Рішення № 72797573, 26.02.2018, Ленінський районний суд м. Дніпропетровська

26.02.2018 Єдиний унікальний номер 205/3118/17

РІШЕННЯ 3118/17

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2018 року Ленінський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Скрипник К.О.

при секретарі Кіреєвої В.І.,

за участю позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Дніпровської міської ради про визнання права власності на частину домоволодіння за набувальною давністю, припинення права власності,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач 19 травня 2017 року звернулася до Ленінського районного суду м. Дніпропетровська зі вказаним позовом, в якому згідно уточнень зазначила, що їй на праві спільної часткової власності на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, посвідченого 17.11.2016 року приватним нотаріусом ДМНО ОСОБА_3, належить 1/2 частина житлового будинку № 1а, що розташований за адресою: м. Дніпро, вул. Республіканська. Право власності на іншу 1/2 частину вказаного житлового будинку зареєстровано за ОСОБА_4, яка померла 21.11.2005 року та ОСОБА_5, який помер в липні 2004 року. Спірне домоволодіння було побудовано батьками позивача, яке після розірвання шлюбу вони поділили та батько продав 1/2 частину вказаного будинку ОСОБА_4 та ОСОБА_5 Позивач з самого народження проживає в будинку, спочатку з батьками, потім з матір`ю, зараз з дочкою. ОСОБА_4 та ОСОБА_5 зловживали спиртними напоями, тому позивач після придбання ними половини будинку підтримували все домоволодіння та прибудинкову територію в належному стані, носили ОСОБА_5 їжу, оскільки вони ніяких родичів та спадкоємців не мали. З дня смерті ОСОБА_4, а саме 21.11.2005 року по теперішній час позивач вільно, відкрито та безперервно володіє і користується нерухомим майном, а саме, 1/2 частиною спірного домоволодіння. Позивач просила визнати за нею право власності в порядку набувальної давності на 1/2 частину домоволодіння № 1-a по вул. Республіканській в м. Дніпро, яке складається з: житлового будинку літ. А-1 загальною площею 87,3 кв.м., житловою площею 40,5 кв.м., цокольного поверху, ганка літ.а, сарая літ.Б, сарая літ.В, літньої кухні літ.Д, погрібу під літ.Д, входу в погріб літ.Е, вбиральні літ.Ж, вбиральні літ.З, споруд №1-8, I,II, що належала ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на підставі договору купівлі-продажу від 13 серпня 1998 року, посвідченого приватним нотаріусом ДМНО ОСОБА_6, реєстр №3862, і припинити право власності ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на 1/2 частину домоволодіння № 1-а по вул. Республіканській в м. Дніпрі, яка складається з: житлового будинку літ.А-1 загальною площею 87,3 кв.м., житловою площею 40,5 кв.м., цокольного поверху, ганка літ.а, сарая літ.Б, сарая літ.В, літньої кухні літ.Д, погрібу під літ.Д, входу в погріб літ.Е, вбиральні літ.Ж, вбиральні літ.З, споруд №1-8, I,II, що належала ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на підставі договору купівлі-продажу від 13 серпня 1998 року, посвідченого приватним нотаріусом ДМНО ОСОБА_7, реєстр №3862, право власності зареєстровано КП «ДМБТІ» ДОР, реєстрова книга 434 за реєстровим номером 30.

Позивач та її представник в судовому засіданні позовну заяву підтримали та просили задовольнити, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, про день і час проведення слухання справи сповіщався належним чином.

Ухвалами суду були витребувані: актові записи про смерть ОСОБА_5 та ОСОБА_4, спадкові справи після смерті ОСОБА_5 та ОСОБА_4

Відповідно до підпункту 9 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України, викладеного в новій редакції Законом України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03.10.2017р. №2147-VIII, що набрав чинності з 15.12.2017р. (далі ЦПК України) справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суд, вислухавши пояснення позивача, її представника, свідків, з’ясувавши обставини по справі та перевіривши їх наданими доказами, вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Матеріалами справи встановлено, що 1/2 частина домоволодіння № 1-а по вул. Республіканській в м. Дніпро належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_1, на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого приватним нотаріусом ДМНО ОСОБА_3 17.11.2016 року (а.с.14-15).

Інша 1/2 частина вказаного домоволодіння зареєстровано за ОСОБА_4, яка померла 21 листопада 2005 року та ОСОБА_5, померлим 21 червня 2004 року, на підставі договору купівлі-продажу від 13.08.1998 року, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_7, реєстр № 3862, записано в реєстрову книгу 434 за реєстровим № 30 (а.с.16,84,87).

Згідно інформації отриманої з Другої дніпровської державної нотаріальної контори, з заявами про прийняття спадщини або відмову від спадщини після смерті ОСОБА_4 та ОСОБА_5 ніхто не звертався, свідоцтво про право на спадщину не видавалось (а.с.94).

В домоволодінні № 1-а по вул. Республіканській в м. Дніпро зареєстровано місце проживання ОСОБА_1 (а.с.35).

Крім того, як вбачається з технічного паспорту на житловий будинок № 1-а по вул. Республіканській в м. Дніпро, станом на 01.11.2016 року спірне домоволодіння складається з двох квартир на першому та цокольному поверсі, а саме з квартири №1 та квартири №2 (а.с.17-24).

Згідно рішення народного суду Ленінського району м. Дніпропетровська від 16.03.1989 року домоволодіння 1-а по вул. Республіканській в м. Дніпропетровську було розділено між батьками позивачки (а.с.27). Та як пояснила в судовому засіданні представник позивача, згодом, батько позивачки продав свою частину домоволодіння ОСОБА_4 та ОСОБА_5, які стали проживати в квартирі №1.

