Рішення № 72795512, 12.03.2018, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2018 року ЛуцькСправа № 803/91/18

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Андрусенко О. О.,

при секретарі судового засідання Іванчук М. І.,

за участю представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Головного управління ДФС у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, вимоги про сплату боргу (недоїмки) та рішення про застосування штрафних санкцій,

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємця ОСОБА_3 (далі - ФОП ОСОБА_3, позивач) звернувся в суд з позовом до Головного управління ДФС у Волинській області (далі - ГУ ДФС у Волинській області, відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 24.10.2017 року № НОМЕР_1, № НОМЕР_2, вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 15.12.2017 року № Ф-0343581307 та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 15.12.2017 року № НОМЕР_3.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що контролюючий орган за результатами проведення перевірки зробив висновок про завищення позивачем витрат у 2014 році на суму 46509,00 грн. та 2015 році на суму 69187,75 грн. Вважає, що виявлене порушення не відповідає фактичним обставинам справи, оскільки підприємцем документально підтверджено використання придбаної у 2014 та 2015 роках продукції (плівки, пакетів) у власній господарській діяльності з метою пакування м’ясопродукції.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю з підстав, викладених у позовній заяві, та просив їх задовольнити.

Представник відповідача у відзиві на позовну заяву та в судовому засіданні позовних вимог не визнала, посилаючись на правомірність висновків контролюючого органу, зроблених при проведенні перевірки. Зазначила, що підставою для висновку про відсутність документального підтвердження валових витрат, безпосередньо пов’язаних з одержанням доходу, за 2014-2015 роки, стало те, що з наданих позивачем актів списання продукції (плівка поліетиленова та поліпропіленова в асортименті, мішки поліпропіленові в асортименті та пакети в асортименті) неможливо встановити кількість використаних пакетів у господарській діяльності, оскільки їх кількість не відповідає кількості придбання, а ціна – рівню ринкової. Вважає, що оскаржувані рішення винесені відповідно до вимог чинного законодавства, просить у задоволенні позовних вимог відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних мотивів та підстав.

Судом встановлено, що в період з 14.08.2017 року по 04.09.2017 року посадовою особою ГУ ДФС у Волинській області було проведено документальну планову виїзну перевірку ФОП ОСОБА_3 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 року по 31.12.2016 року, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість з 01.07.2014 року по 31.12.2016 року, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2014 року по 31.12.2016 року.

За результатами перевірки складено акт від 08.09.2017 року № 9485/03-20-13-07/НОМЕР_4 (а.с. 10-34), яким встановлено, що позивачем порушено:

- пункти 44.1, 44.3 статті 44, підпункт 139.1.9 пункту 139.1 статті 39, пункт 177.2, підпункт 177.4.1, пункт 177.4 статті 177 Податкового кодексу України (далі – ПК України), внаслідок чого занижено податок з доходів фізичних осіб на загальну суму 17354,51 грн., в тому числі за 2014 рік у сумі 6976,35 грн., 2015 рік -10378,16 грн.;

- підпункт 162.1.1 пункту 162.1 статті 162, підпункт 163.1.1 пункту 163.1 статті 163, підпункт 164.1.3 пункту 164.1 статті 164, підпункт 1.3 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України, внаслідок чого занижено суму військового збору за 2015 рік на 1037,81 грн.;

- пункт 2 частини першої статті 7, пункти 2, 3, 9 статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне страхування», в наслідок чого занижено єдиний внесок на загальну суму 32738,33 грн., в тому числі за 2014 рік на 12488,53 грн., 2015 рік – 20249,80 грн.

Позивач, не погодившись з висновками перевірки, викладеними в акті від 08.09.2017 року № 9485/03-20-13-07/НОМЕР_4, подав письмові заперечення до ГУ ДФС у Волинській області (а.с. 35-38). Листом відповідач повідомив позивача про те, що заперечення на вищезазначений акт перевірки є необґрунтованими, підстави для задоволення вимог, викладених у запереченні, відсутні (а.с. 39-40).

На підставі акта перевірки від 08.09.2017 року № 9485/03-20-13-07/НОМЕР_4 відповідачем винесено:

1) податкове повідомлення-рішення від 24.10.2017 року № НОМЕР_1, яким позивачу збільшено грошове зобов’язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, на загальну суму 23437,23 грн., в тому числі: за податковим зобов’язанням – 17354,51 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) – 6082,72 грн. (а.с. 45);

2) податкове повідомлення-рішення від 24.10.2017 року № НОМЕР_2, яким позивачу збільшено грошове зобов’язання з військового збору на загальну суму 1757,81 грн., в тому числі: за податковим зобов’язанням – 1037,81 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) – 720,00 грн. (а.с. 46);

3) вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 24.10.2017 року №Ф-0224691307, якою позивача зобов’язано сплатити суму недоїмки зі сплати єдиного внеску у розмірі 32738,33 (а.с.52)

4) рішення від 24.10.2017 року № НОМЕР_5 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, яким до позивача застосовано штрафні санкції у розмірі 5923,24 грн. (а.с. 51).

Не погоджуючись із податковими повідомленнями-рішеннями від 24.10.2017 року № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2, вимогою про сплату боргу (недоїмки) від 24.10.2017 року №Ф-0224691307 та рішенням від 24.10.2017 року № НОМЕР_5 позивачем було подано скарги до Державної фіскальної служби України (а.с. 41-44, 47-50). Рішенням від 07.12.2017 року № 16338/Л/99-99-11-02-02-25 Державна фіскальна служба України вирішила вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 24.10.2017 року №Ф-0224691307 та рішення від 24.10.2017 року № НОМЕР_5 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску скасувати та вважати відкликаними з дня прийняття даного рішення (вказані рішення винесені не за встановленими формами), а скаргу ФОП ОСОБА_3 задовольнити частково, зобов’язати ГУ ДФС у Волинській області винести та направити нові вимогу та рішення (а.с. 57-59).

Рішенням Державної фіскальної служби України від 28.12.2017 року № 17470/Л/99-99-11-02-01-14 залишено без змін податкові повідомлення-рішення від 24.10.2017 року № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 (а.с. 60-61).

15.12.2017 року ГУ ДФС у Волинській області винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 15.12.2017 року №Ф-0343581307, якою позивача зобов’язано сплатити суму недоїмки зі сплати єдиного внеску у розмірі 32738,33 (а.с.64), та рішення від 15.12.2017 року № НОМЕР_3 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, яким до позивача застосовано штрафні санкції у розмірі 5923,24 грн. (а.с. 65).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд встановив наступне.

Відповідно до пунктів 44.1, 44.3 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов’язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов’язаних з визначенням об’єктів оподаткування та/або податкових зобов’язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов’язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Платники податків зобов’язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов’язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

Порядок оподаткування доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, визначається статтею 177 ПК України.

Відповідно до пункту 177.1 цієї статті доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу.

Згідно із пунктом 177.2 статті 177 ПК України об’єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов’язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Відповідно до пункту 177.4 статті 177 ПК України (у редакції чинній до 01.01.2015 року) до переліку витрат, безпосередньо пов’язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.

Так, розділом ІІІ пункту 138.1 статті 138 ПК України визначено, що витрати, що враховуються при обчисленні об’єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Витрати, які враховуються для визначення об’єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов’язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (пункт 1382 статті 138 ПК України).

Відповідно до частини першої, другої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов’язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов’язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до пункту 177.4 статті 177 ПК України (у редакції Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28.12.2014 року №71-VIII, тобто чинній після 01.01.2015) до переліку витрат, безпосередньо пов’язаних з отриманням доходів, належать: витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об’єкта витрат; витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на оплату за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами цього розділу); обов’язкові виплати, а також компенсація вартості послуг, які надаються працівникам у випадках, передбачених законодавством, внески платника податку на обов’язкове страхування життя або здоров’я працівників у випадках, передбачених законодавством; суми єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування у розмірах і порядку, встановлених законом; інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов’язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1 - 177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв’язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов’язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов’язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг;

Таким чином, за правилами ПК України підставою для віднесення до складу витрат сум витрат, понесених на придбання товарів (робіт, послуг), є сукупність таких умов, як реальне (фактичне) придбання товарів (робіт, послуг), використання придбаних товарів (робіт, послуг) у власній господарській діяльності, а також документальне підтвердження понесених витрат.

Як вбачається з акту від 08.09.2017 року № 9485/03-20-13-07/НОМЕР_4, у зв’язку із віднесенням до валових витрат у податковій декларації про майновий стан і доходи за 2014 рік суми коштів – 46509,00 грн., за 2015 рік – 69187,75 грн. по придбанню товару, що не є підтвердженою документально, тому контролюючий орган зробив висновок про завищення ФОП ОСОБА_3 Л валових витрат за 2014 рік на суму 46509,00 грн., за 2015 рік на суму 69187,75 грн. та заниження суми чистого доходу на вказану суму, як наслідок, і про заниження ним податку з доходів фізичних осіб за 2014 рік на суму 6976,35 грн., за 2015 рік у сумі 10378,16 грн. (а.с. 20).

Суд звертає увагу на те, що акт перевірки від 08.09.2017 року № 9485/03-20-13-07/НОМЕР_4 не містить жодних посилань на викладення обставин, що стали підставою для нарахування позивачу грошових зобов’язань та на первинні документи, які підтверджують наявність виявлених під час перевірки порушень.

У судовому засіданні представник відповідача зазначила, що підставою для висновку про відсутність документального підтвердження валових витрат, безпосередньо пов’язаних з одержанням доходу, за 2014-2015 роки, стало те, що з наданих позивачем актів списання продукції (плівка поліетиленова та поліпропіленова в асортименті, мішки поліпропіленові в асортименті та пакети в асортименті) неможливо встановити кількість використаних пакетів у господарській діяльності, оскільки їх кількість не відповідає кількості придбання, а ціна – рівню ринкової.

Однак, суд не погоджується з вищенаведеним з огляду на таке.

Матеріалами справи підтверджено, що основним видом економічної діяльності ФОП ОСОБА_3 є роздрібна торгівля м’ясом і м’ясними продуктами в спеціалізованих магазинах (а.с. 13, 139).

11.03.2014 року між Управлінням освіти Луцької міської ради (замовник) та ФОП ОСОБА_3 (учасник) було укладено договір № 34 про закупівлю товарів, відповідно до умов якого учасник зобов’язався у 2014 році поставляти у встановлений строк замовником товар «М’ясо великої рогатої худоби, свиней, овець, коней та ін. тварини родини конячих», строк дії договору до 31.12.2014 року (а.с. 66-68). Також 11.02.2015 року між Управлінням освіти Луцької міської ради (замовник) та ФОП ОСОБА_3 та позивачем укладено договір № 12/02 на постачання продуктів харчування, відповідно до умов якого постачальник зобов’язався передати у власність покупця товар «М’ясо великої рогатої худоби, свиней, овець, кіз, коней та ін. тварини родини конячих, свіже чи охолоджене» на умовах договору, а покупець сплатити товар, визначений в асортименті, кількості та за цінами, які зазначені у специфікації, постачальник зобов’язався забезпечити таке пакування товару, яке необхідне для запобігання його пошкодженню або псуванню під час транспортування до кінцевого пункту призначення (а.с. 69-70). Згідно Додатку 2 до вказаного договору поставка товару повинна була поставлятися дрібнооптовими партіями згідно заявок поданих постачальнику, крім того, визначено назви дошкільних закладів міста Луцька, куди потрібно було поставляти товар (а.с. 71).

Як встановлено в ході розгляду даної справи, з метою пакування товару (м’ясопродукції), що поставлялась ФОП ОСОБА_3 у дошкільні заклади міста Луцька згідно договорів від 11.03.2014 року № 34 та від 11.02.2015 року № 12/02, позивачем було придбано у 2014 році продукцію (плівка поліетиленова та поліпропіленова в асортименті, мішки поліпропіленові в асортименті та пакети в асортименті) на загальну суму 110358,46 грн., а саме: у ПП «Вакумус» на суму 14441,26 грн., що підтверджується видатковою та податковою накладними, товарно-транспортною накладною, випискою з банківського рахунку (а.с. 73-76); у ПП «Амкон» на загальну суму 43927,20 грн., що підтверджується видатковими та податковими накладними, рахунками на оплату та квитанціями (а.с. 77-94); у ФОП ОСОБА_4 на суму 35990,00 грн., що підтверджується товарними чеками (а.с. 95, 96); у ФОП ОСОБА_5 на суму 16000,00 грн., що підтверджується товарними чеками (а.с. 96-98).

У 2015 році позивачем було придбано продукцію (плівка поліетиленова та поліпропіленова в асортименті, мішки поліпропіленові в асортименті та пакети в асортименті) на загальну суму 119339,06 грн., а саме: у ПП «Вакумус» на суму 19574,40 грн., що підтверджується видатковою та податковою накладними, (а.с. 112-113); у ПП «Амкон» на загальну суму 29694,66 грн., що підтверджується видатковими та податковими накладними (а.с. 114-121); у ФОП ОСОБА_5 на суму 70070,00 грн., що підтверджується товарними чеками (а.с. 122-127).

Вказана продукція (плівка поліетиленова та поліпропіленова в асортименті, мішки поліпропіленові в асортименті та пакети в асортименті) була використана позивачем у власній господарській діяльності з метою пакування товару для поставки у дошкільні заклади міста Луцька, що підтверджується актами списання товарів за 2014 рік на загальну суму 95149,38 грн. (а.с. 102-111), актами списання товарів за 2015 рік на загальну суму 90831,63 грн. (а.с. 131-163).

Посилання представника відповідача на те, що з вищезазначених актів списання товарів неможливо встановити кількість використаних пакетів позивачем у господарській діяльності (в останніх не конкретизовано, який саме пакет в асортименті був списаний та в якій кількості) суд не бере до уваги, оскільки наявність незначних недоліків первинних документів є порушенням порядку заповнення цих документів, однак не можуть бути безперечними доказами, які підтверджують наявність чи відсутність витрат, безпосередньо пов’язаних з одержанням доходу.

Довідкою Луцької міської ради від 30.10.2017 року № 16.4-13/20 підтверджено те, що ФОП ОСОБА_3 здійснює поставку м’яса у дошкільні заклади міста Луцька в охолодженому вигляді у поліетиленових пакетах (харчовій плівці) відповідно до умов договору (а.с. 72).

Також не заслуговують на увагу посилання представника відповідача на те, що кількість списання продукції (плівки поліетиленової багатошарової) не відповідає кількості її придбання, оскільки контролюючим органом під час проведення перевірки було встановлено наявність залишків товарно-матеріальних цінностей лише щодо м’ясної продукції, а залишки продукції (плівка поліетиленова та поліпропіленова в асортименті, мішки поліпропіленові в асортименті та пакети в асортименті), які могли б підтвердити чи спростувати реальне списання вказаного товару та його зв’язок з господарською діяльністю, в ході перевірки не встановлювались, не зважаючи на те, що перевірка була плановою виїзною.

Суд також звертає увагу на безпідставність тверджень представника відповідача на те, що ціна придбаної позивачем у 2014-2015 роках продукції (пакетів та плівки) не відповідає рівню ринкової, оскільки під час проведення перевірки вказана обставина взагалі не досліджувалась.

Таким чином, судом встановлено та матеріалами справи підтверджується, що у позивача наявні всі необхідні первинні документи, які підтверджують наявність понесених витрат на придбання продукції (плівка поліетиленова та поліпропіленова в асортименті, мішки поліпропіленові в асортименті та пакети в асортименті), у 2014 році у розмірі 95149,38 грн., у 2015 році - 90831,63 грн. Разом з тим, при розгляді справи судом не встановлено використання позивачем придбаної продукції в цілях, що не відповідають господарській діяльності підприємця.

Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку, що викладені в акті перевірки від 08.09.2017 року № 9485/03-20-13-07/НОМЕР_4 висновки ГУ ДФС у Волинській області щодо завищення ФОП ОСОБА_3 валових витрат за 2014 рік на суму 46509,00 грн., за 2015 рік на суму 69187,75 грн., заниження суми чистого доходу на вказану суму та заниження ним податку з доходів фізичних осіб за 2014 рік на суму 6976,35 грн., за 2015 рік у сумі 10378,16 грн. не знайшли свого підтвердження в ході з’ясування обставин справі по суті, а відтак податкове повідомлення-рішення від 24.10.2017 року № НОМЕР_1 є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 24.10.2017 року № НОМЕР_2 суд встановив таке.

Згідно з абзацом першим пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідних положень ПК України тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.

Підпунктами 1.1-1.6 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідних положень ПК України визначено, що об’єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу. Ставка збору становить 1,5 відсотка від об’єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту. Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 цього Кодексу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту. Відповідальними за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) збору до бюджету є особи, визначені у статті 171 цього Кодексу. Платники збору зобов’язані забезпечувати виконання податкових зобов’язань у формі та спосіб, визначені статтею 176 цього Кодексу.

Єдиною підставою для донарахування позивачеві грошового зобов’язання з військового збору став висновок контролюючого органу про заниження платником чистого оподатковуваного доходу за 2015 рік.

Зважаючи на те, що в ході судового розгляду справи спростовані висновки акта перевірки щодо заниження позивачем чистого оподатковуваного доходу за 2015 рік на суму 69187,75 грн., тому суд доходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення від 24.10.2017 року № НОМЕР_2, яким позивачу збільшено грошове зобов’язання з військового збору на загальну суму 1757,81 грн. (за податковим зобов’язанням – 1037,81 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) – 720,00 грн.) є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Пунктом 2 частини першої статті 7 цього Закону встановлено, що єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).

Згідно з частинами другою, третьою статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок. Обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Відповідно до частин сьомої, восьмої, одинадцятої статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку. Платники єдиного внеску, зазначені у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, зобов’язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 10 лютого наступного року, крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування, які сплачують єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок. У разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

В силу приписів пункту 2 частини першої статті 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» для фізичних осіб-підприємців, які перебувають на загальній системі оподаткування (в даному випадку ФОП ОСОБА_3 здійснює свою господарську діяльність, перебуваючи на загальній системі оподаткування), єдиний внесок нараховується на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб.

Отже, єдиний внесок повинен сплачуватись із тієї суми доходу, з якої сплачується податок на доходи фізичних осіб.

З врахуванням встановлених судом обставин справи про відсутність порушень щодо заниження позивачем доходів за 2014-2015 роки вимога про сплату боргу (недоїмки) від 15.12.2017 року № Ф-0343581307 та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 15.12.2017 року № НОМЕР_3 є теж протиправними та підлягають скасуванню.

Згідно з частиною другою статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем не подано належних доказів правомірності прийняття податкових повідомлень-рішень від 24.10.2017 року № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2, рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 15.12.2017 року № НОМЕР_3 та вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 15.12.2017 року № Ф-0343581307, тому суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають до задоволення повністю.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДФС у Волинській області підлягає до стягнення на користь позивача судовий розмір у розмірі 704,80 грн., сплачений згідно платіжного доручення від 16.01.2018 року № 186 (а.с. 2).

Керуючись статтями 243 ч. 3, 246, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Податкового кодексу України, Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування», суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Волинській області від 24 жовтня 2017 року № НОМЕР_1, № НОМЕР_2, рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 15 грудня 2017 року № НОМЕР_3 та вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 15 грудня 2017 року № Ф-0343581307.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Волинській області (43010, Волинська область, місто Луцьк, Київський майдан, 4, ідентифікаційний код 39400859) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (43000, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_4) судові витрати у розмірі 704,80 грн. (сімсот чотири грн. 80 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

ОСОБА_6 Андрусенко

Повне рішення суду складено 19 березня 2018 року.