Рішення № 72803388, 16.03.2018, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

16 березня 2018 року № 826/15382/17

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Шевченко Н.М., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Оптово-виробнича компанія «Стімекс» до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Оптово-виробнича компанія «Стімекс» (далі по тексту - позивач, ТОВ «Оптово-виробнича компанія «Стімекс») звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (далі по тексту - відповідач), в якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення №0057531404 від 07.11.2017.

Позивач мотивує свої вимоги тим, що висновки Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві, на яких ґрунтується оскаржуване податкове повідомлення-рішення є необґрунтованими та такими, що не відповідають дійсним обставинам справи, оскільки фінансово-господарські операції позивача з контрагентом є реальними, що підтверджується, за твердженнями позивача, належним чином оформленою первинною документацією.

У судовому засіданні представник позивача Попов А.С. позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити їх в повному обсязі з підстав, зазначених в адміністративному позові.

Представник відповідача Денисенко О.Е. в судовому засіданні заперечувала проти задоволення адміністративного позову, про що надала суду відзив на адміністративний позов, вказавши про правомірність оскаржуваного податкового повідомлення - рішення, прийнятого у межах наданих контролюючому органу повноважень, у зв'язку з виявленими під час перевірки порушеннями вимог податкового законодавства з боку позивача.

У подальшому, зважаючи на норму ч. 3 ст. 194 КАС України представники сторін заявили письмове клопотання про здійснення розгляду справи в письмовому провадженні.

Відповідно до частини третьої статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Так, на підставі ч. 3 ст. 194 Кодексу адміністративного судочинства України 01 березня 2018 року суд перейшов до розгляду справи в порядку письмового провадження.

Вивчивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, вислухавши пояснення представників сторін, свідка ОСОБА_3, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступного.

Як убачається з матеріалів справи, на підставі направлення від 10.10.2017, виданого Головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві, проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «Оптово-виробнича компанія «Стімекс» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «Іствуд Груп» за травень - червень 2016 року.

За результатами вказаної перевірки відповідачем складено акт від 24.10.2017 №747/26-15-14-04-03/367977249.

Перевіркою ТОВ «Оптово-виробнича компанія «Стімекс» встановлено порушення п. 185.1 ст. 185, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 132 415,00 грн., в тому числі по періодам: за травень 2016 року в сумі 58 663,00 грн., за червень 2016 року в сумі 73 752,00 грн.

За результатами висновків перевірки Головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві винесене податкове повідомлення-рішення №0057531404 від 07.11.2017.

Не погоджуючись з податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати податковий кредит у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) та на підставі відповідних розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Виходячи із системного аналізу вищенаведених правових норм, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Згідно з п. 198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Виходячи з вищенаведеного, відображенню в бухгалтерському обліку та податковій звітності підлягає лише та господарська операція, яка фактично відбулась, при наявності первинного документу, що підтверджує таку господарську операцію.

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Зазначена позиція суду узгоджується із позицією Вищого адміністративного суду України, викладеної у листі останнього від 02.06.2011 №742/11/13-11.

При цьому, наявність належним чином оформлених податкових накладних є обов'язковою, але не вичерпною обставиною для формування податкового кредиту. Зокрема, якщо наведені у договорах товари чи послуги фактично не поставлялися, то, відповідно, придбання таких товарів або послуг не відбулося, право на податковий кредит у такого платника податків не виникає, оскільки при цьому не дотримано обов'язкових умов для виникнення такого права на придбання товарів (послуг) з метою їх використання у господарській діяльності.

Як зазначалося вище, в ході проведення перевірки ТОВ «Оптово-виробнича компанія «Стімекс» встановлено, що на формування суми податкового кредиту з податку на додану вартість за перевіряємий період мали вплив взаємовідносини з TOB «Іствуд Груп».

Так, позивачем сформовано податковий кредит по взаємовідносинах з контрагентом TOB «Іствуд Груп» на загальну суму 132 415,37 грн., у тому числі за травень 2016 року на суму 58 663,35 грн., червень 2016 року на суму 73 752,02 грн.

До перевірки надано договір поставки товарів від 22.04.2016 № 25 укладений між TOB «Іствуд Груп», що має статус платника податку на прибуток підприємств на загальних умовах, в особі директора ОСОБА_3, що діє на підставі Статуту (постачальник) та ТОВ «Оптово-виробнича компанія «Стімекс», що має статус платника податку на прибуток підприємств на загальних умовах, в особі директора ОСОБА_4, що діє на підставі Статуту (покупець).

Відповідно до пп. 1.1. п. 1 вказаного договору продавець зобов'язується поставити та передати у власність покупця товар разом з усіма його складовими при належностями та документами, що його стосуються, згідно заявки, а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його на умовах, визначених цим договором.

Згідно з пп. 1.3. п. 1 договору асортимент, кількість та ціна товару визначається в видаткових накладних, рахунку-фактурі, які є невід'ємною частиною цього договору.

Умовами пп. 2.1. п. 2 договору передбачено, що ціна товару зазначається в рахунку-фактурі та видаткових накладних продавця в національній валюті України.

Так, підпунктом 3.1. пункту 3 договору визначено, що поставка товару здійснюється за попередньою письмовою заявкою покупця. Оформлення заявки проводиться покупцем у порядку, визначеному цим договором. В Заявці визначається: назва покупця; дата заявки; найменування необхідного товару, його детальні характеристики та кількість одиниць по кожній позиції товару; дата бажаного строку доставки та передачі товару; побажання щодо пункту доставки.

Відповідно до умов підпункту 4.1. пункту 4 договору постачальник на момент передачі товару зобов'язаний передати покупцеві наступні документи: рахунок-фактуру, видаткову накладну.

Суми податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними включено позивачем до податкового кредиту за травень 2016 року, що відображено у додатку 5 до декларації «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» від 15.06.2016 №9098741242 та за червень 2016 року, що відображено у додатку 5 до декларації «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» від 14.07.2016 № д9119588465.

До перевірки Товариством з обмеженою відповідальністю «Оптово-виробнича компанія «Стімекс» надано наступні видаткові накладні, що містять печатки та підписи посадових осіб позивача (ОСОБА_4) та TOB «Іствуд Груп» (ОСОБА_3), в графі місце складання яких значиться «м. Київ» та рахунки-фактури підписані ОСОБА_3

При цьому, як убачається з матеріалів справи, до перевірки не надано зазначені в п. 3.1 договору поставки товарів від 22.04.2016 № 25 заявки, що мали б містити побажання щодо пункту доставки, про що складено акт від 17.10.2017 №1024/26-15-14-04-03 про ненадання до проведення позапланової документальної виїзної перевірки Товариством з обмеженою відповідальністю «Оптово-виробнича компанія «Стімекс» первинних документів.

Відповідно до п. 74.1. ст. 74 ПК України податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах контролюючих органів або безпосередньо посадовими (службовими) особами контролюючих органів, а результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань.

У результаті опрацювання податкової інформації по контрагенту TOB «Іствуд Груп» встановлено наступне, що останній звіт про суми нарахованої заробітної плати застрахованих осіб, суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податкові розрахунки сум доходів, нарахованих (сплачених) на користь платників податку, і сум утриманих з них податків (форма 1-ДФ), до органів ДФС подано за перший квартал 2016 року. Відповідно до інформації наведеної в зазначеному звіті, кількість працюючих 1 особа, яка значиться як директор та головний бухгалтер TOB «Іствуд Груп», а саме ОСОБА_3.

За результатами аналізу інформації з ЄРПН, не встановлено реєстрації податкових накладних контрагентами-постачальниками на адресу TOB «Іствуд Груп» з номенклатурою товарів (коліно, труба, муфта, радіатор, сітка, шпаклівка, пісок, гіпсокартон тощо), що вказана контрагентом в податкових накладних зареєстрованих на адресу ТОВ «Оптово-виробнича компанія «Стімекс».

