Рішення № 72797682, 15.03.2018, Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 183/5502/16

Провадження № 2/183/453/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 березня 2018 року м. Новомосковськ Дніпропетровської області

Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області, у складі:

головуючого судді - Майної Г. Є.,

за участю секретаря - Данильченко Т. В.,

позивача – ОСОБА_1,

представника позивача – ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів, -

В С Т А Н О В И В:

04 жовтня 2016 року позивач звернувся до суду із вищезазначеним позовом, в обґрунтування якого посилається на те, що з 15 вересня 2006 року він перебуває у зареєстрованому шлюбі з відповідачем, від шлюбу мають сина – ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1. Починаючи з літа 2015 року шлюбні відносини між ними фактично припинились через те, що відповідач почала зустрічатись з іншим чоловіком та з того часу спільне господарство вони разом не ведуть та проживають окремо. Крім того, у зв’язку з цими обставинами між ними було досягнуто домовленості щодо визначення місця проживання їхньої дитини з батьком, так, починаючи з вересня 2015 року дитина проживає разом з ним, знаходиться на його утриманні та вихованні, а відповідач з ними не проживає. Зі своєї сторони він докладає всіх зусиль для забезпечення потреб дитини, однак його доходи не дозволяють в повній мірі забезпечити дитину всім необхідним, а відповідач не вважає за потрібне матеріально забезпечувати дитину, на його неодноразові прохання та вимоги не реагує.

У зв’язку з чим, просить стягнути з відповідача на його користь аліменти на утримання сина – ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 в твердій грошовій сумі у розмірі 2 000 грн. щомісячно, починаючи з дня звернення із позовом до суду.

18 грудня 2017 року до суду надійшли заперечення на позов від представника відповідача ОСОБА_5 – ОСОБА_6, в яких вона посилалась на те, що після того, як ОСОБА_1 разом з дитиною ОСОБА_4 виїхали до України між сторонами була домовленість щодо способу виконання обов’язку утримування дитини, а саме на ОСОБА_5 було покладено обов’язок оплачувати дитячі навчальні заклади, в яких буде перебувати дитина, забезпечувати дитину необхідним одягом та взуттям та нести обов’язок з належного медичного обслуговування дитини через бабусю – ОСОБА_7, що стверджується квитанціями про оплату харчування в дошкільному підрозділі НВК № 1 протягом всього періоду навчання дитини, інформацією з КЗ "ДНЗ (ясла-садок) № 13 "Теремок", інформацією з КНП "НМЦПМСД", а також товарними чеками. Крім того, позивачу достеменно відомо про наявність у відповідача ще двох дітей – ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_9 Софі, ІНФОРМАЦІЯ_3, у зв’язку з чим заявлений позивачем розмір аліментів на утримання дитини – ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, суперечить вимогам закону (а.с. 96-97).

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позов підтримав у повному обсязі та просив його задовольнити. Пояснив, що з вересня 2015 року він проживає з сином ОСОБА_10 в м. Новомосковськ Дніпропетровської області, відповідач проживає окремо, у Франції. Син знаходиться повністю на його утриманні, відповідач добровільно допомоги на утримання сина не надає, хоча обіцяла це робити, він чекав на це один рік, а після того, в жовтні 2016 року, звернувся з позовом до суду. Додав, що раніше судом ухвалювалось заочне рішення щодо стягнення з відповідача на його користь аліментів на утримання сина, яке в подальшому було скасоване, однак з моменту його ухвалення і до моменту скасування цього рішення відповідач фактично його не виконувала, жодних коштів на утримання дитини не надавала. Йому відомо, що за дитячий садок платила мати відповідача ОСОБА_7 зі своєї пенсії, а родичі відповідача, які проживають закордоном, в якості подарунків надсилали на адресу матері відповідача деяку одежу, в яку мати відповідача одягала ОСОБА_4, коли він гостював у бабусі, проте ці речі йому не передавались, до школи він збирав сина самотужки.

Представник позивача ОСОБА_1 – ОСОБА_2 в судовому засіданні позов підтримав у повному обсязі та просив його задовольнити.

Відповідач ОСОБА_5 в судове засідання не з’явилась, про день, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином в порядку, передбаченому ч. 5 ст. 130 Цивільного процесуального кодексу України, причин неявки суду не повідомила, клопотання про відкладення розгляду справи суду не подавала.

Представник відповідача ОСОБА_5 – ОСОБА_6 в судове засідання не з'явилась, про день, місце та час розгляду справи повідомлена належним чином – під розписку (а.с. 116). Про причини неявки суду не повідомила, клопотання про відкладення розгляду справи не подавала.

Таким чином, з урахуванням положень п. 1 ч. 3 ст. 223 ЦПК України, суд вважає можливим провести розгляд справи за відсутності відповідача та її представника.

Ухвалою суду від 09 листопада 2017 року відмовлено в задоволенні клопотання представника відповідача про зупинення провадження у справі.

Ухвалою суду від 16 лютого 2018 року клопотання представника відповідача про виклик та допит свідків – задоволено, однак в судове засідання 15 березня 2018 року свідки зі сторони відповідача не з'явились, ураховуючи думку позивача та його представника, а також те, що відповідач та її представник не з'явились у судове засідання без поважних причин, вирішено провести розгляд справи за їх відсутності. Також, 16 лютого 2018 року відмовлено у задоволенні клопотань представника відповідача стосовно витребування доказів та витребування цивільної справи № 183/2937/17, яка перебуває в провадженні судді Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області Сороки О. В. для огляду та дослідження в судовому засіданні.

Суд, вислухавши пояснення позивача та його представника, дослідивши наявні письмові докази, приходить до висновку про часткове задоволення позову, виходячи з установлених у судовому засіданні наступних обставин.

Судом установлено, що з 15 березня 2006 року по 07 квітня 2017 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі (а.с. 6, 48).

Від шлюбу сторони мають неповнолітню дитину – ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується свідоцтвом про його народження, виданим повторно (а.с. 7).

Згідно зі ст. 180 СК України батьки зобов’язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до ч. 2 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Згідно з ч. 2 ст. 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Судом установлено, що дитина – ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, з вересня 2015 року проживає разом з батьком в м. Новомосковськ Дніпропетровської області, знаходиться на його утриманні та вихованні. У період, який розглядається судом, а саме з моменту звернення позивача з позовом до відповідача про стягнення аліментів, 04 жовтня 2016 року, до дня ухвалення цього рішення, 15 березня 2018 року, відповідач брала участь в утриманні сина ОСОБА_10, але у розмірі, який не є необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Так, відповідно до квитанцій, копії яких знаходяться в матеріалах справи, відповідачем у відповідні місяці сплачувалась батьківська плата за перебування сина ОСОБА_10 в Дитячому навчальному закладі № 1: 06 жовтня 2016 року в розмірі 300 грн.; 14 листопада 2016 року – 235 грн.; 29 грудня 2016 року – 300 грн.; 18 січня 2017 року – 271 грн.; 16 лютого 2017 року – 252 грн.; 31 березня 2017 року – 310 грн.; 16 травня 2017 року – 503 грн. (а.с. 53-55).

Посилання позивача на те, що зазначені вище суми були сплачені не відповідачем, а іншою особою, суд вважає необґрунтованими, які не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи і не підтверджені позивачем належними, допустимими, достовірними і достатніми доказами. У зазначених квитанціях платником зазначена саме відповідач і ця обставина позивачем не спростована.

Інші, надані відповідачем квитанції про внесення батьківської плати за перебування сина ОСОБА_10 в Дитячому навчальному закладі № 1, суд не бере до уваги, оскільки вони не охоплюються періодом стягнення аліментів за цим рішенням суду.

Доказів утримання сина ОСОБА_10 у будь-який інший спосіб, відповідачем суду не надано. При цьому, суд звертає увагу на те, що надані відповідачем чеки, викладені іноземною мовою, у такому вигляді не можуть бути належними, допустимими і достовірними доказами її заперечень проти позовних вимог у цій справі, через їх неналежне оформлення.

Крім того, відповідачем, в обґрунтування заперечень проти позову, не надано доказів перебування на її утриманні інших дітей.

Таким чином, суд приходить до висновку, що неналежним виконанням своїх батьківських обов'язків щодо утримання дитини, відповідачем порушені права як позивача, так і, в першу чергу, малолітнього ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, за захистом яких мало місце звернення до суду.

Відповідно до Законів України "Про Державний бюджет України" на 2016, 2017, 2018 роки розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, який має враховуватися при визначенні аліментів на утримання сина сторін ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, складає: у 2016 році: з 1 травня – 1 531 гривня, з 1 грудня – 1 689 гривень; у 2017 році: з 1 січня – 1 689 гривень, з 1 травня – 1 777 гривень, з 1 грудня – 1 860 гривень; у 2018 році: з 1 січня – 1 860 гривень.

У зв’язку з викладеним, суд приходить до висновку, що позовні вимоги обґрунтовані і, з урахуванням вимог ст.ст. 182, 184 СК України, підлягають задоволенню в розмірі, зазначеному позивачем при зверненні до суду; саме такий розмір аліментів, який зазначений позивачем у позовній заяві, буде необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини, яка на теперішній час є дитиною шкільного віку. При цьому суд вважає можливим зарахувати в рахунок сплати аліментів відповідачем, суми, внесені нею як батьківська плата за перебування сина ОСОБА_10 в Дитячому навчальному закладі № 1 у зазначеному вище розмірі у відповідні місяці.

Інших даних про матеріальний стан одержувача і платника аліментів, а також стан здоров’я дитини і інших обставин, що враховуються при визначенні судом розміру аліментів, суду не надано, що не позбавляє в майбутньому позивача чи відповідача звертатися до суду з позовом про зміну розміру аліментів.

Крім того, у відповідності до ст. 141 ЦПК України відповідач повинен відшкодувати на користь держави судовий збір у розмірі 551,20 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 4, 81, 82, 141, 142, 259, 263-265, 268, 272, 273 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 – задовольнити частково.

Стягувати з ОСОБА_5 (РНОКПП НОМЕР_1, зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2, зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4), аліменти на утримання дитини – ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, у твердій грошовій сумі в наступному розмірі: за жовтень 2016 року – 1 700 грн., за листопад 2016 року – 1 765 грн., за грудень 2016 року – 1 700 грн., за січень 2017 року – 1 729 грн., за лютий 2017 року – 1 748 грн., за березень 2017 року – 1 690 грн., за квітень 2017 року – 2 000 грн., за травень 2017 року – 1 497 грн., а починаючи з червня 2017 року – 2 000 грн. щомісяця, і до досягнення дитиною повноліття.

В іншій частині позовних вимог – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_5 (РНОКПП НОМЕР_1, зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4) на користь держави судовий збір у розмірі 551,20 гривень.

Допустити негайне виконання рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення суду складено 19 березня 2018 року.

Суддя Г.Є. Майна