Постанова № 72799002, 14.03.2018, Апеляційний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №295/6808/17 Головуючий у 1-й інст. Чішман Л. М.

Категорія 53 Доповідач Шевчук А. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 березня 2018 року Апеляційний суд Житомирської області у складі:

головуючої судді Шевчук А.М.,

суддів: Талько О.Б., Коломієць О.С.,

з участю секретаря судового засідання Пеклін Л.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі

цивільну справу №295/6808/17 за позовом ОСОБА_1 до Управління поліції охорони в Житомирській області про визнання незаконним та скасування наказу про накладення дисциплінарного стягнення

за апеляційною скаргою Управління поліції охорони в Житомирській області

на рішення Богунського районного суду м. Житомира від 04 грудня 2017 року, яке ухвалене під головуванням судді Чішман Л.М. в м. Житомирі,

в с т а н о в и в:

У червні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Управління поліції охорони в Житомирській області (надалі - управління). Просив поновити строк для звернення до суду, визнати незаконним та скасувати наказ Управління Державної служби охорони при УМВС України в Житомирській області від 06 листопада 2014 року №2850 «Про покарання охоронників дільниці цивільної охорони УДСО при УМВС України в Житомирській області». Свої вимоги обґрунтовував тим, що працював охоронником дільниці цивільної охорони управління Державної служби охорони при УМВС України в Житомирській області, правонаступником якого є відповідач. За порушення вимог пунктів 12.21,12.23 наказу МВС України від 25 листопада 2003 року №1430 та функціональних обов'язків спірним наказом йому оголошено догану за допуск на охоронюваний об'єкт сторонньої особи під час чергування в гуртожитку Житомирського Державного технологічного університету. Вважає наказ незаконним, оскільки він прийнятий з порушенням положень ст.149 КЗпП України. Вважає, що пропустив строк звернення до суду з поважних причин, оскільки 01 березня 2015 року був призваний на військову службу до Збройних Сил України та у подальшому був направлений у зону АТО. Після звільнення у запас перебував на лікуванні та у зв'язку із необхідністю проходження соціально-психологічної реабілітації знаходився поза межами міста до 13 липня 2016 року.

Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 04 грудня 2017 року позов задоволено частково. Поновлено ОСОБА_1 строк звернення до суду та визнано незаконним і скасовано наказ Управління Державної служби охорони при УМВС України в Житомирській області від 06 листопада 2014 року за № 2850 "Про покарання охоронників дільниці цивільної оборони УДСО при УМВС України в Житомирській області " в частині оголошення ОСОБА_1 догани. Вирішено питання судових витрат.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, Управління поліції охорони в Житомирській області подало апеляційну скаргу. Посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати та постановити нове, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі. Зазначає, що до притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 був повідомлений про необхідність надати пояснення з приводу порушення ним функціональних обов'язків. Окрім того, із наказом про оголошення догани позивач особисто був ознайомлений 08 листопада 2014 року. Разом із тим, останній відмовився підписатися про ознайомлення його з наказом, про що складено акт. Також наголошується на неодноразовому порушенні позивачем трудових обов'язків, що свідчить про неналежне ставлення останнього до роботи. Вважає, що суд безпідставно поновив ОСОБА_1 строк звернення до суду. Так, останній не обґрунтував належними доказами, що йому перешкодило звернутися до суду в період до призову на військову службу.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідно до положень ст.367 ЦПК України, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних мотивів.

Із матеріалів справи вбачається та судом установлено, що наказом начальника Управління Державної служби охорони при УМВС України в Житомирській області від 06 листопада 2014 року №2850 «Про покарання охоронників дільниці цивільної охорони УДСО при УМВС України в Житомирській області» ОСОБА_1 оголошено догану за порушення вимог пунктів 12.21,12.23 наказу МВС України від 25 листопада 2003 року №1430 «Про організацію службової діяльності цивільної охорони Державної служби охорони при МВС України» та функціональних обов'язків (а.с.69).

У наказі зазначено, що під час здійснення перевірки організації та несення служби виявлено факт неналежного виконання охоронних функцій по забезпеченню охорони об'єкту (гуртожитку ЖДТУ №2) охоронником ОСОБА_1, який під час чергування 04 листопада 2014 року допустив на охоронюваний об'єкт сторонню особу (охоронника ОСОБА_2.), який перебував поза службою та знаходився в черговій відпустці. На зауваження щодо неналежного виконання функціональних обов'язків ОСОБА_1 відреагував збуджено, не погодився з виявленими порушеннями службової дисципліни, при цьому вів себе зухвало, нетактовно та в образливій формі висловлювався на адресу відповідального, відмовився від подальшого несення служби.

