Постанова № 72800408, 15.03.2018, Апеляційний суд Київської області

Справа № 361/8432/15-ц Головуючий у І інстанції Сердинський В. С.Провадження № 22-ц/780/787/18 Доповідач у 2 інстанції Савченко С. І.Категорія 4 15.03.2018

ПОСТАНОВА

Іменем України

15 березня 2018 року м.Київ

Апеляційний суд Київської області у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

головуючого судді Савченка С.І.,

суддів Верланова С.М., Гуль В.В.,

при секретарі Вергелес О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 06 грудня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_2 доОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа: Приватне акціонерне товариство Виробнича проектно-будівельна фірма «Атлант» про стягнення безпідставно набутих грошових коштів,-

в с т а н о в и в:

У грудні 2015 року ОСОБА_2 звернуласядо суду із вказаним вище позовом,який в ході розгляду справи доповнила і мотивувала тим, що у листопаді 2014 року вона перерахувала від свого імені грошові кошти у розмірі 273700 грн. на рахунок ПрАТ ВПБФ «Атлант», що стверджується квитанцією від 14 листопада 2014 року. Вона вважала, що придбала майнові права на 42/100 частини трьохкімнатної квартири АДРЕСА_1 та буде її співвласником. Але в кінці листопада 2015 року їй стало відомо, що вона не є стороною договору купівлі-продажу майнових прав № Ч2/55 від 31 жовтня 2014 року і фактично не має жодного права на вказану трьохкімнатну квартиру. Згідно наведеного договору майнові права на квартиру придбали відповідачі ОСОБА_5 і ОСОБА_4 у співвідношенні 80/100 та 20/100 частин квартири АДРЕСА_1.

Вказувала, що відповідачі користуються її коштами без достатніх правових підстав, бо між ними не існувало жодних договірних відносин ні в письмовому, ні в усному вигляді. Вона перерахувала кошти ПрАТ ВПБФ «Атлант», а відповідачі безпідставно збагатилися за її рахунок та відмовилися повертати гроші на її прохання. У зв'язку з наведеним, посилаючись на ст.1212 ЦК України, після збільшення позовних вимог просила стягнути із ОСОБА_5 на її користь безпідставно отримані кошти у розмірі 218960 грн., проценти - 125152,07 грн. та інфляційні - 193801,49 грн.; стягнути із ОСОБА_4 на її користь безпідставно отримані кошти у розмірі 54740 грн., проценти - 31288,01 грн. та інфляційні - 48450,37 грн.

Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 06 грудня 2017 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із судовим рішенням, позивачка ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким її вимоги задоволити у повному обсязі, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального і процесуального права. Скаргу мотивує тим, що суд не дав ніякої правової оцінки наявним у справі доказам, зокрема довідці № 110 від 13 грудня 2016 року щодо перебування ОСОБА_6 13 і 14 листопада 2014 року на роботі, а також довідці про курсову різницю гривні до долара, які спростовують доводи відповідачів. Крім того, суд не врахував правову позицію Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у справі № 344/15587/15-ц, яка доводить, що відповідачі отримали кошти безпідставно.

Відповідачі ОСОБА_5, ОСОБА_4 подали відзив на апеляційну скаргу, де вказали, що суд першої інстанції прийняв законне і обгрунтоване рішення, правомірно відмовив у задоволенні позову, а доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 є безпідставними і надуманими, не грунтуються на вимогах закону, не спростовують висновків суду.

В суді апеляційної інстанції представник скаржника адвокат ОСОБА_7 подану апеляційну скаргу підтримала, просила задоволити і скасувати рішення Броварського міськрайонного суду Київської області як незаконне.

Представники відповідачів адвокати ОСОБА_8, ОСОБА_9 в суді апеляційної інстанції проти задоволення апеляційної скарги заперечували, посилаючись на законність і обгрунтованість судового рішення та відсутність підстав для його скасування.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення із додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про стягнення грошових коштів, суд обгрунтовував свої висновки відсутністю передбачених законом підстав для їх задоволення.

При цьому суд виходив із відсутності доказів набуття відповідачами ОСОБА_5 і ОСОБА_4 майна за рахунок позивачки, оскільки набувачем коштів у розмірі 273700 грн. згідно касового чеку є ПрАТ ВПБФ «Атлант», а не відповідачі. Крім того, у зазначеному касовому чеку вказана правова (договірна) підстава направлення коштів отримувачу ПрАТ ВПБФ «Атлант».

Такі висновки суду є правильними і такими, що відповідають обставинам справи і вимогам закону.

Відповідно до положень ч.1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Статтею 1213 ЦК України передбачено, що набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

Згідно з ч.3 ст.12, ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що 31 жовтня 2014 року між ПрАТ ВПБФ «Атлант» та відповідачем ОСОБА_5 було укладено договір купівлі-продажу майнових прав № Ч2/55, за умовами якого ПрАТ ВПБФ «Атлант» зобов'язався передати у власність покупцю майнові права на квартиру, а ОСОБА_5 зобов'язалася оплатити вартість майнових прав на квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 81,24 кв.м., житловою площею 46,97 кв.м., на 11-му поверсі, кількість кімнат - 3 (т. а.с.5-7).

Згідно умов договору вартість майнових прав визначена в розмірі 644240 грн. і мала бути внесена частинами, зокрема 295240 грн. до 14 листопада 2014 року, 150000 грн. до 28 лютого 2015 року і 150000 грн. - до 28 травня 2015 року.

ОСОБА_5 виконала умови договору, внесла кошти на оплату майнових прав в повному обсязі та набула право власності на квартиру АДРЕСА_1 згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно № НОМЕР_2, виданого 21 грудня 2015 року реєстраційною службою Броварського МРУЮ (а.с.204).

Також встановлено, що відповідно до касового чеку Хмельницького відділення «Соборне» Хмельницької філії «ПриватБанку» від 14 листопада 2014 року, ОСОБА_2 ініційовано переказ коштів на рахунок отримувача ПрАТ «Атлант» у сумі 273700 грн., призначення платежу: «оплата купівлі-продажу майнових прав згідно договору Ч2/55 від 31.10.2014 р. за ОСОБА_5, ідентифікаційний номер НОМЕР_1» (а.с.10).

За таких обставин, колегія суддів прийшла до переконання, що суд першої інстанції обгрунтовано відмовив у стягненні грошових коштів як безпідставно отриманих.

При цьому колегія суддів враховує, що при ухваленні рішення суд вказав, що договір купівлі-продажу майнових прав № Ч2/55 від 31 жовтня 2014 року було укладено між ПрАТ ВПБФ «Атлант» та відповідачами ОСОБА_5 і ОСОБА_4, що суперечить матеріалам справи. Зокрема до суду першої інстанції було надано витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 22 листопада 2017 року, з якого вбачається, що власником квартири АДРЕСА_1 є лише відповідачка ОСОБА_5 (а.с.204-205). Це ж стверджується наданим до апеляційного суду листом ПрАТ ВПБФ «Атлант» № 699/14.03/01 від 14 березня 2018 року, згідно якого договір купівлі-продажу майнових прав № Ч2/55 від 31 жовтня 2014 року було укладено з ОСОБА_5

Проте на думку колегії суддів дана обставина не є підставою для скасування судового рішення, оскільки не призвела до неправильного вирішення справи і не спростовує висновків суду щодо підстав відмови у позові.

Крім того, відмовляючи у позові, суд першої інстанції вірно керувався тим, що позивачкою не доведено, що вона є власником грошових коштів у розмірі 273700 грн.

Встановлено, що чоловіком відповідача ОСОБА_5 є ОСОБА_11, який згідно договору купівлі-продажу квартири від 11 вересня 2014 року продав належну йому квартиру за 702 000 грн. та отримав ці кошти в повному об'ємі - п.2.1. цього договору (а.с.45,53).

18 жовтня 2014 року син позивача ОСОБА_6 зареєстрував шлюб з відповідачем ОСОБА_4, актовий запис № 992, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_3, виданим 18 жовтня 2014 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Броварського міськрайонного управління юстиції у Київській області (а.с.55).

Допитані в суді першої інстанції свідок ОСОБА_11 та допитана в якості свідка відповідач ОСОБА_5 показали, що зазначені кошти зберігались у валюті - долар США на суму 54000 доларів в індивідуальному банківському сейфі, що знаходився у депозитному залі Броварського відділення АТ «Райффайзен Банк Аваль», що підтверджується договором № 267 оренди індивідуального (банківського) сейфу від 10 вересня 2014 року (а.с.46-47), який продовжував свою дію до 12 лютого 2015 року на підставі укладених додаткових угод про продовження дії договору (а.с.49-51).

Ці ж свідки також пояснили, що у зв'язку із продажем квартири вони проживали у приватному будинку за адресою: АДРЕСА_2, який належить їхній доньці, відповідачу ОСОБА_4 згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно (а.с.54). Оскільки донька вирішила вийти заміж за ОСОБА_6, ОСОБА_11 та ОСОБА_5 вирішили підшукати собі інше житло для того, щоб сім'я доньки проживала окремо в будинку. В цей період, а саме - восени 2014 року курс долара почав різко зростати, внаслідок чого вони знайшли вигідну для себе пропозицію щодо інвестування в будівництво житла від ПрАТ ВПБФ «Атлант» і уклали відповідний договір купівлі-продажу майнових прав. Зокрема, вибором самої квартири в аспекті її планування та розташування займалася ОСОБА_5, яка не зразу уклала договір з ПрАТ ВПБФ «Атлант», а спочатку ознайомила чоловіка з проектом договору, узгодила розбіжності з продавцем і, тільки після прийняття її пропозицій, договір було підписано сторонами. При цьому свати, зокрема позивачка, ніякої участі у цьому не приймала. Домовленостей щодо сумісної купівлі житла між сторонами по справі не існувало ніяких. Як пояснила допитана в якості свідка ОСОБА_5, до внесення коштів в рахунок придбання майнових прав, вони бачили сватів тільки двічі - на сватанні у серпні 2014 року та на самому весіллі дітей 18 жовтня 2014 року. При цьому, зі слів свідків ОСОБА_2 наголошувала на тому, що коштів у них на весілля дітей немає і вони вимушені брати в борг.

При настанні терміну внесення першого платежу за купівлю майнових прав, необхідно було на той час перевести 17 000 доларів США в гривню. Свідки ОСОБА_11 та відповідач ОСОБА_5 почали шукати можливості поміняти долари за найбільш вигідним курсом: сума виявилась великою, різниця між різними покупцями доларів сягала від одного до трьох гривень на одному доларі США. На загальній сумі у гривнях це суттєво відображалося. Крім цього, як пояснили свідки, зважаючи на значну суму, в кожному банку потрібно було завчасно замовляти потрібний обсяг гривневих банкнот. Вони вирішили звернутись до свого знайомого сусіда ОСОБА_13, який мав свій бізнес та раніше виявляв бажання купити у них долари. Свідок ОСОБА_11 подзвонив ОСОБА_13 та запропонував прийти до них додому, щоб не обговорювати такі речі по телефону. 13 листопада 2014 року вранці з'явився цей сусід, але відмовився купувати долари, мотивуючи тим, що в нього складна ситуація і немає гривні в потрібній кількості. В цей час подзвонила позивач ОСОБА_2 і, пояснивши, що син сказав їй про необхідність поміняти долари, запропонувала свої послуги, мотивуючи тим, що за місцем її роботи, її керівнику потрібні долари і він купить їх за вигідним курсом. З показів свідків вбачається, що позивачка запропонувала, щоб її син ОСОБА_6 увечері 13 листопада привіз поїздом долари до м.Хмельницька, де позивачка та її чоловік його зустрінуть, а вранці 14 листопада ОСОБА_6 привезе гривні до м. Києва, де з потяга його зустріне ОСОБА_11 Обговоривши цю пропозицію між собою, свідки погодились, так як вирішили, зважаючи на матеріальний стан ОСОБА_2, надати їй можливість заробити декілька тисяч гривень на різниці курсу. Крім цього, свідки були обмежені часом, оскільки на наступний день необхідно було внести кошти, а замовляти гривню в банку - це потребувало додаткового часу. На наступний день, звернувшись по допомогу до свідка ОСОБА_15, якого запросили поїхати до відділення банку і на вокзал в якості охорони, свідки забрали з банківського сейфу 17 000 доларів США та з ними поїхали до будинку ОСОБА_4. Відвідування депозитарного залу 13 листопада 2014 року об 15-05 годині також підтверджується Реєстром відвідувань депозитарного залу Броварського районного відділення м. Бровари (а.с.52).

Після цього ввечері свідок ОСОБА_11 та свідок ОСОБА_15 забрали на автомобілі на зупинці громадського транспорту у м. Бровари ОСОБА_6. В присутності свідка ОСОБА_15, який сидів за кермом автомобіля, свідок ОСОБА_11 на задньому сидінні перерахував та вручив ОСОБА_6 долари, які спочатку поклав у жіночу панчоху, а потім прив'язав ці кошти йому під одежу на поясі. Після цього ОСОБА_6 на Центральному залізничному вокзалі він супроводив до вагону і посадив у потяг. Однак, на наступний день ОСОБА_6 вранці приїхав без грошей. Подзвонила позивач ОСОБА_2 і пояснила, що в гривнях ці кошти займають дуже багато місця і вони з чоловіком побоювалися, щоб не сталося якогось лиха в потязі. Внаслідок цього, як повідомила свідкам позивач ОСОБА_2, вона сама переведе ці кошти через банк на рахунок ПрАТ ВПБФ «Атлант». Свідкам ОСОБА_5 та ОСОБА_11 не залишилось нічого іншого, як погодитись на такий варіант.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_13 показав, що йому дійсно дзвонив ОСОБА_11 і просив зайти до нього до дому в якійсь справі. Свідок пам'ятає, що він заходив до ОСОБА_4, які запропонували йому купити 17000 доларів США, але на той час в нього не було стільки гривень і він відмовився. Під час їхньої бесіди він чув, що ОСОБА_5 розмовляла телефоном з приводу обміну доларів. Після цього ОСОБА_5 сказала, що їй повідомила сваха, позивач ОСОБА_2 про те, що її начальнику потрібні долари і вона (сваха) може у цього начальника їх обміняти за вигідним курсом.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_15 показав, що дійсно, ОСОБА_11 в середині листопада 2014 року просив його приїхати до них в с. Требухів. По приїзду свідка додому до ОСОБА_4, останні його попросили повезти їх в банк в м. Бровари, щоб забрати долари, а потім зустріти їхнього зятя ОСОБА_6 та відвезти його на вокзал до потягу. Свідок спочатку відвіз ОСОБА_11 та ОСОБА_5 в банк в м. Бровари, а потім вони з доларами вернулись в с. Требухів, запакували їх, після чого поїхали забирати ОСОБА_6. Свідок ОСОБА_15 засвідчив факт передачі доларів в автомобілі ОСОБА_6: він бачив як на задньому сидінні ОСОБА_11 та ОСОБА_6 перераховували долари, ОСОБА_11 поклав долари в жіночу панчоху та прив'язав їх під одежу ОСОБА_6 Як показав свідок ОСОБА_15, вже було темно, це був вечір коли вони їхали на вокзал. На Центральному залізничному вокзалі м. Києва свідок ОСОБА_15 залишився в машині, а ОСОБА_11 провів до вагона ОСОБА_6 та посадив його в потяг до м. Хмельницького.

Суд першої інстанції обгрунтовано не взяв до уваги покази свідка ОСОБА_6, який заперечив факт перевезення коштів до м.Хмельницького та належність коштів його батькам, давши їм критичну оцінку, як і показам свідка ОСОБА_16, яка не виявила своєї обізнаності щодо предмета спору.

Доводи апеляційної скарги про те, що судне дав ніякої правової оцінки наявним у справі доказам, зокрема довідці № 110 від 13 грудня 2016 року щодо перебування ОСОБА_6 13 і 14 листопада 2014 року на роботі, а також довідці про курсову різницю гривні до долара, які спростовують позицію відповідачів, колегія суддів вважає необгрунтованими. Вирішуючи спір, суд дав оцінку вказаним доказам, оцінивши їх у сукупності та взаємозв'язку з іншими доказами і прийшов до висновку про їх непереконливість про що вказав у рішенні.

Колегія суддів не приймає до уваги доводи скаржника, що суд не врахував правову позицію Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у справі № 344/15587/15-ц як таку, що не грунтується на приписах процесуального закону.

Відповідно до ч.2 ст.215, ч.1 ст.3607 ЦПК України (в редакції на час ухвалення рішення) обов'язковими для врахування судами є лише правові висновки Верховного Суду України, прийняті за результатами розгляду заяв з приводу неоднакового застосування судом касаційної інстанції норм матеріального права, а не рішення Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, як помилково вважає скаржник.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що рішення ВССУ прийняте у справі № 344/15587/15-ц з іншими фактичними обставинами (мала місце позика коштів).

Інших доводів незаконності рішення скарга не містить.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, розглядаючи спір повно та всебічно дослідив і оцінив обставини справи, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, а тому визнає дане рішення законним та обґрунтованим.

Підстав для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 259, 374, 375, 381 ЦПК України, апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 06 грудня 2017 рокузалишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий

Судді: