Рішення № 72803415, 06.03.2018, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 березня 2018 року м. Чернігів Справа № 825/673/18

Чернігівський окружний адміністративний суд

під головуванням судді Соломко І.І.,

за участю секретаря Пархомчука Д.А.,

позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Чернігівського об’єднаного управління Пенсійного фонду України про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити певні дії,-

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Чернігівського об’єднаного управління Пенсійного фонду України про визнання дій відповідача протиправними щодо відмови у здійсненні перерахунку пенсії відповідно до статті 37-1 Закону України "Про державну службу" у зв’язку з підвищенням заробітної плати працюючим посадовим особам місцевого самоврядування на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 24.05.2017 № 353, виходячи із розміру заробітної плати, зазначеної у інформації від 25.07.2017 № пі-3, виданої Управлінням праці та соціального захисту населення Новозаводської районної у м. Чернігові ради та зобов'язання перерахувати пенсію позивачу, відповідно до статті 37-1 Закону України від 16.12.1993 № 3723-ХІІ "Про державну службу" (в редакції, що була чинною на час призначення пенсії), пунктів 4 та 5 постанови Кабінету Міністрів України від 31.05.2000 № 865 (чинної на час призначення пенсії), у розмірі 80% місячного заробітку, у зв’язку з підвищенням заробітної плати працюючим посадовим особам місцевого самоврядування на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 24.05.2017 № 353, виходячи із розміру усіх складових заробітної плати, з яких сплачується єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, та які зазначені у інформації від 25.07.2017 № пі-3, виданої Управлянням праці та соціального захисту населення Новозаводської районної у м. Чернігові ради, а саме: посадовий оклад - 5000,00 грн., надбавка за ранг - 80,00 грн., надбавка за вислугу років 1270,00 грн., надбавка за високі досягнення у праці - 3175,00 грн., премія - 500,00 грн., матеріальна допомога на оздоровлення (1/12 частина) - 729,01 грн., матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань (1/12 частина) - 729,01 грн., та виплатити її позивачу, починаючи з 01.06.2017.

В обґрунтування своїх позовних вимог посилається на те, що з 2008 року у зв'язку з досягненням пенсійного віку отримує пенсію за віком, призначену відповідно до Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування" та статей 37, 37-1 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993. На звернення до відповідача із заявою про перерахунок пенсії державному службовцю, у зв'язку з підвищенням заробітної плати та посадових окладів працюючим державним службовцям з 01.12.2015, відповідач неправомірно відмовив у перерахунку пенсії. Позивач вважає, що право на перерахунок пенсії надане йому з моменту її призначення і на підставі діючого на час призначення пенсії законодавства не може бути обмежене чи скасоване при прийнятті нових законів чи інших нормативно-правових актів, оскільки це суперечить положенням статті 22 Конституції України. Позивач посилається на рішення Конституційного Суду України, в якому встановлено, що обсяг прав та свобод при прийнятті нових законів не може бути звужено. Крім того, посилається на практику Європейського суду з прав людини.

Ухвалою суду від 05.02.2018 відкрито провадження в адміністративній справі та призначено за правилами спрощеного позовного провадження.

Встановлено відповідачу 15-денний строк з дня отримання даної ухвали для подачі до суду відзиву на позовну заяву, який має відповідати вимогам статті 162 КАС України, копія якого одночасно з поданням до суду має бути направлена іншим учасникам справи.

На адресу суду за вх. №4180/18 від 21.02.2018 Чернігівським об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України подано відзив на позовну заяву. Аргументуючи відзив, відповідач зазначив, що правові підстави для перерахунку пенсії позивачу на підставі статті 37-1 Закону України від 16.12.1993р. № 3723-ХІІ "Про державну службу" (у відповідній редакції) відсутні, оскільки на час звернення позивача із заявою про перерахунок пенсії, в статтю 37-1 Закону України "Про державну службу", що регулює порядок і умови перерахунку пенсій державних службовців, внесено зміни, які набрали чинності 01.01.2015р., відповідно до яких вказана стаття не визначала передумов перерахунку пенсій, а лише відносила вирішення такого питання до компетенції Кабінету Міністрів України.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві та у відповіді на відзив (а.с. 6-10, 29-32)

Представник відповідача на судовому засіданні позов не визнав, мотивуючи обставинами, викладеними у відзиві на позовну заяву.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд встановив таке.

ОСОБА_1 перебуває на обліку в Чернігівському об’єднаному управлінні Пенсійного фонду України та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування" у розмірі 81% від заробітної плати.

27.07.2018 позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок пенсії у зв'язку зі збільшенням розміру заробітної плати працюючим державним службовцям, виходячи із розміру заробітної плати, зазначеної в інформації від 25.07.2017, виданої Управлінням праці та соціального захисту населення Новозаводськоої районної у м. Чернігові ради.

