Постанова № 72802862, 13.03.2018, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

13 березня 2018 р. № 820/1073/18

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Зоркіної Ю.В.,

при секретарі судового засідання Пройдак С.М.

у присутності

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача Вельми І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 (АДРЕСА_1) до Міністерства оборони України (03168, м. Київ-168, просп. Повітрофлотський буд. 6), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Харківський обласний військовий комісаріат (м. Харків, вул. Коцарська, буд. 56) про визнання неправомірним та скасування рішення та зобов'язання вчинити дії,

встановив

Позовні вимоги заявлені до Міністерства оборони України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Харківський обласний військовий комісаріат про визнання протиправним та скасування рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних з призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби в частині відмови у призначенні позивачеві одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням йому як особі звільненої з військової служби інвалідності ІІ групи вперше безстроково з 22 вересня 2010 року, внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, що зазначено в пункті 53 протоколу №4 від 19.01.2018 року, що стосується позивача; зобов'язання Міністерства оборони України призначити та виплатити позивачеві одноразову грошову допомогу у зв'язку із встановленням йому як особі звільненої з військової служби інвалідності ІІ групи вперше безстроково з 22.09.2010 року, внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, у відповідності до ст..16 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у розмірі 54 місячного грошового забезпечення відповідно до ч.2 ст.9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» ( з урахуванням раніше виплаченої суми).

Ухвалою від 20.02.2018 року у справі відкрито спрощене провадження та призначено справу до розгляду з викликом осіб.

У судовому засіданні представник позивача заявлений позов підтримав у повному обсязі, просив позовні вимоги задовольнити, пославшись на те, що відповідачем по справі безпідставно відмовлено позивачеві у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби.

Представник відповідача у судовому засіданні адміністративний позов не визнав, пославшись на те, що при винесенні оскаржуваного рішення відповідач діяв у відповідності до вимог чинного законодавства у спосіб, визначений законом, а отже відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

Представник третьої особи заперечення на адміністративний позов суду не надав.

Заслухавши пояснення представників сторін, які прибули в судове засідання, дослідивши долучені до матеріалів справи документи, суд встановив наступні обставини.

Судом із наявних в матеріалах справи доказів встановлено, що позивач - старший прапорщик у відставці, з 26.11.1980 р. по 31.12.2002 р., проходив військову службу у Збройних силах України. З 07.01.1988 р. по 14.04.1988 р. брав участь у ліквідації наслідків: аварії на Чорнобильській АЕС.

На підставі довідки про хворобу в/ч А-1926 № 84/347 від 19.11.2002 р. визначено, що позивач обмежено придатний до військової служби, і цієї ж довідкою встановлено причинний зв'язок між його хворобами і його участі в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

30.11.2002 р. наказом командувача навчального авіаційного командування № 47-мп позивача звільнено в запас відповідно до пункту 63 підпункту «в» (за станом здоров'я).

Із списків частини позивача виключено з 01.01.2003 року наказом командира в/ч А 4104 № 253 від 31.12.2002 р.

Позивач отримав суму 2000 грн. по державному обов'язковому особистому страхуванню у розмірі 25% втрати працездатності від 31.12.2002 року та суму 2000 грн. по державному обов'язковому особистому страхуванню у розмірі 50% втрати працездатності від 01.01.2003 року, що підтверджується довідкою Харківської обласної дирекції НАСК «Оранта» №172 від 21.03.2016 року.

25.05.2005р. на підставі первинного огляду позивачу встановлено ІІІ групу інвалідності відповідно до акту огляду МСЕК серія ХАР-03 №046389 від 25.05.2005 року.

14.06.2007 року позивачу встановлено ІІІ групу інвалідності безстроково з 01.06.2007 року відповідно до акту огляду МСЕК серія ХАР-06 №028222.

22.09.2010р. на підставі повторного огляду позивачу встановлена ІІ група інвалідності безстроково відповідно до виписки з акту огляду в МСЕК серія ХАР-08 №017687.

Управлінням соціального захисту населення Чугуївської міської ради Харківської області позивачу 22.06.2005 року виплачено компенсацію у сумі 189,60 грн. та компенсацію 11.10.2010 року у сумі 94,80 грн., що підтверджується довідкою УСЗН Чугуївської міської ради №1032 від 15.03.2016 року.

Зазначені суми коштів повернуті позивачем на рахунки Державного бюджету, що підтверджується довідкою Чугуївського управління ДКСУ Харківської області №01-40/270 від 29.03.2016 року.

Позивач є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, що підтверджується посвідченням серія НОМЕР_1 від 16.06.2005 року, вкладка НОМЕР_2 с від 21.06.2007 року.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 12.07.2106 року у справі 642/2215/16-а зобов'язано Харківський обласний військовий комісаріат подати розпорядникові бюджетних коштів документи та висновок щодо виплати позивачеві одноразової грошової допомоги передбаченої Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей" та Постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року №499 "Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб".

За результатами розгляду документів, поданих ХОВК на виконання зазначеного вище рішення суду, відповідачем прийнято рішення, яке оформлено протоколом № 118 від 29.12.2016 року, про відмову у виплаті одноразової грошової допомоги (а.с.35)

Рішенням Солом'янського районного суду м.Києва у справі 760/275/17 від 11.08.2017 року скасовано п.21 рішення комісії Міністерства оборони з розгляду питань, пов'язаних з призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби від 29.12.2016 року № 118 та зобов'язано розглянути питання щодо призначення та виплати позивачеві одноразової грошової допомоги у відповідності до ст.16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у розмірі 54 місячного грошового забезпечення відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» з урахуванням раніше виплаченої суми.

За результатами розгляду поданих документів та з урахуванням рішення суду від 11.08.2017 року у справі 760/275/17 відповідачем прийнято рішення про відмову у призначенні та виплаті позивачеві одноразової грошової допомоги, яке оформлено протоколом № 4 від 19.01.2018 року (п.53). Підставою відмови визначено те, що позивач звільнений з військової служби до набуття чинності Законом України від 04.04.2006 року № 3597-IV «Про внесення змін до Закону України «Про загальний військовий обов'язок і військову службу», яким запроваджено виплату одноразової грошової допомоги, а інвалідність встановлено до 01.01.2014 року, тобто до набуття чинності нової редакції ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»

Перевіряючи оскаржуване рішення відповідача на відповідність положенням ч.2 ст.2 КАС України суд зазначає наступне.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку із виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни здійснюється відповідно до Закону України від 25 березня 1992 року № 2232-ХІІ «Про військовий обов'язок і військову службу».

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 № 2011-XII, соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Згідно зі змістом статей 1-2 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 № 2011-XII, військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 № 2011-XII, дія цього Закону поширюється на військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов'язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти.

Згідно з ч.1 ст. 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 № 2011-XII, одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 р. № 499 затверджено Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб далі по тексту Порядок).

Пунктом 2 Порядку передбачено, що одноразова грошова допомога виплачується військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової служби) та особам, звільненим з військової служби, у разі настання інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення з такої служби чи після закінчення зазначеного строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період її проходження у разі настання інвалідності внаслідок виконання обов'язків військової служби - у розмірі 54-місячного грошового забезпечення - інвалідам II групи.

Пункт 3 Порядку визначає, що особи, яким виплачується одноразова грошова допомога у разі поранення (контузії, травми або каліцтва) чи в разі настання інвалідності, подають за місцем проходження служби (зборів) або до військомату (далі - уповноважений орган) такі документи: заяву про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з пораненням (контузією, травмою або каліцтвом) чи настанням інвалідності; довідку медико-соціальної експертної комісії про встановлення відсотка втрати працездатності та рішення відповідної військово-медичної установи щодо визнання поранення (контузії, травми або каліцтва); копію документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане з вчиненням особою злочину чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння або навмисного заподіяння собі тілесного ушкодження; довідку медико-соціальної експертної комісії про встановлення групи інвалідності; копію сторінок паспорта з даними про прізвище, ім'я та по батькові і місце реєстрації; копію довідки про присвоєння ідентифікаційного номера.

Відповідачем не надано доказів, які б свідчили про невиконання позивачем вимог пункту 3 Порядку при поданні заяви до Харківського обласного військового комісаріату.

Із наявної в матеріалах справи довідки МСЕК встановлено, що позивачу встановлено ІІ групу інвалідності з 22.09.2010 року. Отже, днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є, у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності , дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії. Крім того, вказані обставини вже встановлені судовими рішеннями, які набули законної сили, у справах № 642/2215/16-а та 760/275/17.

Щодо посилань представника відповідача на те, що позивач скористався правом отримання страхової виплати, як підстави відмови у задоволенні позовних вимог, то суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 41 цього Закону (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або каліцтва військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі по тексту Закон № 2011-ХІІ).

Статтею 16 Закону № 2011-ХІІ (у редакції, чинній на час звільнення позивача з військової служби та встановлення йому ІІІ групи інвалідності) передбачалося, що військовослужбовці, а також військовозобов'язані, призвані на збори, підлягають державному обов'язковому особистому страхуванню на випадок загибелі або смерті в розмірі 100-кратного мінімального прожиткового рівня населення України на час загибелі або смерті, а також в разі поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання, одержаних у період проходження служби (зборів), у розмірі, залежному від ступеня втрати працездатності, що визначається у відсотковому відношенні від загальної суми страхування на випадок загибелі або смерті. Умови страхування і порядок виплат страхових сум військовослужбовцям і військовозобов'язаним, призваним на збори, та членам їх сімей встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Підпунктом «б» пункту 6 Умов встановлено, що НАСК «Оранта» виплачує страхові суми у разі втрати застрахованим працездатності, що сталася внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання, одержаних в період проходження служби (зборів), - у розмірі залежно від ступеня втрати працездатності, що визначається у процентному відношенні до загальної суми страхування на випадок загибелі або смерті.

