Рішення № 72799057, 19.02.2018, Городенківський районний суд Івано-Франківської області

Справа № 342/434/15-ц

Провадження № 2/342/1/2018

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2018 року м. Городенка

Городенківський районний суд Івано-Франківської області в складі

головуючого судді Федів Л.М.

секретаря судового засідання Сьомкайло І-М.І.

з участю:

позивача – відповідача ОСОБА_1

представника позивача – відповідача ОСОБА_2

відповідача – позивача ОСОБА_3

представника відповідача – позивача ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Городенка справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання заповіту від 01.04.2014 року ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_3, що посвідчений секретарем Котиківської сільської ради Городенківського району Івано-Франківської області ОСОБА_6 та внесений в нотаріальний реєстр за №20 нікчемним та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання заповіту, посвідченого від імені ОСОБА_7 27 листопада 2014 року приватним нотаріусом Городенківського РНО ОСОБА_8 по реєстру №1911 недійсним,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася в суд із позовом до ОСОБА_3, в якому просила визнати недійсним, посвідчений 01.04.2014 року секретарем Котиківської сільської ради Городенківського району Івано-Франківської області ОСОБА_6, зареєстрований в реєстрі за №20 заповіт від 01.04.2014 року ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 В обґрунтування заявленого позову вказувала на те, що її тітка ОСОБА_7 була дружиною ОСОБА_5, який помер 24.08.2014 року. На праві спільної власності у них був житловий будинок з будівельними спорудами, що знаходиться по вул. К.Карого, 15 в с.Котиківка Городенківського району, оформлений на ім’я ОСОБА_5, земельна ділянка, що знаходиться в полі та перебуває в оренді у сільгоспвиробника. ОСОБА_7 як дружина померлого, вважала, що являється власником половини спільного майна та є спадкоємцем і майна та майнових прав ОСОБА_5, як його спадкоємцем першої черги за законом. Однак, виявилось, що за життя ОСОБА_5 в Котиківській сільській раді склав заповіт, за яким спадкоємцем визначив ОСОБА_3, жителя ІНФОРМАЦІЯ_1. Про це ОСОБА_7 дізналась від ОСОБА_5 у день його смерті. ОСОБА_7 було пред’явлено позов до суду про визнання заповіту ОСОБА_5 від 01.04.2014 року на користь ОСОБА_3, що посвідчений 01.04.2014 року секретарем Котиківської сільської ради Городенківського району Івано-Франківської області, зареєстрований в реєстрі за №20 недійсним. Проте, рішенням Городенківського районного суду Івано-Франківської області від 23.12.2014 року їй було відмовлено. Дане рішення не було оскаржено ОСОБА_7 у зв’язку із її смертю 27.12.2014 року. За життя ОСОБА_7 склала заповіт від 27.11.2014 року, за яким усе її майно, де б воно не було та з чого воно не складалося б, і взагалі все те, що їй належатиме день смерті і на що вона за законом буде мати право заповіла ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2. За таких обставин, вона, як заінтересована особа у відповідності до ч.2 ст.1257 ЦК України має право на звернення до суду із позовом про визнання заповіту від 01.04.2014 року ОСОБА_5 на ім’я ОСОБА_3 недійсним, оскільки вбачається що т.з. заповіт ОСОБА_5 на ім’я ОСОБА_3 був складений під впливом насильницьких діянь щодо ОСОБА_5 зі сторони ОСОБА_3, а тому на момент його вчинення 01.04.2014 року ОСОБА_5 не усвідомлював значення своїх дій та (або) не керував ними. При таких обставинах, сторона позивача вбачає, що під час вчинення та посвідчення правочину, а саме заповіту як розпорядження ОСОБА_5 на випадок його смерті не було дотримано істотної вимоги до правочину в аспекті – вільне волевиявлення його учасника ОСОБА_5, яке не відповідало його внутрішній волі. Посилаючись на ч.1 ст.215 ЦК України зазначає, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою – третьою, п’ятою та шостою ст. 203 ЦК України. У відповідності до ч.1 ст.255 ЦК України правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті – за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені. Крім того, як передбачено ч.2 ст.1257 ЦК України, за позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі. Крім того, як загальновідомо, особа, яка зробила заповіт, зобов’язана власноручно на тексті зробленого заповіту написати «Заповіт з моїх слів записано вірно, мною прочитано» та розписатися. Розписатися повинна і в журналі реєстрації нотаріальних дій про те, що отримала примірник заповіту. Просила призначити ОСОБА_5 посмертну судово-психіатричну експертизу, а також призначити почеркознавчу судову експертизу.

В процесі розгляду справи представник позивача - ОСОБА_1 подав заяву про зміну позовних вимог, згідно якої просив заповіт від 01.04.2014 року ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_3, що посвідчений секретарем Котиківської сільської ради Городенківського району Івано-Франківської області ОСОБА_6 та внесено в нотаріальний реєстр за №20 визнати нікчемним з усіма з цього правовими наслідками, вирішити питання судових витрат позивача ОСОБА_1 за рахунок відповідача ОСОБА_3. В обґрунтування поданої заяви зазначає, що вільне волевиявлення заповідача під час підписання заповіту, записаного нотаріусом, повинно обов’язково вчинюватися або при свідках, або із власноручним записом заповідача на заповіті перед його підписом рукописної фрази, що даний заповіт на просьбу заповідача записано нотаріусом, перед підписанням заповіту заповідачем текст заповіту вголос прочитано заповідачем, запис заповіту нотаріусом відповідає справжній волі заповідача. Проте, оригінал заповіту, що ніби то є від ОСОБА_5 на ім’я ОСОБА_3, який в тому числі нібито зі слів заповідача записано та посвідчено посадовою особою Котиківської с/р не містить щонайменше обов’язкового рукописного запису заповідача про те, що цей заповіт на просьбу заповідача записано посадовою особою органу місцевого самоврядування, перед його підписанням заповідачем прочитано вголос, бо цей запис зроблено не рукописним способом заповідачем, а посадовою особою органу місцевого самоврядування, тим самим на оригіналі заповіту ОСОБА_5 на ім’я ОСОБА_3 відсутні дані щодо вільного волевиявлення заповідача, тобто оригінал заповіту є відповідно до закону нікчемний. Зазначає, що лише нотаріус має виключні повноваження на запис волевиявлення заповідача власноручним записом нотаріуса або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів, тим самим нотаріус має й виключну відповідальність щодо дотримання ним вимог закону стосовно форми та змісту заповіту. Тобто у випадку запису нотаріусом волевиявлення заповідача власноручним записом нотаріуса або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів, нотаріус не вправі посвідчувати заповіт, який не містить власноручного запису заповідача про те, що цей заповіт з його, заповідача слів записано нотаріусом, ним, заповідачем, перед підписанням заповіту прочитано вголос, а також при не підписанні заповіту заповідачем тим підписом, який у заповідача є в паспорті чи іншому документі, що посвідчує особу заповідача, бо без цих обов’язкових атрибутів у будь-якому заповіті, що записується нотаріусом на просьбу заповідача, ніяк неможливо об’єктивно та достовірно встановити чи в заповіті відображене дійсне волевиявлення заповідача, чи всього лише нотаріус в цьому заповіті виклав власне своє волевиявлення. У зв’язку з вищенаведеним заповіт від 01.04.2014 року ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_3 є нікчемним. Крім того, зазначає, що сторона ОСОБА_1 візуально побачила, що підпис ОСОБА_5 на заповіті в інтересах ОСОБА_3, містить інший підпис щодо підпису ОСОБА_5, який є в його паспорті та повністю відрізняється від підпису ОСОБА_5, який ОСОБА_5 поставлено на договорі купівлі-продажу будинку. Більше того – напис ОСОБА_5 на заповіті є підписом молодшої особи, а записана рукописно на заповіті фраза «ОСОБА_5 Іван…» дуже схожа на почерк жінки, а не чоловіка. Зазначив, що від призначення посмертної судової психіатричної експертизи відмовляється, просив призначити почеркознавчу експертизу.

ОСОБА_3 звернувся в суд із зустрічним позовом до ОСОБА_1, в якому просить визнати недійсним заповіт, посвідчений від імені ОСОБА_7 27 листопада 2014 року приватним нотаріусом Городенківського РНО ОСОБА_8 по реєстру № 1911. В обґрунтування поданого позову вказує на те, що являється спадкоємцем за заповітом після смерті ОСОБА_5, який помер 24 серпня 2014 року. ОСОБА_1 є спадкоємцем за заповітом після смерті ОСОБА_7, яка померла 27 грудня 2014 року. ОСОБА_5 був чоловіком ОСОБА_7 з 12.11.1964 року, відколи вони уклали шлюб, що сторонами не заперечується. ОСОБА_5 є власником житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться в с.Котиківка Городенківського району Івано-Франківської області по вулиці Карпенка-Карого (колишня назва вулиці Котовського), буд. 13. На випадок своєї смерті ОСОБА_5 склав заповіт, спадкоємцем за яким щодо всього належного йому майна визначив його ОСОБА_3, що підтверджується заповітом, посвідченим 01.04.2014 року секретарем Котиківської сільської ради Городенківського району Івано-Франківської області ОСОБА_6 за реєстром №20. У встановлений законодавством строк для прийняття спадщини, маючи намір оформити спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_5 він звернувся до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини. Проте дружина померлого, заперечуючи щодо оформлення заповіту та видачі Свідоцтва про право на спадщину за заповітом, звернулася до Городенківського районного суду із позовом про визнання заповіту недійсним, мотивуючи свій позов порушеннями законодавства України при його складанні і посвідченні та порушення її права власності. Рішенням Городенківського районного суду від 23.12.2014 року в позові ОСОБА_7 про визнання недійсним заповіту було відмовлено. Вказане рішення не було оскаржене та набрало законної сили 05.01.2015 року. Оскільки ОСОБА_7 померла 27.12.2014 року, після її смерті відкрилась спадщина на належне їй майно, спадкоємцем після її смерті виступила ОСОБА_1, яка є одночасно позивачем по даній справі та яка позовні вимоги обґрунтовує наявністю заповіту на все майно, посвідченого від імені ОСОБА_7 27 листопада 2014 року приватним нотаріусом Городенківського РНО ОСОБА_8 по реєстру №1911. Вважає вищевказаний заповіт недійсним з тих підстав, що на час складання заповіту ОСОБА_7 виповнилось 74 роки. В останній час перед смертю, коли догляд за нею здійснювала ОСОБА_1 у ОСОБА_7 значно погіршився стан здоров’я (вона фактично була лежачою хворою), та почастішали випадки не сприйняття дійсних подій. Деякі події життя сприймались нею неадекватно. Зазначає, що даний факт також підтверджується рішенням по справі №342/1249/14-ц, а саме показами свідка ОСОБА_1, що є одночасно позивачем по даній справі, яка ствердила, що вона здійснює догляд за ОСОБА_7, яка лежача, потребує стороннього догляду. Остання є рідною сестрою її матері. Крім того, звертає увагу на те, що заповіт, посвідчений 27 листопада 2014 року приватним нотаріусом Городенківського РНО ОСОБА_8 по реєстру №1911 було складено за місяць до смерті ОСОБА_7, коли стан її здоров’я значно погіршився, вона не могла самостійно пересуватися і почастішали випадки несприйняття нею дійсних подій. Крім того в останні роки життя в неї значно погіршився зір, вона практично не могла самостійно пересуватися, читати та писати (опосередковано підтверджується також фактом підписання заповіту вдома у заповідача при свідках, відповідно до тексту Заповіту «У зв’язку із хворобою та похилим віком заповідача, цей заповіт посвідчено за адресою проживання заповідача…». Таким чином, вважає, що напис на Заповіті, посвідченому 27 листопада 2014 року приватним нотаріусом Городенківського РНО ОСОБА_8 по реєстру №1911 «ОСОБА_7М.» здійснено не рукою ОСОБА_7. Посилаючись на ст..ст.16, 216, 225, 1257 ЦК України, просив визнати недійсним заповіт, посвідчений від імені ОСОБА_7 27 листопада 2014 року приватним нотаріусом Городенківського РНО ОСОБА_8 по реєстру № 1911.