Листом від 07.08.2917 за №4180/18 відповідач повідомив позивача про відсутність підстав у перерахунку пенсії, у зв'язку з тим, що пенсійне забезпечення посадових осіб місцевого самоврядування здійснювалось у порядку, визначеному Законом України "Про державну службу" до 01.06.2015. Згідно з пунктом 5 Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 № 213, у разі неприйняття до 01.06.2015 закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, з 01.06.2015 скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії призначались відповідно до законів України "Про державну службу". У зв'язку із цим, з 01.06.2015 пенсії в порядку та на умовах, визначених Законом України "Про державну службу" не призначаються, а раніше призначені пенсії не перераховуються. Водночас, постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 №1013 "Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів", яка діє з 15.12.2015, було внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 31.05.2000 №865, а саме, виключено пункт 4, яким було визначено умови перерахунку пенсії пенсіонерам, яким пенсія призначена з дня набрання чинності Законом України "Про державну службу"(а.с. 13).

Вказані обставини слугували підставою звернення позивача до суду.

Надаючи оцінку вказаним доводам, суд, виходить з наступного.

Так, статтею 37-1 Закону України від 16.12.1993 № 3723-ХІІ "Про державну службу" (далі - Закон № 3723-ХІІ) в редакції, яка діяла до 01.01.2015, було передбачено, що у разі підвищення розміру заробітної плати працюючим державним службовцям, а також у зв'язку із набуттям особою права на пенсійне забезпечення державного службовця за цим Законом відповідно здійснюється перерахунок раніше призначених пенсій. Перерахунок пенсії здійснюється виходячи із сум заробітної плати, на які нараховуються страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування працюючого державного службовця відповідної посади та рангу на момент виникнення права на перерахунок пенсії.

Разом з тим, 01.01.2015 набрав чинності Закон України від 28.12.2014 №76-VIII "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" (далі Закон № 76-VIII), яким, зокрема, статтю 37-1 Закону № 3723-ХІІ викладено у новій редакції, згідно з якою умови та порядок перерахунку призначених пенсій державним службовцям визначаються Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, законодавець повноваження на встановлення умов та порядку перерахунку призначених пенсій державним службовцям після 01.01.2015 делегував Уряду.

Правове регулювання Урядом зазначеного питання в період з 01.01.2015 по 01.12.2015 знайшло своє відображення у пунктах 4, 5 постанови Кабінету Міністрів України №865, за змістом яких підвищення розміру заробітної плати працюючого державного службовця було передумовою для перерахунку пенсії.

Так, пунктами 4, 5 постанови Кабінету Міністрів України від 31.05.2000 №865 "Про деякі питання вдосконалення визначення розмірів заробітку для обчислення пенсії" передбачено, що у разі підвищення розміру заробітної плати працюючим державним службовцям заробітна плата для перерахунку пенсії пенсіонерам, яким пенсія призначена з дня набрання чинності Законом України "Про державну службу" №3723-ХІІ, визначається в такому порядку:

1) пенсіонерам, які на момент перерахунку пенсії продовжують працювати на посаді, з якої призначено пенсію, - на підставі поданої довідки про одержувану заробітну плату на момент перерахунку;

2) іншим пенсіонерам - на підставі документів, поданих на час перерахунку, виходячи із сум заробітної плати, яку одержує працюючий державний службовець на відповідній посаді, з якої призначено (перераховано) пенсію, на момент виникнення права на перерахунок.

Перерахунок пенсій провадиться з місяця підвищення розміру заробітної плати працюючого державного службовця на підставі поданої заяви та довідок, виданих державними органами за останнім місцем роботи. Форма довідки про заробітну плату, що подається для призначення (перерахунку) пенсії державним службовцям, затверджується правлінням ПФУ за погодженням з Мінсоцполітики.

Постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 №1013 "Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів", якою підвищено розміри заробітку працюючих державних службовців та яка відповідно до її пункту 6 застосовується з 01.12.2015, пункт 4 постанови Кабінету Міністрів України № 865 виключено, а пункт 5 викладено в такій редакції: "форма довідки про заробітну плату, що подається для призначення пенсії державним службовцям, затверджується правлінням Пенсійного фонду України за погодженням з Міністерством соціальної політики".

Положень, які б закріплювали можливість перерахунку пенсії у зв'язку з підвищенням розміру заробітку працюючих державних службовців, постанова Кабінету Міністрів України №1013 не містить.

Крім того, відмова відповідача у такому перерахунку пенсії позивача не призвела до зменшення розміру пенсії державного службовця, яку він отримував до цього і не є звуженням обсягу вже набутих ним прав та/або позбавленням його права на соціальний захист.

Отже, в ході розгляду справи встановлено, що правові підстави для перерахунку пенсії позивачу на підставі статті 37-1 Закону України від 16.12.1993 № 3723-ХІІ "Про державну службу" (у відповідній редакції) відсутні, оскільки на час звернення позивача із заявою про перерахунок пенсії, в статтю 37-1 Закону України "Про державну службу", що регулює порядок і умови перерахунку пенсій державних службовців, внесено зміни, які набрали чинності 01.01.2015, відповідно до яких вказана стаття не визначала передумов перерахунку пенсій, а лише відносила вирішення такого питання до компетенції Кабінету Міністрів України.

У ході реформування системи державного управління 10.12. 2015 прийнято новий закон, який регулює відносини, що виникають у зв'язку із вступом на державну службу, її проходженням та припиненням, Закон №889-VIII.

