Рішення № 72797821, 12.03.2018, Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 185/10125/17

Провадження № 2/185/1095/18

ЗАОЧНЕ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 березня 2018 року Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді: Бондаренко В.М.,

за участю секретаря: Данильченко Ю.О.,

розглянувши у відкритому заочному судовому засіданні в м. Павлограді цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_3 державна нотаріальна контора Дніпропетровської області, про визнання права власності на спадкове майно, суд -

В С Т А Н О В И В :

У грудні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_3 державна нотаріальна контора Дніпропетровської області, про визнання права власності на спадкове майно, в якому просила суд визнати за нею право власності на житловий будинок № 61 по вулиці Мічуріна у селі Мерцалівка Павлоградського району Дніпропетровської області в порядку спадкування за заповітом після смерті матері ОСОБА_4, яка померла 12 травня 2014 року.

В обґрунтування позову позивач посилалася на те, що 12 травня 2014 року померла її мати ОСОБА_4. Після її смерті залишилося спадкове майно, а саме житловий будинок № 61 по вул. Мічуріна у с. Мерцалівка Павлоградського району Дніпропетровської області та земельна ділянка розміром 8,590 га, що розташована на території ОСОБА_2 сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області. За життя, ОСОБА_4 було складено заповіт, за яким вона заповідала все своє майно, в тому числі житловий будинок № 64 по вул. Мічуріна у с. Мерцалівка Павлоградського району Дніпропетровської області ОСОБА_1. Після смерті матері вона звернулася до Другої ОСОБА_3 державної нотаріальної контори Дніпропетровської області із заявою про прийняття спадщини за заповітом. 13 грудня 2017 року державним нотаріусом Другої ОСОБА_3 державної нотаріальної контори ОСОБА_5 було винесено постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, якою було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на будинок № 61 по вул. Мічуріна у с. Мерцалівка Павлоградського району Дніпропетровської області, у зв’язку з відсутністю правовстановлюючих документів на вищезазначене спадкове майно. Вказаний будинок був побудований протягом 1954-1957 років та не був зареєстрований в подальшому, тому вона змушена звернутися до суду із вказаним позовом.

У судове засідання представник позивача не з'явився, надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить суд їх задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_2 сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області в судове засідання не з’явився, не повідомив суд про причини не явки, хоча був належним чином повідомлений про день та час розгляду справи, заяв про розгляд справи за його відсутності суду не надав.

Представник третьої особи Другої ОСОБА_3 державної нотаріальної контори Дніпропетровської області в судове засідання не з’явився, надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності, при ухваленні рішення покладається на розсуд суду.

Суд, на підставі ст. 281 ЦПК України, ухвалив розглядати справу заочно.

Вивчивши матеріали справи, суд вважає за можливе задовольнити позов з наступних підстав.

Згідно з вимогами ст. 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Статтею 1220 ЦК України передбачено, що часом відкриття спадщини є день смерті особи.

Статтею 1218 ЦК встановлено, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об'єкти нерухомості, в тому числі житловий будинок, інші споруди, земельну ділянку є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку.

За ст. 1296 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Згідно ст. 1297 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Постановою Пленуму Верховного суду України №7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» роз`яснено, що у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Вирішуючи питання про право власності на нерухомість, суд повинен застосовувати законодавство, яке діє на час придбання (побудови) житлового будинку, а питання спадкування на час відкриття спадщини.

У 1957 році питання набуття права власності регулювались Указом Президії Верховної Ради СРСР від 26 серпня 1948 року «Про право громадян на купівлю і будівництво індивідуальних житлових будинків», (далі - Указ від 26 серпня 1948 року), що був визнаний таким, що втратив чинність, Указом Президії Верховної Ради СРСР від 22 лютого 1988 року № 8502-ІІ, і прийнятою відповідно до Указу від 26 серпня 1948 року постановою Ради Міністрів СРСР від 26 серпня 1948 року «Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради СРСР від 26 серпня 1948 року «Про право громадян на купівлю і будівництво індивідуальних житлових будинків» (далі - постанова від 26 серпня 1948 року), які, зокрема, визначали умови та правові наслідки будівництва.

Згідно зі ст. 1 Указу від 26 серпня 1948 року кожен громадянин і кожна громадянка мали право купити або збудувати для себе на праві особистої власності жилий будинок на один або два поверхи з числом кімнат від однієї до п'яти як у місті, так і поза містом.

Пункт 2 Постанови від 26 серпня 1948 року визначав, що земельні ділянки для будівництва індивідуальних жилих будинків відводяться за рахунок земель міст, селищ, держземфонду і земель держлісфонду у безстрокове користування, а збудовані на цих ділянках будинки є особистою власністю забудовника.

Отже, за Указом від 26 серпня 1948 року та Постановою від 26 серпня 1948 року підставою виникнення у громадянина права власності на жилий будинок був сам факт збудування ним його з додержанням вимог цих актів законодавства та прийняття будинку в експлуатацію.

Ці правові акти не пов'язували виникнення права власності на житловий будинок із проведенням його реєстрації.

Враховуючи, що будівництво житлового будинку здійснено ОСОБА_4 під час дії вказаних норм матеріального права, слід дійти висновку, що право власності на спірний будинок виникло у неї з моменту збудування цього будинку і не може бути втрачене у зв'язку з не проведенням його реєстрації в подальшому, а тому такий будинок є об'єктом права власності та підлягає спадкуванню.

12 травня 2014 року ОСОБА_4 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть, виданим Виконавчим комітетом ОСОБА_2 сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області.

Спадкоємцями після її смерті залишилися її діти - ОСОБА_1 та ОСОБА_6.

За життя ОСОБА_4 було складено заповіт, за яким вона заповідала все своє майно, в тому числі житловий будинок № 64 по вул. Мічуріна у с. Мерцалівка Павлоградського району Дніпропетровської області, ОСОБА_1. Вказаний заповіт посвідчено 26 липня 2011 року секретарем виконкому ОСОБА_2 сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області, в якому помилково зазначено номер будинку 64, замість 61, що підтверджується довідкою виконавчого комітету ОСОБА_2 сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області від 27.01.2015 року № 340, згідно якої житловий будинок № 61 по вул. Мічуріна у с. Мерцалівка Павлоградського району Дніпропетровської області, згідно погосподарської книги сільської ради №28, значиться за ОСОБА_4.

14 серпня 2014 року ОСОБА_6 надала до Другої ОСОБА_3 нотаріальної контори Дніпропетровської області заяву про відмову від прийняття обов’язкової долі спадщини за законом після померлої ОСОБА_4, на користь ОСОБА_1.

Після звернення ОСОБА_1 до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини за заповітом після померлої матері, 13 грудня 2017 року державним нотаріусом Другої ОСОБА_3 державної нотаріальної контори ОСОБА_5 було винесено постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, якою було відмовлено позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину на житловий будинок № 61 по вул. Мічуріна у с. Мерцалівка Павлоградського району Дніпропетровської області, у зв’язку з відсутністю правовстановлюючих документів на зазначене спадкове майно.

Згідно п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування», свідоцтво про право власності на спадок видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадок в порядку встановленим цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформлені права на спадок особа може звернутись в суд за правилами позовного провадження.

Згідно довідки, виданої Виконавчим комітетом ОСОБА_2 сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області від 27.01.2015 року № 340, житловий будинок № 61 по вул. Мічуріна у с. Мерцалівка Павлоградського району Дніпропетровської області, згідно погосподарської книги сільської ради №28, значиться за ОСОБА_4, яка померла 12 травня 2014 року.

У зв'язку з тим, що в судовому засіданні встановлено, що позивач є єдиним спадкоємцем за заповітом після померлої матері ОСОБА_4, якій належав будинок № 61 по вул. Мічуріна у с. Мерцалівка Павлоградського району Дніпропетровської області, тому суд вважає, що позовні вимоги позивача доведені матеріалами справи, обґрунтовані та підлягають задоволенню в повному обсязі.

На підставі вище викладеного, керуючись ст. ст. 12, 13, 89, 259, 263, 264, 265, 280-284 ЦПК України, суд –

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_3 державна нотаріальна контора Дніпропетровської області, про визнання права власності на спадкове майно - задовольнити в повному обсязі.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок № 61 по вул. Мічуріна у с. Мерцалівка Павлоградського району Дніпропетровської області в порядку спадкування за заповітом після смерті матері ОСОБА_4, яка померла 12 травня 2014 року.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Дніпропетровської області через суд першої інстанції шляхом подачі протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Суддя В.М. Бондаренко