Рішення № 72797280, 16.03.2018, Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 211/654/17-ц

Провадження № 2/211/146/18

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

16 березня 2018 року Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді - Ніколенко Д.М.,

за участю секретаря судового засідання - Гулько А.С.,

позивача - ОСОБА_1, представників позивача - ОСОБА_2, ОСОБА_3, представника відповідача - ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5 про визнання майна спільною сумісною власністю, визначення часток у спільній сумісній власності та визнання права власності на частину майна,-

встановив:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5 про визнання майна спільною сумісною власністю, визначення часток у спільній сумісній власності та визнання права власності на частину майна, який в ході розгляду справи уточнив. В обґрунтування уточненого позову в редакції від 16.03.2017 р. вказав, що 13 жовтня 2007 року уклав шлюб з відповідачкою, від якого мають двох неповнолітніх дітей: ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2. Рішенням суду від 08 грудня 2016 року шлюб між ними розірвано. В період перебування у шлюбі ними придбано транспортний засіб «Hyundai Accent» тип легковий-седан-В, 2008 року випуску, колір сірий, VIN-НОМЕР_6 НОМЕР_5, реєстраційний номер НОМЕР_1 та нерухоме майно: квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 85,9 кв.м. Право власності на автомобіль та квартиру зареєстровано на відповідачку. Просить суд визнати зазначені квартиру та автомобіль спільною сумісною власністю подружжя, визначити частки у спільній сумісній власності рівними - по ? частині квартири та автомобіля за кожним, визнати право власності на квартиру по ? частці за кожним, визнати за ним право власності на автомобіль, стягнувши з нього на користь ОСОБА_5 половину вартості автомобіля в сумі 64296,17 грн. та стягнути з відповідачки судові витрати по справі.

Ухвалою суду від 13.02.2017 року було відкрито провадження у справі та призначено дату судового засідання.

Ухвалою суду від 13.02.2017 в якості забезпечення позову було накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 85,9 кв.м., яка належить ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, яка зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_2, РНОКПП - НОМЕР_2.

Ухвалою суду від 13.02.2017 в якості забезпечення позову було накладено арешт на транспортний засіб - автомобіль "Hyundai Accent" тип легковий седан - В, 2008 року випуску, колір сірий, VIN - НОМЕР_6 НОМЕР_5, реєстраційний номер НОМЕР_1, що належить ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, яка зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_2 РНОКПП - НОМЕР_2.

Ухвалою суду від 13.02.2017 було задоволено клопотання позивача та зобов'язано Територіальний сервісний центр № 1248 Регіонального сервісного центру МВС в Дніпропетровській області, що знаходиться за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Конституційна, 7 надати інформацію за ким на даний час зареєстровано право власності на транспортний засіб - автомобіль "Hyundai Accent" тип легковий седан - В, 2008 року випуску, колір сірий, VIN - НОМЕР_6 НОМЕР_5, реєстраційний номер НОМЕР_1.

Ухвалою суду від 21.07.2017 було задоволено клопотання представника відповідача ОСОБА_4 про витребування доказів та витребувано з Товариства з обмеженою відповідальністю "Спроба" інформацію про період роботи та розмір заробітної плати ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4, РНОКПП - НОМЕР_3.

В судовому засідання представник позивача ОСОБА_2 наполягав на задоволенні заявлених вимог з підстав, викладених в позові.

Представник відповідача ОСОБА_4 позовні вимоги не визнав з підстав, викладених в запереченнях. В обгрунтування заперечень зазначено, що позивач відповідно до положень СК України та ЦК України повинен був надати докази вартості спірного майна та внести вказану частку вартості даного майна, що належить відповідачеві, на депозитний рахунок суду, або ж просити розділити дане майно у відповідних частках, однак позивач цього не зробив. Крім того, зазначає, що квартира, як і автомобіль, також є неподільною річчю, однак позивач має намір поділити її порівну. Твердження про те, що квартира придбана в період шлюбу за спільні кошти, є неправдивим, оскільки ще до придбання даної квартири ОСОБА_5 уклала договір довічного утримання з ОСОБА_8, фактично доглядом за нею займалися батьки відповідачки. Після смерті ОСОБА_8 квартира по АДРЕСА_2, була оформлена на відповідача та продана, а кошти від її реалізації були витрачені на придбання спірного житла. Крім того, на придбання спірної квартири були витрачені накопичення батьків відповідачки. Позивач не мав достатньо коштів для придбання зазначеного майна, оскільки розмір його доходу не міг забезпечити навіть нормальний рівень життя подружжя з дітьми, за комунальні послуги спірної квартири оплату проводила мати відповідачки. Автомобіль також було придбано за рахунок коштів батьків відповідачки та самої ОСОБА_5, позивач лише був вписаний як особа, яка має право користування автівкою. На момент укладення шлюбу сторонам виповнилось лише 23 та 21 роки, тому суто фізично вони не мали відповідних рівнів достатку, аби придбати вказане майно без допомоги батьків зі сторони відповідачки, тому просить в задоовленні позову відмовити.

В судовому засіданні допитана в якості свідка ОСОБА_9 пояснила, що ОСОБА_1 є другом її чоловіка, їхній кум. За час сумісного проживання разом із ОСОБА_16, ОСОБА_1 придбав квартиру. В 2010-2011 році, точно не пам'ятає, ОСОБА_1 звернувся до її чоловіка з тим, щоб той позичив йому гроші на купівлю квартири. Він просив 4 тисячі доларів США, які вони йому позичили, взяли письмову розписку, яку потім повернули батькам ОСОБА_10, коли ті повернули запозичені гроші. Знає, що за ОСОБА_4 гроші робився в новій квартирі ремонт.

Свідок ОСОБА_11, допитаний в судовому засіданні, пояснив, що є батьком ОСОБА_10. Його син одружився на ОСОБА_5 та переїхав до ОСОБА_12, де вони жили в квартирі родичів ОСОБА_5. Він там знайшов роботу вантажника, пізніше, коли знайшов іншу роботу, йому знадобився автомобіль. Фактично автомобіль Хюндай був придбаний за його гроші, ОСОБА_4 з ОСОБА_16 він передав близько 70 тисяч гривень. Потім ОСОБА_4 з ОСОБА_16 вирішили придбати квартиру, при цьому їм не вистачало 10 тисяч доларів США. Вони, як батьки, дали сину 6 тисяч доларів США, а 4 тисячі доларів США ОСОБА_4 взяв у борг у свого друга ОСОБА_17. На наступне літо вони віддали 4 тисячі доларів США та забрали боргову розписку, яку не зберігли. Зазначив, що йому відомо про те, що квартира була придбана десь за 30 тисяч доларів США, а попередня квартира, в якій жили ОСОБА_4 з ОСОБА_16, була продана десь за 20 тисяч доларів США, саме різницю в 10 тисяч доларів США вони, як батьки, і дали на придбання нової квартири.

Свідок ОСОБА_13 суду пояснила, що вона є матір'ю відповідачки. Зазначила, що машинув 2008 році придбали батьки ОСОБА_10 і записали її на ОСОБА_5, а вона з чоловіком придбала квартиру по АДРЕСА_1. З приводу придбання квартири зазначила, що вона продала квартиру по АДРЕСА_2 за 22500 доларів США, яка юридично належала її матері ОСОБА_8, однак фактично то була їх квартира, на матір квартира була зареєстрована, оскільки на той час вона із чоловіком весь час була на заробітках за кордоном. ОСОБА_5 додала ще близько 10 000 доларів США, які їй подарили на весілля в 2007 році, і саме вона із чоловіком фактично придбала для ОСОБА_5 квартиру по вул.Незалежності за 32 000 доларів США. Пояснила, що її мати померла в ІНФОРМАЦІЯ_7. Будь-яких розписок на суму грошей, яка надана була для придбання квартири, вона не брала, оскільки повністю довіряла ОСОБА_4. Зараз із ОСОБА_1 у неї погані взаємовідносини. За спірну квартиру вона весь час сплачувала і сплачує комунальні послуги.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов до таких висновків.

Як встановлено судом, сторони з 13 жовтня 2007 року перебували в зареєстрованому шлюбі (а.с.9 - копія свідоцтва про шлюб), який рішенням Довгинцівського районного суду м.Кривого Рогу від 08 грудня 2016 року між ними розірвано (а.с. 14 - копія рішення суду).

Від шлюбу мають двох дітей ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_6 (а.с. 10,11 - копії свідоцтв про народження).

В період шлюбу на підставі договору купівлі-продажу квартири від 31 серпня 2010 року, ОСОБА_5 придбала квартиру під АДРЕСА_1 (а.с. 15-19 - копії договору, витягів, інформаційної довідки). Згідно п.11 даного договору, зазначається, що згода чоловіка Покупця на оформлення договору посвідчена Другою криворізькою державною нотаріальною конторою 31.08.2010 за реєстровим №2-2948.

Крім того, за даними Територіального сервісного центру № 1248 Регіонального сервісного центру МВС в Дніпропетровській області за вих.№ 153 від 18.02.2017 р., ОСОБА_14 є власником транспортного засобу «Hyundai Accent» тип легковий-седан-В, 2008 року випуску, колір сірий, НОМЕР_4 НОМЕР_5, реєстраційний номер НОМЕР_1, право керування якого наявне у ОСОБА_1 (а.с. 46,47 - повідомлення, а.с. 11,2 - копії свідоцтв).

Так, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута на час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя (ст.60 СК України).

Конструкція норми ст. 60 СК України свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом із тим, зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об'єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Вказана правова позиція викладена Верховним Судом України в постанові від 24 травня 2017 року по справі № 6-843цс17.

Об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту (ч.1 ст.61 СК України).

Дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя (ч.ч.1,2 ст.65 СК України).

Дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу (ч.1 ст.69 СК України).

У разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема, якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї. (ст.70 СК України).

Взаємної згоди при реалізації права на поділ майна колишні дружина та чоловік не досягли, тому спір підлягає вирішенню судом за позовом одного з подружжя. Оскільки шлюбний контракт між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 не укладено, доказів попередньої домовленості щодо визначення розміру часток майна дружини та чоловіка не надано, то слід виходити з принципу рівності часток майна дружини та чоловіка при поділі майна, що презюмується частиною1 статті 70 СК України.

ОСОБА_5, згідно наданих письмових заперечень, не визнає спільну сумісну власність на квартиру та автомобіль, оскільки, як нею зазначено, все купувалось її батьками, ремонт в квартирі також робився її батьками і комунальні послуги весь час сплачує її мати.

Так, в ході допиту свідків з їх показів було встановлено, що спірний автомобіль було придбано виключно за гроші, які дали батьки позивача (зі слів батька позивача - ОСОБА_11 та матері відповідача - ОСОБА_13), на придбання квартири гроші були, зі слів ОСОБА_11, надані як ним (6000 доларів США), ОСОБА_4 (4000 доларів США, які були позичені у його друга ОСОБА_17 і це підтвердив свідок ОСОБА_9) так і вкладені з продажу квартири, в якій подружжя проживало (квартира продана за 20000 доларів США - зі слів ОСОБА_11, за 22500 доларів США - зі слів ОСОБА_3). При цьому ОСОБА_13, не заперечуючи того, що частина грошей, яка була витрачена на придбання спірної квартири, складала суму, виручену за продаж квартири по АДРЕСА_2, однак вказала, що гроші, яких бракувало до повної вартості квартири, були додані саме відповідачкою з подарованих особисто їй на весіллі.

Як встановлено судом, згідно п. 4 договору купівлі-продажу, продаж квартири здійснюється за 113692,00 гривень.

Відповідно до курсу НБУ станом на 31.08.2010 р. 1 долар США дорівнював 7,88 грн.

Враховуючи дану інформацію, вартість придбаної 31.08.2010 р. спірної квартири в доларовому еквіваленті становила близько 14428 доларів США, інших доказів, окрім усних показів, сторонами на підтвердження іншої вартості придбаної спірної квартири не надано, тому суд ставить під сумнів ту вартість квартири, яка зазначалась свідками.

Крім того, суд критично відноситься до наданих відповідачем доказів на підтвердження придбання спірної квартири виключно її батьками.

Так, з договорів № 26301018594604USD від 16.12.2009, №26300018594605 USD від 16.12.2009 банківського вкладу (депозиту) (а.с.117-127), укладених між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_13 на 4650,00 доларів США та 1000,00 доларів США, не вбачається, коли дані суми із відсотками були зняті вкладником.

Також, надані копії квитанцій про сплату комунальних послуг по квартирі АДРЕСА_1 в період з 02.03.2016 по 01.03.2017 (а.с.94-107) платником ОСОБА_13 жодним чином не підтверджують саме факт придбання спірної квартири за кошти батьків відповідача.

Щодо наданого договору довічного утримання (догляду) від 15.04.2009, відповідно до якого ОСОБА_8 передала у власність ОСОБА_5 належну їй на праві приватної власності квартиру АДРЕСА_2, а ОСОБА_5 зобов'язалась забезпечувати відчужувача утриманням довічно, а у разі втрати здоров'я також довічно доглядом. (а.с.133-140), суд зазначає таке. Як з'ясувалось в ході допиту свідка ОСОБА_13, ОСОБА_8 є її матір'ю і тільки в ІНФОРМАЦІЯ_7 вона померла. Таким чином, ОСОБА_5 за договором довічного утримання від 15.04.2009 р. набула права розпоряджатись квартирою лише в 2017 році згідно з положеннями ст.754 ЦК України, тому є сумнівним посилання свідка ОСОБА_13 про продаж даної квартири ще в 2010 році за 22500 доларів США.

З приводу наданих копії паспортів громадян України для перетину кордону на ім'я ОСОБА_13 та ОСОБА_15 (а.с.144-168), суд не розцінює їх як доказ на підтвердження факту придбання квартири вказаними особами.

Таким чином, суд вважає, що відповідач не довела, що спірна квартира та автомобіль були придбані за рахунок її батьків.

З приводу позовних вимог ОСОБА_1 про визнаня за ним права власності на автомобіль, стягнувши з нього на користь ОСОБА_5 половину вартості автомобіля в сумі 64296,17 грн. суд зазначає таке.

Згідно висновку експертного дослідження № 52/17 про оцінку транспортного засобу від 10.03.2017 р., ринкова вартість автомобіля «Hyundai Accent», ідентифікаційний номер (VIN) НОМЕР_6 НОМЕР_5, реєстраційний номер НОМЕР_1, на дату оцінки 24.02.2017 р. складає 128592,34 грн. (а.с. 58-84)

Оскільки сторони не домовилися про порядок поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, спірне майно підлягає поділу судом.

Вирішуючи питання про розмір часток сторін в майні, суд виходить з того, що інше не визначено домовленістю між сторонами, а тому вважає їх рівними.

Відповідно до положень ч.ч.4, 5 ст.71 СК України присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбаченим Цивільним кодексом України. Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

У зв'язку з тим, що жоден із подружжя не вніс на депозитний рахунок суду грошову суму, суд позбавлений можливості присудити відповідачу грошову компенсацію вартості 1/2 частини майна, що підлягає поділу.

Згідно роз'яснень, що містяться в абз.3 п.25 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами законодавства при розгляд справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" від 21.12.2007р. № 11, у разі коли жоден із подружжя не вчинив таких дій, а неподільні речі не можуть бути реально поділені між ними відповідно до їх часток, суд визнає ідеальні частки подружжя в цьому майні без його реального поділу і залишає майно у їх спільній частковій власності.

Оскільки автомобіль «Hyundai Accent», ідентифікаційний номер (VIN) НОМЕР_6 НОМЕР_5, реєстраційний номер НОМЕР_1, що є предметом поділу, є неподільною річчю, а жоден із подружжя не вніс грошової суми на депозитний рахунок суду в рахунок грошової компенсації вартості квартири, суд приходить до висновку, що він підлягає поділу між сторонами шляхом визнання ідеальних часток сторін в зазначеному автомобілі без його реального поділу із залишенням автомобіля у спільній частковій власності сторін.

Зважаючи на викладене вище, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності, враховуючи те, що обставини, на які посилаються сторони, частково знайшли своє підтвердження у судовому засіданні, оскільки цивільне судочинство згідно частин 1-3 статті 12 ЦПК України здійснюється на засадах змагальності сторін та кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, та відповідно до частини 6 статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню.

Згідно до ч.1, 3 статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Частинами 1,2 статті 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Позивачем сплачено судовий збір в сумі 2989 грн. 41 коп. (а.с.1-3,54).

Згідно висновку експертного дослідження № 52/17 про оцінку транспортного засобу від 10.03.2017 р., ринкова вартість автомобіля «Hyundai Accent», ідентифікаційний номер (VIN) НОМЕР_6 НОМЕР_5, реєстраційний номер НОМЕР_1, на дату оцінки 24.02.2017 р. складає 128592,34 грн. (а.с. 58-84) Вартість ? частини автомобіля складає - 64296,17 грн. (1%-642,96 грн.).

Відповідно до звіту про оцінку майна, станом на 23.02.2017 ринкова вартість спірної квартири складає 341287 грн. (а.с.76-83) Вартість ? частини квартири складає - 170643,50 грн. (1%-1706,44 грн.).

Враховуючи викладено, з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення 2349,40 грн. судового збору.

Крім того, згідно частин 7,8 ст. 158 ЦПК України, у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев'яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи. Якщо протягом вказаного строку за заявою позивача (стягувача) буде відкрито виконавче провадження, вказані заходи забезпечення позову діють до повного виконання судового рішення.

Враховуючи викладене, суд вважає необхідним продовжити дію заходів забезпечення позову згідно ухвал суду від 13.02.2017 протягом дев'яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 60, 61,63, 70-73 СК України, ст.ст.2,10, 12, 13, 81, 141, 158, 263, 265 ЦПК України,суд, -

вирішив:

позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Визнати нерухоме майно, а саме квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 85,9 кв.м., житловою - 54,4 кв.м., спільною сумісною власністю ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4, РНОКПП НОМЕР_3, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, РНОКПП НОМЕР_2, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2, визначивши їх частки рівними, тобто по ? частці за кожним.

Визнати за ОСОБА_1 та ОСОБА_5 право власності по 1/2 частці за кожним на квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 85,9 кв.м., житловою - 54,4 кв.м.

Визнати транспортний засіб «Hyundai Accent» тип легковий-седан-В, 2008 року випуску, колір сірий, НОМЕР_4 НОМЕР_5, реєстраційний номер НОМЕР_1, об'єктом права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_5.

Поділити майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя: визнати, що ідеальні частки ОСОБА_1 та ОСОБА_5 в автомобілі «Hyundai Accent» тип легковий-седан-В, 2008 року випуску, колір сірий, НОМЕР_4 НОМЕР_5, реєстраційний номер НОМЕР_1, становлять 1/2 кожного без його реального поділу і залишити автомобіль «Hyundai Accent» тип легковий-седан-В, 2008 року випуску, колір сірий, НОМЕР_4 НОМЕР_5, реєстраційний номер НОМЕР_1, у їх спільній частковій власності.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 2349 (дві тисячі триста сорок дев'ять) грн. 40 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Продовжити дію заходів забезпечення позову згідно ухвал суду від 13.02.2017 протягом дев'яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили.

Повне рішення складене 19.03.2018.

Суддя Д.М.Ніколенко