Ухвалою суду від 28 грудня 2015 року зустрічний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання заповіту недійсним було прийнято до спільного розгляду з первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання заповіту від 01.04.2014 року ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_3, що посвідчений секретарем Котиківської сільської ради Городенківського району Івано-Франківської області ОСОБА_6 та внесено в нотаріальний реєстр за № 20 нікчемним.

Представник позивача за первісним позовом – представник відповідача за зустрічним позовом ОСОБА_2 подав заяву згідно якої просить в задоволенні пред’явленого зустрічного позову ОСОБА_3 про визнання заповіту від 27 листопада 2014 року ОСОБА_7 на ім’я ОСОБА_1 недійсним відмовити повністю. В обгрунтування поданої заяви вказує на те, що ОСОБА_7 та ОСОБА_5 були подружжям, тобто мали право спільної сумісної власності на майно у співвідношення за законо ? : ? . ОСОБА_5 зробив заповіт від 01.04.2014 року на ОСОБА_3, тобто цим заповітом охоплена лише частка майна ОСОБА_5 у спільній сумісній власності з ОСОБА_7, яка є майном ОСОБА_5 ОСОБА_5 помер раніше ОСОБА_7, тим самим ОСОБА_7 у будь-якому разі прийняла обов’язкову частку у спадщині ОСОБА_5, тобто, таким чином, по заповіту ОСОБА_5 від 01.04.2014 року у ОСОБА_7 за її життя і виник спір з ОСОБА_3, який продовжила її правонаступниця за правом спадкування по заповіту ОСОБА_7 від 27.11.2014 року ОСОБА_1, яка в тому числі є також і родичкою ОСОБА_7, бо ОСОБА_7 являється рідною сестрою матері ОСОБА_1, тобто приходиться для ОСОБА_1 тіткою. Таким чином, заповіт ОСОБА_7 жодним чином не порушує будь-яке матеріальне право ОСОБА_3, будь-яку його свободу чи будь-який його інтерес, бо ОСОБА_3 не є спадкоємцем будь-якої черги по закону на спадкове майно ОСОБА_7 З цього випливає, що у зустрічному позові ОСОБА_3 не є належним позивачем. Таким чином, коли до суду звертається неналежний позивач в задоволенні позову слід відмовити.

Ухвалою суду від 07.12.2016 року у справі за клопотанням обох сторін було призначено судову почеркознавчу експертизу. Проведення якої було доручено експертам Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз.

15.12.2017 року набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року №2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів». Згідно з підпунктом 9 пункту 1 Перехідних положень ЦПК України справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Враховуючи вищевикладене, справа № 342/434/15-ц (провадження №2/342/1/2018) розглядається за правилами, що діють після набрання чинності цієї редакції Кодексу.

У зв’язку із тим, що під час відкриття провадження у справі була відсутня норма, що зобов’язувала суд визначитися, за правилами якого позовного провадження (загального чи спрощеного) буде розглядатися справа, суд вважає за необхідне зазначити, що вказана справа розглядається за правилами загального позовного провадження.

В судовому засіданні позивач – відповідач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 заявлені уточнені позовні вимоги підтримали, просили заповіт від 01.04.2014 року ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_3, що посвідчений секретарем Котиківської сільської ради Городенківського району Івано-Франківської області ОСОБА_6 та внесено в нотаріальний реєстр за №20 визнати нікчемним з тих підстав, що даний заповіт посвідчений тоді, коли для цього у нотаріуса встановлених законом підстав не було - заповіт особисто заповідачем вголос не прочитано, при свідках даний заповіт не прочитано також, а нотаріус свідком не може бути. В задоволенні зустрічного позову про визнання заповіту, посвідченого від імені ОСОБА_7 27 листопада 2014 року приватним нотаріусом Городенківського РНО ОСОБА_8 по реєстру №1911 недійсним відмовити, з тих підстав, що заповіт ОСОБА_7 не порушує жодного права ОСОБА_3, оскільки ОСОБА_3 не є спадкоємцем майна ОСОБА_7 будь-якої черги за законом, ні даним заповітом не було скасовано заповіту ОСОБА_7 в інтересах спадкоємця ОСОБА_3, тобто в даному випадку ОСОБА_3 є неналежним позивачем.

Відповідач-позивач ОСОБА_3 та його представник ОСОБА_4 зустрічний позов підтримали повністю, просили визнати недійсним заповіт, посвідчений від імені ОСОБА_7 27 листопада 2014 року приватним нотаріусом Городенківського РНО ОСОБА_8 по реєстру № 1911, оскільки як зазначено у висновку Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз. №3317 від 17 березня 2017 року підпис від імені ОСОБА_7, виконаний не ОСОБА_7 Зазначили, що із даним зустрічним позовом звернулись, так як порушено право ОСОБА_3 на оформлення спадщини після смерті ОСОБА_5, оскільки ОСОБА_1 незаконно утримує правовстановлюючий документ на майно, титульним власником якого є ОСОБА_5. В задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання заповіту від 01.04.2014 року ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_3, що посвідчений секретарем Котиківської сільської ради Городенківського району Івано-Франківської області ОСОБА_6 та внесений в нотаріальний реєстр за №20 нікчемним просить відмовити, посилаючись на те, що секретарем Котиківської сільської ради при посвідченні заповіту від 01.04.2014 року ОСОБА_5 було дотримано всі норми передбачені законодавством. В заповіті зазначено, що заповіт на прохання ОСОБА_5 та з його слів записаний з допомогою технічного засобу, прочитаний ним, заповідачем, вголос до його підписання, та підписаний ним особисто, як такий, що повністю відповідає його волевиявленню. Зазначає, що на той час коли був посвідчений заповіт не було чітко встановленої норми, яка б вказувала на те, що у заповіті заповідач повинен власноручно написати фразу « Заповіт з його, заповідача слів записано нотаріусом, ним, заповідачем, перед підписанням заповіту прочитано вголос».

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення та заперечення сторін, пояснення свідків, оцінивши всі докази в сукупності суд приходить до наступного.

Статтею 3 ЦК України визначено перелік засад цивільного законодавства, зокрема: справедливість, добросовісність та розумність (п.6 ч.1 ст.3 ЦК України).

Згідно зі ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Звертаючись до суду, позивач за власним розсудом обирає спосіб захисту.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 4 ст.82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

За змістом ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Рішенням Городенківського районного суду Івано-Франківської області від 23.12.2014 року встановлено, що ОСОБА_7 з 12.11.1964 р. перебувала в шлюбі з ОСОБА_5. За Свідоцтвом № 1771 від 28.03.1983 р. ОСОБА_5 належить житловий будинок з господарськими будівлями, що знаходиться в с. Котиківка по вул. Карпенка-Карого, 13 (колишня назва вулиці Котовського).

Судом встановлено, що ОСОБА_5 помер 24.08.2014 р., що стверджено Свідоцтвом про смерть серії І-НМ № 195048, виданим 26.08.2014 р. виконкомом Котиківської сільської ради Городенківського району Івано-Франківській області.

За життя, 01.04.2014 р., ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, жит. ІНФОРМАЦІЯ_4, склав заповіт, за яким все майно, яке буде належати йому на день його смерті, де б воно не знаходилось і з чого б не складалось, і взагалі все те, що буде належати йому за законом на день його смерті, та що згідно з законодавством України може бути успадковане, у повному обсязі, без будь-яких обмежень, заповів ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5, з умовою довічного проживання його дружини ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_6 ; в належному йому житловому будинку.

ОСОБА_7 зверталась в суд з позовом до ОСОБА_3, Котиківської сільської ради Городенківського району про визнання недійсним заповіту, складеного 01 квітня 2014 р. ОСОБА_5 в користь ОСОБА_3, посвідченого 01.04.2014 р. секретарем Котиківської сільської ради Городенківського району Івано-Франківської області, зареєстрованого в реєстрі за № 20. Мотивуючи позов тим, що вона є дружиною ОСОБА_5, який помер 24 серпня 2014 р. і їм на праві спільної власності належав житловий будинок з будівельними спорудами, що знаходиться в с. Котиківка по вул. К.Карого, 13, оформлений на чоловіка. Позивачка, як дружина померлого, являється власником половини спільного майна, а заповіт ОСОБА_5 від 01.04.2014 року складений на сторонню особу - ОСОБА_3, позбавив її права на обов’язкову частку в спадщині, що передбачено ст. 1241 ЦК України; крім того, відповідальним працівником Котиківської сільської ради порушено вимоги ст. 1243 ЦК України щодо права складання спільного заповіту подружжя.

Рішенням Городенківського районного суду Івано-Франківської області від 23.12.2014 року в задоволенні позову ОСОБА_7 про визнання недійсним заповіту, складеного 01 квітня 2014 р. ОСОБА_5 в користь ОСОБА_3, посвідченого 01.04.2014р. секретарем Котиківської сільської ради Городенківського району Івано-Франківської області, зареєстрованого в реєстрі за № 20 було відмовлено.

Як встановлено судом, ОСОБА_1 звернулась в суд та просить визнати заповіт від 01.04.2014 року ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_3, що посвідчений секретарем Котиківської сільської ради Городенківського району Івано-Франківської області ОСОБА_6 та внесений в нотаріальний реєстр за №20 нікчемним з тих підстав, що секретарем сільської ради даний заповіт посвідчений тоді, коли для цього у нього, встановлених законом підстав не було, оскільки на даному заповіті відсутній обов’язковий рукописний запис заповідача про те, що цей заповіт на просьбу заповідача записано посадовою особою органу місцевого самоврядування, перед його підписанням заповідачем прочитано вголос, що дає підстави вважати, що заповіт особисто заповідачем вголос не прочитано.

Відповідно до ст.ст. 1233,1234 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Право на заповіт здійснюється особисто. Заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин.

Відповідно до роз'яснень, викладених у пунктів 16, 17 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» заповіт є правочином, тому на нього поширюються загальні положення про правочини, якщо у книзі шостій ЦК України немає відповідного правила. Заповіт, складений із порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, згідно із частиною першою статті 1257 ЦК України є нікчемним, тому на підставі статті 215 ЦК визнання такого заповіту недійсним судом не вимагається.

Відповідно до п.п. 4, 5 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом.

Загальні вимоги до форми заповіту закріплені у статті 1247 Цивільного кодексу України, відповідно до якої заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення. Заповіт має бути особисто підписаний заповідачем. Якщо особа не може особисто підписати заповіт, він підписується відповідно до частини четвертої статті 207 цього Кодексу. Заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у статтях 1251-1252 цього Кодексу. Заповіти, посвідчені особами, зазначеними у частині третій цієї статті, підлягають державній реєстрації у Спадковому реєстрі в порядку , затвердженому Кабінетом Міністрів України.

Статтею 1251 ЦК України встановлено, що якщо у населеному пункті немає нотаріуса, заповіт, крім секретного, може бути посвідчений уповноваженою на це посадовою особою відповідного органу місцевого самоврядування.

Посвідчення заповітів посадовими особами органів місцевого самоврядування визначається Законами України «Про місцеве самоврядування в Україні», «Про нотаріат».

Порядок посвідчення заповітів посадовими особами органів місцевого самоврядування, крім норм Цивільного кодексу України та Закону України «Про нотаріат», регулюється в тому числі і Порядком вчинення нотаріальних дій посадовими особами органів місцевого самоврядування, затвердженим наказом Міністерства юстиції України 11.11.2011 № 3306/5 (далі Порядок), який був чинна на момент посвідчення оспорюваного заповіту, з пункту 1.1 якого вбачається, що перелік нотаріальних дій, що вчиняються посадовими особами органів місцевого самоврядування, визначено статтею 37 Закону України "Про нотаріат".

Відповідно до 1.2. Порядку, нотаріальні дії вчиняють посадові особи, на яких за рішенням відповідного органу місцевого самоврядування покладено вчинення цих дій.

За змістом статей 38, 42, 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать вчинення нотаріальних дій з питань, віднесених законом до їх відання, державна реєстрація актів цивільного стану (за винятком виконавчих органів міських (крім міст обласного значення) рад). Сільський, селищний, міський голова організує в межах, визначених цим Законом, роботу відповідної ради та її виконавчого комітету. Виконавчий комітет сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради в межах своїх повноважень приймає рішення. Рішення виконавчого комітету приймаються на його засіданні більшістю голосів від загального складу виконавчого комітету і підписуються сільським, селищним, міським головою, головою районної у місті ради.

Таким чином, виключно до повноважень виконавчого комітету відповідної ради належать повноваження вчинення нотаріальних дій з питань, віднесених законом до їх відання. При цьому на посадових осіб органу місцевого самоврядування повноваження вчиняти нотаріальні дії покладаються рішенням виконавчого комітету прийнятим на його засіданні більшістю голосів від загального складу виконавчого комітету і підписуються сільським, селищним, міським головою, головою районної у місті ради й лише після цього відповідна посадова особа є уповноваженою на вчинення визначених нотаріальних дій.

В розділі ІІІ Порядку вчинення нотаріальних дій посадовими особами органів місцевого самоврядування, передбачено, що посадові особи органів місцевого самоврядування, які вчиняють нотаріальні дії, посвідчують заповіти. При посвідченні заповіту посадова особа органу місцевого самоврядування встановлює особу заповідача та визначає обсяг його цивільної дієздатності. Посадова особа органу місцевого самоврядування посвідчує заповіти дієздатних громадян, складені відповідно до вимог статей 1247, 1251 Цивільного кодексу України і особисто подані ними посадовій особі органу місцевого самоврядування.

Заповіт має бути складений у письмовій формі, із зазначенням місця і часу складення заповіту, дати та місця народження заповідача та підписаний особисто заповідачем. Посадова особа органу місцевого самоврядування може на прохання особи записати заповіт з її слів власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. У цьому разі заповіт має бути прочитаний уголос та підписаний заповідачем, про що ним зазначається у заповіті перед його підписом.

В судовому засіданні оглянуто та досліджено оригінал заповіту від 01.04.2014р. ОСОБА_5 на ім’я ОСОБА_3, згідно якого було встановлено, що заповіт записаний секретарем сільської ради ОСОБА_6 за допомогою загальноприйнятих технічних засобів, а саме з використанням комп’ютерного набору та роздруківки.

Відповідно до заповіту ОСОБА_5, попередньо ознайомлений з правовими наслідками недодержання при вчиненні правочинів вимог закону, усвідомлюючи природу цього правочину та значення своїх дій, перебуваючи при здоровому розумі, ясній пам’яті, діючи вільно, за відсутності будь-якого примусу як фізичного, так і психічного, не страждаючи на захворювання, що перешкоджали усвідомленню суті цього правочину, не обмежений у встановленому порядку в дієздатності щодо укладання правочину, на випадок своєї смерті зробив розпорядження: все майно, яке буде належати йому на день смерті, де б воно не знаходилось і з чого б не складалось, і взагалі все те, що буде належати йому за законом на день його смерті, та що згідно з законодавством України може бути успадковане, у повному обсязі, без будь-яких обмежень, заповів ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_7 з умовою довічного проживання його дружити ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_8 в належному йому житловому будинку.

Також у заповіті зазначено: «Заповіт на моє прохання та з моїх слів записаний з допомогою технічного засобу, прочитаний мною, заповідачем вголос до його підписання, та підписаний мною особисто як такий, що відповідає моєму волевиявленню»

У наступних абзацах заповіту зазначено про те, що заповіт на зміст статей 1241, 1245, 1307 ЦК України йому роз’яснено.

Цей заповіт складено у двох примірниках, один з яких призначений для зберігання у справах Котиківської сільської ради, за адресою: село Котиківка, вул. Тараса Шевченка №152 Городенківського району Івано-Франківської області, а другий – видається заповідачу на руки.

Далі у графі «підпис» міститься рукописний запис «ОСОБА_5 Іван.» і підпис.

Після цього у наступному друкованому тексті вказано:

«село Котиківка Городенківського району Івано-Франківської області, Україна, першого квітня дві тисячі чотирнадцятого року.

Цей заповіт посвідчено мною, ОСОБА_6, секретарем Котиківської сільської ради Городенківського району Івано-Франківської області.

Заповіт записаний мною, секретарем Котиківської сільської ради зі слів ОСОБА_5.

Заповіт до підписання прочитаний уголос заповідачем, ОСОБА_5, і власноручно підписаний ним о 09 годині 40 хвилин в приміщенні сільської ради за адресою: село Котиківка, вул. Тараса Шевченка №152.

Особу його встановлено, дієздатність перевірено.

Зареєстровано в реєстрі за № 20. Одержано державного мита 0,85 грн.

Секретар сільської ради (підпис) ОСОБА_6.

Заповіт скріплений гербовою печаткою Котиківської сільської ради Городенківського району Івано-Франківської області.

Дані обставини також підтверджуються наданими в судовому засіданні поясненнями секретаря Котиківської сільської ради Городенківського районну Івано-Франківської області ОСОБА_9 як спеціаліста, яка ствердила, що заповіт ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_3 був нею на прохання ОСОБА_5 з його слів записаний з допомогою технічного засобу, тільки у присутності заповідача. Перед підписанням заповіту, ОСОБА_5 було вголос прочитано даний заповіт.

Згідно завіреної належним чином копії рішення Виконавчого комітету Котиківської сільської ради Городенківського району Івано-Франківської області №6-1/2010 від 16.11.2010 року «Про покладення обов’язків із вчинення нотаріальних дій» обов’язки із вчинення нотаріальних дій на території Котиківської сільської ради покладено на секретаря Котиківської сільської ради ОСОБА_6.

Враховуючи вищенаведене, оцінюючи викладені обставини в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що волевиявлення заповідача було вільним і зміст заповіту щодо призначення ОСОБА_3 спадкоємцем майна відповідало його внутрішній волі, оскаржуваний заповіт складений у формі встановленої законом та посвідчений уповноваженою на те посадовою особою, що відповідає вимогам ст. 1247 ЦК України.

При цьому суд зазначає, що відсутність рукописного зазначення у заповіті, що він прочитаний та складений з його слів (ОСОБА_5) не є істотною умовою для визнання заповіту недійсним, оскільки заповідачем висловлено своє вільне волевиявлення щодо розпорядження належним йому майном. Ця інформація входить до складу посвідчувального напису і засвідчується нотаріусом.

Таким чином, в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання заповіту від 01.04.2014 року ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_3, що посвідчений секретарем Котиківської сільської ради Городенківського району Івано-Франківської області ОСОБА_6 та внесений в нотаріальний реєстр за №20 нікчемним слід відмовити повністю.

Що стосується зустрічного позову, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що 27 листопада 2014 року ОСОБА_7 зробила заповітне розпорядження, яким усе її майно, де б воно не було та з чого воно не складалося б, і взагалі все те, що їй належатиме на день смерті і на що вона за законом матиме право заповіла ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2. Заповіт посвідчено приватним нотаріусом Городенківського районного нотаріального округу ОСОБА_8 та зареєстровано у реєстрі за № 1911.

27 грудня 2014 року ОСОБА_7 померла, що стверджується копією свідоцтва про смерть серії І-НМ №197959 виданим 29.12.2014 року виконкомом Котиківської сільської ради Городенківського району Івано-Франківської області.

Після її смерті відкрилася спадщина.

Згідно зі статтями 1233-1235 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Право на заповіт здійснюється особисто. Вчинення заповіту через представника не допускається. Заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин.

Загальні вимоги до форми заповіту закріплені у статті 1247 Цивільного кодексу України, відповідно до якої заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення. Заповіт має бути особисто підписаний заповідачем. Якщо особа не може особисто підписати заповіт, він підписується відповідно до частини четвертої статті 207 цього Кодексу. Заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у статтях 1251-1252 цього Кодексу. Заповіти, посвідчені особами, зазначеними у частині третій цієї статті, підлягають державній реєстрації у Спадковому реєстрі в порядку , затвердженому Кабінетом Міністрів України.

За приписами частин 1 та 2 статті 1248 ЦК України нотаріус посвідчує заповіт, який написаний заповідачем власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. Нотаріус може на прохання особи записати заповіт з її слів власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. У цьому разі заповіт має бути вголос прочитаний заповідачем і підписаний ним. Якщо заповідач через фізичні вади не може сам прочитати заповіт, посвідчення заповіту має відбуватися при свідках (стаття 1253 цього Кодексу).

Аналогічні положення закріплені п. 1.7 розділу 3 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, відповідно до яких нотаріус може на прохання особи записати заповіт з її слів або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. У цьому разі заповіт має бути в голос прочитаний і підписаний ним, про що зазначається перед його підписом.

Статтею 41 Закону України «Про нотаріат» встановлено, що нотаріальні дії можуть вчинятися будь-яким нотаріусом чи посадовою особою органу місцевого самоврядування. Нотаріальні дії вчиняються в приміщенні державної нотаріальної контори, в державному нотаріальному архіві, приміщенні, яке є робочим місцем приватного нотаріуса, чи приміщенні органів місцевого самоврядування. В окремих випадках, коли громадянин не може з'явитися в зазначене приміщення, а також коли того вимагають особливості посвідчуваної угоди, нотаріальні дії можуть бути вчинені поза вказаними приміщеннями.

Відповідно до ст.54 Закону України «Про нотаріат» нотаріуси та посадові особи органів місцевого самоврядування, які вчиняють нотаріальні дії, посвідчують угоди, щодо яких законодавством встановлено обов'язкову нотаріальну форму, а також за бажанням сторін й інші угоди. Нотаріуси або посадові особи, які вчиняють нотаріальні дії, перевіряють, чи відповідає зміст посвідчуваної ними угоди вимогам закону і дійсним намірам сторін.

В судовому засіданні оглянуто та досліджено оригінал заповіту, в якому зазначено, що 27 листопада 2014 року ОСОБА_7, 02.03.1940 року перебуваючи при здоровому розумі, ясній пам»яті та діючи добровільно, за відсутності будь-якого примусу як фізичного так і психічного, розуміючи значення своїх дій на випадок смерті зробила заповітне розпорядження, яким усе її майно, де б воно не було та з чого воно не складалося б, і взагалі все те, що їй належатиме на день смерті і на що вона за законом матиме право заповіла ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2. На бажання заповідача складання та посвідчення даного заповіту відбулося у присутності двох свідків: ОСОБА_10 та ОСОБА_11. У зв»язку із хворобою та похилим віком заповідача, заповіт посвідчено за адресою проживання заповідача: вул. Карпенка Карого, буд. №13 в м.Городенка Івано-Франківської області. Заповіт посвідчено приватним нотаріусом Городенківського районного нотаріального округу ОСОБА_8 та зареєстровано у реєстрі за № 1911.

У заповіті ОСОБА_7 від 27.11.2014 року зазначено, що заповіт записаний нотаріусом зі слів ОСОБА_7. Заповіт до підписання прочитаний уголос заповідачем, ОСОБА_7, і власноручно підписаний нею у присутності нотаріуса о 17 годині 50 хвилин. При складанні та посвідченні цього заповіту на бажання ОСОБА_7 були присутні свідки: ОСОБА_10 та ОСОБА_11, які у присутності нотаріуса прочитали заповіт уголос до підписання його заповідачем і поставили на заповіті свої підписи.

За клопотанням сторін, з метою встановлення на заповіті ОСОБА_7 від 27.11.2014 року підпису заповідача та на заповіті ОСОБА_12 від 01.04.2014 року підпису та запису заповідача, у справі було призначено судову почеркознавчу експертизу.

Висновком криміналістичної експертизи з дослідження почерку і підписів за матеріалами, складеного 17.03.2017 року встановлено, що підпис від імені ОСОБА_7 розташований у графі «Позивач» у документі – оригіналі «Заповіту від 27 листопада 2014 року ОСОБА_7, зареєстрований в реєстрі №1911 посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_8Я.» - виконаний не ОСОБА_7, а іншою особою з наслідуванням підписам ОСОБА_7

Також у резолютивній та описовій частині висновку зазначено, що питання 1-3 ухвали експертом не вирішувалось, оскільки подані зразки почерку і підписів гр. ОСОБА_7 по кількості та якості не відповідають загально прийнятим вимогам методичних рекомендацій.

Однак, допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_10 суду пояснила, що у листопаді 2014 року була запрошена у якості свідка, при посвідченні заповіту ОСОБА_7. Ствердила, що при посвідченні заповіту у кімнаті були присутні тільки вона, ОСОБА_7, нотаріус та ще один свідок ОСОБА_11. Пояснила, що ОСОБА_7 була хвора, лежача. В той день, після того, як ОСОБА_7 промовила, що все своє майно заповідає ОСОБА_1, нотаріус склала заповіт, прочитала уголос і вони всі у заповіті поставили свої підписи. Ствердила, що ОСОБА_7 сидячи самостійно підписала заповіт.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_11 суду пояснила, що восени 2014 року була присутня при посвідченні заповіту ОСОБА_7. При посвідченні заповіту у кімнаті були присутні тільки вона, ще один свідок ОСОБА_10, нотаріус і ОСОБА_7 Пояснила, що ОСОБА_7 була писемною. Ствердила, що вона була свідком того, як ОСОБА_7 промовила, що все своє майно заповідає ОСОБА_1. Нотаріус склала заповіт і прочитала його уголос. Після чого, вони у заповіті поставили свої підписи. Запевнила, що ОСОБА_7 самостійно підписувала заповіт.

У судовому засіданні, свідкам ОСОБА_10 та ОСОБА_11 був наданий для огляду оригінал заповіту ОСОБА_7 від 27.11.2014 року. Свідки підтвердили, що на даному заповіті містяться їхні підписи.

Також в судовому засіданні були допитані свідки: ОСОБА_13, ОСОБА_14 та ОСОБА_15.

Так, свідок ОСОБА_13 зазначила, що ОСОБА_7 була немічною.

Свідок ОСОБА_14 суду пояснила, що працює медсестрою і неодноразово ОСОБА_7 приходила робити уколи, так як остання хворіла. Зі слів ОСОБА_7 їй відомо, що ОСОБА_7 хотіла усе своє майно заповісти ОСОБА_3

Свідок ОСОБА_15 суду пояснила, що зі слів ОСОБА_7 їй відомо, що ОСОБА_16 та ОСОБА_7 хотіли усе своє майно заповісти ОСОБА_3, який їх доглядав. Зазначила, що ОСОБА_7 хворіла і з кінця літа, початку осені, уже не ходила.

ОСОБА_3 просить визнати недійсним заповіт, посвідчений від імені ОСОБА_7 27 листопада 2014 року приватним нотаріусом Городенківського РНО ОСОБА_8 по реєстру № 1911, оскільки підпис від імені ОСОБА_7 на заповіті виконаний не ОСОБА_7

Зазначили, що із даним зустрічним позовом звернулись, так як порушено право ОСОБА_3 на оформлення спадщини після смерті ОСОБА_5, оскільки ОСОБА_1 незаконно утримує правовстановлюючий документ на майно, титульним власником якого є ОСОБА_5.

За правилами ст.ст. 4, 5 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до частин 1-4 ст. 12 цього ж Кодексу Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов’язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов’язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до розяснень, наданих Пленумом Верховного Суду України у постанові № 7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування», при вирішенні спорів у звязку зі спадкуванням за заповітом суд повинен застосовувати правила глави 85 ЦК України. Заповіт є правочином, тому на нього поширюються загальні положення про правочин, якщо у книзі шостій ЦК немає відповідного правила (п. 16 постанови).

За змістом ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, пятою та шостою ст. 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до положень ст.1257 ЦК України заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним. За позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.

Із спадкової справи №1/2015, номер в спадковому реєстрі №56972426, заведеної після смерті ОСОБА_7 вбачається, що до Приватного нотаріуса Городенківського районного нотаріального округу ОСОБА_17 із заявою про прийняття спадщини після померлої ОСОБА_7 звернулася ОСОБА_1.

Із заяви №2 від 05.01.2015 року встановлено, що ОСОБА_1 повідомила нотаріуса, що спадщину приймає. Спадкоємців, які мають право на обов»язкову частку, згідно статті 1241 Цивільного Кодексу України, та пережившого чоловіка не має.

Довідкою виконавчого комітету Котиківської сільської ради Городенківського району Івано-Франківської області №2 від 05.12.2015 року стверджено, що дійсно на день смерті ОСОБА_7 була зареєстрована і проживала за адресою ІНФОРМАЦІЯ_9.

Враховуючи вищевикладене судом встановлено, що ОСОБА_3 являється спадкоємцем за заповітом після смерті ОСОБА_5, який помер 24 серпня 2014 року, а ОСОБА_1 є спадкоємцем за заповітом після смерті ОСОБА_7, яка померла 27 грудня 2014 року.

Даний факт ніким не оспорюється та не заперечується.

Відповідно до ст. 55 Конституції України, права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Матеріально-правовий аспект захисту цивільних прав та інтересів насамперед полягає в зясуванні, чи має особа таке право або інтерес та чи були вони порушені або було необхідним їх правове визначення.

Оцінюючи обставини справи у контексті зазначених норм закону, суд приходить до висновку, що не дивлячись на те, що згідно висновку криміналістичної експертизи з дослідження почерку і підписів за матеріалами, складеного 17.03.2017 року підпис від імені ОСОБА_7 розташований у графі «Позивач» у документі – оригіналі «Заповіту від 27 листопада 2014 року ОСОБА_7, зареєстрований в реєстрі №1911 посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_8Я.» - виконаний не ОСОБА_7, а іншою особою з наслідуванням підписам ОСОБА_7, підстав для визнання заповіту ОСОБА_7 від 27.11.2014 року немає, оскільки ОСОБА_3 не є спадкоємцем за заповітом після смерті ОСОБА_7, яка померла 27 грудня 2014 року і будь-яких доказів, які б вказували на те, що заповітом ОСОБА_7 від 27.11.2014 року були порушені права та інтереси ОСОБА_3, ним не надано.

Частинами 1, 6 ст. 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Таким чином, у зв»язку з тим, що ОСОБА_3 не довів порушення його прав та інтересів заповітом ОСОБА_7 від 27.11.2014 року, суд приходить до висновку, що в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 слід відмовити.

На підставі ст.55 Конституції України, ст. ст. 3, 215, 203, 1233, 1234, 1235, 1241, 1243, 1245, 1247, 1248, 1251, 1252, 1253, 1257, 1307 ЦК України, керуючись ст.ст. 12, 81, 82, 89, 115, 211, 258, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354 п.п. 9, 15.5 Розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання заповіту від 01.04.2014 року ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_3, що посвідчений секретарем Котиківської сільської ради Городенківського району Івано-Франківської області ОСОБА_6 та внесений в нотаріальний реєстр за №20 нікчемним - відмовити повністю.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання заповіту, посвідченого від імені ОСОБА_7 27 листопада 2014 року приватним нотаріусом Городенківського РНО ОСОБА_8 по реєстру №1911 недійсним - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги до апеляційного суду Івано-Франківської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження:

1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, жителька с. Старий Гвіздець, вул. Садова, 9 Коломийський район Івано-Франківська область, індекс 78261.

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_7, житель ІНФОРМАЦІЯ_10, індекс 78106.

Повне судове рішення складено 28.02.2018 року.

Суддя: Федів Л. М.