Рішення № 72799978, 14.02.2018, Броварський міськрайонний суд Київської області

справа № 361/4297/17

провадження № 2-а/361/39/18

14.02.2018

РІШЕННЯ

Іменем України

14 лютого 2018 року м. Бровари

Броварський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого-судді ОСОБА_1,за участю секретарів: ОСОБА_2, ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 сільської ради Броварського району Київської області про визнання протиправним і скасування рішення суб’єкта владних повноважень та зобов’язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в :

У липні 2017 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом, у якому просила визнати протиправним і скасувати рішення ОСОБА_5 сільської ради Броварського району Київської області (далі – ОСОБА_5 с/рада) від 05 липня 2017 року № 666-XVІ-VII про відмову у наданні їй дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 0,30 га для ведення особистого селянського господарства у селі Пухівка Броварського району Київської області по вулиці Набережній, зобов’язати відповідача надати їй дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність вказаної земельної ділянки та зобов’язати відповідача подати до суду звіт про виконання судового рішення (а. с. 1-5, 41).

В обґрунтування позову зазначала, що вона як учасник антитерористичної операції (учасник бойових дій) відповідно до п. 14 ч. 1 ст. 12 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, реалізуючи своє конституційне та законне право, звернулася в порядку ст. ст. 118, 122 ЗК України до ОСОБА_5 с/ради із клопотанням, у якому просила надати їй дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 0,30 га із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства у селі Пухівка Броварського району Київської області по вулиці Набережній.

05 липня 2017 року ОСОБА_5 с/рада на пленарному засіданні XVІ сесії VІІ скликання прийняла рішення за № 666-XVІ-VII, яким у задоволенні її клопотання відмовила, посилаючись на те, що зазначена вище земельна ділянка згідно із Генеральним планом села зарезервована для громадського центру.

Позивач вважає, що дане рішення відповідачем прийняте з порушенням вимог чинного земельного законодавства, а саме: ч. 7 ст. 118 ЗК України, якою визначено виключні підстави для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, та п. 14 ч. 1 ст. 12 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, яким встановлено, що учасники бойових дій мають першочергове право на відведення земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва, садівництва і городництва.

Представник позивача ОСОБА_6 у суді позовні вимоги підтримав, надав пояснення, аналогічні викладеному, просив суд задовольнити позов повністю.

Відповідач ОСОБА_5 с/рада, будучи повідомленою про дату, час і місце розгляду справи, у судове засідання не з’явилася, про причини неявки суд не повідомила, заперечення проти позову до суду не подавала, заява про розгляд справи за її відсутності до суду теж не надходила.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Заслухавши пояснення сторони позивача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд встановив такі факти і відповідні їм правовідносини та дійшов наступних висновків.

Згідно із ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Відповідно до ч. 5 ст. 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Суд встановив, що позивач ОСОБА_4 є учасником бойових дій, що підтверджується копією посвідчення серії УБД № 132588 від 02 грудня 2016 року.

За змістом п. 14 ч. 1 ст. 12 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” учасники бойових дій мають право на першочергове відведення земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва, садівництва і городництва.

У ч. 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

20 червня 2017 року позивач ОСОБА_4 як учасник бойових дій звернулася до відповідача ОСОБА_5 с/ради з клопотанням про надання їй дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 0,30 га для ведення особистого селянського господарства у селі Пухівка Броварського району Київської області по вулиці Набережній, до якого додала: копію паспорта, копію посвідчення учасника бойових дій, копію ідентифікаційного номера, графічні матеріали щодо бажаного місця розташування земельної ділянки.

Рішенням ОСОБА_5 с/ради від 05 липня 2017 року за № 666-XVІ-VII ОСОБА_4 відмовлено у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,30 га для ведення особистого селянського господарства у селі Пухівка по вулиці Набережній, мотивуючи тим, що вказана на картографічному матеріалі земельна ділянка згідно із Генеральним планом села зарезервована для громадського центру.

Згідно із п. “б” ч. 1 ст. 12 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

За змістом положень ч. 6 ст. 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

У ч. 7 ст. 118 ЗК України встановлено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об’єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Нормою ч. 7 ст. 118 ЗК України визначено виключні підстави для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Зі змісту оскаржуваного позивачем рішення вбачається, що підставою відмови у наданні ОСОБА_4 дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,30 га є те, що вказана нею на картографічному матеріалі земельна ділянка відповідно до Генерального плану села зарезервована для громадського центру.

При прийнятті вказаного рішення ОСОБА_5 с/радою проігноровано та не прийнято до уваги норми п. 14 ч. 1 ст.12 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” щодо права ОСОБА_4 на першочергове відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства.

Зазначена відповідачем у рішенні № 666-XVІ-VII підстава відмови у наданні позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність не передбачена ч. 7 ст. 118 ЗК України, якою встановлено виключні підстави такої відмови.

Не враховано відповідачем ОСОБА_5 с/радою при прийнятті оскаржуваного рішення і те, що 19 серпня 2015 року Кабінетом Міністрів України прийнято розпорядженням за № 898-р “Питання забезпечення учасників антитерористичної операції та сімей загиблих учасників антитерористичної операції земельними ділянками”, яким Державну службу з питань геодезії, картографії та кадастру та обласні державні адміністрації за участю органів місцевого самоврядування зобов’язано визначити (зарезервувати) земельні ділянки для відведення учасникам АТО та членам сімей загиблих учасників АТО і забезпечити першочерговий розгляд звернень учасників АТО і членів сімей загиблих учасників АТО щодо відведення їм земельних ділянок.

Вказаним розпорядженням Кабінет Міністрів України рекомендував органам місцевого самоврядування: розміщувати на власних офіційних веб-сайтах інформацію про місце розташування, цільове призначення та площу земельних ділянок, які можуть бути відведені учасникам антитерористичної операції та сім’ям загиблих учасників антитерористичної операції; розглядати в першочерговому порядку звернення учасників антитерористичної операції та сімей загиблих учасників антитерористичної операції щодо відведення їм земельних ділянок; надавати в десятиденний строк після подання учасниками антитерористичної операції або членами сімей загиблих учасників антитерористичної операції заяв про надання їм земельних ділянок відповідну інформацію Державній службі у справах ветеранів війни та учасників антитерористичної операції.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Згідно із ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо.

У ч. 1 ст. 9, ч. 1 ст. 77 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

За змістом ч. 1 ст. 72, ч. 3 ст. 77 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Докази суду надають учасники справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України вадміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Виходячи з наведеного, саме суб’єкт владних повноважень зобов’язаний довести, що він діяв у межах, установлених законом, відповідно до повноважень та у спосіб, що визначені законом.

Із листа від 15 листопада 2017 року за вих. № 1923/123-17 Міськрайонного управління у Броварському районі та м. Броварах Головного управління Держгеокадастру у Київській області вбачається, що інформація про прийняття ОСОБА_5 с/радою рішень на приватизацію земель, вказаних на картографічному матеріалі, доданому позивачем ОСОБА_4 до поданого нею клопотання щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою у даному Управлінні відсутня.

Згідно із ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб’єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Відповідачем ОСОБА_5 с/радою в суді не доведено законність та обґрунтованість прийнятого 05 липня 2017 року рішення за № 666-XVІ-VII, будь-яких доказів правомірності відмови позивачу ОСОБА_4 у наданні їй дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки відповідачем суду не надано.

Оцінивши досліджені у судовому засіданні докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що рішення ОСОБА_5 с/ради від 05 липня 2017 року за № 666-XVІ-VII про відмову у наданні дозволу ОСОБА_4 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,30 га для ведення особистого селянського господарства у селі Пухівка по вулиці Набережній не ґрунтується на вимогах закону та підлягає скасуванню.

Відповідно до ч. 2 ст. 245 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправним і скасування індивідуального акту чи окремих його положень. У разі скасування нормативно-правового або індивідуального акту суд може зобов’язати суб’єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Верховний Суд України у постанові від 16 вересня 2015 року у справі № 21-1465а15 зазначив, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб’єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Суд вважає, що вимога ОСОБА_4 про зобов’язання ОСОБА_5 с/ради надати їй дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянкиплощею 0,30 га для ведення особистого селянського господарства, враховуючи першочергове право позивача на відведення такої земельної ділянки, є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Згідно із ч. 1 ст. 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов’язати суб’єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

З метою захисту прав позивача, суд вважає доцільним зобов’язати відповідача не пізніше тридцяти днів з дня набрання цим рішенням суду законної сили надати суду звіт про виконання цього судового рішення.

Відповідно до вимог ст. 139 КАС України на користь держави із відповідача за рахунок бюджетних асигнувань підлягає стягненню судовий збір у розмірі 640 грн.

На підставі викладеного вище, керуючись ст. ст. 2, 5, 9, 72, 77, 90, 139, 205, 242 – 246, 382 КАС України, суд

в и р і ш и в :

Позов задовольнити.

Визнати протиправним і скасувати рішення ОСОБА_5 сільської ради Броварського району Київської області від 05 липня 2017 року № 666-ХVІ-VII про відмову ОСОБА_4 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 0,30 га для ведення особистого селянського господарства у селі Пухівка Броварського району Київської області по вулиці Набережній.

Зобов’язати ОСОБА_5 сільську раду Броварського району Київської області надати ОСОБА_4 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 0,30 га для ведення особистого селянського господарства по вулиці Набережній у селі Пухівка Броварського району Київської області згідно із графічним матеріалом у порядку та спосіб, передбачений ст. 118 ЗК України.

Зобов’язати ОСОБА_5 сільську раду Броварського району Київської області не пізніше тридцяти днів з дня набрання цим рішенням суду законної сили надати суду звіт про виконання цього судового рішення.

Стягнути з ОСОБА_5 сільської ради Броварського району Київської області на користь держави судовий збір у розмірі 640 (шістсот сорок) грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного адміністративного суду через Броварський міськрайонний суд Київської області.

Учасники справи, які не були присутні у судовому засіданні під час ухвалення судового рішення, мають право подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Повний текст рішення складено 23 лютого 2018 року.

Суддя Дутчак І. М.