Рішення № 72803102, 14.03.2018, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 березня 2018 року Чернігів Справа № 825/365/18

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді Житняк Л.О.,

за участі секретаря Стасюк Т.В.,

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Управління поліції охорони в Чернігівській області про стягнення коштів,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_3 звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління поліції охорони в Чернігівській області, в якому просить зобов'язати відповідача виплатити на користь ОСОБА_3 середній заробіток за період з 17.11.2016 по 19.12.2017 в розмірі 107 949,66 грн, оскільки належні до виплати суми при звільненні відповідачем були виплачені несвоєчасно.

Позов мотивовано тим, що рішенням суду по справі №825/1330/17 було встановлено право позивача на одноразову грошову допомогу при звільненні зі служби в більшому розмірі ніж нарахував відповідач, внаслідок чого суд захистив порушене право та зобов'язав відповідача виплатити недоплачену одноразову грошову допомогу при звільненні за квітень 2016 року в розмірі 32 045,00 грн. При цьому, відповідач відновив порушене право лише 19.12.2017, здійснивши остаточний розрахунок при звільненні шляхом перерахування коштів на зарплатну картку. На думку позивача, відповідач повинен був самостійно виплатити йому середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільненні в день його фактичного проведення.

Представник відповідача із зазначеними вимогами не погодився та надав суду відзив на позовну заяву, зазначивши, що розрахунок з позивачем проведено згідно вимог чинного законодавства. При цьому, у спірних правовідносинах має місце не несвоєчасність проведення розрахунку, а період з якого розглядалася справа у суді, набрання рішенням законної сили та його безпосереднє виконання. На його думку, підставою відповідальності відповідача відповідно до ст.117 Кодексу законів про працю України (КЗпП) є склад правопорушення, який включає два юридичних факти – порушення власником строків розрахунку при звільненні та вина власника, які в даному випадку відсутні.

Так, розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зважає на наступне.

ОСОБА_3 в адміністративному позові просить зобов'язати відповідача виплатити на його користь середній заробіток за період з 17.11.2016 по 19.12.2017 в розмірі 107 949,66 грн, оскільки належні до виплати суми при звільненні відповідачем були виплачені несвоєчасно.

Підставою такого висновку стало наступне. 28.08.2017 ОСОБА_3 звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління поліції охорони в Чернігівській області (далі – Управління) та просив зобов’язати відповідача виплатити на його користь недоплачену за квітень 2016 року одноразову грошову допомогу при звільненні в розмірі 32 045,10 грн.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 11.09.2017 по справі № 825/1330/17, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 28.11.2017, адміністративний позов ОСОБА_3 було задоволено та зобов'язано Управління поліції охорони в Чернігівській області виплатити на користь ОСОБА_3 недоплачену одноразову грошову допомогу при звільненні за квітень 2016 року в розмірі 32 045,10 грн (тридцять дві тисячі сорок п'ять гривень 10 коп.).

Задовольняючи вимоги позивача, суд у своїй постанові від 11.09.2017 вказав, що розрахунок одноразової грошової допомоги ОСОБА_3 при звільненні здійснений Управлінням не в повному обсязі та не відповідає вимогам п.23 Порядку №260, а тому відповідач зобов’язаний виплатити на користь позивача кошти в сумі 32 045,10 грн (64 595,10 грн – 32 550,00 грн (нараховані відповідачем кошти)).

На виконання судового рішення, належні позивачу кошти були сплачені відповідачем 19.12.2017, про що свідчить платіжне доручення від 19.12.2017 №3148.

Отже, на підставі преюдиціального значення постанови Чернігівського окружного адміністративного суду від 11.09.2017 по справі № 825/1330/17, судом констатовано, що виплата одноразової грошової допомоги при звільненні була проведена відповідачем не в повному обсязі і виплачена тільки 19.12.2017.

При цьому, на думку позивача, з якою погоджується суд, Управління поліції охорони в Чернігівській області повинно було самостійно виплатити йому середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільненні в день його фактичного проведення, тобто 19.12.2017, виходячи з наступного.

Так, згідно Рішення Конституційного суду України від 07.05.2002 №8-рп/2002 (справа щодо підвідомчості актів про призначення або звільнення посадових осіб) при розгляді та вирішенні конкретних справ, пов'язаних із спорами щодо проходження публічної служби, адміністративний суд, встановивши відсутність у спеціальних нормативно-правових актах положень, якими врегульовано спірні правовідносини, має застосувати норми Кодексу законів про працю України, у якому визначені основні трудові права працівників.

Відповідно до ст.116 Кодексу законів про працю України (КЗпП) при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану нею суму.

Тому, в даному випадку, суд враховує, що постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 22.12.2016 по справі №825/2150/16, залишеної без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 02.02.2017, було встановлено, що розрахунок при звільненні ОСОБА_3 був проведений 16.11.2016.

Тобто, остаточною датою розрахунку при звільненні із позивачем слід вважати саме 16.11.2016. В свою чергу, як зазначалось вище, постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 11.09.2017 по справі №825/1330/17 було зобов'язано Управління поліції охорони в Чернігівській області виплатити на користь ОСОБА_3 недоплачену одноразову грошову допомогу при звільненні за квітень 2016 року в розмірі 32 045,10 грн (тридцять дві тисячі сорок п'ять гривень 10 коп.), яка виплачена лише 19.12.2017.

З наведено слідує, що належні позивачу кошти, які мали б бути виплачені позивачу 16.11.2016, у день фактичного остаточного розрахунку, сплачені йому лише 19.12.2017. Тобто, у позивача наявне право на отримання відшкодування за час затримки виплати одноразової грошової допомоги при звільненні у вигляді середнього заробітку за весь час затримки. Відповідно період несвоєчасного розрахунку, за який позивачу не сплачено середній заробіток, починається 17.11.2016 та закінчується 19.12.2017.

Відповідно до приписів ч.1 ст.117 КЗпП у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст.116 цього Кодексу, за відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на корить працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що всі суми (заробітна плата, вихідна допомога, компенсація за невикористану відпустку, оплата за час тимчасової непрацездатності тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день звільнення цього працівника. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов'язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. При невиконанні такого обов’язку з вини власника або уповноваженого ним органу наступає відповідальність, передбачена ст.117 КЗпП.

Таким чином, встановивши під час розгляду справи про стягнення середнього заробітку у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, а коли він у цей день не був на роботі - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст.117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а в разі не проведення його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Таке ж роз'яснення цієї норми права надав і Конституційний Суд України у своєму рішенні від 22.02.2012 № 4-рп/2012 у справі щодо офіційного тлумачення положень ст.233 КЗпП у взаємозв'язку з положеннями статей 117, 237-1 цього Кодексу. Вказана правова позиція також висловлена і Верховним судом України у постанові від 21.01.2015 № 6-195цс14.

Проаналізувавши вищевказані норми законодавства та приймаючи до уваги правову позицію Верховного Суду України, суд приходить до висновку, що не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої ст.117 КЗпП, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Після ухвалення судового рішення про стягнення заборгованості із заробітної плати роботодавець не звільняється від відповідальності, передбаченої ст.117 КЗпП, а саме виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, тобто за весь період невиплати власником або уповноваженим ним органом належних працівникові при звільненні сум.

В свою чергу, суд звертає увагу на те, що про необхідність застосування норм КЗпП в даному випадку зазначено у постановах Верховного Суду України від 01.06.2010 у справі № 21-384во10, від 06.11.2013 у справі № 21-389а1, від 25.05.2016 у справі № 6-511цс16.

Розрахунок середнього заробітку проводиться за формулою, яка встановлена постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 "Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати", тобто обрахуванню підлягає період затримки за робочі дні з використанням даних про середній заробіток позивача, виходячи з виплат за останні два календарних місяці роботи, що передують події, з якої пов’язана дана виплата.

Як вбачається з постанови Чернігівського окружного адміністративного суду від 22.12.2016 по справі №825/2150/16, середній заробіток позивача за 1 робочий день складає 395,42 грн.

Кількість робочих днів в період з 17.11.2016 по 19.12.2017 складає 273 дні, відповідно середній заробіток за вказаний період обчислюється виходячи з суми середнього заробітку за 1 робочий день помноженої на кількість робочих днів в періоді, тобто 395,42*273, та складає 107 949,66 грн.

Таким чином, на користь ОСОБА_3 належить стягнути з Управління поліції охорони в Чернігівській області середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільнення з 17.11.2016 по 19.12.2017 у розмірі 107 949,66 грн. Відповідно адміністративний позов ОСОБА_3 до Управління поліції охорони в Чернігівській області про стягнення коштів – належить задовольнити.

Щодо застосування п.2 ч.1 ст.371 Кодексу адміністративного судочинства України та допуск до негайного виконання рішення суду в межах суми виплати за один місяць, за грудень 2016 року в розмірі 8 699,24 грн, суд зазначає, що вказана норма застосовується лише у випадках присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць. Проте, середній заробіток за час затримки, не є заробітною платою або грошовим утриманням, оскільки відповідно до положень КЗпП виступає фінансовою санкцією, яка не включається до складу заробітної плати, тощо, а покликана дисциплінувати роботодавця у відносинах із працівниками, які звільняються.

Відповідно клопотання позивача про встановлення відповідачу строку для подання до суду першої інстанції звіту про виконання рішення суду, в частині негайного виконання задоволенню не підлягає, оскільки зазначене рішення суду негайному виконанню не підлягає.

Щодо встановлення відповідачу строку (після набрання рішенням суду законної сили) для подання до суду першої інстанції звіту про виконання рішення суду, суд зазначає, що дане питання регулюється ст.382 Кодексу адміністративного судочинства України та відноситься до дискреційних повноважень суду і не містить в собі імперативного обов'язку, а отже суд вільний у виборі щодо застосування заходів впливу до правопорушника. Враховуючи положення вказаної норми, підстав для зобов’язання відповідача у справі подати звіт про виконання рішення, суд не знаходить.

Відповідно до ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Таким чином суд доходить висновку, що сума судового збору має бути стягнута з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. ст. 227, 229, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_3 до Управління поліції охорони в Чернігівській області про стягнення коштів – задовольнити.

Стягнути з Управління поліції охорони в Чернігівській області (вул. Франка, 4а, м.Чернігів, 14021, код ЄДРПОУ 40109021) на користь ОСОБА_3 (вул. Толстого, 70/4, м.Чернігів, 14008, код НОМЕР_1) середній заробіток за період затримки остаточного розрахунку з 17.11.2016 по 19.12.2017 у розмірі 107 949,66 грн (сто сім тисяч дев'ятсот сорок дев'ять гривень 66 коп.).

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління поліції охорони в Чернігівській області (вул. Франка, 4а, м.Чернігів, 14021, код ЄДРПОУ 40109021) на користь ОСОБА_3 (вул. Толстого, 70/4, м.Чернігів, 14008, код НОМЕР_1) 1 079,50 грн (одна тисяча сімдесят дев'ять гривень 50 коп) судових витрат.

Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Київського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Повне рішення суду складено 19 березня 2018 року.

Суддя Л.О. Житняк