Докази, відхилені судом, та мотиви їх відхилення.

Як зазначила в судовому засіданні позивач, вона з дня смерті ОСОБА_4, а саме з 21.11.2005 року по теперішній час, вільно, добросовісно, відкрито та безперервно володіє і користується нерухомим майном, а саме, іншою 1/2 частиною спірного домоволодіння, сплачує комунальні платежі.

Тобто, позивач стверджує, що після смерті ОСОБА_4вона відкрито, безперервно користується спірним майном належним ОСОБА_4 та ОСОБА_5, сплачує комунальні послуги, тощо.

Проте, суд з такими твердженням позивача не погоджується, за нижченаведеним.

Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_8, яка є сусідкою та проживає в ІНФОРМАЦІЯ_1, свідчила, що позивач з самого дитинства проживає в спірному будинку та користується всім домоволодінням, тримає будинок в належному стані, фарбує паркан, тощо. Вказала, що їй відомо, що померлим ОСОБА_5 належала 1/2 частина вказаного будинку.

Свідок ОСОБА_9, свідчив, що ОСОБА_1 проживає в будинку, займається господарством, садить город, фарбує паркан, перекривала дах. Зазначив, що знав ОСОБА_5, які померли, вказав, що позивач проживає в будинку з дитинства.

Проте, допитані свідки свідчили про зовнішнє користування домоволодінням, але ж не підтвердили, що ОСОБА_1 добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти ним, а саме частиною домоволодіння, яка належить на праві власності померлим ОСОБА_5, тобто безпосередньо квартирою №1, в якій вони проживали.

А тому, суд не бере до уваги показання свідків.

Згідно ч.1 ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Судом встановлено, що підставою звернення позивача до суду стали захист його невизнаних особистих майнових прав, пов’язаних із володінням, користуванням та розпорядженням об’єктом нерухомого майна – 1/2 частиною домоволодіння № 1-а по вул. Республіканській в м. Дніпро.

Як на правову підставу звернення до суду позивач посилається на ст. 344 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах не заборонених законом, зокрема із правочинів.

Набувальна давність визначається як засіб закріплення майна за суб’єктами, що ним володіють, у випадках, коли вони не мають можливості через певні обставини підтвердити підстави виникнення прав, а також в інших ситуаціях. Право власності за набувальною давністю може бути набутим як на безхазяйні речі, так і на майно, яке належить за правом власності іншій особі.

Відповідно до ст. 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Виходячи зі змісту ст. 344 ЦК України обставинами, які мають значення для справи і які має довести саме ОСОБА_1(ч. 1 ст. 81 ЦПК України), є: законний об'єкт володіння; добросовісність володіння; відкритість володіння; давність володіння та його безперервність (тобто строк володіння).

Разом з тим обов'язковою умовою можливості визнання за особою права власності за набувальною давністю є безтитульність майна.

За набувальною давністю може бути отримано право власності на нерухоме майно, яке не має власника, власник якого невідомий або відмовився від права власності на належне йому нерухоме майно та майно, що придбане добросовісним набувачем і у витребуванні його власнику було відмовлено.

У п.9 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» роз'яснено, що відповідно до частини першої статті 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено ЦК.

Елементи набувальної давності також передбачені статтями 335, 338, 341, 343 ЦК України, за положеннями яких після вчинення законодавчо визначених дій та зі спливом певного строку особа може набути право власності на безхазяйне майно, знахідку, бездоглядну домашню тварину чи скарб. Але положення статті 344 ЦК в таких випадках не застосовуються.

Для набуття права власності на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери перебігу строку набувальної давності недостатньо. Умови набувальної давності підтверджуються судовим рішенням. Володілець повинен довести факти добросовісності, відкритості, безперервності і тривалості свого володіння.

Добросовісність як одна із загальних засад цивільного судочинства означає фактичну чесність суб'єктів у їх поведінці, прагнення сумлінно захистити цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов'язків. При вирішенні спорів про набувальну давність суд має врахувати добросовісність саме на момент передачі позивачу майна (речі), тобто на початковий момент, який буде включатися в повний строк давності володіння, визначений законом. Позивач, як незаконний володілець, протягом всього часу володіння майном повинен бути впевнений, що на це майно не претендують інші особи, і він отримав це майно з підстав, достатніх для того, щоб мати право власності на нього.

Враховуючи наданні докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до Дніпровської міської ради про визнання права власності на частину домоволодіння за набувальною давністю, припинення права власності на 1/2 частину домоволодіння № 1-a по вул. Республіканській в м. Дніпро не підлягають задоволенню, оскільки до обов'язкових вимог набуття права власності на майно за набувальною давністю відноситься добросовісне заволодіння майном, відкритість та безперервність у його володінні, в даному випадку володіння частиною будинку добросовісним визнано бути не може, оскільки позивач знав про відсутність у нього підстав для набуття права власності на спірну частину домоволодіння, так як йому було достовірно відомо, що власниками даної частки нерухомого майна є ОСОБА_4 та ОСОБА_5, та враховуючи те, що частина домоволодіння для позивача не є чужим майном, так як позивач є співвласник вказаного майна, таким чином позивач не володіє нерухомим майном протягом десяти років.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд в силу ст.88 ЦПК України, враховує, що позовні вимоги майнового характеру оплачені позивачем, судом залишено без задоволення, позивач не звільнений від їх оплати, у зв'язку з чим поверненню не підлягають.

З урахуванням наведеного, керуючись ст. 344 ЦК України, ст. ст. 7-13, 81, 141, 263, 265, 273, 354, 355 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Дніпровської міської ради про визнання права власності на частину домоволодіння за набувальною давністю, припинення права власності – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя К.О. Скрипник