Постанова № 72795183, 15.03.2018, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" березня 2018 р. Справа№ 910/4320/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Зубець Л.П.

суддів: Зеленіна В.О.

Мартюк А.І.

секретар судового засідання: Іванов О.О.

за участю представників:

позивача: Мога М.В.;

відповідача: Ручка О.А.;

третьої особи: не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Державного підприємства "Українське авіаційно-транспортне

підприємство "Хорів-Авіа"

на рішення Господарського суду міста Києва

від 14.12.2017

у справі №910/4320/17 (суддя Пінчук В.І.)

за позовом Приватного акціонерного товариства "Авіакомпанія "Українські

вертольоти"

до Державного підприємства "Українське авіаційно-транспортне

підприємство "Хорів-Авіа"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні

відповідача Військова частина 2269 Національної гвардії України

про зобов'язання здійснити перерахунок орендної плати

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "Авіакомпанія "Українські вертольоти" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства "Українське авіаційно-транспортне підприємство "Хорів-Авіа" (далі - відповідач) про зобов'язання відповідача здійснити перерахунок орендної плати за договором суборенди №УВ.АРВ-12-006 від 27.01.2010.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в даному випадку розмір погодженої сторонами орендної плати підлягає перерахунку на підставі ч.ч.4, 6 ст. 762, ч.3 ст. 779 Цивільного кодексу України на умовах звільнення позивача від сплати орендних платежів, у зв'язку з неможливістю використання об'єкту суборенди (вертольоту, який перебуває на капітальному ремонті).

Відповідач проти позову заперечував, просив суд в задоволенні вимог позивача відмовити, зазначаючи про те, що положення ч.6 ст. 762 Цивільного кодексу України не є імперативними. Окрім того, відповідач наголошував на тому, що проведення капітального ремонту вертольотів є зобов'язанням позивача за умовами укладеного між сторонами договору суборенди №УВ.АРВ-12-006 від 27.01.2010. Також відповідач вважає, що обраний позивачем спосіб захисту (зобов'язання здійснити перерахунок орендної плати) не передбачений законом.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.04.2017 (том справи - 1, аркуші справи - 164-165) до участі у справі як третю особу без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача було залучено Військову частину 2269 Національної гвардії України (далі - третя особа).

Третя особа проти позову заперечувала, зазначаючи про те, що позивач зобов'язаний за умовами укладеного з відповідачем договору суборенди виконати капітальний ремонт вертольота впродовж дев'яти місяців. Окрім того, за твердженням третьої особи, не завершення виконання капітального ремонту вертольота сталося за вини позивача.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.04.2017 у справі №910/4320/17 (том справи - 1, аркуші справи - 192-197), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.06.2017 (том справи - 2, аркуші справи - 55-62), позов було задоволено повністю. Задовольняючи позовні вимоги, суди виходили з того, що до спірних правовідносин слід застосувати положення ч.6 ст. 762 Цивільного кодексу України та здійснити перерахунок орендної плати за договором суборенди на умовах звільнення позивача від сплати орендної плати за весь період знаходження вертольоту в капітальному ремонті на ДП "Авіакон".

Постановою Вищого господарського суду України від 08.11.2017 було скасовано постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.06.2017 та рішення Господарського суду міста Києва від 25.04.2017 у справі №910/4320/17, а матеріали справи скеровано на новий розгляд до місцевого господарського суду. При цьому суд касаційної інстанції в своїй постанові зазначив наступне:

- задовольняючи позовні вимоги та погоджуючись із доводами позивача, судами попередніх інстанцій знехтувані інтереси відповідача, а саме в отриманні орендної плати, що фактично в односторонньому порядку є зміною істотних умов договору, яка допускається лише за згодою сторін;

- ані суд першої інстанції, ані апеляційний господарський суд належним чином не досліджували обставини та підстави затримки перебування повітряного судна на капітальному ремонті, не досліджувалося з чиєї вини затримується капітальний ремонт, не надано оцінки та не спростовано докази відповідача, за якими вина за затягування капітального ремонту визначається за позивачем;

- судами не враховано, що укладаючи договір суборенди, враховуючи зміни додатковими угодами, сторони взяли на себе всі ризики з наслідками укладення такого договору;

- судами не враховувалося, що позивач в судовому порядку навіть і не намагався внести зміни за правилами ч.2 ст. 651 Цивільного кодексу України у договір суборенди щодо строку нарахування орендної плати, в тому числі і звільнення від її сплати. Проте суди визнали за можливе зобов'язати відповідача здійснити перерахунок орендної плати за договором №УВ.АРВ-12-006 від 27.01.2010 про суборенду вертольоту на умовах звільнення приватного акціонерного товариства "Авіакомпанія "Українські вертольоти" від сплати орендної плати за весь період знаходження вертольоту заводський №95127 в капітальному ремонті.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.12.2017 позовні вимоги задоволено. Зобов'язано відповідача здійснити перерахунок орендної плати за договором №УВ.АРВ-12-006 від 27.01.2010 про суборенду вертольоту МІ-8 МТВ, заводський номер 95127, укладеним між позивачем та відповідачем, на умовах звільнення позивача від сплати орендної плати за весь період знаходження вертольоту заводський номер 95127 в капітальному ремонті на Державному підприємстві "Конотопський авіаремонтний завод "Авіакон" за укладеним між позивачем та Державним підприємством "Конотопський авіаремонтний завод "Авіакон" договором №429-15 від 10.07.2015. При цьому місцевий господарський суд у своєму рішенні зазначив про те, що на підставі ч.6 ст. 762, ч.3 ст. 779 Цивільного кодексу України позивач підлягає звільненню від сплати орендної плати за користування вертольотом за весь час, протягом якого такому вертольоту не буде поновлено ресурс за результатами проведеного капітального ремонту. Натомість поновлення відповідачем нарахування орендної плати за користування позивачем вертольотом по закінченню встановленого в п.5.13 Договору суборенди дев'ятимісячного періоду звільнення позивача від сплати орендної плати є таким, що суперечить ч.6 ст. 762 Цивільного кодексу України. За висновком суду, обмеження періоду звільнення позивача від сплати орендної плати дев'ятьма місяцями, встановлене в п.5.13 Договору суборенди, не є визначенням строку виконання позивачем капітального ремонту вертольотів.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду, Державне підприємство "Українське авіаційно-транспортне підприємство "Хорів-Авіа" звернулося до Київського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 14.12.2017 у справі №910/4320/17 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Вимоги та доводи апеляційної скарги обґрунтовані тим, що місцевим господарським судом було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального і процесуального права, що призвело до прийняття невірного по суті заявлених вимог рішення. Загалом доводи апеляційної скарги ідентичні тим, які наводилися відповідачем під час розгляду справи судом першої інстанції.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.01.2018 апеляційну скаргу відповідача було передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у наступному складі: головуючий суддя - Зубець Л.П., судді: Зеленін В.О., Мартюк А.І.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 29.01.2018 (головуючий суддя - Зубець Л.П., судді: Зеленін В.О., Мартюк А.І.) було відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою відповідача на рішення Господарського суду міста Києва від 14.12.2017 у справі №910/4320/17.

12.02.2018 через Відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено, що місцевим господарським судом було вірно з'ясовано всі обставини справи та застосовано правові норми, якими врегульовані правовідносини сторін, у зв'язку з чим підстави для зміни чи скасування оскаржуваного відповідачем судового рішення у даній справі відсутні.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.02.2018 справу було призначено до розгляду в судовому засіданні на 01.03.2018.

В судове засідання 01.03.2018 з'явилися лише представники сторін. Представник третьої особи не з'явився, про поважність причин нез'явлення суд не повідомив, будь-яких заяв або клопотань з цього приводу до суду не надходило.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 01.03.2018 розгляд справи було відкладено на 15.03.2018.

