Постанова № 72800758, 07.03.2018, Апеляційний суд Кіровоградської області

ПОСТАНОВА

Іменем України

07 березня 2018 року м. Кропивницький

справа № 401/2833/17

провадження № 22-ц/781/343/18

Апеляційний суд Кіровоградської області в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

Мурашка С.І. (головуючий, суддя-доповідач), Голованя А.М., Карпенка О.Л.

за участі секретаря - Діманової Н.І.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

відповідач Спільне підприємство-Товариство з обмеженою відповідальністю «Світловодськпобут»,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м.Кропивницькому в режимі відеоконференції цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 04 грудня 2017 року у складі судді Андріянова О.В. у справі за позовом ОСОБА_4 до Спільного підприємства-Товариства з обмеженою відповідальністю «Світловодськпобут» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та компенсації втрати частини заробітку в зв'язку із затримкою її виплати і

В С Т А Н О В И В :

У листопаді 2017 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Спільного підприємства-Товариства з обмеженою відповідальністю «Світловодськпобут» та просив стягнути на його користь компенсацію за затримку виплати заробітної плати в сумі 3361,05 грн. та середній заробіток за час затримки розрахунку по день ухвалення судового рішення.

Позовна заява мотивована тим, що при звільнені позивача з роботи відповідачем не був проведений повний розрахунок, а тому є підстави для стягнення компенсації втрати частини заробітку та середнього заробітку за весь час затримки розрахунку.

Рішенням Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 04 грудня 2017 року позовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто з Спільного підприємства-Товариства з обмеженою відповідальністю «Світловодськпобут» на користь ОСОБА_4 середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 20.10.2017 року по 26.10.2017 року в розмірі 1908 грн. 40 коп. та компенсацію втрати частини заробітку за період з грудня 2016 року по серпень 2017 року в розмірі 3763 грн. 13 коп.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду мотивовано тим, що відповідач не провів розрахунку з працівником, що є порушенням ст.ст.47,116 КЗпП України, а тому на користь позивача підлягає стягненню середній заробіток за час затримки розрахунку.

Не підлягають задоволенню позовні вимоги в частині стягнення середнього заробітку по час винесення рішення суду, з урахуванням наявного боргу по компенсаційних виплатах, стягнутих з відповідача рішеннями судів, оскільки вказані виплати не є боргом.

В апеляційній скарзі ОСОБА_4 просить змінити рішення суду першої інстанції в частині стягнення на його користь середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та стягнути на його користь середній заробіток в розмірі 12213, 76 грн.

Рішення суду в частині стягнення судом на користь позивача 3763,13 грн. компенсації втрати частини заробітку не оскажувалось.

Апеляційна скарга мотивована тим, що вимоги про стягнення компенсації за затримку виплати заробітної плати та стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку є вимогами про стягнення заробітної плати.

В судовому засіданні апеляційного суду представник ОСОБА_4 - ОСОБА_6 підтримав апеляційну скаргу з посиланням на викладені в ній обставини, представники відповідач Мацко Н.М. та Найко Я.В. заперечували проти доводів апеляційної скарги, до суду надано відзив на апеляційну скаргу.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду у встановлених статтею 367 ЦПК України межах, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено, що 16.11.2017 року позивача звільнено з роботи і відповідач не виплатив йому заробітну плату в сумі 30009,0 грн.

Повний розрахунок з позивачем відповідач здійснив лише 27.10.2017 року.

Так як відповідач не провів розрахунку із звільненим працівником, це є порушенням ст. ст. 47, 116 КЗпП України.

Суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що з відповідача підлягає стягненню середній заробіток за час затримки розрахунку за 5 днів, з 20.10.2017 року по 26.10.2017 року з огляду на таке.

Матеріалами справи підтверджується, що рішенням Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 16 серпня 2017 року стягнуто з Спільного підприємства-Товариства з обмеженою відповідальністю «Світловодськпобут» на користь ОСОБА_4 заборгованість по заробітній платі в сумі 30009,42 грн., у тому числі вихідну допомогу та компенсацію за невикористану відпустку, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 59542,08 грн. (а.с.4-5)

Рішенням Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 19 жовтня 2017 року стягнуто з Спільного підприємства-Товариства з обмеженою відповідальністю «Світловодськпобут» на користь ОСОБА_4 13740,48 грн. середнього заробітку за час затримки розрахунку (а.с.6-7).

Згідно розрахунку розподілу стягнутих з боржника сум ЗВП №45611726, затвердженого начальником відділу примусового виконання рішень УДВС ГТЮ у Кіровоградській області Проценко А.О., 27.10.2017 року державним виконавцем в порядку ст.ст.45,46 Закону України «Про виконавче провадження» проведено розрахунок стягнутих коштів з боржника СП ТОВ «Світловодськпобут», які надійшли на депозитний рахунок (а.с.31-34).

Таким чином, 27.10.2017 року відбувся повний розрахунок відповідача з позивачем.

Відповідно до частини першої статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Згідно із частиною першою статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

За змістом статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника.

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави вважати, що невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а отже, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку.

Таким чином, невиконання рішення суду про стягнення на користь звільненого працівника недоплаченої заробітної плати є підставою для покладення на власника або уповноважений ним орган відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, за весь період невиплати цієї заробітної плати, оскільки вимоги звільненого працівника щодо її виплати є трудовим спором і регулюються нормами трудового права.

Така правова позиція викладена в поставі Верховного Суду України від 14.12.2016 року у справі №6-788цс16.

Суд погоджується з доводами апеляційної скарги, що у структуру заробітної плати входять інші заохочувальні та компенсаційні виплати.

Але помилковими є твердження апеляційної скарги, що з відповідача належить стягнути середній заробіток за час затримки розрахунку по день ухвалення судового рішення, а саме за затримку виплати відповідачем компенсації за затримку виплати заробітної плати.

Так, відповідно до ст.117 КЗпП України середній заробіток виплачується працівникові за весь час затримки по день фактичного розрахунку, у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних працівникові сум при звільненні.

Рішенням Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 16.08.2017 року, яке має приюдиційне значення, встановлено, що при звільненні позивачу не було виплачено заборгованість по заробітній платі, вихідну допомогу та компенсацію за невикористану відпустку.

На час звільнення компенсація за затримку виплати заробітної плати позивачу не нараховувалась, а тому не входила в структуру належних йому виплат при звільненні.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що на користь позивача підлягає стягненню середній заробіток за час затримки розрахунку з наступного дня ухвалення попереднього рішення суду (20.10.2017 року) про стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час затримки розрахунку по день фактичного розрахунку 27.10.2017 року.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 374,376,381-384 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення, а рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 04 грудня 2017 року без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови в касаційному порядку у випадку, передбаченому ст.389 ЦПК України.

Повний текст постанови виготовлено 16.03.2018 року

Головуючий суддя С.І.Мурашко

Судді А.М.Головань

О.Л.Карпенко