, ані митною вартістю недопоставленої продукції.

З такою позицією позивача суд апеляційної інстанції не може погодитися з огляду на те, що Закон України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», який є спеціальним Законом, що встановлює порядок та механізм розрахунків при здійсненні суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності експортно-імпортних операцій у сфері зовнішньоекономічної діяльності та відповідальність, у разі їх порушення, не визначає такої підставі для звільнення від виконання обов’язків, передбачених ст.1, 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», як припинення зобов’язань за зовнішньоекономічним контрактом, при цьому, без повернення резиденту грошових коштів (передоплати) у разі здійснення імпортних операцій.

У спірному випадку грошові кошти у розмірі 32917,00 дол. США сплачені позивачем як передплата за зовнішньоекономічним контрактом, у зв’язку з чим на них розповсюджується режим використання, який визначено Законом України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті». Суд апеляційної інстанції погоджується з доводами позивача про те, що правом щодо укладення, зміни або припинення зовнішньоекономічних договорів, наділені виключно суб’єкти підприємницької діяльності (суб’єкти зовнішньоекономічної діяльності). В той же час, укладення тих чи інших зовнішньоекономічних контрактів, їх зміна або припинення не повинно порушувати вимоги Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» в частині термінів надходження товару або повернення виручки.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про необґрунтованість позиції позивача, яка ним зазначена в якості підстав заявленого позову та доводів апеляційної скарги відносно неправомірності податкового повідомлення-рішення №0013401406.

Таким чином, враховуючи встановлені обставини справи, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції щодо правомірності нарахування контролюючим органом пені, на підставі ст.4 Закону України 185/94-ВР, за порушення строків розрахунків при здійсненні позивачем імпортних операцій.

Щодо податкового повідомлення-рішення №0013401406, яким до підприємства застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 340,0грн, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.

Встановлені обставини справи свідчать про те, що вказана штрафна санкція застосована до підприємства у розмірі 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян на підставі п.2.7 Постанови Правління НБУ від 08.02.2000р. №49 «Про затвердження Положення про валютний контроль» та п.2 ст.16 Декрету КМУ від 19.02.1993р. №15-93 «Про систему валютного регулювання та валютного контролю».

Відповідно до п.2 ст.16 Декрету КМУ від 19.02.1993р. №15-93 «Про систему валютного регулювання та валютного контролю» особи несуть відповідальність за несвоєчасне подання, приховування або перекручення звітності про валютні операції - штраф у сумі, що встановлюється Національним банком України.

Згідно із п.2.7 Постанови Правління НБУ від 08.02.2000р. №49 «Про затвердження Положення про валютний контроль» за порушення порядку декларування застосовується штрафі в розмірі 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

При цьому, згідно п.2.7 Постанови, порушенням порядку декларування є подання недостовірної інформації або перекручення даних, що відображаються у відповідній декларації, якщо такі дії свідчать про приховування резидентами валютних цінностей та майна, що знаходяться за межами України.

Таким чином, визначальною ознакою такого правопорушення є те, що такі дії (подання недостовірної інформації або перекручення даних) повинні свідчити про приховування резидентами валютних цінностей та майна, що знаходяться за межами України.

У спірному випадку позивачем виконано свій обов’язок щодо подання звітності про валютні операції як до податкової служби так і до банківської установи (а.с.71-78). При цьому, у п.2.1 розділу V Декларації позивачем зазначено про перебування грошових коштів за межами України у розмірі 32917,00 дол. США.

Позиція відповідача полягає у тому, що така інформація повинна бути зазначена позивачем в рядку 13 “Сума коштів, перерахованих за кордон та виставлених векселів по імпортних контрактах по яких на звітну дату перевищено встановлені законодавством терміни здійснення цих контрактів” розділу II “Фінансові вкладення” Декларації.

Не зазначення у вказаному рядку такої інформації, за позицією контролюючого органу, є перекручуванням даних, що є достатніми підставами для застосування штрафних санкцій.

Суд апеляційної інстанції з такою позицією відповідача не погоджується, оскільки, як зазначено вище, підставою для застосування штрафних санкцій, у випадку перекручування даних, зазначених у декларації, є саме цілеспрямовані дії особи на приховування валютних цінностей та майна, що знаходяться за межами України. У спірному випадку дії позивача (заповнення декларації) такими ознаками не характеризуються, оскільки ним зазначено про розмір коштів, які знаходяться за межами України, хоча, за позицією відповідача, і не у тому розділі декларації.

Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про неправомірність оскарженого податкового повідомлення-рішення №0013401406.

З огляду на встановлені обставини справи, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, постанову суду першої інстанції, якою відмовлено у задоволенні позову у повному обсязі, скасувати та прийняти нову постанову про часткове задоволення позову.

На підставі викладеного, керуючись статтями п.2 ч.1 ст.315, ст.ст. 317, 321, 322, 325, 327, 329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу приватного підприємства «Східна Торгівельна Компанія» - задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2017 року у справі №804/6243/17 – скасувати та прийняти нову постанову про часткове задоволення позову.

Податкове повідомлення рішення від 01.09.2017р. №0013401406, яким до приватного підприємства «Східна Торгівельна Компанія» застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 340,0грн. – визнати неправомірним та скасувати.

В іншій частині позову відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у строки, визначені ст..329 КАС України

Вступну та резолютивну частини постанови проголошено 15.03.2018р.

Повне судове рішення складено 19.03.2018р.

Головуючий суддя: Я.В. Семененко

Суддя: Н.А. Бишевська

Суддя: І.Ю. Добродняк