Постанова № 72798271, 19.03.2018, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг)

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 182/134/18 22-ц/774/914/К/18А

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2018 року м.Кривий Ріг

Справа № 182/134/18

Апеляційний суд Дніпропетровської області у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого судді - Зубакової В.П.

суддів - Барильської А.П., Бондар Я.М.

сторони:

позивач - ОСОБА_1,

відповідачі - Нікопольський відділ Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції, Державна казначейська служба України,

розглянув у спрощеному позовному провадженні у порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 на ухвалу Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 24 січня 2018 року, яка постановлена суддею Тихомировим І.В. у місті Нікополі Дніпропетровської області та повне судове рішення складено 24 січня 2018 року, -

В С Т А Н О В И В:

У січні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Нікопольського відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції, Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди, завданої внаслідок незаконних дій чи бездіяльності органу державної влади.

Ухвалою Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 11 січня 2018 року зазначена позовна заява залишена без руху.

Ухвалою Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 24 січня 2018 року позовну заяву ОСОБА_1 визнано неподаною та повернуто позивачу.

В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить ухвалити рішення по суті позовних вимог та покласти судові витрати на відповідача. Зокрема, ОСОБА_1 зазначає, що суд не взяв до уваги норми ст. 3 ЦПК України про те, що не допускається відмова на звернення до суду з мотивів недоведеності заявленої вимоги. Вважає, що подана ним позовна заява є обґрунтованою, а суд не має права вирішувати питання про залишення заяви без руху та її повернення після відкриття провадження у справі.

Відзив на апеляційну скаргу не надійшов.

Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 12 лютого 2018 року відкрито апеляційне провадження по даній цивільній справи та визначено, що, відповідно до Указу Президента України «Про ліквідацію апеляційних судів та утворення апеляційних судів в апеляційних округах» №452 від 29 грудня 2017 року, пункту 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII, пункту 8 Розділу ХІІІ Цивільного процесуального кодексу України, справа підлягає розгляду Апеляційним судом Дніпропетровської області.

Справа розглядається без повідомлення учасників справи, в порядку ч. 13 ст. 7, ч. 2 ст. 369 ЦПК України, оскільки оскаржується ухвала суду, зазначена в п. 6 ч. 1 ст. 353 ЦПК України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду в межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції виходив з того, що позовна заява подана без додержання вимог ст. ст. 175, 177 ЦПК України та ОСОБА_1, відповідно до ухвали суду від 11 січня 2018 року, у встановлений термін, не виконав вимоги ухвали про усунення недоліків.

З таким висновком суду колегія суддів не може погодитись з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ст.1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року, яка набула чинності для України з 11.09.1997 року, Високі Договірні сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією права і свободи, визначенні в розділі І «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод».

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обовязків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред'являється особі.

У справі «Bellet у. France» Європейський суд з прав людини зазначив, що „стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права".

Як свідчить позиція Європейського суду з прав людини у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.

Відповідно до ч.1 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Відповідно до положень статті 175 ЦПК України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.

Позовна заява подається до суду в письмовій формі і підписується позивачем або його представником, або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.

Позовна заява повинна містити: 1) найменування суду першої інстанції, до якого подається заява; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв'язку, офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти; 3) зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються; 4) зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; 5) виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; 6) відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов'язковий досудовий порядок урегулювання спору; 7) відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися; 8) перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви; 9) попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи; 10) підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.

У позовній заяві можуть бути вказані й інші відомості, необхідні для правильного вирішення спору.

При цьому, згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Учасники справи розпоряджаються своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (ч. 3 ст. 13 ЦПК України).

Отже, ЦПК України встановлює обов'язок позивача зазначити у позовній заяві обставини, якими він обґрунтовує свої вимоги, а на суд - обов'язок перевірити наявність такого посилання у позовній заяві, однак, не надає суду право на стадії вирішення питання про відкриття провадження у справі вирішувати питання щодо доведеності, обґрунтованості чи повноти викладених позивачем обставин, якими він обґрунтовує свої позовні вимоги.

Як вбачається з матеріалів справи, 09 січня 2018 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Нікопольського відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції, Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди, завданої внаслідок незаконних дій чи бездіяльності органу державної влади (а.с. 1-19).

Ухвалою суду від 11 січня 2018 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху з тих підстав, що позовна заява подана без додержання вимог ст. ст. 175, 177 ЦПК України (а.с. 21).

На виконання вимог зазначеної ухвали суду, позивач ОСОБА_1 надав суду доповнення до позовної заяви (а.с. 26).

Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 не виконав у повному обсязі вимог ухвали суду від 11 січня 2018 року та не виклав обставини, якими він обґрунтовує свої позовні вимоги. При цьому, суд дійшов висновку, що, згідно доповнень до позовної заяви, матеріальна шкода фактично була заподіяна не позивачу ОСОБА_1, а Приватному підприємств «Дніпрянка», керівником якого є ОСОБА_1 (а.с. 33).

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що позивач ОСОБА_1 на власний розсуд визначився із змістом позовних вимог та надав до суду позовну заяву, зазначивши у ній посилання на обставини, які, на його думку, підтверджують позовні вимоги, а суд першої інстанції, без урахування вищевикладених норм цивільного процесуального законодавства України, передчасно вдався до оцінки заявлених позовних вимог до відкриття провадження у справі.

Отже, з встановлених судом апеляційної інстанції обставин слідує, що судом першої інстанції було порушено право позивача на вільний доступ до правосуддя та постановлено оскаржувану ухвалу з порушенням норм процесуального права, а тому ухвала суду підлягає скасуванню на підставі п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України з направленням матеріалу до суду першої інстанції для подальшого розгляду.

Клопотання позивача ОСОБА_1 щодо розгляду судом апеляційної інстанції його позову по суті, не може бути задоволено, оскільки, згідно ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції не наділений такими повноваженнями при розгляді апеляційної скарги на ухвали суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 369, п. 6 ч. 1 ст. 374, п. 4 ч. 1 ст. 379, ст. ст. 381-384 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1- задовольнити частково.

Ухвалу Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 24 січня 2018 рокускасувати та направити матеріал за позовом ОСОБА_1 Нікопольського відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції, Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди, завданої внаслідок незаконних дій чи бездіяльності органу державної владидо Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню не підлягає.

Повне судове рішення складено 19 березня 2018 року.

Головуючий:

Судді: