Постанова № 72799485, 19.03.2018, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 349/178/18

Провадження № 33/779/132/2018

Категорія ч. 1 ст. 130 КУпАП

Головуючий у 1 інстанції Рибій М. Г.

Суддя-доповідач Повзло

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2018 року м. Івано-Франківськ

Суддя Судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області Повзло В.В., за участю особи, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 та його захисника ОСОБА_3, розглянувши апеляційну скаргу особи, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 на постанову судді Рогатинського районного суду Івано-Франківської області від 20.02.2018 року, якою

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, жителя АДРЕСА_1,

визнано винуватим та притягнено до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП з накладенням на нього адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 10200 (десять тисяч двісті) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік.

Цією ж постановою стягнуто судовий збір, -

ВСТАНОВИВ:

В апеляційній скарзі ОСОБА_4 просив постанову суду скасувати як незаконну та необґрунтовану, у зв'язку із відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. Вважає, що суд першої інстанції неправильно застосовано норма матеріального права та порушено норми процесуального права. В обґрунтування своїх доводів апелянт посилається на те, що він не проходив жодного огляду на стан алкогольного сп'яніння, в той час як його притягуються за відмову від його проходження. Посилається на те, що за змістом протоколу, наявне, на переконання працівників поліції, порушення у виді відмови від проходження огляду на стан сп'яніння вчиненого о 02-45 год., а протокол складено через 40 год. хвилин, а саме 03-25 год. Наполягає на тому, що свідків привезли значно пізніше. Висловив свою незгоду з долученими до протоколу про адміністративне правопорушення відеозапису. На думку апелянта, працівниками поліції залучено свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6, щодо неупередженості яких є сумніви, оскільки останні раніше працювали у відділу поліції Рогатинського району. Посилається на те, що свідків не було допитано в суді, що свідчить про формальний та поверховий підхід суду до розгляду справи. Вважає, що працівниками поліції порушено вимоги ст. 266 КУпКП, оскільки його не було відсторонено від керування транспортним засобом.

Постановою судді встановлено, що ОСОБА_2 30.01.2018 року о 02-45 год., який керував транспортним засобом Opel Combo, номерний знак НОМЕР_1, в с. Вербилівці Рогатинського району Івано-Франківської області відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння, за що передбачена відповідальність ч. 1 ст. 130 КпАП України.

В судовому засіданні апеляційного суду ОСОБА_2 роз'яснені права, передбачені ст.268 КУпАП, його захиснику ОСОБА_3 роз'яснені права, передбачені ст. 271 КУпАП. Клопотань не заявлено.

Повідомили, що жодних заяв та клопотань до початку апеляційного перегляду поштою не направляли, до канцелярії суду не подавали, та на адресу електронної пошти суду не надсилали.

ОСОБА_2 та його захисник підтримали доводи апеляційної скарги з мотивів, викладених у ній, просили постанову судді скасувати та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення.

Перевіривши матеріали справи, дослідивши доводи апелянта, доходжу висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Завданням провадження в справах про адміністративне правопорушення, відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, крім іншого, є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Виходячи з вимог ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Як вбачається із матеріалів справи, судом першої інстанції з урахуванням вказаних вище вимог закону з'ясовані обставини, що свідчать про наявність або відсутність в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та обставини, які мають значення для правильного розгляду справи, тобто фактичних обставин справи.

Відповідно до вимог п. 2.5 Правил дорожнього руху України, водій повинен на вимогу працівника міліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння.

Так, згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії БД №394168 від 30.01.2017 року, ОСОБА_2 30.01.2018 року о 02-45 год. в с. Вербилівці Рогатинського району Івано-Франківської області по вул. Центральній, керував автомобілем Opel Combo держаний номерний знак НОМЕР_1, з ознаками алкогольного сп'яніння: нестійка хода, запах алкоголю з порожнини рота. Від проходження огляду на стан сп'яніння, у встановлено законом порядку, відмовився у присутності двох свідків: ОСОБА_5, ОСОБА_6 (а.п. 1).

Перевірка працівниками поліції стану алкогольного сп'яніння ОСОБА_2 проводилась відповідно до п. З Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої в Міністерстві юстиції України 11.11.2015 року (далі - Інструкція), у зв'язку із виявленими ознаками, а саме: запаху алкоголю з рота, нестійка хода, про що є посилання у відповідній графі протоколу.

Відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння містить в собі склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку посадова особа встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

За змістом закону, протокол про адміністративне правопорушення, пояснення особи, висновок експерта тощо, є документами, що офіційно засвідчує подію адміністративного правопорушення і відповідно до ст. 251 КУпАП є одними із джерел доказів, на основі яких ґрунтується повне, всебічне і об'єктивне з'ясування обставин справи та правильне її вирішення.

Протокол про адміністративне правопорушення складений із дотриманням вимог, передбачених ст. 256 КУпАП, відповідно до п. 9 Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції затвердженої в Міністерстві

юстиції України 01.12.2015 року (далі - Інструкція), та містить в собі всі необхідні відомості, а тому суддя місцевого суду обґрунтовано визнав відомості, що у ньому містяться, як доказ у справі про адміністративні правопорушення.

Так, в протоколі, в графі «дата, час, місце вчинення і суть скоєного адміністративного правопорушення», викладена суть адміністративного правопорушення, яка відповідає ознакам складу адміністративного правопорушення, зазначеним у диспозиції ч. 1 ст. 130 КУпАП, за якою складено протокол.

Протокол складений на бланку відповідного зразка, уповноваженою на те особою - поліцейським Рогатинського ВП ОСОБА_7, із зазначенням двох свідків: ОСОБА_5, ОСОБА_6, їх анкетних даних та адрес місць проживання, що засвідчені їх особистими підписами.

При складанні протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_2 були роз'яснені його права та обов'язки, зокрема передбачені ст. 268 КУпАП, зокрема й в частині, що він має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу

В протоколі міститься пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_2, наступного змісту: «незгідний з протоколом, пояснення надам в суді при розгляді справи».

Протокол підписаний як працівником поліції, так і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_2 (а.п. 1).

До протоколу долучені пояснення свідків: ОСОБА_5 та ОСОБА_6 від 30.01.2018 року, згідно яких, водій ОСОБА_2, в їх присутності, відмовився від проведення огляду у встановленому Законом Порядку за допомогою приладу «ДРАГЕР» для визначення стану алкогольного сп'яніння та проходження медичного огляду в медичному закладі (а.п. 2-3).

До протоколу також долучений диск, на якому міститься відеозапис з нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) інспекторів патрульної поліції, який було оглянуто як судом першої інстанції, так й судом апеляційної інстанції в ході апеляційного розгляду, та з якого вбачається, особа, яка притягається до відповідальності фактично підтверджує своїми поясненнями факт керування ним транспортним засобом до моменту його зупинки, обставини зупинки, та підстави за якими працівники поліції пропонували йому пройти огляд у встановленому законом порядку. Також вбачається, що в руках працівника поліції знаходиться технічний прилад «Драгер», проте ОСОБА_2 відмовляється пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу. (а.п. 5).

Наведені вище докази отримані з дотриманням встановленого законом порядку. Відповідно відсутні будь-які сумніви щодо їх достовірності.

Отже, наявність у діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП, підтверджується вказаними вище доказами, що були досліджені суддею першої інстанції під час судового розгляду справи.

Оскільки диспозиція ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння, то у суду першої інстанції були законні підстави про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності.

В ході апеляційного розгляду, ОСОБА_2 стверджував, що він не рухався на автомобілі; не порушував розмітки при виїзді з заправки; оформлення протоколу тривало протягом 40 хвилин; свідки ОСОБА_5 та ОСОБА_6 є колишніми працівниками поліції, яких привезли пізніше, тому вони не бачили обставин події; відсторонення його від керування не було; поліція приїхала в той час, коли він вже приїхав додому; вважає, що суд першої інстанції поверхнево дослідив докази та безпідставно, на його прохання, не викликав свідків.

Проте, суд критично відноситься до вказаних пояснень та розцінює їх як такі, що надані з метою уникнення від адміністративної відповідальності, та вважаю, що вказані вище твердження апелянта спростовуються матеріалами справи та доказами, отриманими судом першої інстанції безпосередньо під час судового розгляду.

Так, для з'ясування обставин складення протоколу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_2, суд першої інстанції заслухав пояснення поліцейського ОСОБА_8, який показав, що під час патрулювання в м. Рогатині, він побачив як автомобіль виїхав із автомобільної заправки та перетнув суцільну лінію. Поліцейські в патрульному автомобілі поїхали слідом за ним та ввімкнули проблискові маячки, однак цей автомобіль не реагував (а.п. 13).

Відеозаписом, що долучений до протоколу та оглянутий в ході розгляду справи як судом першої, так й апеляційної інстанції, спростовуються пояснення ОСОБА_2 в тій частині, що він не керував транспортним засобом перед тим, як поліцейські запропонували йому пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння.

Пояснення апелянта ОСОБА_2, що висловлені ним під час оформлення протоколу про адміністративне правопорушення про те, що проблискові маячки автомобілі патрульної поліції він побачив після того як повернув, свідчать про достовірність показів поліцейського ОСОБА_8 щодо викладених ним обставин справи, та, в свою чергу, про рух автомобіля під керуванням ОСОБА_2

Між тим, жодних клопотань щодо незгоди з діями працівників поліції з приводу незаконного складання протоколу, так само як і незаконності зупинки транспортного засобу, ОСОБА_2 не викладено.

Посилання апелянта на те, що свідки ОСОБА_5 та ОСОБА_6 є колишніми працівниками поліції, яких привезли пізніше, не свідчить про недостовірність засвідченого ним факту відмови ОСОБА_2 від проходження огляду на стан сп'яніння.

Відповідно до п. 6 Розділу IІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої в Міністерстві

юстиції України 11.11.2015 року не можуть бути залучені як свідки поліцейські або особи, щодо неупередженості яких є сумніви.

В той час, залучені по справі свідки ОСОБА_5 та ОСОБА_6 не є поліцейськими у розумінні цієї Інструкції, а також інших нормативно-правових актів.

Апелянт не наводить інших обставин, які об'єктивно можуть вказувати на можливу упередженість свідків, їх пряму зацікавленість у результаті розгляду справи.

Доводи апелянта щодо відсутності свідків які б бачили саме як він особисто керував транспортним засобом, то відсутність таких свідків не впливає та не має жодного значення для прийняття рішення в межах адміністративного обвинувачення, що міститься в протоколі (а.с. 1), оскільки ОСОБА_2 притягується до відповідності за відмову від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння, тобто за порушення п.2.5 ПДР України, а не за керування транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння, тобто за порушення п. 2.9 а ПДР України.

Поясненнями ОСОБА_2, що містяться на відеозапису, підтверджується те, що він є водієм та керував автомобілем до зупинки його працівниками поліції.

Стосовно доводів апелянта щодо поверхневого дослідження судом першої інстанції доказів, зокрема в частині недопиту інших свідків на підтвердження позиції апелянта, не заслуговує на увагу, оскільки ані матеріали провадження, ані особисто апелянт не надав суду жодної інформації щодо їх наявності та, в свою чергу, не заявлено такого клопотання й під час розгляду справи в суді першої інстанції.

Твердження ОСОБА_2 про те, що працівники поліції не пропонували йому пройти огляд на стан сп'яніння в медичному закладі, спростовуються як поясненнями працівника поліції ОСОБА_8, які надано в суді першої інстанції, так і змістом письмових пояснень свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6

Посилання апелянта на те, що у порушення вимог ст. 265-2 КУпАП, працівниками поліції його не було відсторонено від керування транспортним засобом, не є доказом відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та не впливає на доведеність вини та правильність висновків суду першої інстанціі.

Порушень вимог ст. 266 КУпАП під час апеляційного перегляду справи не встановлено.

Наданими суду матеріалами, поза всяким розумним сумнівом доведено факт як керування ОСОБА_2 транспортним засобом, так і факт відмови останнього від проходження у передбаченому законом порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння.

Отже, за вказаних вище обставин вважаю, що у суду першої інстанції були законні підстави для притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме за відмову останнього від проходження у передбаченому законом порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння.

Обраний суддею вид адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 10200 (десять тисяч двісті) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік, відповідає обставинам справи та вимогам ст. ст. 23, 33 КУпАП.

Апеляційним переглядом справи про адміністративне правопорушення не встановлено порушення судом першої інстанції норм процесуального права чи неправильного застосування норм матеріального права.

Висновки суду відповідають фактичним обставинам справи, та не спростовуються доводами апеляційної скарги.

За таких обставин, підстави для скасування постанови судді місцевого суду і закриття провадження, як про це наголошує апелянт та його захисник - відсутні, а тому в задоволенні апеляційної скарги належить відмовити.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 245, 251, 294 КУпАП, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Постанову судді Рогатинського районного суду Івано-Франківської області від 20.02.2018 року, якою ОСОБА_2 притягнено до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП з накладенням на нього штрафу у розмірі 10200 (десять тисяч двісті) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік, залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя В.В. Повзло

З оригіналом згідно

Суддя: В.В. Повзло