Постанова № 72802877, 12.03.2018, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

12 березня 2018 р. Справа № 820/5514/17

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді - Супруна Ю.О.,

при секретарі судового засідання - Молчанової О.М.,

за участю:

представників позивача - Михайлова Н.Є., Савченко С.В.,

представника відповідача - Квартенка О.Р.,

розглянувши в місті Харкові в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Державного науково-виробничого підприємства "ОБ'ЄДНАННЯ КОМУНАР" (код ЄДРПОУ 14308730, адреса: вул. Григорія Рудика, 8, м. Харків, 61070) до Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області (код ЄДРПОУ 39599198, адреса: вул. Пушкінська, 46, м. Харків, 61057) про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

До Харківського окружного адміністративного суду звернувся позивач, Державне науково-виробниче підприємство «ОБ'ЄДНАННЯ КОМУНАР» (надалі за текстом - ДНВП «ОБ'ЄДНАННЯ КОМУНАР», позивач) з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області (надалі за текстом - ГУ ДФС у Харківській області, відповідач), в якому просить суд:

- скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000051421 від 10.08.2017 року прийняте Головним управлінням Державної фіскальної служби України у Харківській області.

В обґрунтування адміністративного позову зазначено, що ГУ ДФС у Харківській області складено акт перевірки від 24.07.2017 року, яким встановлено на думку податкового органу порушення податкового законодавства по взаємовідносинами позивача з ТОВ «Кронтекс Пром» та ТОВ «Сігма ЕК» за період з 01.11.2016 року по 30.11.2016 року та податкових зобов'язань по ланцюгу постачання, що містяться у податкових деклараціях з ПДВ за жовтень 2016 року та листопад 2016 року без законодавчо обумовленого підґрунтя, наслідком якого стало прийняття податкового повідомлення-рішення ГУ ДФС у Харківській області № 0000051421 від 10.08.2017 прийнятого без врахування положень законодавства та всіх встановлених обставин здійснених господарських операцій з зазначеними контрагентами.

В судовому засіданні представники позивача підтримали заявлені позовні вимоги в повному обсязі та просили їх задовольнити, посилаючись на обґрунтування адміністративного позову та додані документи.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, надавши відзив на нього, в якому зазначив, що при проведенні перевірки позивача податковий орган діяв у межах та у спосіб встановлений чинним законодавством України, висновки перевірки зафіксовані належним чином, взаємовідносини між позивачем та ТОВ «Кронтекс Пром» та ТОВ «Сігма ЕК» досліджено в повному обсязі, актом перевірки від 24.07.2017 року встановлено порушення податкового законодавства, а отже і винесене податкове повідомлення-рішення є законним. Просив у позові відмовити в повному обсязі.

Заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи та зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, судом встановлено наступне.

Керуючись ч. 1 ст. 90 КАС України з метою безпосереднього, всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи, судом встановлено наступні обставини проведеної перевірки платника податків та стверджуваних відповідачем порушень позивачем податкового законодавства.

Згідно з випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ДНВП «ОБ'ЄДНАННЯ КОМУНАР» має код юридичної особи - 14308730. Місце знаходження ДНВП «ОБ'ЄДНАННЯ КОМУНАР» зазначено: 61070, Харківська область, м. Харків, вул.. Рудика, буд. 8.

Відповідно до витягу з реєстру платників податку на додану вартість ДНВП «ОБ'ЄДНАННЯ КОМУНАР» зареєстровано платником податку на додану вартість 10.07.1997 року.

В період з 03.07.2017 року по 17.07.2017 року проведена перевірка позивача, за результатами якої складено акт від 24.07.2017 року № 8233/20-40-14-21-07/14308730 «Про результати документальної позапланової перевірки ДНВП «ОБ'ЄДНАННЯ КОМУНАР» з питань правильності визначення повноти нарахування та сплати податку на додану вартість по взаємовідносинах з постачальником ТОВ «Кронтекс Пром» за період з 01.10.2016 року по 31.10.2016 року, ТОВ «Сігма ЕК» за період з 01.11.2016 року по 30.11.2016 року та податкових зобов'язань по ланцюгу постачання, що містяться у податкових деклараціях з ПДВ за жовтень 2016 року та листопад 2016 року».

За висновками Акту перевірки під час проведення перевірки було встановлено порушення ДНВП «ОБ'ЄДНАННЯ КОМУНАР» вимог податкового законодавства, а саме п. 198.1, п.198.3, п. 198.6 ст. 198 п. 201.1, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено завищення податкового кредиту на суму 866017,38 грн.. Перевіркою ДНВП «ОБ'ЄДНАННЯ КОМУНАР» не підтверджено реальність здійснення господарських операцій, їх реальності та повноти відображення в обліку по взаємовідносинам з ТОВ «Кронтекс Пром» та ТОВ «Сігма ЕК».

Так, ДНВП «ОБ'ЄДНАННЯ КОМУНАР» здійснювало співпрацю із ТОВ «Кронтекс Пром» на підставі договору № 1609 від 16.09.2016 року.

Відповідно до умов вищезазначеного договору ТОВ «Кронтекс Пром» зобов'язалося поставити та передати у власність ДНВП «ОБ'ЄДНАННЯ КОМУНАР» товар. Потреба в укладенні вказаних договорів була обумовлена видами діяльності, яку провадить ДНВП «ОБ'ЄДНАННЯ КОМУНАР», з метою подальшого використання придбаного товару для виготовлення замовлень бронетехніки та авіаційної тематики.

Сторонами договору було укладено специфікація № 1 до договору № 1609 від 16.09.2016 року, якою було визначено товар, про поставку якого домовились сторони.

На виконання умов зазначено договору була складена податкова накладна від 17.10.2016 року № 22. На виконання п. 5.1 договору № 1609 від 16.09.2016 року розрахунку між сторонами здійснені у безготівковій формі, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок ТОВ «Кронтекс Пром», як попередня оплата згідно рахунку № КП-10/0501 від 05.20.2016 року.

Станом на 01.10.2016 року на підприємстві по рахунку 631 розрахунки з вітчизняними виробниками відсутня.

Зазначена обставина не заперечується з боку податкового органу та підтверджена змістом акту перевірки від 24.07.2017 року № 8233/20-40-14-21-07/14308730 (сторінка 9).

Таким чином суд приходить до висновку, що з боку позивача в повному обсязі виконані умови договору, щодо сплати коштів за товар, який є предметом договору № 1609 від 16.09.2016 року.

В ході перевірки та в ході розгляду адміністративної справи встановлено, що контрагентом ТОВ «Кронтекс Пром» порушено умови договору № 1609 від 16.09.2016 року в частині п. 3.5 - термін постачання продукції за договором № 1609 від 16.09.2016 року.

За результатами невиконання зобов'язань ДНВП «ОБ'ЄДНАННЯ КОМУНАР» проведено претензійно позовна робота та направлена позовна заява до Господарського суду Запорізької області, яким прийнято рішення про задоволення позову на користь ДНВП «ОБ'ЄДНАННЯ КОМУНАР» шляхом стягнення коштів з ТОВ «Кронтекс Пром».

На підставі рішення Господарського суду Запорізької області ДНВП «ОБ'ЄДНАННЯ КОМУНАР» переведено дебіторську заборгованість у розмірі 1962000,00 грн. з дебету субрахунку 631 в дебет субрахунку 374 «Розрахунки з претензіями».

На адресу начальника ОСП ГУНП в Харківській області від ДНВП «ОБ'ЄДНАННЯ КОМУНАР» надано заяву про злочин від 19.01.2017 року № 1-21/04, за результатами якої було внесено матеріали досудового розслідування до Єдиного реєстру досудових розслідувань 18.01.2017 року.

З аналізу інформаційних баз даних на думку податкового органу в ході перевірки встановлено реєстрація податкових накладних підприємством ТОВ «Кронтекс Пром» та ТОВ «Френзі ЛТД» з однієї ІР адреси з різницею у часі одна хвилина, що на думку податкового органу ставить під сумнів реальність проведених операцій.

Зазначений висновок податкового органу стосовно ТОВ «Кронтекс Пром» сформований на судженнях про неможливість з боку останнього постачати продукцію, а складені первинні документи за договором № 1609 від 16.09.2016 року не можуть вважатись первинними.

Крім того податковий орган посилається на наявність у позивача дебіторської заборгованості за договором № 1609 від 16.09.2016 року, проте зазначена обставина судом не приймається, як достатнє та логічне обґрунтування виявлених на думку податкового органу порушень податкового законодавства к контексті неналежного виконання з боку контрагента позивача умов договору, існування рішення Господарського суду Запорізької області щодо стягнення суми та не може бути наслідком скасування статусу первинних документів складених в рамках договору № 1609 від 16.09.2016 року.

За таких обставин суд приходить до висновку, що податковий орган - відповідач вийшов за межі наданих йому повноважень зазначивши що первинна документація складена в рамках договору № 1609 від 16.09.2016 року не має такого статусу.

Відповідно до ч. 4 ст. 78 КАС України зазначено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, суд констатує, що в рамках розгляду господарської справи за позовом ДНВП «ОБ'ЄДНАННЯ КОМУНАР» надано оцінку первинній документація за договором № 1609 від 16.09.2016 року, її обсяг визнаний судом достатнім для задоволення вимог ДНВП «ОБ'ЄДНАННЯ КОМУНАР» та повернення сплачених грошових коштів (авансовий платіж) за позовом, а тому посилання ГУ ДФС у Харківській області є такими, що базуються на не повному врахуванні положень законодавства.

Окремо суд зазначає, що у рамках розгляду адміністративної справи з боку ГУ ДФС у Харківській області не надано доказів проведення позовної роботи щодо визнання господарських взаємовідносин ДНВП «ОБ'ЄДНАННЯ КОМУНАР» та ТОВ «Кронтекс Пром» такими, що не відбулись.

Серед іншого суд не приймає посилання податкового органу на обставину реєстрації податкових накладних ТОВ «Кронтекс Пром» та по ланцюгу, оскільки зазначена обставина не пов'язана зі здійсненням господарської діяльності ДНВП «ОБ'ЄДНАННЯ КОМУНАР» та віднесена податковим законодавством до виключної компетенції ТОВ «Кронтекс Пром» з індивідуалізацією податкової відповідальності, якій з боку контролюючого органу не надано оцінку в рамках проведення відповідної перевірки чи зустрічної звірки.

Принагідно суд звертає увагу, що посилання податкового органу на ненадання в ході перевірки наказу на відрядження комерційного директора для укладання договору № 1609 від 16.09.2016 року з ТОВ «Кронтекс Пром» не приймаються судом як факт відсутності первинної документації чи її дефектності в загальному масиві документів, оскільки наказ на відрядження не віднесено до документів первинної документації в договірних відносинах.

Щодо тверджень податкового органу щодо нереальності правочинів суд зазначає, що з приписів ст.228 Цивільного кодексу України чітко і безумовно слідує, що законодавець з 01.01.2011 року виключив правочини, які були укладені з метою суперечною інтересам держави та суспільства, з кола нікчемних правочинів і відніс такі правочини до оспорюваних.

Відтак, з 01.01.2011 року повноваження на встановлення законності правочину, за яким платником податків було сформовано валові витрати обігу та виробництва або податковий кредит з ПДВ, зменшено суму отриманого в межах звітного податкового періоду доходу, належать до повноважень судів.

Щодо взаємовідносин ДНВП «ОБ'ЄДНАННЯ КОМУНАР» з ТОВ «Сігма ЕК» на підставі договору № 2029/010Д від 02.11.2012 року.

Відповідно до умов вищезазначеного договору ТОВ «Сігма ЕК» зобов'язалося поставити та передати у власність ДНВП «ОБ'ЄДНАННЯ КОМУНАР» товар - електронні компоненти. Потреба в укладенні вказаних договорів була обумовлена видами діяльності, яку провадить ДНВП «ОБ'ЄДНАННЯ КОМУНАР», з метою подальшого використання придбаного товару для виготовлення замовлень бронетехніки та авіаційної тематики.

Сторонами договору укладено додаткові угоди від 15.01.2015 року № 1, від 10.03.2015 року № 2, від 17.08.2015 року № 3.

У період з 01.11.2016 року по 15.12.2016 року податковим органом встановлено реєстрація податкових накладних ТОВ «Сігма ЕК» на адресу позивача згідно податкових накладних за період з 01.11.2016 року по 30.11.2016 року.

В ході перевірки з боку податкового органу встановлено, що між ДНВП «ОБ'ЄДНАННЯ КОМУНАР» та ТОВ «Сігма ЕК» укладено договір від 07.11.2016 року № 1. Згідно з умовами договору ТОВ «Сігма ЕК» зобов'язується поставити позивачу електроні компоненти та устаткування.

На виконання умов договору від 07.11.2016 року № 1 складена видаткова накладна № 190 від 10.11.2016 року, виписано платіжне доручення від 10.11.2016 року № 21.

Окремо суд звертає увагу, що до перевірки надано банківські виписки щодо руху коштів, зазначена обставина не заперечується з боку податкового органу, доказів повернення коштів податковим органом не встановлено.

На отримання товару виписано довіреність № 32 від 10.11.2016 року на ім'я ОСОБА_4.

Зазначений товар згідно зі службовими документами ДНВП «ОБ'ЄДНАННЯ КОМУНАР» був переданий для використання у виробництві.

Відповідно до п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України зазначено, що об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Згідно з п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України зазначено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим законом.

Відповідно до п.п. 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Порядок формування податкового кредиту передбачений статтею 198 Податкового кодексу України.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 ст. 198 ПК України визначено, - датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України - податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 639 ЦК України встановлено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів. Згідно частини 1 статті 181 ГК України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Згідно з п. 201.10 ст. 201 ПК України зазначено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.При цьому в пункті 187.1 Податкового кодексу України передбачено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а вразі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбутковування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а вразі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Таким чином, у Податковому кодексі України передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку - покупця належним чином оформленої податкової накладної або митної декларації. Із наведеного вбачається, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником ПДВ є наявність у платника податків виданої йому продавцем товару/послуг податкової накладної, оформленої з дотриманням вимог чинного законодавства.

Як зазначив Вищий адміністративний суд України в ухвалі від 01 березня 2016 року у справі № К/800/1616/15, суми податку на додану вартість для цілей визначення податкового кредиту мають бути підтверджені належним чином складеним первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Нереальність господарських операцій з придбання платником податку товару (робіт, послуг) має підтверджуватися належними, допустимими та достатніми доказами і не можуть ґрунтуватися на припущеннях, зокрема обумовлюватись лише допущеними контрагентом порушень вимог законодавства. Якщо вказаний контрагент допустив такі порушення, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо нього, адже законом іншого не передбачено. При цьому суд наголосив на необхідності дотримуватися позиції, вказаної у рішенні Європейського суду з прав людини, яку він висловив у пункті 53 рішення у справі «Федорченко та Лозенко проти України», відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критеріями доведення «поза розумним сумнівом».

Вимоги до підтвердження даних, визначеної у податкової звітності, встановлені зокрема статтею 44 Податкового кодексу України. Так, згідно з пунктом 44.1 цієї статті для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Так, правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначено Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Згідно ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкуванням оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами зазначена у підпункті 1.2 пункту 1, підпункті 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 року за № 168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Пунктом 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку № 88, який наведено вище, встановлено, що первинні документи на паперових і машинозчитуваних носіях інформації для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, приз віща і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документу.

Отже, первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Реальність господарських операцій між ДНВП «ОБ'ЄДНАННЯ КОМУНАР» і його контрагентами підтверджується договорами, податковими накладними, видатковими накладними, платіжними дорученнями, дорученнями та отримання товару та виписками з банку. На момент здійснення операцій постачальники ДНВП «ОБ'ЄДНАННЯ КОМУНАР» були належним чином зареєстровані як юридичні особи та мали діючи свідоцтва платника ПДВ.

Як вбачається з ухвали Вищого адміністративного суду України від 11 квітня 2017 року по справі № К/800/46400/14, з позиції оподаткування не має значення чи має в господарській операції дефект форми укладеного правочину. При цьому, податковий облік формують саме господарські операції, тобто фактичний рух активів та/або зміни власного капіталу чи зобов'язань платника податку.

Як зазначив Вищий адміністративний суд України в ухвалі від 28 січня 2016 року у справі № К/800/40037/15, «добросовісний платник податків» не може нести відповідальність за неправомірні дії постачальника робіт чи зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на формування податкового кредиту. При цьому такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а можуть ґрунтуватися лише на належних, достатніх а також тих доказах, які одержані з дотриманням Закону.

За таких обставин суд приходить до висновку, що порушення податкової дисципліни тягне за собою індивідуальну відповідальність та не може бути наслідком визнання договорів такими, що не відбулись чи нести негативні наслідки для інших учасників.

Окремо суд зазначає, що Частинами 1 та 5 ст. 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Стаття 204 ЦК України закріплює принцип презумпції правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Статтею 228 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, зниження, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Таким чином до правочинів, які посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, відносяться правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу, землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режими вилучення з обігу або обмеження в обігу об'єктів цивільного права, тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним, тощо.

Правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлені цим правочином, про що йдеться в акті перевірки, визначається законом як фіктивний (ст. 234 ЦК України). Фіктивні правочини не віднесено законом до нікчемних, їх недійсність визнається тільки судом.

Статтею 207 ГК України встановлено, що господарське зобов'язання, що відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктивності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

З урахуванням наведених норм та позиції податкового органу суд зазначає, що податковим органом не проводилась претензійно-позовна робота по зверненню до судових органів з метою встановлення невідповідності діючому законодавству договорів укладених між ДНВП «ОБ'ЄДНАННЯ КОМУНАР» та його контрагентами у перевіряємий період.

Аналізуючи наведені норми, можна дійти висновку, що відповідно до презумпції правомірності правочину всі укладені підприємством правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі позовної заяви зацікавленої особи після повного, об'єктивного та всебічного судового розгляду. Про недійсність правочину ухвалюється судове рішення.

Отже, вищенаведене свідчить про те, що позивач правомірно включив до складу податкових зобов'язань та податкового кредиту суми, які підтверджені первинними документами бухгалтерського та податкового обліку, у зв'язку з придбанням та подальшим використанням позивачем товарів у межах господарській діяльності.

Посилання Відповідача на певні недоліки у первинних документах, якими оформлено господарські операції, як-то відсутність пункту навантаження, пункту розвантаження не може бути підставою вважати операцію, що зафіксована у них такою, що не відбулася, оскільки документи повністю відображають зміст такої господарської операції, а також відповідають вимогам, що ставляться до первинних документів статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Така правова позиція повністю кореспондується з правовою позицією Верховного Суду України від 22.09.2015 року у справі № 21-1526а15 (2а-27/7/11/2670). Судом досліджено також, що всі господарські операції при цьому були спрямовані на реальну зміну майнового стану їх учасників та пов'язані із підприємницькою діяльністю і мали на меті отримання прибутку.

Суд вважає доречним звернути увагу на те, що Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) розглядає факт накладання органами державної влади на заявника додаткових зобов'язань зі сплати податку в якості втручання в його майнові права у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції (п. 49 рішення ЄСПЛ у справі "Щокін проти України", п. 32 рішення ЄСПЛ справі "Сєрков проти України" від 07.07.2011 (Заява №39766/05).

Звідси ЄСПЛ, з урахуванням своєї усталеної практики (серед багатьох інших, рішення ЄСПЛ у справах "Спорронґ і Льоннрот проти Швеції" від 23 вересня 1982 року, "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства" від 21 лютого 1986 року, "Щокін проти України" від 14 жовтня 2010 року, "Сєрков проти України" від 7 липня 2011 року, "Колишній король Греції та інші проти Греції" від 23 листопада 2000 року, "Булвес" АД проти Болгарії" від 22 січня 2009 року, "Трегубенко проти України" від 2 листопада 2004 року, "East/West Alliance Limited" проти України" від 23 січня 2014 року) оцінює наявність порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції через призму трьох критеріїв, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно "суспільний", "публічний" інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.

Суд зазначає, що таким чином, позивач не може нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку або невиконання контрагентом взятих на себе зобов'язань за договором. Такі вимоги, відповідно до зазначеного рішення Європейського суду з прав людини є надмірним тягарем для платника податку, що порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту прав власності.

Відповідно до вимог п. 3 ч. 2 Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України № 727 від 20.08.2015 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26 жовтня 2015 р. за № 1300/27745 (надалі Порядок), акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Відповідно до вимог п. 4 ч. 2 Порядку, в акті документальної перевірки викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності платника податків, які стосуються фактів виявлених порушень законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Відповідно до вимог п. 5 ч. 2 Порядку, факти виявлених порушень законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та повною мірою з посиланням на первинні документи, регістри податкового та бухгалтерського обліку, фінансової та іншої звітності, інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, ведення/складання яких передбачено законодавством, або отримані від інших суб'єктів господарювання, органів державної влади, у тому числі іноземних держав, правоохоронних органів, а також податкову інформацію, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Відповідно до вимог п.п. 2 п. 4 ч. 3 Порядку, описова частина акта (довідки) документальної перевірки складається таким чином: у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті документальної перевірки фактом порушення необхідно:

чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів (міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України і якими регулюються питання оподаткування), що порушені платником податків, зазначити період (календарний день, місяць, квартал, півріччя, три квартали, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, при здійсненні якої вчинено це порушення;

зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення.

З урахуванням обставини справи, обсягу та змісту первинної документації суд приходить до висновку, що податковим органом не виконано в повному обсязі вимоги Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України № 727 від 20.08.2015 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26 жовтня 2015 р. за № 1300/27745.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Згідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин. Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як суб'єкт владних повноважень не надав до суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності його дій щодо винесення податкового повідомлення-рішення № 0000051421 від 10.08.2017.

Отже, розглянувши подані сторонами документи і матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Розподіл судових витрат здійснюється на підставі ст. 139 КАС України.

Керуючись ст.ст. 13, 14, 241, 243, 246, 250, 255, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Державного науково-виробничого підприємства "ОБ'ЄДНАННЯ КОМУНАР" до Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити в повному обсязі.

Скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000051421 від 10.08.2017 року Головного управління Державної фіскальної служби України у Харківській області (код ЄДРПОУ 39599198, адреса: вул. Пушкінська, 46, м. Харків, 61057).

Стягнути на користь Державного науково-виробничого підприємства "ОБ'ЄДНАННЯ КОМУНАР" (код ЄДРПОУ 14308730, адреса: вул. Григорія Рудика, 8, м. Харків, 61070) сплачену суму судового збору в розмірі 12990 (дванадцять тисяч дев'ятсот дев'яноста) гривень 26 копійок, за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області (код ЄДРПОУ 39599198, адреса: вул. Пушкінська, 46, м. Харків, 61057).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 19.03.2018 року.

Суддя Супрун Ю.О.