Рішення № 72800641, 19.03.2018, Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області

Справа №: 398/2083/16-ц

провадження №: 2/398/73/18

РІШЕННЯ

Іменем України

"19" березня 2018 р. Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області в складі головуючої судді Бугайченко Т.А., за участі секретаря Величко Т.Г., Коноваленко О.С., представника позивача ОСОБА_1, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Олександрія справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору Олександрійська міська рада Кіровоградської області, ОСОБА_4, Комунальне підприємство «Олександрійське міжміське бюро технічної інвентаризації», про визначення розміру часток у праві спільної часткової власності, -

в с т а н о в и в :

Позивач звернулась до суду з вказаним позовом в якому просить визначити розмір часток у праві спільної часткової власності на будинок № 90 по вул. 6-го Грудня в м.Олександрія Кіровоградської області, встановивши, що їй, ОСОБА_2 належить 2/3 частини будинку, а ОСОБА_3 – 1/3 частина та стягнути із відповідача судовий збір сплачений нею при подачі позову.

Позовні вимоги мотивує тим, що на підставі договору дарування частки житлового будинку, посвідченого 20 грудня 2008 року приватним нотаріусом Олександрійського міського нотаріального округу ОСОБА_5, зареєстрованого в реєстрі за № 2815, зареєстрованого Олександрійським КМБТІ 18 лютого 2009 року за реєстровим № 563, їй, ОСОБА_2, належить 1/3 частина житлового будинку з належною часткою господарсько-побутових будівель та споруд, розташованого в м. Олександрії по вул. 6-го Грудня, 90. Згідно даних довідки-характеристики, виданої Олександрійським КМБТІ 17.12.2008р. за № 004574, № 3761, житловий будинок, 1/3 частка якого прийнята нею у дарунок, дерев'яномазаний, обкладений цеглою, житловою площею 52.2 м2, загальною площею 100.4 м2; до будинку примикають наступні господарсько-побутові будівлі та споруди - Л - гараж, М -вбиральня. У серпні 2013 року колишня власниця іншої частини будинку ОСОБА_4 разом із її теперішнім власником ОСОБА_3 звернулися до неї із пропозицією надати згоду на продаж останньому належної відповідачці другої частки будинку. Шляхом вмовлянь та погроз відповідачі отримали від неї відповідне погодження. Тоді ж у серпні 2013 року їй стало відомо, що ОСОБА_4 у червні 2011 року отримала державний акт на право власності на земельну ділянку, на підставі якого отримала у власність 2/3 частини землі, на якій розташований будинок та яка слугує для його обслуговування, та здійснила відчуження своєї частки земельної ділянки на користь ОСОБА_3 У подальшому відповідач самовільно встановив на території домоволодіння паркан з металевого профілю, відгородивши власну частину будинку від її частини та чинить їй перешкоди у користуванні спільним двором та господарськими будівлями і спорудами. Вважаючи порушеним своє право на користування земельною ділянкою, призначеною для обслуговування будинку та прибудинкових споруд, у жовтні 2015 року вона звернулася до Олександрійського міськрайонного суду з позовом про визнання незаконним та скасування рішення міської ради, визнання недійсним державного акта про право власності на землю та договору дарування земельної ділянки, усунення та зобов'язання не чинити перешкод у користуванні земельною ділянкою та дотримуватися правил добросусідства, відшкодування моральної шкоди. В ході розгляду вказаної справи судом першої інстанції шляхом витребування від КП «Олександрійське міжміське бюро технічної інвентаризації» матеріалів інвентарної справи на спірне домоволодіння було з'ясовано, що належна їй на теперішній час частка будинку становила 2/3. Зокрема, як вбачається з рішення Судової колегії у цивільних справах Кіровоградського обласного суду від 6-7 січня 1961 року у справі за позовом прокурора м. Олександрії в інтересах держави до ОСОБА_6 про відібрання у фонд держави домоволодіння, розташованого у м. Олександрії по вул. Леніна, 76 (нині - 6-го Грудня, 90), спірне домоволодіння було збудоване ще до Жовтневої революції громадянином ОСОБА_7, який у роки революції продав його громадянину ОСОБА_8, сини якого служили у «білій» армії. Десь у 1920-1921 роках Мілерс продав домоволодіння громадянину ОСОБА_9. За свідченнями ОСОБА_10 та Кирпити було встановлено, що ОСОБА_9 продав спірний будинок громадянам ОСОБА_11 та ОСОБА_12. Як встановлено цитованим рішенням, Макаров був власником 2/3 частин домоволодіння. Колегія суду визнала доведеним той факт, що громадяни ОСОБА_11 та ОСОБА_12 набули право власності перший - на 2/3, другий - на 1/3 спірного домоволодіння на законних підставах -за договором купівлі-продажу, укладеним у період з 1923 по 1925 роки. ОСОБА_13 продав свою частку будинку громадянину ОСОБА_14, ОСОБА_14 продав її ОСОБА_15 за договором, що був нотаріально посвідчений 18.10.1930р., зареєстрованим у реєстрі за № 6028/1, остання продала її ОСОБА_16 за договором, що був нотаріально посвідчений 04.04.1934р., зареєстрованим у реєстрі за № 87. Після смерті ОСОБА_16 вказану частку домоволодіння у спадщину отримала його дружина ОСОБА_17 (свідоцтво про право на спадщину № 2019 від 09.08.1940р.), яка 02 вересня 1960 року продала належну їй 1/3 частину домоволодіння ОСОБА_6 за нотаріально посвідченим договором. Судом також встановлено, що ОСОБА_18 є законним власником придбаної 1/3 частини домоволодіння. За висновком суду 2/3 частини домоволодіння, які належали громадянці ОСОБА_11, належать державі як відумерле майно, оскільки після смерті ОСОБА_11, яка настала 28 серпня 1954 року, спадщину прийняла його дружина ОСОБА_19, яка перебувала з ним у зареєстрованому шлюбі з 1918 року. Інших спадкоємців не було, а після її смерті, що настала 12 лютого 1958 року, майно ніхто не спадкував. Дітей та осіб, які б перебували на утриманні, подружжя ОСОБА_19 не мало. Міськкомгосп вже здійснює свої права власника на 2/3 частини домоволодіння (які належали ОСОБА_19С.). З огляду на викладені обставини судом було частково задоволено позов прокурора м. Олександрії, поданий в інтересах держави, - визнано, що 2/3 частки домоволодіння, розташованого у м. Олександрії по вул. Леніна, 76 (нині - 6-го Грудня, 90), належать державі як відумерла спадщина. В іншій частині позову було відмовлено. 20 січня 1966 року виконавчим комітетом Олександрійської міської ради депутатів трудящих було укладено договір про продаж в розстрочку будинку з існуючого житлового фонду з числом кімнат від 1 до 5 включно з ОСОБА_20, на підставі якого останньою були придбані 2/3 частки житлового будинку - дві кімнати житловою площею 28.28 м2 та кухня, розташованого у м. Олександрії по вул. Леніна, 76 (нині - 6-го Грудня, 90) на земельній ділянці розміром 563.9 м2.Таким чином право власності на 2/3 частини спірного домоволодіння перейшло до ОСОБА_20, що підтверджується також оціночним актом № 1 від 13.08.1960р., зведеними оціночними актами по домоволодінню, виконаними 10.10.1960р., 12.10.1960р. та 21.03.1966р. Цими ж оціночними актами підтверджується належність іншій співвласниці спірного домоволодіння -ОСОБА_6 -1/3 частини будинку. Проте, з наступного зведеного оціночного акта, виконаного 03.11.1966р., вбачається що спочатку ОСОБА_6, а потім ОСОБА_21 належали вже 2/3 частки домоволодіння по вул. 6-го Грудня, 90 в м. Олександри, у той час як ОСОБА_20 -лише 1/3 частка. Це ж підтверджується і виданим ОСОБА_20 Олександрійським міськкомгоспом на підставі рішення виконавчого комітету Олександрійської міської ради депутатів трудящих № 209 від 12 квітня 1966 року свідоцтвом на право особистої власності на домоволодіння. В подальшому ОСОБА_20 на підставі договору купівлі-продажу від 20.06.1978р. належна їй частка спірного домоволодіння була продана на користь ОСОБА_22, який на підставі договору купівлі-продажу від 12.10.1984р. продав її моєму батькові ОСОБА_23. Батьком 1/3 частина домоволодіння була подарована їй, ОСОБА_2, на підставі договору дарування від 20.12.2008р. Водночас, належна ОСОБА_6 частка будинку була подарована нею ОСОБА_21, що вбачається, зокрема, з технічного паспорту на спірне домоволодіння (копія договору дарування у неї відсутня). Після смерті ОСОБА_21 належну їй частку будинку успадкував її племінник ОСОБА_24 (свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 24.05.1993р.), який за договором купівлі-продажу частини будинку від 15.08.2003р. продав її на користь ОСОБА_25 (нині ОСОБА_4) ОСОБА_26. Остання ж на підставі договору купівлі-продажу частки житлового будинку від 15.08.2013р. продала належні їй 2/3 частки спірного домоволодіння на користь ОСОБА_3, який володіє ними до цього часу. За викладених обставин вважає, що їй повинні належати 2/3 частки спірного домоволодіння, у той час як відповідачеві -1/3 частка, а зазначення протилежного розміру часток у документах вважає технічною помилкою, допущеною у 1966 році. Тому за захистом своїх прав вимушена звернутись до суду із даним позовом.