Крім того, не встановлено реєстрацію податкових накладних в ЄРПН від контрагентів-постачальників на адресу TOB «Іствуд Груп», які свідчили б про залучення третіх осіб до виробництва, зберігання чи транспортування ідентифікованого товару по ланцюгу постачання до ТОВ «Оптово-виробнича компанія «Стімекс».

Матеріалами справи підтверджено, що в ході перевірки не підтверджено факт реалізації товару (коліно, труба, муфта, радіатор, сітка, шпаклівка, пісок, гіпсокартон тощо) від контрагента TOB «Іствуд Груп» на адресу ТОВ «Оптово-виробнича компанія «Стімекс», що свідчить про те, що правочини між позивачем та вищезазначеним контрагентом - постачальником на загальну суму 794 492,00 грн., у тому числі ПДВ 132 415,00 грн., здійснені без мети настання реальних наслідків.

Оскільки реальність та можливість вчинення господарських операцій з постачання товару (коліно, труба, муфта, радіатор, сітка, шпаклівка, пісок, гіпсокартон тощо) у постачальника TOB «Іствуд Груп» відсутня, а наслідком для податкового обліку є лише фактичний рух активів, а не задекларований на папері, у ТОВ «Оптово-виробнича компанія «Стімекс» не було підстав для податкового обліку вказаних операцій.

Крім того, за результатами перевірки не встановлено походження товару (коліно, труба, муфта, радіатор, сітка, шпаклівка, пісок, гіпсокартон тощо) по ланцюгу постачання також свідчить про безпідставне формування податкового кредиту ТОВ «Оптово-виробнича компанія «Стімекс» у травні, червні 2016 року по отриманих від контрагента TOB «Іствуд Груп» податкових накладних, які не можуть розглядатись в якості належного підтвердження податкового кредиту, оскільки не мають статусу юридично значимих.

Отже, реальність та можливість вчинення даних господарських операцій у постачальника TOB «Іствуд Груп» відсутня, а наслідком для податкового обліку є лише фактичний рух активів, а не задекларований на папері, таким чином у ТОВ «Оптово-виробнича компанія «Стімекс» не було підстав для податкового обліку вказаних операцій.

Суд вважає також за необхідне звернути увагу на те, що в Єдиному державному реєстрі судових рішень наявна ухвала Печерського районного суду міста Києва від 26.09.2017 № 757/56577/17-к, в рамках кримінального провадження М 32016100060000117, в якій значиться наступне:

"В ході досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_6, ОСОБА_7 за попередньою змовою з підконтрольними їм особами, в тому числі з гр. ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, використовуючи реквізити підконтрольних підприємств, в тому числі: ТОВ "СЕНСЕЙШЕН ТЕХНОЛОДЖІ ГРУПП" (39267726), ТОВ "САГАТ СОЮЗ" (39776944), ТОВ "АРСОТ СОЮЗ" (39786360), ТОВ "АСТІ-МАРКЕТИНГ ГРУП" (39846141), ТОВ "ІСТВУД ГРУП" (39857923), ТОВ "ПЕЧЕРСЬКСТРОЙ" (39989742), ТОВ "КОРДОН ТРЕЙД" (40041739), ТОВ "КРОК АКТИВ" (40207204), ТОВ "ГЛОБАЛ ТОРГ ФІНАНС" (40439161), ТОВ "АРТ КАПІТАЛ" (40093840), ТОВ "НІГЯР" (38565959), ТОВ "ТРОЇЦА" (40005910), ТОВ "ПЛАТО ТРЕЙДІНГ" (40427313), ТОВ "ФОЛК ДІСТРІБЮШЕН" (40304624), ТОВ "УКРБУД ОБ`ЄКТ" (40139145), ТОВ "МАГНІТ-ГРУП" (40298396), ТОВ "УКР ПРОМ ІНВЕСТ" (40099642), ТОВ "КАУНТ ТОРГ ЮКРЕЙН" (39866477), ТОВ "ІНВЕСТ-КОМПАНІ" (40471116), ТОВ "НОМАН КАПІТАЛ" (40633074), ТОВ "СТК-АЛЬЯНС" (40464014), ТОВ "МАРИ ГРУПП" (40726192), ТОВ "АМЕЛИ ГРУПП" (40634722), ТОВ "МОНОЛІТ ІНВЕСТ ЛТД" (40041644), ТОВ "ТЕКСТОН КОМПАНІ" (40627474), ТОВ "УКРЕКОНОМЕКСПО" (40627372), ТОВ "КОНСУЛЬТАЦІЙНО-ДОСЛІДНИЦЬКИЙ ЦЕНТР "ЕКСІТО" (35370791), ТОВ "МОРЕНГО МУН" (39424005), ТОВ "КЛАССЕН-ПРОМПОСТАЧ" (40717206), ТОВ "СІТІБУД-ГРУП" (40641195), ТОВ "ЮВЕЛІН" (40616187), ТОВ "БРОДПРОД" (40611244), ТОВ "ОФІШН-М" (40261874), ТОВ "ОРІОН МОТОРС" (40412553), ТОВ "КОДЕР ФІНАНС" (40411214), ТОВ "КВАЗАР-УЗ" (40034475), ТОВ "СЛІМ АДВАНС" (39424031), здійснюють незаконну діяльності, яка направлена на ухилення від сплати податків при реалізації імпортованих товарно-матеріальних цінностей за готівку та надання послуг з незаконного формування податкового кредиту з ПДВ транзитно-конвертаційним групам, які в свою чергу формують податковий кредит підприємствам реального сектору економіки, за рахунок проведення безтоварних операцій та взаєморозрахунків на суму понад 21 млн. грн. із спеціально створеними, придбаними для цього підконтрольними їм підприємствами, тобто причетні до вчинення злочину передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 212 КК України.".

Від оперативного управління ГУ ДФС у місті Києві отримано службовий лист від 28.02.2017 за №657/26-15-21-09, згідно якого в рамках к\п №32016100060000117 від 29.07.2016, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 212 КК України допитано ОСОБА_3 щодо непричетності до діяльності підприємства TOB «Іствуд Груп».

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_3 пояснила, що, маючи тяжке матеріальне становище, погодилася на пропозицію знайомої ОСОБА_9 за певну грошову винагороду підписати реєстраційні документи Товариства з обмеженою відповідальністю «Іствуд Груп», при цьому, жодних інших документів, пов?язаних з діяльністю даного товариства, як директор ніколи не підписувала. Надані свідку для огляду в судовому засіданні копії накладних та договору поставки № 25 від 22.04.2016, остання вказала, що в графі «Директор (підпис) ОСОБА_3» наявний не її підпис, а іншої особи.

Статтею 551 Господарського кодексу України визначено ознаки фіктивності, що дають підстави для звернення до суду про припинення юридичної особи або припинення діяльності фізичною особою - підприємцем, в тому числі визнання реєстраційних документів недійсними: зареєстровано (перереєстровано) на недійсні (утрачені, загублені) та підроблені документи; не зареєстровано в державних органах, якщо обов'язок реєстрації передбачено законодавством; зареєстровано (перереєстровано) в органах державної реєстрації фізичними особами з подальшою передачею (оформленням) у володіння чи управління підставним (неіснуючим), померлим, безвісті зниклим особам або таким особам, що не мали наміру провадити фінансово-господарську діяльність або реалізувати повноваження; зареєстровано (перереєстровано) та проваджено фінансово-господарську діяльність без відома та згоди його засновників і призначених у законному порядку керівників.

Таким чином, враховуючи наведене вище, перевіркою не підтверджено факт продажу TOB «Іствуд Груп» товарів зазначених в видаткових накладних, виписаних TOB «Іствуд Груп» на адресу позивача, а зазначені господарські операції фактично не відбувались.

У зв'язку з вказаним, договір поставки товарів від 22.04.2016 №25, податкові накладні, видаткові накладні виписані TOB «Іствуд Груп» на адресу позивача не мають юридичної сили первинних документів і, як наслідок, ТОВ «Оптово-виробнича компанія «Стімекс» неправомірно сформувало регістри бухгалтерського обліку та податкову звітність на підставі таких первинних документів.

Беручи до уваги неможливість відстеження ланцюга постачання до імпортера/виробника, невідповідність номенклатури податкових накладних, зареєстрованих в ЄРПН по ланцюгу постачання на адресу TOB «Іствуд Груп», отримані пояснення директора (головного бухгалтера) TOB «Іствуд Груп» щодо непричетності до здійснення фінансово-господарської діяльності, встановлено нереальність фактичного здійснення операцій щодо поставки товарно-матеріальних цінностей (коліно, труба, муфта, радіатор, сітка, шпаклівка, пісок, гіпсокартон тощо) на адресу позивача.

Крім того, платник податків повинен бути розумним та обачливим при виборі контрагента. Перевірка наявності у постачальника державної реєстрації та реєстрації у податковому органі не характеризує підприємство як добросовісного платника, що має ділову репутацію як конкурентоспроможну особу на ринку відповідних товарів (послуг), що діє через уповноважену особу, яка представляє інтереси підприємства.

Отже, заходи, спрямовані на отримання витягу з Єдиного державного реєстру та інших документів реєстраційного характеру, не є достатніми, так отримані платником відомості не дозволяють кваліфікувати контрагента як добросовісного партнера, що гарантує виконання своїх зобов'язань через уповноважених представників.

Несприятливі наслідки недостатньої бережності у підприємницькій діяльності покладаються на особу, якою укладено відповідні правочини, та не можуть бути перенесені на бюджет шляхом зменшення податкових зобов'язань та провадження необґрунтованих виплат. У випадку недобросовісності контрагентів покупець несе ризик своєї бездіяльності не лише по виконанню господарсько-правових зобов'язань, але і в рамках податкових правовідносин.

У зв'язку з вищенаведеним, суд приходить до висновку про відсутність сукупності умов, обставин та підстав, з якими Податковий кодекс України у взаємозв'язку з положеннями Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» пов'язують виникнення у позивача права на спірні суми податкового кредиту з ПДВ.

Отже, в порушення п. 185.1 ст. 185, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 Кодексу, Товариством з обмеженою відповідальністю «Оптово-виробнича компанія «Стімекс» завищено податковий кредит по податку на додану вартість на загальну суму 132 415,00 грн., а саме: у травні 2016 року на суму 58 663,00 грн., червні 2016 року на суму 73 752,00 гривень.

Враховуючи те, що судом не встановлено підстав для скасування податкового повідомлення-рішення №0057531404 від 07.11.2017, відповідно, відсутні підстави для задоволення даних позовних вимог.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 названого Кодексу у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин (ч. 2 цієї статті).

Відповідно до ч. 8. ст. 79 Кодексу адміністративного судочинства України докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

У разі неподання позивачем жодних додаткових доказів, суд вирішує справу на підставі наявних в ній доказів, а, відтак, оцінивши наявні в справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про необґрунтованість доводів позивача. Разом з тим, відповідач як суб'єкт владних повноважень в ході судового розгляду довів обґрунтованість своїх висновків і правомірність прийнятих на їх підставі рішень, у зв'язку із чим суд відмовляє в задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати у зв'язку із відмовою у задоволенні позову не підлягають відшкодуванню.

Керуючись статтями 72-77, 139, 241-247, 255, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

В И Р І Ш И В :

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Оптово-виробнича компанія «Стімекс» відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена за правилами, встановленими ст.ст. 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.М. Шевченко