Частиною другою статті 16 Закону № 2011-ХІІ (у редакції, чинній на час встановлення позивачу ІІ групи інвалідності) передбачалося, що у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю під час виконання ним обов'язків військової служби, а також інвалідності, що настала в період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі до п'ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 2 постанови № 499 встановлено, що призначення і виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, що сталися після 1 січня 2007 року, здійснюється згідно з Порядком.

Згідно з підпунктом 2 пункту 2 Порядку (у редакції, чинній на час встановлення позивачу ІІ групи інвалідності) військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової служби) у разі настання інвалідності в період проходження військової служби та особам, звільненим з військової служби, у разі настання інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення з такої служби чи після закінчення зазначеного строку, але внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період її проходження, у разі настання інвалідності внаслідок виконання обов'язків військової служби одноразова грошова допомога інвалідам ІІ групи виплачується у розмірі 54 місячного грошового забезпечення.

У пункті 2 Порядку також зазначено, що у разі встановлення більшого відсотка втрати працездатності або в разі встановлення групи інвалідності, яка дає право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми.

Таким чином, законодавством визначені однакові умови для виплати військовослужбовцям як страхових сум, так і одноразової грошової допомоги.

Проаналізувавши положення зазначених редакцій статті 16 Закону № 2011-ХІІ та зміст постанов №№ 488, 499 суд дійшов висновку, що «обов'язкове особисте державне страхування» та «одноразова грошова допомога» є двома рівнозначними компенсаційними механізмами соціального захисту військовослужбовців, які спрямовані на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Тому у разі встановлення військовослужбовцю більшого відсотка втрати працездатності або у разі встановлення групи інвалідності, яка дає право на отримання одноразової грошової допомоги у більшому розмірі, у нього виникає право на отримання відповідної допомоги, яка виплачується йому з урахуванням виплаченої раніше суми обов'язкового особистого державного страхування або одноразової грошової допомоги.

Аналогічна практика розгляду вказаної категорії справ спостерігається в постановах ВСУ від 10.06.2014, від 18.11.2014 у справі №21-446а14, від 21.04.2015 у справі №21-183а13, від 10.03.2015 року № 21-563а14

Відповідно до ст.ст. 7, 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України. У відповідності до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до правової позиції палати в адміністративних справах Верховного Суду України, викладеної у постанові від 24.01.2006 року, суд має обрати спосіб захисту права, який би гарантував дотримання і захист прав, свобод, інтересів від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

З урахуванням вищевикладеного суд приходить до висновку про те, що належним способом відновлення порушеного права позивача, а також із метою усунення порушень, допущених відповідачем у спірних правовідносинах, є зобов'язання відповідача призначити та виплатити позивачеві одноразову грошову допомогу.

Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено правомірності прийнятого рішення про відмову в призначення та виплаті одноразової грошової допомоги, а отже адміністративний позов є таким, що підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст.2, 9, 11, 94, 159, 160- 162, 255, 295, 297 КАС України, суд, -

вирішив:

Адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних з призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби в частині відмови у призначенні ОСОБА_3 одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням йому як особі звільненої з військової служби інвалідності ІІ групи вперше безстроково з 22 вересня 2010 року, внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, що зазначено в пункті 53 протоколу №4 від 19.01.2018 року, що стосується ОСОБА_3

Зобов'язати Міністерство оборони України призначити та виплатити ОСОБА_3, одноразову грошову допомогу у зв'язку із встановленням йому як особі звільненої з військової служби інвалідності ІІ групи вперше безстроково з 22.09.2010 року, внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, у відповідності до ст..16 Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" у розмірі 54 місячного грошового забезпечення відповідно до ч.2 ст.9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" ( з урахуванням раніше виплаченої суми).

Рішення підлягає оскарженню шляхом подання апеляційної скарги у строк згідно з ч. 1 ст. 295 КАС України, тобто протягом 30 днів з дати складення повного судового рішення, а набирає законної сили відповідно до ст. 255 КАС України після закінчення строку подання скарги усіма учасниками справи або за наслідками процедури апеляційного перегляду. Скарга може бути подана у порядку ч.1 ст. 297 КАС України безпосередньо до Харківського апеляційного адміністративного суду або у порядку п. 15.5 Розділу VII КАС України до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд.

У повному обсязі рішення складено 16.03.2018 року

Суддя Ю.В.Зоркіна