Позивач та її представник у судовому засіданні вимоги за позовом підтримали та просили їх задовольнити, посилаючись на обставини зазначені у ньому. Також вказали, що підстави для застосування строку позовної давності, на їхню думку, відсутні, оскільки про порушення своїх прав позивач дізналась лише у серпні 2013 року після набуття ОСОБА_3 права власності на 2/3 частини житлового будинку та після встановлення ним огорожі на земельній ділянці, призначеній для обслуговування частини домоволодіння позивача.

Відповідач та його представник у судове засідання не з»явились, від представника відповідача ОСОБА_27 надійшло клопотання про розгляд справи без його участі у якому він просив позовні вимоги залишити без задоволення, посилаючись на те, що ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу придбав саме 2/3 частини житлового будинку, а також просив суд застосувати строк позовної давності.

ОСОБА_4 у судове засідання не з»явилась, надіслала до суду заяву з проханням розглядати справу у її відсутність у якій зазначила, що просить у задоволенні позовних вимог відмовити з тих підстав, що під час укладення із відповідачем договору купівлі-продажу частини будинку керувалися наявними документами на нього, які були перевірені нотаріусом.

Представник Олександрійської міської ради Кіровоградської області в судове засідання не з»явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, причини неявки не повідомив.

Представник Комунального підприємства «Олександрійське міжміське бюро технічної інвентаризації» в судове засідання не з»явився, надіслав клопотання про розгляд справи у його відсутність.

Під час розгляду справи було встановлено, що Олександрійське міськрайонне управління юстиції Кіровоградської області 07.06.2016 року було ліквідовано та оскільки, відповідно вимог законодавства, повноваження державної реєстрації речових прав на нерухоме майно наразі виконує Олександрійська міська рада Кіровоградської області, яка являється учасником даної справи, питання щодо залучення правонаступника Олександрійського міськрайонного управління юстиції Кіровоградської області судом не вирішувалось.

Заслухавши пояснення позивача та її представника , дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про необхідність відмовити у задоволенні позову , виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно ч.1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч.1 ст. 76 ЦПК України).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.ч.1, 6 ст. 81 ЦПК України).

Підстав для застосування строку позовної давності суд не вбачає, оскільки позивач звернулась до суду із даним позовом у межах строку позовної давності, що підтверджується матеріалами справи, тобто в межах трирічного строку після набуття ОСОБА_3 права власності на 2/3 частини будинку, що знаходиться в м.Олександрія, по вул. 6-го Грудня, 90.

