Постанова № 72799470, 14.03.2018, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 346/4707/17

Провадження № 22-ц/779/292/2018

Категорія 54

Головуючий у 1 інстанції Веселов В. М.

Суддя-доповідач Пнівчук

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 березня 2018 року м. Івано-Франківськ

Апеляційний суд Івано-Франківської області у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючої Пнівчук О.В.

суддів: Горейко М.Д., Томин О.О.

секретаря Бойчука Л.М.

з участю позивача ОСОБА_1

представника відповідача Гавриляка Б.Б. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Коломийського міськрайонного суду від 20 грудня 2017 року у складі судді Веселова В.М. по справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вулкаскот» про поновлення на роботі та виплату компенсації за вимушений прогул,

в с т а н о в и л а :

У жовтні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ТзОВ «Вулкаскот» про поновлення на роботі та виплату компенсації за вимушений прогул.

Позовні вимоги мотивував тим, що з липня 2015 року працював менеджером із збуту в ТзОВ «Вулкаскот», а з січня 2016 року на посаді інженера хіміка-технолога.

Працюючи хіміком- технологом з січня 2016 року по травень 2017 року він фактично виконував обов»язки менеджера із збуту, що підтверджується рядом наказів по товариству.

У лютому 2017 року посада хіміка-технолога на ТзОВ «Вулкаскот» була скорочена, його попереджено про майбутнє вивільнення та повідомлено про відсутність на підприємстві вакантних посад які би могли бути йому запропоновані. Однак 10 березня 2017 року на підприємство був прийнятий новий працівник на посаду менеджера із збуту.

3 травня 2017 року він звільнений з роботи в зв`язку з скороченням штату та чисельності працівників.

Позивач посилаючись на те, що ТзОВ «Вулкаскот» в порушення вимог положень ст. 42 КЗпП України йому не була запропонована посада менеджера із збуту, яку він фактично виконував на товаристві - просив поновити його на роботі на ТОВ «Вулкаскот» на посаді менеджера із збуту та виплатити компенсацію за вимушений прогул у розмірі 110192 грн. 50 коп.

Рішенням Коломийського міськрайонного суду у задоволенні позову ОСОБА_1 до ТзОВ «Вулкаскот» про поновлення на роботі та виплату компенсації за вимушений прогул відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги. В обгрунтування апеляційної скарги вказує, що судом не в повному обсязі досліджені обставини справи та не надана їм належна правова оцінка.

Апелянт вважає, що суд без належного дослідження письмових доказів по справі дійшов висновку про те, що він не виконував обов»язки менеджера по збуту.

Судом порушено норми ст.42(1) КЗпП України, відповідно до якої працівник, з яким розірвано трудовий договір з підстав, передбачених п.1 ст.40 КЗпП України (крім випадків ліквідації підприємства, установи, організації) протягом одного року має право на укладення трудового договору у разі поворотного прийняття на роботу, якщо власник або уповноважений ним орган провадить прийняття на роботу працівників аналогічної кваліфікації. Апелянт вважає, що суд безпідставно відмовив у задоволенні його клопотання про надання штатного розпису ТзОВ «Вулкаскот» станом на 01.01.2017 року та на 01.04.2017 року.

Суд не дав належної оцінки тій обставині, що саме директор ТзОВ «Вулкаскот» своїм наказом від 17.04.2017 року констатував факт крадіжки з товариства трудової книжки позивача.

Посилаючись на зазначені обставини, апелянт просив рішення суду скасувати та постановити нове рішення про задоволення його позовних вимог.

У судовому засіданні апеляційного суду апелянт ОСОБА_1 підтримав доводи апеляційної скарги з наведених у ній підстав.

Представник відповідача ТзОВ «Вулкаскот» - Гавриляк Б.Б. заперечив вимоги апеляційної скарги, посилаючись на обгрунтованість висновків суду обставинам справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Відповідно до положень ст. 267 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону рішення суду не відповідає.

Постановляючи рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив із того, що позивач не навів переконливих доказів для поновлення йому строків звернення з позовом до суду а також не надав переконливих доказів, що його слід поновити на іншу посаду, яку він не обіймав.

При цьому суд першої інстанції при вирішенні трудового спору помилково застосував положення норм Цивільного Кодексу України щодо позовної давності, в той час як при вирішенні трудового спору про поновлення на роботі підлягали до застосування положення КЗпП України.

Відповідно до ч.1,2 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Із матеріалів справи вбачається, що позивач ОСОБА_1 був прийнятий на посаду менеджера із збуту в ТзОВ «Вулкаскот» з 2 липня 2015 року. 18 грудня 2015 року позивача (за його згоди) переведено на тому ж підприємстві на посаду хіміка-технолога. Наказом від 28 лютого 2017 року посаду хіміка-технолога на підприємстві скорочено.

01 березня 2017 року адміністрацією ТзОВ «Вулкаскот» ОСОБА_1 попереджено про скорочення посади хіміка-технолога та звільнення його з роботи у зв»язку із змінами в організації виробництва та праці, пов»язаних із скорочення штату та чисельності працівників).

Наказом директора ТзОВ «Вулкаскот» №01-05-17 від 03.05.2017 року ОСОБА_1, хіміка-технолога, звільнено з роботи з 03.05.2017 року у зв»язку із скороченням штату та чисельності працівників за п.1ч.1 ст. 40 КЗпП України. Копію зазначеного наказу ОСОБА_1 отримав у день звільнення, що останнім не заперечується.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку, зокрема, змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Положеннями частин 1-3 статті 49-2 КЗпП України визначено, що про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.

При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством. Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації.

В обгрунтування позовних вимог про поновлення на роботі ОСОБА_1 посилався на те, що відповідачем йому не було запропоновано вакантну посаду менеджера із збуту, яку він фактично виконував на товаристві.

Відповідно до штатного розпису ТзОВ «Вулкаскот» станом на 01.01.2017 року на товаристві затверджено три посади менеджерів зі збуту та одна посада хіміка технолога, яку обіймав позивач ОСОБА_1

Наказом № 02-03-17-к від 10.03.2017 року на ТзОВ «Вулкаскот» затверджено штатний розклад товариства з 10.03.2017 року, у якому передбачено чотири посади менеджерів зі збуту та одна посада хіміка-технолога.

Разом з тим, а у штатному розписі ТзОВ «Вулкаскот» з 04.05.2017 року посада хіміка-технолога виключена відповідно до наказу директора ТзОВ «Вулкаскот» від 28.02.2017 року.

Таким чином, після попередження 01 березня 2017 року ТзОВ «Вулкаскот» позивача про наступне вивільнення з 10 березня 2017 року на товаристві була наявна посада менеджера із збуту.

Відповідно до положень Посадової інструкції менеджера із збуту (нова редакція), затвердженої 09 березня 2017 року визначено кваліфікаційні вимоги щодо посади менеджера із збуту, так у п. 1.7 серед таких визначено: наявність повної вищої освіти (магістр, спеціаліст), стаж роботи за фахом - не менше 2 років, володіння іноземними мовами (англійською та або німецькою) на рівні досвідченого користувача.

Оскільки ОСОБА_1 не відповідав кваліфікаційним вимогам, зокрема він не володіє іноземною мовою (англійською та або німецькою) на рівні досвідченого користувача (чого не заперечив у засіданні апеляційного суду), то посилання апелянта на те, що йому безпідставно не було запропоновано вакантну посаду менеджера із збуту є необгрунтованими.

З огляду на встановлені обставини, колегія суддів приходить до висновку, що звільнення ОСОБА_1 проведено з дотриманням вимог трудового законодавства, а тому підстав для його поновлення на роботі не встановлено.

Встановлено, що копію наказу про звільнення з роботи ОСОБА_1 отримав у день видачі наказу, тобто 03 травня 2017 року, із позовом до суду про поновлення на роботі звернувся 17 жовтня 2017 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 233, ст. 234 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки. У разі пропуску з поважних причин строку суд може поновити цей строк.

Строк для звернення до суду обчислюється з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення його права однак ст. 233 КЗпП України конкретизує це правило стосовно звільнення з роботи. У цьому разі строк обчислюється з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Колегія суддів вважає, що ОСОБА_1 дізнався про порушення його прав отримавши копію наказу про звільнення з роботи - 03 травня 2017 року, а тому саме з цього часу слід відраховувати строк звернення з позовом до суду.

Та обставина, що позивач в день звільнення не отримав трудову книжку та звертався у правоохоронні органи щодо її викрадення не дає підстав для висновку про наявність поважних причин пропуску місячного строку звернення з позовом до суду з дня отримання копії наказу про звільнення.

Таким чином ОСОБА_1 звернувся в суд із пропуском строку звернення з заявою за вирішенням трудового спору при звільненні, і підстав для його поновлення судом не встановлено.

У п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року N 6 (із змінами) «Про практику розгляду судами трудових спорів» судам роз'яснено, якщо місячний чи тримісячний строк пропущено без поважних причин, у позові може бути відмовлено з цих підстав. Проте оскільки при пропуску місячного і тримісячного строків у позові може бути відмовлено за безпідставністю вимог, суд з'ясовує не лише причини пропуску строку, а й усі обставини справи, права та обов'язки сторін.

Оскільки суд першої інстанції належним чином не з»ясував обставини справи, не дав їм належну правову оцінку, та не застосував закон який підлягав застосуванню, то постановлене судове рішення підлягає скасуванню з постановленням нового рішення.

Позовні вимоги позивача про порушення вимог чинного трудового законодавства при звільненні його з роботи у зв»язку з скороченням штату та чисельності працівників не знайшли свого підтвердження, а тому у задоволенні позову ОСОБА_1 слід відмовити за безпідставністю позовних вимог.

Що стосується доводів апелянта про те, що відповідачем порушено вимоги законодавства щодо видачі йому трудової книжки при звільненні, то такі позовні вимоги позивачем до суду не заявлялися, а тому не є предметом розгляду у даній справі. При цьому позивач не позбавлений права звернутися з такими вимогами до суду для вирішення їх по суті.

Керуючись ст.ст. 374, 376, 381-384, 390 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Коломийського міськрайонного суду від 20 грудня 2017 року скасувати та ухвалити нове рішення.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вулкаскот» про поновлення на роботі та виплату компенсації за вимушений прогул - відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 19 березня 2018 року.

Головуюча О.В. Пнівчук

Судді: М.Д. Горейко

О.О. Томин