Постанова № 72795282, 06.03.2018, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" березня 2018 р. Справа№ 910/18887/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Зеленіна В.О.

суддів: Мартюк А.І.

Ткаченка Б.О.

при секретарі Вінницькій Т.В.

за участю представників сторін:

від позивача Племянник А.С. за довіреністю від 31.01.2018;

від відповідача Лобуренко С.В. за довіреністю від 06.11.2017;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Толк Консалтинг"

на рішення Господарського суду міста Києва від 06.12.2017 (повне рішення складено 11.12.2017)

у справі №910/18887/17 (головуючий суддя Чебикіна С.О.)

за позовом Київської міської митниці ДФС

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Толк Консалтинг"

про стягнення 95 381,98 грн.,

ВСТАНОВИВ:

В жовтні 2017 року Київська міська митниця ДФС (далі - позивач) звернулась до господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Толк Консалтинг" (далі - відповідач) про стягнення збитків в сумі 95 381,98 грн., заподіяних внаслідок втрати майна, а саме - лампи Barco XLM HD30, виробництва: Barco, країна виробництва - Німеччина, у кількості 1 (одна) штука вартістю 95 381,98 грн., яка була передану відповідачу відповідно до умов договору № 1 про реалізацію майна, що перейшло у власність держави від 29.01.2015 року.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.12.2017 у справі №910/18887/17 позов задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Толк Консалтинг" на користь Київської міської митниці ДФС - 95 381 грн. 98 коп. збитків та 1 600 грн. 00 коп. судового збору.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням Товариство з обмеженою відповідальністю "Толк Консалтинг" подало апеляційну скаргу, у якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Скарга мотивована тим, що судом порушено норми матеріального та процесуального права, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки лампа Barco XLM HD30 є в наявності у відповідача, однак позивач відмовляється її прийняти, судом не надано оцінки діям позивача відповідно до Порядку роботи складу митниці ДФС, а розрахунок розміру збитків не відповідає вимогам чинного законодавства.

09.01.2018 матеріали справи, разом з апеляційною скаргою, надійшли до Київського апеляційного господарського суду.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.01.2018 відкрито апеляційне провадження, встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

05.02.2018 від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому він заперечує проти її задоволення та просить залишити оскаржуване рішення без змін, посилаючись на те, що лампа зберігалася на складі відповідача, а не на складі митниці, тому Порядок роботи складу митниці ДФС до спірних відносин не підлягає застосуванню, оцінка майна здійснювалась відповідно до вимог чинного законодавства, під час передачі майна від відповідача позивачу було встановлено, що відповідач збирався повернути інше майно, ніж передавалось йому на реалізацію.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 05.02.2018 розгляд справи призначено на 06.03.2018.

Представник відповідача (апелянта) у судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити, з підстав, наведених у скарзі.

Представник позивача у судовому засіданні заперечила проти задоволення апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши апеляційну скаргу, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду встановила наступне.

29.01.2015 року між позивачем - Київською міською митницею ДФС, як замовником, та відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Толк Консалтинг", як виконавцем, було укладено договір № 1 про реалізацію майна, що перейшло у власність держави (далі - договір), згідно умов якого змовник передає, а виконавець приймає з метою подальшої реалізації майно, що в установленому порядку перейшло у власність держави (далі - майно) (п. 1.1. договору).

Згідно п. 2.3.2. договору виконавець зобов'язаний забезпечити збереження майна та його споживчих якостей, транспортування, складування, передпродажну підготовку та інші дії, необхідні для реалізації майна. Місце збереження майна зазначено в додатку №1.

Відповідно до п. 5.3. договору у випадку втрати чи псування виконавцем майна, останній у повному обсязі сплачує замовнику вартість майна.

Пунктом 6.1. договору передбачено, що з моменту прийняття виконавцем майна замовника, відповідальність за його цілість і збереження несе виконавець.

У додатку №1 до договору визначено, що місцями збереження майна, переданого відповідачу для реалізації, є: м.Київ, вул. Сім'ї Хохлових, 11/2 та м.Київ, вул. І.Лепсе, 24.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, виконання умов договору 14.09.2015 року, відповідно акту № 12 опису, оцінки та передачі товарно-матеріальних цінностей від 14.09.2015 року, накладної № КРМ15-069636/124 від 14.09.2015 року, які містяться в матеріалах справи, відповідачу було передано позивачем майно, зокрема, Лампа Barco XLM HD30. виробник: Barco. Країна виробництва - Німеччина, у кількості 1 (одна) штука вартістю 95 381,98 грн.

Як вбачається з наявного в матеріалах справи витягу зі звіту про оцінку проектор Barco XLM HD30, здійсненого оцінювачем Кожевніковим В.О. СОД TOB "КФ "Веданта-експерт", ринкова вартість Лампи становить 95381,98 грн.

Згідно наказу Київської міської митниці ДФС від 01.06.2016 №19-аг "Про проведення інвентаризації", було проведено суцільну інвентаризацію вилучених та прийнятих на зберігання товарів, транспортних засобів комерційного призначення в місцях їх зберігання станом на 01.06.2016 року, під час якої виявлено нестачу Лампи, на складі за адресою: м. Київ, вул. Сім'ї Хохлових, 11/2, про що було зафіксовано в п. 124 Інвентаризаційного опису матеріальних цінностей, прийнятих на відповідальне зберігання від 01.06.2016 року.

30.06.2016 року позивачем було направлено відповідачу вимогу про повернення спірного товару (Лампи Barco XLM HD30. виробник: Barco. Країна виробництва - Німеччина).

01.07.2016 року відповідач листом №5167/10 повідомив позивача, про виявлення ним "підміни" спірного товару (Лампи Barco XLM HD30. виробник: Barco. Країна виробництва - Німеччина), який було прийнято на склад відповідача, як заявлений в акті.

Місцевим господарським судом встановлено, що поясненнями позивача, частково - відповідача, а також наявними в матеріалах справи доказами, а саме: актом № 12 опису, оцінки та передачі товарно-матеріальних цінностей від 14.09.2015 року, листом позивача від 30.06.2016 року та листом відповідача від 01.07.2017 року підтверджується факт втрати спірного товару (Лампи Barco XLM HD30. виробник: Barco. Країна виробництва - Німеччина), який знаходився на складі відповідача та був переданий позивачем відповідачу за договором № 1 про реалізацію майна, що перейшло у власність держави від 29.01.2015 року.

У зв'язку із викладеними обставинами, позивач звернувся до суду із позовом про стягнення з відповідача збитків в сумі 95 381,98 грн., заподіяних внаслідок втрати майна, а саме - лампи Barco XLM HD30, виробництва: Barco, країна виробництва - Німеччина" у кількості 1 (одна) штука вартістю 95381,98 грн.

Задовольняючи позовні вимоги у повному обсязі суд першої інстанції дійшов висновку щодо їх доведеності та обґрунтованості.

Колегія суддів Київського апеляційного господарського суду погоджується із зазначеними висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Так, відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з ч.ч.1, 7 ст.179 ГК України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями. Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно з частиною першою статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною 1 ст. 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25 серпня 1998 р. №1340 було затверджено "Порядок обліку, зберігання, оцінки конфіскованого та іншого майна, що переходить у власність держави, і розпорядження ним" (далі - Порядок).

Пунктом 2 Порядку встановлено, що облік, попередня оцінка, а також відповідальність за зберігання майна, зазначеного у пункті 1 цього Порядку, до передачі його для подальшого розпорядження відповідно до пункту 9 цього Порядку покладаються на органи (суб'єкти господарювання), що здійснили вилучення або зберігають його, з дотриманням таких вимог: попередня оцінка проводиться відповідно до пункту 8 цього Порядку на момент взяття на облік цього майна; аналітичний облік ведеться у спеціальних книгах за видами майна із зазначенням відмінних ознак, попередньої вартості, місця його знаходження; взяте на облік майно відображається на забалансових рахунках "Товарно-матеріальні цінності, прийняті на відповідальне зберігання" в органах (суб'єктах господарювання), що здійснили вилучення або зберігають його. Порядок зберігання майна, на яке накладено арешт під час кримінального провадження, регулюється кримінальним процесуальним законодавством.

Згідно з п. 3 Порядку майно, зазначене у пункті 1 цього Порядку, зберігається органами (суб'єктами господарювання) у власних (орендованих) спеціально обладнаних приміщеннях (на майданчиках) або передається ними для зберігання іншим організаціям за договорами.

Доводи відповідача проте, що до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення Порядку роботи складу митниці ДФС відхиляються колегією суддів, оскільки, як зазначалось вище, передане відповідачу майно зберігалось на складі відповідача, а не на складі митниці.

Відповідно до п.7 Порядку оцінка майна, зазначеного в пункті 1 цього Порядку, провадиться комісією, яка утворюється органом, що здійснив його вилучення, у складі представників територіальних органів ДФС, органів (суб'єктів господарювання), що здійснили вилучення майна або зберігають його, фінансових органів та органів (суб'єктів господарювання), які здійснюватимуть розпорядження цим майном.

Пунктом 12 Порядку встановлено, що на початку кожного року територіальні органи ДФС із залученням органів, що вилучають та обліковують майно, визначають на конкурсній основі торгівельні підприємства, яким доручатиметься реалізація майна, з обов'язковим занесенням їх до єдиного реєстру торгівельних підприємств, який ведеться територіальними органами ДФС. Протягом року в разі потреби дозволяється доповнювати єдиний реєстр торгівельних підприємств іншими торгівельними підприємствами за поданням органів, що вилучають та обліковують майно.

Права та обов'язки сторін у даній справі виникли на підставі договору № 1 про реалізацію майна, що перейшло у власність держави від 29.01.2015, який укладений відповідно до вказаного Порядку та за правовою природою є договором комісії.

Договір укладений належним чином, сторонами не надано доказів припинення його дії, отже він є обов'язковим для сторін.

Так, згідно зі ст. 1011 ЦК України за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.

Відповідно до ст. 1012 ЦК України договір комісії може бути укладений на визначений строк або без визначення строку, з визначенням або без визначення території його виконання, з умовою чи без умови щодо асортименту товарів, які є предметом комісії. Комітент може бути зобов'язаний утримуватися від укладення договору комісії з іншими особами. Істотними умовами договору комісії, за якими комісіонер зобов'язується продати або купити майно, є умови про це майно та його ціну.

Статтею 1014 ЦК України встановлено, що комісіонер зобов'язаний вчиняти правочини на умовах, найбільш вигідних для комітента, і відповідно до його вказівок. Якщо у договорі комісії таких вказівок немає, комісіонер зобов'язаний вчиняти правочини відповідно до звичаїв ділового обороту або вимог, що звичайно ставляться. Якщо комісіонер вчинив правочин на умовах більш вигідних, ніж ті, що були визначені комітентом, додатково одержана вигода належить комітентові.

Згідно зі ст. 1021 ЦК України комісіонер відповідає перед комітентом за втрату, недостачу або пошкодження майна комітента. Якщо при прийнятті комісіонером майна, що надійшло від комітента, або майна, що надійшло для комітента, будуть виявлені недостача або пошкодження, а також у разі завдання шкоди майну комітента комісіонер повинен негайно повідомити про це комітента і вжити заходів щодо охорони його прав та інтересів. Комісіонер, який не застрахував майно комітента, відповідає за втрату, недостачу, пошкодження майна комітента, якщо він був зобов'язаний застрахувати майно за рахунок комітента відповідно до договору або звичаїв ділового обороту.

З моменту одержання від позивача майна за договором останнє на підставі ст. 1018 ЦК є об'єктом права власності комітента. Відтак, з метою повного виконання своїх зобов'язань за договором на комісіонера покладається обов'язок не допустити втрату, недостачу або знищення майна комітента, одним словом - забезпечити його зберігання. Тому на дані правовідносини мають поширюватися норми ст. ст. 936 - 955 ЦК України, які регулюють зберігання. Разом з тим норма ч. 1 даної статті, яка встановлює відповідальність комісіонера, не застосовуватиметься в тих випадках, коли втрата, недостача або пошкодження майна обумовлена природними характеристиками речі та (або) невиконанням комітентом свого обов'язку щодо вчасного прийняття виконання боржником, тобто в разі відсутності вини комісіонера.

Пунктом 5.3 укладеного між сторонами договору також встановлено, що у випадку втрати чи псування виконавцем майна, останній у повному обсязі сплачує замовнику вартість майна.

Так, відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цивільного законодавства.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, відповідач на умовах договору № 1 про реалізацію майна, що перейшло у власність держави від 29.01.2015 року прийняв з метою подальшої реалізації належне позивачу майно - Лампу Barco XLM HD30. Виробник: Barco. Країна виробництва - Німеччина" у кількості 1 (одна) штука вартістю 95 381,98 грн. та водночас відповідачем була допущена втрата зазначеного майна. При цьому, відповідач належними та допустимими доказами не спростував доводів позивача про втрату зазначеного майна.

У відповідності до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Під збитками розуміються втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

За приписами ч. 1 ст. 224 ГК України та ч. 1 ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов'язання, повинен відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Згідно зі ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються, вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною.

Статтею 951 ЦК України визначено, що збитки, завдані поклажодавцеві втратою (нестачею) або пошкодженням речі, відшкодовуються зберігачем: 1) у разі втрати (нестачі) речі - у розмірі її вартості; 2) у разі пошкодження речі - у розмірі суми, на яку знизилася її вартість. Якщо внаслідок пошкодження речі її якість змінилася настільки, що вона не може бути використана за первісним призначенням, поклажодавець має право відмовитися від цієї речі і вимагати від зберігача відшкодування її вартості.

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника. Згідно з частиною другою статті 623 ЦК України розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що позивачем належними та допустимими доказами доведено, факт передачі відповідачу на реалізацію належного позивачу майна - Лампи Barco XLM HD30. Виробник: Barco. Країна виробництва - Німеччина у кількості 1 (одна) штука вартістю 95 381,98 грн. та водночас відповідачем була допущена втрата зазначеного майна, отже в діях відповідача наявний повний склад цивільного правопорушення, а тому першої інстанції дійшов правомірного висновку, що відповідач зобов'язаний відшкодувати позивачеві збитки у розмірі вартості втраченого майна.

Таким чином, вимоги про стягнення збитків в сумі 95 381,98 грн., заподіяних внаслідок втрати майна, а саме - лампи Barco XLM HD30, виробництва: Barco, країна виробництва - Німеччина у кількості 1 (одна) штука вартістю 95 381,98 грн., яка була передану відповідачу відповідно до умов договору № 1 про реалізацію майна, що перейшло у власність держави від 29.01.2015 року, є обґрунтованими та позов підлягає задоволенню.

Також місцевим господарським судом надана належна оцінка доводам відповідача щодо відсутності в акті № 12 опису, оцінки та передачі товарно-матеріальних цінностей від 14.09.2015 року та в накладній (вимозі) №КРМ15-069636/124 від 14.09.2015 року, на підставі яких здійснювалась передача Лампи Barco XLM HD30, його характеристик (будову, конструкцію, тощо), оскільки жодним нормативним документом не передбачена обов'язковість зазначення даних характеристик у вказаному акті та накладній. Посилання позивача на про відсутність обґрунтування розрахунку суми стягуваної суми спростовується наявним в матеріалах справи, згаданим вище витягом зі звіту про оцінку яким визначено ринкову вартість майна, яку також, зафіксовано у зазначених вище акті та накладній про передачу товару.

Відповідно до ч. 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч.1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

При прийнятті оскаржуваного судового рішення місцевий господарський суд, керуючись, зокрема, приписами наведених норм, на підставі повного та всебічного дослідження фактичних обставин справи і перевірки їх наявними доказами, з урахуванням визначених позивачем меж позовних вимог, дійшов правомірного висновку щодо задоволення позовних вимог.

Доводи, які викладені скаржником у апеляційній скарзі, не спростовують вірних висновків суду першої інстанції.

За таких обставин висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення Господарського суду міста Києва від 06.12.2017 у справі № 910/18887/17 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, прийнято без порушення норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 267-285 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Толк Консалтинг" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 06.12.2017 у справі № 910/18887/17 - без змін.

2. Повернути до Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/18887/17.

3. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

4. Касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 19.03.2018.

Головуючий суддя В.О. Зеленін

Судді А.І. Мартюк

Б.О. Ткаченко