Разом з тим, слід зазначити, що відповідно ч.ч. 1, 3 ст. 41 Конституції України, право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (ч.1 ст. 316 ЦК України).

Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону (ч.ч. 1,2 ст. 319 ЦК України).

Статтею 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

Згідно ст. 356 ЦК України встановлено, що власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю. Суб'єктами права спільної часткової власності можуть бути фізичні особи, юридичні особи, держава, територіальні громади.

Частиною 1 статті 357 ЦК України передбачено, що частки у праві спільної часткової власності вважаються рівними, якщо інше не встановлено за домовленістю співвласників або законом.

Судом встановлено, що згідно рішення Судової колегії у цивільних справах Кіровоградського обласного суду від 6-7 січня 1961 року у справі за позовом прокурора м. Олександрії в інтересах держави до ОСОБА_6 про відібрання у фонд держави домоволодіння, розташованого у м. Олександрії по вул. Леніна, 76 (нині - 6-го Грудня, 90), спірне домоволодіння було збудоване ще до Жовтневої революції громадянином ОСОБА_7, який у роки революції продав його громадянину ОСОБА_8, сини якого служили у «білій» армії. Десь у 1920-1921 роках Мілерс продав домоволодіння громадянину ОСОБА_9. За свідченнями ОСОБА_10 та Кирпити було встановлено, що ОСОБА_9 продав спірний будинок громадянам ОСОБА_11 та ОСОБА_12. Як встановлено вказаним рішенням, Макаров був власником 2/3 частин домоволодіння. Колегія суду визнала доведеним той факт, що громадяни ОСОБА_11 та ОСОБА_12 набули право власності перший - на 2/3, другий - на 1/3 спірного домоволодіння на законних підставах - за договором купівлі-продажу, укладеним у період з 1923 по 1925 роки. ОСОБА_13 продав свою частку будинку громадянину ОСОБА_14, ОСОБА_14 продав її ОСОБА_15 за договором, що був нотаріально посвідчений 18.10.1930р., зареєстрованим у реєстрі за № 6028/1, остання продала її ОСОБА_16 за договором, що був нотаріально посвідчений 04.04.1934р., зареєстрованим у реєстрі за № 87. Після смерті ОСОБА_16 вказану частку домоволодіння у спадщину отримала його дружина ОСОБА_17 (свідоцтво про право на спадщину № 2019 від 09.08.1940р.), яка 02 вересня 1960 року продала належну їй 1/3 частину домоволодіння ОСОБА_6 за нотаріально посвідченим договором. Судом також встановлено, що ОСОБА_18 є законним власником придбаної 1/3 частини домоволодіння. За висновком суду 2/3 частини домоволодіння, які належали громадянці ОСОБА_11, належать державі як відумерле майно, оскільки після смерті ОСОБА_11, яка настала 28 серпня 1954 року, спадщину прийняла його дружина ОСОБА_19, яка перебувала з ним у зареєстрованому шлюбі з 1918 року. Інших спадкоємців не було, а після її смерті, що настала 12 лютого 1958 року, майно ніхто не спадкував. Дітей та осіб, які б перебували на утриманні, подружжя ОСОБА_19 не мало. Міськкомгосп вже здійснює свої права власника на 2/3 частини домоволодіння (які належали ОСОБА_19С.). З огляду на викладені обставини судом було частково задоволено позов прокурора м. Олександрії, поданий в інтересах держави, - визнано, що 2/3 частки домоволодіння, розташованого у м. Олександрії по вул. Леніна, 76 (нині - 6-го Грудня, 90), належать державі як відумерла спадщина. В іншій частині позову було відмовлено.