Відповідно до копії витягу з Настанови про організацію служби підрозділів цивільної охорони Державної служби охорони при МВС України від 25 листопада 2003 року №1430 під час здійснення охоронних заходів забороняється допускати на об'єкт сторонніх осіб, знайомих, у т.ч. колишніх та вільних від служби працівників цивільної охорони або органів внутрішніх справ (п.12.21); самовільно залишати місце служби до її закінчення, змінювати порядок несення, відволікатись від виконання обов'язків та послаблювати пильність (спати, читати, приймати їжу у невстановлений час), приймати від сторонніх осіб будь-які предмети (згортки, пакети, конверти тощо) (п.12.25).

Аналогічні положення зазначені й у функціональних обов'язках охоронника дільниці цивільної охорони «Варта» УДСО при УМВС України в Житомирській області по охороні об'єкта (а.с.46-47).

На стадії апеляційного розгляду справи можуть прийматися докази лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надасть докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього (ч.3 ст.367 ЦПК України).

Проте відповідач не надав доказів того, що у суді першої інстанції ним заявлялося клопотання про допит свідків, а відтак існування виключних обставин, які б надавали суду апеляційної інстанції правові підстави для задоволення клопотання про допит свідків під час розгляду справи судом апеляційної інстанції. Перешкод у реалізації відповідачем процесуальних прав у суді першої інстанції не встановлено. За таких обставин, апеляційний суд погоджується із висновками суду першої інстанції про те, що позивачем не було допущено порушення посадових обов'язків, оскільки стороння особа була присутня у фойє гуртожитку та пост чергового не перетинала. На час перевірки сам черговий знаходився на охоронюваному об'єкті.

У судовому засіданні в суді апеляційної інстанції позивач пояснив, що залишив пост не самовільно, а лише на вимогу відповідального за чергування, передавши зміну у встановленому законом порядку. Такі обставини відповідачем також не спростовані належними, допустимими та достовірними доказами.

Доводи апеляційної скарги відносно допущення позивачем порушення посадових обов'язків під час чергування на охоронюваному об'єкті (допущення сторонньої особи) та відмови від подальшого несення служби ґрунтуються на переоцінці доказів, які надавалися сторонами на засадах змагальності та які досліджені і оцінені судом першої інстанції у сукупності у відповідності до вимог цивільно-процесуального законодавства.

При накладенні дисциплінарного стягнення відповідачем не додержані й положення частини першої ст.149 КЗпП України щодо відібрання письмових пояснень. Доводи апеляційної скарги з цього приводу спростовуються матеріалами справи та ґрунтуються на підміні понять. Так, 07 листопада 2014 року позивач надав письмові пояснення щодо обставин, які мали місце 04 листопада 2014 року під час його чергування на ввіреному йому об'єкті. Проте останній наказом був притягнутий до дисциплінарної відповідальності 06 листопада 2014 року, тобто до, а не після відібрання письмового пояснення, а посилання відповідача на існування акта від 08 листопада 2014 року безпідставне, оскільки у його змісті йдеться не про відмову в наданні письмового пояснення, а про ознайомлення останнього із наказом про оголошення йому догани та про його відмову від підпису про ознайомлення його з наказом про оголошення догани, що за юридичною природою не є тотожними поняттями (а.с.42).

Посилання у апеляційній скарзі на неодноразове порушення позивачем трудових обов'язків не змінює висновків суду першої інстанції, оскільки не спростовані висновки суду першої інстанції про недоведеність відповідачем порушення позивачем посадових обов'язків.

Що ж стосується тримісячного строку звернення до суду за захистом порушеного права, передбаченого ст.233 КЗпП України, то апеляційний суд приймає до уваги ті обставини, що упродовж трьох місяців (грудень 2014 року) з часу оголошення позивачу догани (листопада 2014 року) він звертався до суду із позовом про поновлення його на роботі та вважав, що питання незаконності оспорюваного ним наказу має обговорюватися під час розгляду тієї справи. Із 01 березня 2015 року по 31 березня 2016 року він знаходився на військовій службі, із яких з 19 червня 2015 року по 06 липня 2015 року, з 21 липня 2015 року по 01 листопада 2015 року, з 15 листопада 2015 року по 30 березня 2016 року безпосередньо брав участь в АТО, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районах проведення АТО, а в подальшому до 13 липня 2017 року проходив лікування та реабілітацію, що перешкодило йому вчасно подати позовну заяву до суду. Враховуючи викладене, апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що позивач пропустив строк звернення до суду за захистом порушеного права з поважних причин, а тому такий строк суд першої інстанції поновив обґрунтовано на законних підставах, що доводиться матеріалами справи.

Відповідно до положень ст.375 ЦПК України рішення суду першої інстанції залишається без змін, як ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права. Підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст.259,268,367-368,374-375,381-384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Управління поліції охорони в Житомирській області залишити без задоволення, а рішення Богунського районного суду м. Житомира від 04 грудня 2017 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складений 19 березня 2018 року.

Головуюча Судді: