Постанова № 72800619, 14.03.2018, Апеляційний суд Київської області

Справа № 361/6613/17 Головуючий у І інстанції Селезньова Т. В.Провадження № 22-ц/780/776/18 Доповідач у 2 інстанції Таргоній Д. О.Категорія 53 14.03.2018

ПОСТАНОВА

Іменем України

14 березня 2018 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого - судді Таргоній Д.О.,

суддів: Гуля В.В., Приходька К.П.,

за участю секретаря Удовиченко В.В.,

розглянула у відкритому судовому засіданні матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт» на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 24 листопада 2017 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт» про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за вимушений прогул.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів,

В С Т А Н О В И Л А :

у листопаді 2017 року позивач звернувся до суду із позовом, в якому просив визнати незаконним та скасувати наказ про його звільнення №241-к від 19.10.2017р. за п.6 ст.40 КЗпП, поновити його на роботі у відповідача у попередній посаді керівника Вузлівського місця провадження діяльності і зберігання спирту ДП «Укрспирт», та стягнути на його користь середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

Позовні вимоги обґрунтовував тим, що відповідачем було допущено порушення порядку проведення звільнення. Так, про своє звільнення він дізнався, отримавши від відповідача листа поштою. Заздалегідь про майбутнє звільнення він повідомлений не був, йому не було запропоновано іншу вакантну посаду, взагалі не було надано перелік вакантних посад, або повідомлено про відсутність таких, хоча сам позивач знає, що вакантні посади у відповідача на час його звільнення були.

Крім того, в день звільнення позивач не був на роботі у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, перебував на лікарняному, тому відповідачем порушено вимогу закону, якою заборонено звільнення під час непрацездатності працівника.

Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 24 листопада 2017 року позов задоволено. Скасовано як незаконний наказ № 241-к від 19.10.2017р. про звільнення ОСОБА_2 за п.6 ст.40 КЗпП України. Поновлено ОСОБА_2 на роботі у посаді керівника Вузлівського МПД ДП «Укрспирт». Стягнуто з Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт» на користь ОСОБА_2 середній заробіток за вимушений прогул в сумі 46426,64грн. Стягнуто з Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт» на користь держави судовий збір 1600грн. Допущено негайне виконання рішення в частині поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за один місяць.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відповідач ДП «Укрспирт», в особі свого представника Ю.Граб, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального права, просить змінити рішення суду в оскаржуваній частині. Зокрема, в обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що визначаючи розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд першої інстанції, в порушення Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100, виходив не із середньоденної, а із середньомісячної заробітної плати, неправильно обрахував строк вимушеного прогулу, не зазначив, що вказані кошти підлягають виплаті без утримання відповідних податків. Крім того, в резолютивній частині рішення не вказано, із якої дати підлягає поновленню на роботі працівник.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам оскаржуване судове рішення не відповідає в частині стягнення на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу при поновленні на роботі.

Так, поновлюючи ОСОБА_2 на роботі та обраховуючи середній заробіток за час вимушеного прогулу, суд першої інстанції виходив із середньомісячного заробітку позивача 23213,34 грн., помноживши його на 2 місяці вимушеного прогулу.

Проте, колегія суддів не може погодитися з такими висновками суду, оскільки вони не ґрунтуються на вимогах закону.

Відповідно до ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який вирішує трудовий спір.

При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Враховуючи, що судовою колегією встановлено при незаконність звільнення позивача з роботи він підлягає поновленню на роботі з 19.10.2017 року із стягненням середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Період вимушеного прогулу слід обраховувати з 19 жовтня 2017 року по день ухвалення судом першої інстанції рішення у даній справі (24.11.2017р.), оскільки в частині поновлення на роботі воно підлягає негайному виконанню.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до приписів ст.27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМ України від 8 лютого 1995 року № 100.

Згідно п.5 розділу ІV вказаного Порядку основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна заробітна плата працівника, яка згідно з п.8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - календарних днів за цей період.

Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (абз.2 п.8 Порядку).

Відповідно до Довідки про доходи від 26 жовтня 2017 року, наданої відповідно до Постанови Кабінету міністрів України № 100 від 08.02.1995року «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати», позивачу було нараховано за два останні місяці перед звільненням (серпень, вересень 2017 року) 39 103, 18 грн. Кількість фактично відпрацьованих робочих днів у серпні 2017 року становила 13, а у жовтні 21. Зазначено, що розмір середньоденної заробітної плати складає 1079,69 гривень.

Таким чином, розрахунок середнього заробітку за час вимушеного прогулу проводиться множенням середньоденної заробітної плати на кількість робочих днів у кожному місяці з 19 жовтня 2017 року по 24 листопада 2018 року (день ухвалення рішення судом першої інстанції):

жовтень: 9х 1079,69 = 9717,21 грн..;

листопад : 18 х 1079,69 = 19 434,42 грн.;

Всього - 29151,63 грн.

Ця сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача як оплата вимушеного прогулу у розмірі середнього заробітку на час ухвалення судом рішення.

Вирішуючи питання про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд першої інстанції зазначених вимог закону не врахував та дійшов помилкового висновку щодо розміру середнього заробітку в сумі 46 426,64 гривень.

Крім того, суд першої інстанції невірно рахував час вимушеного прогулу з 25.10.2017 року, помилково вважаючи, що період тимчасової непрацездатності працівника з 19.10.2017р. по 24.10.2017 р. підлягає оплаті не з фонду заробітної плати. При цьому, судом не враховано положення п. 2 Порядку оплати перших п'яти днів тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов'язаної з нещасним випадком на виробництві, за рахунок коштів роботодавця, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 440 від 26.06.2015р. Відповідно до вказаного пункту Порядку, оплата днів тимчасової непрацездатності здійснюється за основним місцем роботи застрахованої особи та за місцем роботи за сумісництвом у формі матеріального забезпечення, що повністю або частково компенсує втрату заробітної плати (доходу).

Колегія суддів апеляційного суду вважає також обґрунтованими посилання відповідача в апеляційній скарзі про необхідність зазначення в резолютивній частині рішення дати, з якої підлягає поновленню працівник. В зв'язку з чим, колегія приходить до висновку про зміну рішення також в частині поновлення позивача на роботі із зазначенням, що ОСОБА_2 поновлено на роботі на посаді керівника Вузлівського МПД ДП «Укрспирт» з 19 жовтня 2017 року.

Оскільки сторони не з'явились в судове засідання по розгляду апеляційної скарги, будучи належним чином повідомленими про час та місце слухання справи, колегія суддів не має об'єктивної можливості встановити, чи було рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 24 листопада 2017 року виконане відповідачем в частині поновлення ОСОБА_2 на роботі, тому вважає правильним стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу саме по дату ухвалення рішення судом першої інстанції. В разі ж, якщо рішення не було виконане в частині поновлення, позивач не позбавлений права звернутися до суду із вимогами про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 24.11.2017 року по день фактичної видачі наказу роботодавцем про його поновлення.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА :

Апеляційну скаргу Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт» - задовольнити частково.

Рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 24 листопада 2017 року змінити в частині визначення розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу, вказавши, що до стягнення з Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт» (код ЄДРПОУ 37199618) на користь ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1) підлягає середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 29151 (двадцять дев'ять тисяч сто п'ятдесят одна гривня 63 копійки).

Вказати, що ОСОБА_2 поновлено на роботі на посаді керівника Вузлівського МПД ДП «Укрспирт» з 19 жовтня 2017 року.

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту рішення.

Головуючий

Судді: