Рішення № 72795727, 12.03.2018, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2018 року ЛуцькСправа № 165/2742/17

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого – судді Андрусенко О. О.,

при секретарі судового засідання Іванчук М. І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Нововолинсько-Іваничівського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Волинської області про визнання дій протиправними та зобов’язання виплатити призначену пенсію за віком,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1, позивач) звернулася в суд з позовом до Нововолинсько-Іваничівського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Волинської області (далі – Нововолинсько-Іваничівське об’єднане управління ПФУ Волинської області, відповідач) про визнання дій протиправними щодо призупинення виплати пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» з 01.06.2015 року по 15.09.2016 року та зобов’язання виплатити невиплачену з 01.06.2015 року по 15.09.2016 року пенсію за віком, призначену відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з 20.10.1986 року по 15.09.2016 року ОСОБА_1 працювала суддею, а саме: з жовтня 1986 року по 11 серпня 2008 року – суддею Нововолинського міського суду; з 12 серпня 2008 року по 15 вересня 2016 року – суддею Апеляційного суду Волинської області. Постановою Верховної Ради України № 1513-VIII від 08.09.2016 року позивач була звільнена з посади судді, у зв’язку із поданням заяви про відставку, відповідно до пункту 9 частини 5 статті 126 Конституції України, а наказом Апеляційного суду Волинської області № 97/15 від 15.09.2016 року позивача було відраховано зі штату суду. З 23.01.2011 року відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» позивачу призначено пенсію за віком. Під час перебування ОСОБА_1 на посаді судді Апеляційного суду Волинської області виплати пенсії за віком були призупинені з 01.04.2015 року і не здійснювались до звільнення 15.09.2016 року. У зв’язку з цим ОСОБА_1 звернулась із заявою до відповідача про здійснення таких виплат.

Листом від 01.11.2017 року відповідач відмовив у проведенні даних виплат, посилаючись на статтю 47 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», до якої Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року внесено зміни та передбачено, що тимчасово у період з 01.04.2015 року по 31.12.2015 року у період роботи особи (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантій їх соціального статусу») на посадах, які дають право на призначення пенсії або щомісячного довічного утримання у порядку та на умовах, передбачених законами України «Про статус народного депутата України», «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про судоустрій та статус суддів», пенсії, призначені відповідно до цього Закону, не виплачуються. Відповідач також вказав, що Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 24.12.2015 року зміни до частини 1 статті 47 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» продовжено в частині невиплат пенсій працюючим пенсіонерам на посадах, які дають право на призначення пенсії на умовах, в тому числі, Законом України «Про судоустрій і статус суддів» з 01.01.2016 року по 31.12.2016 року.

Позивач вважає відмову у проведенні виплати пенсії за віком з 01.06.2015 року по 15.09.2016 року протиправною, оскільки пунктом 5 Прикінцевих положень Закону від 02.03.2015 року № 213-VIII передбачено, що у разі неприйняття до 01.06.2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 01.06.2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії (щомісячне довічне грошове утримання) призначаються, зокрема, відповідно до законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів». До 01.06.2015 року не було прийнято такого закону, тому з цієї дати повинна бути відновлена виплата пенсій за віком, призначених відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

У відзиві на позовну заяву відповідач позовних вимог не визнав, посилаючись на те, що припинення виплати позивачу пенсії з 01.06.2015 року було здійснено у зв'язку із прийняттям Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» № 213-VІІІ від 02.03.2015 року, яким внесено зміни до статті 47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Крім цього позивач продовжувала працювати на посаді, яка передбачена Законом України «Про судоустрій і статус суддів», а тому призначена позивачу пенсія, згідно з Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у період з 01.06.2015 року до звільнення не виплачувалась. Відповідач вказує, що відправним моментом поновлення виплати пенсії за віком згідно вищезазначеного Закону є звільнення з роботи, а тому дії відповідача є правомірними.

Також у відзиві відповідач погоджується, що Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» не був скасований, а його положення не визнано неконституційними, і до 01.06.2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, прийнято не було. Відповідно, з вказаної дати скасовано норми пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії (довічне утримання) призначаються, зокрема, відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Відповідач вважає, що дана норма регулює правовідносини лише у сфері призначення спеціальної пенсії – щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та не поширює свою дію на правовідносини з перерахунку чи відновлення виплати вже призначеної пенсії. Крім цього, позивачем пропущений строк звернення з позовом до суду. Просить залишити позовну заяву без розгляду.

07.03.2018 року позивач подала заяву, у якій просила проводити розгляд справи за її відсутності (а.с. 59).

12.03.2018 року від відповідача надійшов лист про розгляд справи без участі його представника (а.с. 60).

Як передбачено частиною четвертою статті 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Оскільки позивачем та представникам відповідача подано заяви про розгляд справи за їхньої відсутності, дану справу можливо розглянути і вирішити на основі наявних матеріалів, тому судовий розгляд справи здійснено без фіксування адміністративного процесу технічними засобами.

Дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає до задоволення частково з огляду на наступне.

Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно - правових відносин з метою ефективного захисту прав та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Згідно з статтею 19 Конституції України, органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Зі змісту частини 3 статті 23 Загальної Декларації прав людини, пункту 4 частини 1 Європейської Соціальної хартії та частини 3 статті 46 Конституції України випливає, що кожна особа похилого віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 20.10.1986 року по 15.09.2016 року працювала суддею, а саме: з жовтня 1986 року по 11.08.2008 року – суддею Нововолинського міського суду; з 12.08.2008 року по 15.09.2016 року – суддею Апеляційного суду Волинської області.

З 23.01.2011 року позивачу призначено пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-ІV від 09.07.2003 року та взято на облік у Іваничівському об’єднаному управлінні Пенсійного фонду України Волинської області (на даний час правонаступником є Нововолинсько-Іваничівське об’єднане управління Пенсійного фонду України Волинської області).

Постановою Верховної Ради України № 1513-VIII від 08.09.2016 року ОСОБА_1 було звільнено з посади судді у зв’язку із поданням заяви про відставку, наказом Апеляційного суду Волинської області № 97/15 від 15.09.2016 року – відраховано зі штату Апеляційного суду Волинської області.

З 20.09.2016 року Іваничівським об’єднаним управлінням Пенсійного фонду України Волинської області позивача переведено з пенсії за віком на довічне грошове утримання згідно Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Проте, під час перебування ОСОБА_1 на посаді судді Апеляційного суду Волинської області з 01.04.2015 року відповідачем відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року №213-VIII припинено нарахування та виплату позивачу пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

10.10.2017 року позивач звернулася із заявою до Нововолинсько-Іваничівського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Волинської області про виплату незаконно невиплаченої пенсії за віком відповідно до вимог Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 01.06.2015 року по 15.09.2016 року.

Листом № 8756/08 від 01.11.2017 року відповідач відмовив у задоволенні заяви та повідомив, що відповідно до Закону України № 213 від 02.03.2015 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» внесені зміни, в тому числі, в статтю 47 вищезазначеного Закону щодо виплати пенсій, зокрема, починаючи з 01.04.2015 року: у період роботи особи (крім інвалідів І та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22 жовтня 1993 року № 3551 -XII) на посадах, які дають право на призначення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених законами «Про статус народного депутата України», «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», пенсії, призначені відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (а.с. 12).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, судом враховано наступне.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 8 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» право на отримання пенсії та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Позивачка, працюючи на посаді судді після призначення пенсії, продовжувала сплату обов'язкових платежів, є особою, яка підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню в розумінні статті 11 вказаного Закону.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року №213-VIII, який набрав чинності з 01.04.2015 року, внесено зміни до статті 47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», відповідно до яких установлено, що тимчасово, у період з 01.04.2015 року по 31.12.2015 року, у період роботи особи на посадах, які дають право на призначення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених законами України «Про статус народного депутата України», «Про державну службу», «Про судоустрій і статус суддів», пенсії, призначені відповідно до цього Закону, не виплачуються. Після звільнення з роботи виплата пенсії відповідно до цього Закону поновлюється. Виключення з указаного правила становлять лише інваліди I та II груп, інваліди війни III групи та учасники бойових дій, особи, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Разом з тим пунктом 5 розділу ІІІ «Прикінцеві положення» Закону № 213-VIII визначено, що у разі неприйняття до 01.04.2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 01.06.2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», «Про статус народного депутата України».

Таким чином, суд прийшов до висновку про те, що вказаний в пункті 5 розділу ІІІ «Прикінцеві положення» Закону № 213-VIII закон щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах до 01.06.2015 року прийнятий не був, у зв'язку з чим з вказаної дати втратили чинність, зокрема, норми Закону України «Про судоустрій і статус суддів» щодо пенсійного забезпечення.

Відтак, оскільки Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» не скасовано, його положення не визнано неконституційними, а до 01.06.2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, прийнято не було, то, відповідно, з вказаної дати скасовано норми пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії (довічне грошове утримання) призначаються, зокрема, відповідно до Закону Законом України «Про судоустрій і статус суддів».

З огляду на викладене суд приходить до висновку про те, що з 01.06.2015 року особи, яким пенсії (довічне грошове утримання) призначаються, зокрема, згідно із Законом України «Про судоустрій і статус суддів», втратили право на пенсійне забезпечення відповідно до вказаного Закону та таким особам повинна бути відновлена виплата пенсії за віком, призначена відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 24.05.2016 року № 333/670/15а та має враховуватись судами загальної юрисдикції відповідно до статті 242 КАС України.

Крім того, з 01.01.2016 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» № 911-VІІІ від 24.12.2015 року, яким було продовжено особливий порядок виплати пенсії працюючим пенсіонерам у період з 01.01.2016 року по 31.12.2016 року.

Згідно з частиною 1 статті 47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09.07.2003 року (зі змінами, внесеними Законом України № 911-VIII, які набрали чинності з 01.01.2016 року) було передбачено, що тимчасово, у період з 01.01.2016 по 31.12.2016 у період роботи особи (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») на посадах, які дають право на призначення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених Законами України «Про статус народного депутата України», «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», пенсії, призначені відповідно до цього Закону, не виплачуються; після звільнення з роботи виплата пенсії відповідно до цього Закону поновлюється.

Також статтею 141 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» було встановлено, що тимчасово, у період з 01.01.2016 року по 31.12.2016 року, особам (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), які працюють на посадах та на умовах, передбачених цим Законом, призначені пенсії/щомісячне довічне грошове утримання не виплачуються. Після звільнення з роботи щомісячне довічне грошове утримання виплачується у повному розмірі.

Однак, 08.06.2016 року Конституційним Судом України прийнято рішення № 4-рп/2016 (справа №1-8/2016), яким визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення:

- частини третьої статті 141 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 2453-VI від 07.07.2010 року у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» № 213-VIII від 02.03.2015 року;

- абзаців першого, другого, третього, четвертого та першого, другого речень абзацу шостого частини п'ятої статті 141 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 2453-VI від 07.07.2010 року у редакціях Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» № 213-VIII від 02.03.2015року, Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» № 911-VIII від 24.12.2015 року;

- пункту 5 розділу III Прикінцеві положення Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» № 213-VIII від 02.03.2015 року в частині скасування з 01.06.2015 року норм щодо призначення щомісячного довічного грошового утримання відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Отже, рішенням Конституційного Суду України № 4-рп/2016 від 08.06.2016 року було визнано неконституційною заборону виплати пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09.07.2003 року особам, які працюють на окремих посадах, у тому числі на посаді судді відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Також суд звертає увагу на наступні обставини.

Законодавство, яким врегульовано спірні правовідносини та яке проаналізовано судом вище, містить вказівку на те, що пенсія окремим категоріям громадян на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» протягом певного періоду не виплачується, та не містить покликання на те, що така пенсія особам, які мають право на її отримання не нараховується.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України зобов'язаний діяти на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Так як чинне на момент виникнення спірних правовідносин законодавство не містить вказівки на те що пенсія окремим категоріям громадян на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» протягом певного періоду не нараховується, як і не містить заборони щодо нарахування такої пенсії, відповідач зобов'язаний був нараховувати позивачу пенсію призначену на підставі Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Таким чином, судом встановлено те, що дії Нововолинсько-Іваничівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Волинської області щодо не нарахування ОСОБА_1 пенсії 01 червня 2015 року по 15 вересня 2016 року суперечать вимогам чинного законодавства, а відтак є неправомірними.

Крім того, судом встановлено те, що з 15.09.2016 року позивач отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Суд вважає, що оскільки останнім днем строку, який закінчується вказівкою на певний день, вважається цей день, а тому, порушення прав позивача тривало до 15.09.2016 року.

Відповідно до статті 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь - яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Безпідставне та протиправне не нарахування відповідачем пенсії позивачеві, на думку суду, не є перешкодою для застосування статті 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» до спірних правовідносин.

Відповідно до пункту 10 частини першої статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб’єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб’єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

Поняття способів захисту прав, свобод, інтересів особи в адміністративному судочинстві охоплюється визначеним законом механізмом матеріально-правових засобів здійснення охорони цих прав, свобод та інтересів, що проводиться в дію за рішенням суду у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення. При цьому метою судового захисту порушеного права є вирішення між сторонами правового конфлікту, припинення публічно-правового спору та використання дієвого способу захисту (відновлення) порушеного права.

У позовній заяві ОСОБА_1 просить суд визнати протиправними дії відповідача щодо призупинення виплати пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» з 01.06.2015 року по 15.09.2016 року та зобов’язати виплатити невиплачену з 01.06.2015 року по 15.09.2016 року пенсію за віком, призначену відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

Водночас при розгляді справи судом встановлено протиправність дій відповідача щодо відмови у нарахуванні та виплаті пенсії за віком за період з 01.06.2015 року по вересень 2016 року, призначеній відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» з 01.06.2015 року по 15.09.2016 року (відмова викладена у листі від 01.11.2017 року № 8756/07).

З огляду на вищенаведене суд приходить до висновку про те, що з метою повного захисту прав та інтересів позивача слід визнати неправомірними дії відповідача щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України «Про пенсійне загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року з 01 червня 2015 року по 15 вересня 2016 року та зобов'язати Нововолинсько-Іваничівське об'єднане управління Пенсійного фонду України Волинської області нарахувати та виплатити позивачу невиплачену з 01 червня 2015 року по 15 вересня 2016 року пенсію за віком, призначену відповідно до Закону України «Про пенсійне загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року.

Разом з тим позовна вимога про визнання протиправними дій відповідача щодо призупинення виплати пенсії за віком до задоволення не підлягає, так як на момент вчинення (2015 рік) таких дій була чинною частина третя статті 141 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 2453-VI від 07.07.2010 року в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» № 213-VIII від 02.03.2015 року, а тому відповідач діяв в межах та на підставі норм законодавства, що діяло .

Згідно із частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 640,00 грн., який підлягав сплаті за подання даного позову та який сплачений квитанцією від 27.11.2017 року № ПН1998 (а. с. 1).

Керуючись статтями 243-246, 250 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Нововолинсько-Іваничівського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Волинської області щодо відмови ОСОБА_1 у нарахуванні та виплаті пенсії за віком за період з 01.06.2015 року по вересень 2016 року, призначеній відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» з 01.06.2015 року по 15.09.2016 року.

Зобов’язати Нововолинсько-Іваничівське об’єднане управління Пенсійного фонду України Волинської області здійснити ОСОБА_1 виплату невиплаченої пенсії за віком з 01.06.2015 року по 15.09.2016 року, призначеної відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Нововолинсько-Іваничівського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Волинської області (45400, Волинська область, місто Нововолинськ, бульвар Шевченка, 7, код ЄДРПОУ 40442724) на користь ОСОБА_1 (45400, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) судовий збір у розмірі 640,00 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення суду складено 19 березня 2018 року.

ОСОБА_2 Андрусенко