Рішення № 72803343, 15.03.2018, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 У Х В А Л А

15 березня 2018 року м. Київ № 826/15328/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Шейко Т.І.,

розглянувши у порядку письмового провадження заяву позивача в адміністративній справі

за позовомОСОБА_1 до Генеральної прокуратури України про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити діїВ С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Генеральної прокуратури України, у якому просила:

- визнати протиправними дії Генеральної прокуратури України щодо відмови у наданні інформації у вигляді довідки про розмір суми місячної заробітної плати працюючого за відповідною посадою прокурора, у тому числі посадовий оклад, надбавка за класний чин, надбавка за вислугу років, надбавка за виконання особливо важливої роботи, надбавка за роботу з секретними документами, щомісячна премія, матеріальна допомога на оздоровлення, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань;

- зобов'язати Генеральну прокуратуру України надати інформацію про розмір суми місячної заробітної плати працюючого за відповідною посадою прокурора, у тому числі посадовий оклад, надбавка за класний чин, надбавка за вислугу років, надбавка за виконання особливо важливої роботи, надбавка за роботу з секретними документами, щомісячна премія, матеріальна допомога на оздоровлення, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань, шляхом видачі зареєстрованої та підписаної уповноваженою(-ними) особою(-ами) довідки.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 лютого 2018 року позовні вимоги задоволені.

Позивач звернулась 01 березня 2018 року із заявою про ухвалення додаткового судового рішення.

Заяву позивач обгрунтовувала тим, що суд при винесенні рішення, всупереч частині першій статті 143, пункту 5 частини першої статті 244 та частини п'ятої статті 246 Кодексу адміністративного судочинства України, не вирішив питання щодо судових витрат. Окрім того, відповідно до пункту 2 частини першої статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України, вирішивши питання про право, суд не визначив способу виконання судового рішення.

Частиною третьою статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 березня 2018 року для розгляду заяви позивача призначено судове засідання на 15 березня 2018 року о 15.00 год.

У судове засідання 15 березня 2018 року учасники справи не прибули, хоча належним чином повідомлялись про дату, час та місце судового засідання. Зокрема, від позивача повернувся конверт з відміткою поштового органу «За закінченням встановленого строку зберігання» (ухвала суду направлялась на адресу позивача, зазначену у позовній заяві).

У зв'язку з неявкою учасників справи, суд розглянув заяву у порядку письмового провадження.

Розглянувши заяву позивача та матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Щодо розподілу судових витрат, слід сказати на таке.

Відповідно до частини першої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно з положеннями частин другої та третьої цієї статті, розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; 3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Частиною сьомою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Позивач, ОСОБА_1, є пенсіонером по інвалідності (II група) за Законом України «Про прокуратуру», і як зазначено самим позивачем у позовній заяві, що: «Відповідно до частини другої статті 87 Кодексу адміністративного судочинства України, пункту 9 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 №3674 інваліди II групи від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх інстанціях звільняються. З огляду на це, судовий збір за звернення з даним адміністративним позовом не сплачувався».

Також, на час вирішення справи по суті і ухвалення судового рішення від 15 лютого 2018 року, як позивачем, ОСОБА_1, так і іншим учасником справи не надано доказів щодо понесення будь-яких інших судових витрат.

За наведених обставин, про вирішення питання щодо розподілу судових витрат в рішенні суду від 15 лютого 2018 року, не зазначалось.

Стосовно встановлення способу виконання судового рішення, слід звернути увагу на наступне.

Відповідно до частини 3 статті 378 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Так, в заяві позивач зауважує на тому, що суд при ухваленні рішення від 15 лютого 2018 року, яким позов задоволено повністю, при цьому, не встановив дату, на яку необхідно видати відповідачем позивачу довідку.

Відповідно до частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

У контексті частини другої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, особа звертається до суду коли дізналася, що в певний день рішенням, дією чи бездіяльністю порушені її права.

В свою чергу, суд, надаючи судовий захист, вирішує спір саме на час виникнення цих спірних відносин.

Таким чином, суд не вбачає підстав, а позивачем вони на наведені, які б ускладнювали виконання рішення або робили б його виконання неможливим.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 щодо ухвалення додаткового судового рішення.

Керуючись статтями 243, 248, 252, 378 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя Окружного адміністративного суду міста Києва -

У Х В А Л И В:

Відмовити ОСОБА_1 в задоволені заяви про ухвалення додаткового рішення повністю.

Ухвала може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції у порядку та строки, встановлені статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Т.І. Шейко