З 01.05. 2016 набув чинності Закон України "Про державну службу" №889-VIII від 10.12.2015, а положення Закону № 3723-XII втратили чинність, в тому числі норми, якими було врегульоване пенсійне забезпечення державних службовців (крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 розділу XI Закону №889-VIII).

Натомість, у статті 90 Закону №889-VIII закріплено правило, за яким пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV, стаття 42 якого визначає підстави перерахунку призначених пенсій, підвищення розміру заробітку працюючих державних службовців до яких не віднесено.

Згідно зі статтею 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Посилання позивача на порушення статті 22 Конституції України у зв'язку зі зміною правового регулювання спірних правовідносин є також безпідставними, оскільки Закон №76-VIII, яким, зокрема, статтю 37-1 Закону №3723-ХІІ викладено у новій редакції, не визнаний неконституційним Конституційним Судом України, який до того ж у Рішенні від 26.12.2011 №20-рп/2011 вказав, що одним із визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень.

З урахуванням такого елемента принципу верховенства права, як пропорційність (розмірність) Конституційний Суд України зазначив, що передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними, а оскільки держава зобов'язана регулювати економічні процеси, встановлювати й застосовувати справедливі та ефективні форми перерозподілу суспільного доходу з метою забезпечення добробуту всіх громадян, то механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження справедливого балансу між інтересами окремих осіб і інтересами всього суспільства. При цьому зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.

Посилання позивача на те, що зміни в законодавстві, які звужують зміст та обсяг існуючих прав, не повинні застосовуватися також є безпідставним, оскільки відсутність правового врегулювання не може свідчити про звуження існуючих прав позивача саме з боку органів Пенсійного фонду.

Також безпідставним є посилання позивача на те, що відповідно до статті 58 Конституції України права на перерахунок пенсії не можуть бути позбавлені державні службовці, які вже вийшли на пенсію, оскільки право на перерахунок пенсії у відповідної особи виникає станом на час виникнення обставин, з якими особа пов’язує право на такий перерахунок, а не з часу виходу на пенсію.

Верховний Суд України у постановах від 07.11.2017 у справі (№ 21-953а17), а також Верховний Суд у постанові від 23.01.2018 у справі №359/5905/16-а вже висловлювали правову позицію стосовно відсутності правових підстав перерахунку з 01.12.2015 пенсії державного службовця відповідно до Закону України "Про державну службу" № 3723-ХІІ.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина п’ята статті 242 КАС України.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що з 01.12.2015, початку застосування постанови Кабінету Міністрів України № 1013, якою пункт 4 постанови Кабінету Міністрів України № 865 виключено, а її пункт 5 викладено в іншій редакції, та у зв'язку з набранням у подальшому чинності Законом № 889-VIII, яким по-іншому врегульовані правовідносини, пов'язані із пенсійним забезпеченням державних службовців, пенсії, призначені за статтею 37 Закону № 3723-XII, не підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням розміру заробітку працюючих державних службовців.

Аналогічний правовий висновок викладений в постанові Верховного Суду України від 07.11.2017 у справі №398/4332/16.

Оскільки законодавством, чинним на час звернення позивача за перерахунком пенсії, не передбачено можливість її перерахунку у зв'язку з підвищенням розміру заробітку працюючих державних службовців, у відповідача не було правових підстав для здійснення такого перерахунку.

Крім того, відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 03.06.2014 у справі "Великода проти України", Суд прийшов до висновку що зменшення розміру пенсійного забезпечення не є порушенням права власності у розумінні Протоколу №1, оскільки таке зменшення відбувається шляхом внесення законодавчих змін до акта, яким встановлено таке право власності. Суд зауважив, що першою і найважливішою вимогою статті 1 Протоколу №1 є те, що будь-яке втручання з боку державних органів в мирне володіння майном, повинно бути законним і що воно повинне переслідувати законну мету в інтересах суспільства. Будь-яке втручання також повинно бути пропорційним переслідуваній меті. Іншими словами, необхідно знайти справедливий баланс до вимог загальних інтересів спільноти та вимог захисту основних прав особистості. Необхідний баланс не буде знайдений, якщо особі або особам доводиться нести індивідуальний і надмірний тягар. Зменшення розміру пенсії могло бути обумовлено міркуваннями економічної політики та фінансових труднощів, з якими зіткнулася Україна.

Відповідно до частин першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що відповідачем доведено правомірність відмови, викладеної в листі від 07.08.2017 № 21425\06, тому в задоволенні позовних вимог позивачу слід відмовити повністю.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст 72, 77,90, 139, 246, 255,293,295 КАС України, суд -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (проспект Миру, буд. 180-а/33, м. Чернігів, 14037) до Чернігівського об’єднаного управління Пенсійного фонду України (проспект Миру, 44, м. Чернігів,14005) про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити певні дії, відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Київського апеляційного адміністративного суду в строки, визначені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Повний текст рішення виготовлено 19 березня 2018 року.

Суддя підпис ОСОБА_3

З оригіналом згідно

Рішення суду від 06.03.2018 не набрало законної сили.

Суддя І.І. Соломко