20 січня 1966 року виконавчим комітетом Олександрійської міської ради депутатів трудящих було укладено договір про продаж в розстрочку будинку з існуючого житлового фонду з числом кімнат від 1 до 5 включно з ОСОБА_20, на підставі якого останньою були придбані 2/3 частки житлового будинку - дві кімнати житловою площею 28.28 м2 та кухня, розташованого у м. Олександрії по вул. Леніна, 76 (нині - 6-го Грудня, 90) на земельній ділянці розміром 563.9 м2. Право власності на 2/3 частини спірного домоволодіння перейшло до ОСОБА_20, що підтверджується також оціночним актом № 1 від 13.08.1960р., зведеними оціночними актами по домоволодінню, виконаними 10.10.1960р., 12.10.1960р. та 21.03.1966р. Цими ж оціночними актами підтверджується належність іншій співвласниці спірного домоволодіння - ОСОБА_6 - 1/3 частини будинку. З наступного зведеного оціночного акта, виконаного 03.11.1966р., вбачається що спочатку ОСОБА_6, а потім ОСОБА_21 належали вже 2/3 частки домоволодіння по вул. 6-го Грудня, 90 в м. Олександри, у той час як ОСОБА_20 - лише 1/3 частка. Це ж підтверджується і виданим ОСОБА_20 Олександрійським міськкомгоспом на підставі рішення виконавчого комітету Олександрійської міської ради депутатів трудящих № 209 від 12 квітня 1966 року свідоцтвом на право особистої власності на домоволодіння. В подальшому ОСОБА_20 на підставі договору купівлі-продажу від 20.06.1978р. належна їй частка спірного домоволодіння була продана на користь ОСОБА_22, який на підставі договору купівлі-продажу від 12.10.1984р. продав її ОСОБА_23.

Н а підставі договору дарування від 20.12.2008 року, реєстровий номер 2815, ОСОБА_2 набула права власності на 1\3 частину житлового будинку № 90 по вул. 6-го Грудня в м.Олександрія житловою площею 52.2 кв. м, загальною площею 100,4 кв. м, до нього примикають господарсько-побутові будівлі та споруди : Л- гараж; М - вбиральня. Зі змісту договору вбачається, що земельна ділянка, на якій розташована відчужувана частина житлового будинку в приватну власність не передана.

2\3 частини житлового будинку № 90 по вул. 6-го Грудня в м.Олександрія житловою площею 52.2 м. кв. до якого примикають надвірні будівлі : вбиральня 2Д, 5М, погріб 3-З, гараж 4-Л, огорожа -6 на підставі договору купівлі продажу від 15.08.2003 року належала ОСОБА_25. На підставі договору купівлі-продажу від 15.08.2013 року ОСОБА_28 продала ОСОБА_3 2/3 частини житлового будинку № 90 по вул. 6-го Грудня в м.Олександрія.

Вказані правовстановлюючі документи, на підставі яких за сторонами у справі зареєстровано право власності на відповідні частки спірного будинку, є дійсними , тому законні підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

Посилання позивача на наявність помилки у технічній документації на спірний будинок, допущеної у 1966 році, як на підставу для задоволення позову, суд визнає безпідставним, оскільки як вбачається із договору купівлі продажу від 12.10.1984 року (а.с. 71) ОСОБА_23 придбав у ОСОБА_22 саме 1/3 частину будинку, що знаходиться в м.Олександрія, по вул. 6-го Грудня, 90, яку в подальшому і подарував позивачеві на підставі договору від 20.12.2008 року.

З врахуванням зазначених обставин, законні підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

Відповідно вимог ст.141 ЦПК України, судові витрати у справі суд залишає по фактично понесеним.

Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 81, 141, 264, 265, п. 9, п. 15.5 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України, суд –

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка зареєстрована та проживає в ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 до ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, який проживає в ІНФОРМАЦІЯ_4 – відмовити.

Судові витрати у справі залишити по фактично понесеним.

Рішення може бути оскаржено в апеляційний суд Кіровоградської області через Олександрійський міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня проголошення рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцятиднів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення виготовлений 19 березня 2018 року.

Суддя Т.А.Бугайченко