01.03.2018 через Відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від позивача надійшло клопотання про залучення до матеріалів справи Акту від 27.02.20187 прийому-передачі вертольоту МІ-8МТВ (заводський №95127) та копії листа позивача вих.№421/18 від 28.02.2018 на підтвердження завершення капітального ремонту спірного вертольоту. Вказані документи не надавалися місцевому господарському суду, оскільки були складені та отримані позивачем вже після ухвалення судом першої інстанції рішення у даній справі.

Колегією суддів було задоволено клопотання позивача та залучено до матеріалів справи надані ним Акт від 27.02.20187 прийому-передачі вертольоту МІ-8МТВ (заводський №95127) та копію листа позивача вих.№421/18 від 28.02.2018.

В судовому засіданні 15.03.2018 представник відповідача підтримав апеляційну скаргу з викладених у ній підстав, просив суд скаргу задовольнити, рішення Господарського суду міста Києва від 14.12.2017 у справі №910/4320/17 скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

В судовому засіданні 15.03.2018 представник позивача заперечував проти доводів апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу, просив суд залишити скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду - без змін як таке, що було ухвалено з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мали значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Представник третьої особи у судове засідання 15.03.2018 не з'явився. Натомість 15.03.2018 через Відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від третьої особи надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату, у зв'язку з неможливістю забезпечити явку представника третьої особи у судове засідання Київського апеляційного господарського суду, призначене на 15.03.2018.

Колегія суддів вирішила відмовити в задоволенні клопотання третьої особи, з огляду на відсутність у клопотанні посилання на обставини, які б унеможливлювали розгляд даної справи за наявними у ній матеріалами.

Оскільки явка представників сторін та третьої особи в судові засідання не була визнана обов'язковою, зважаючи на наявні в матеріалах справи докази належного повідомлення представників сторін та третьої особи про місце, дату і час судового розгляду, а також враховуючи те, що судочинство здійснюється, зокрема, на засадах рівності та змагальності сторін і учасники судового провадження на власний розсуд користуються наданими ним процесуальними правами, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про можливість здійснення розгляду даної справи у відсутності представника третьої особи за наявними у справі матеріалами.

В судовому засіданні 15.03.2018 було оголошено вступну та резолютивну частини постанови суду.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані до матеріалів справи докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду встановила наступне.

27.01.2010 між позивачем, як суборендарем, та відповідачем, як орендарем, було укладено договір №УВ.АРВ-12-006 про суборенду вертольоту МІ-8МТВ, заводський номер 95127 (далі - Договір суборенди) (том справи - 1, аркуші справи - 10-19).

За умовами Договору суборенди (п.п.1.1-1.4) орендар передає, а суборендар приймає в строкове платне володіння та користування окремо індивідуально визначене майно - вертоліт МІ-8МТВ, заводський номер 95217 (далі - ПС) з технічним майном, устаткуванням з комплекту 1:1, необхідним для виконання всіх видів авіаційних робіт за цивільними процедурами на території України та за її межами. ПС, що орендується, знаходиться у володінні та користуванні орендаря на підставі договору оренди №7.7-02 від 15.10.2002, укладеного між орендарем та Військовою частиною 2269 внутрішніх військ МВС України (балансоутримувачем). ПС передається в суборенду з метою його використання відповідно до норм і правил, установлених законодавством України, міжурядовими договорами (угодами) та контрактами з ООН, положеннями Конвенції про міжнародну цивільну авіацію, пов'язаними з нею додатками, не допускаючи дій, що можуть призвести до заборони його експлуатації. ПС на момент укладення договору знаходиться в несправному стані. Питання потреби проведення його поточного або капітального чи поточного і капітального ремонту, а також необхідність проведення поліпшення та покращення ЛТХ (модернізація ПС) орендованого ПС для приведення у відповідність до вимог ООН або діючим у цивільній авіації вимогам, визначається в акті приймання-передавання за узгодженим висновком орендаря і суборендаря.

Приведення ПС до справного стану та відповідності до вимог, які діють у цивільній авіації та Організації Об'єднаних Націй, здійснюються шляхом: проведення капітального ремонту ПС та його агрегатів, у т.ч із заміною неремонтнопридатних агрегатів, що виявлені в процесі виконання таких ремонтів, заміною агрегатів без залишку призначеного ресурсу (календарного строку служби), у тому числі які не забезпечують відпрацювання міжремонтного ресурсу (календарного строку служби) та/або продовження ресурсних показників. Проведення поліпшення можливостей ПС та покращення ЛТХ (модернізація ПС) для приведення у відповідність до вимог ООН або діючим у цивільній авіації вимогам. Витрати на проведення вказаних у п.4.1 цього договору видів робіт здійснюються суборендарем за власний рахунок (п.п.4.1, 4.2 Договору суборенди).

Порядок нарахування та сплати орендної плати встановлені у розділі 5 Договору суборенди, згідно з п.п.5.1, 5.4 якого орендна плата встановлена у розмірі не меншої, що розрахована відповідно до Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 №786, і становить 333 700,00 грн. без ПДВ в місяць. У разі користування ПС протягом неповного календарного місяця (першого та/або останнього місяців оренди) орендна плата за дні користування визначається пропорційно дням користування.

Технічне обслуговування та поточні ремонти ПС здійснюються відповідно до регламенту ТО, чинних інструкцій, керівництв, діючих в цивільній авіації за рахунок власних коштів суборендаря (п.6.4 Договору суборенди).

Суборендар, серед іншого, зобов'язався привести ПС до справного стану відповідно до Розділу 4 даного договору (п.п.7.1.1 Договору суборенди).

Строк Договору суборенди ПС становить 40 місяців (п.2.1 Договору суборенди).

В п.15.1 Договору суборенди передбачено, що останній укладено строком на сорок місяців і договір діє з 27.01.2010 до 08.05.2013 включно.

Протягом 2010-2014 років між сторонами було укладено низку додаткових угод до Договору суборенди, якими вони доповнили договір п.п.5.12, 5.13, 7.1.18, 8.1.6, внесли зміни до п.п.1.1, 2.1, 4.2, 4.2.1-4.2.4, 4.3, 4.5, 5.1, 5.3, 5.6, 5.13, 6.2, 6.3, 6.5, 6.6, 7.1.2, 7.1.17, 15.1, розділ 12, статтю 17, а також виключили п.п.4.4, 8.1.4, 9.1.3, 9.1.5 (том справи - 1, аркуші справи - 20-31).

Зокрема, відповідно до п.1 додаткової угоди №7 від 17.08.2013 до Договору суборенди (том справи - 1, аркуш справи - 30) сторони скоригували строк дії договору та зазначили про те, що він діє до 05.05.2023 включно.

При відпрацюванні на протязі строку дії договору встановленого міжремонтного ресурсу вертольота (календарного строку служби), призначених або міжремонтних ресурсів (календарних строків служби) окремих агрегатів, приведення вертольоту до справного стану здійснюється позивачем відповідно до пп.4.1.1 Договору суборенди (п.4.5 Договору суборенди в редакції додаткової угоди №6 від 24.06.2011).

На строк виконання капітального ремонту вертольоту визначеного угодою між авіаційно-ремонтним підприємством і позивачем, відповідно до вимог ст. 762 ЦК України, позивач звільняється від сплати орендної плати, але не більше як на 9 місяців. Суборендар зобов'язаний письмово повідомити орендаря про дату початку та термін закінчення капітального ремонту ПС на авіаційно-ремонтних підприємствах з наданням підтверджуючих документів (в п.5.13 Договору суборенди в редакції додаткової угоди №8 від 20.01.2014).

За твердженням позивача, у зв'язку з відпрацюванням вертольотом міжремонтного ресурсу, позивачем у 2015 році було відсторонено вертоліт від експлуатації та направлено його на капітальний ремонт згідно з укладеним між позивачем, як замовником, та Державним підприємством "Конотопський авіаремонтний завод "Авіакон", як виконавцем, договором №429-15 від 10.07.2015 (далі - Договір капітального ремонту) та актом приймання-передачі вертольоту від 04.08.2015 (том справи - 1, аркуші справи - 53-60).

За умовами Договору капітального ремонту виконавець (п.п.1.1, 2.1, 2.2) за дорученням замовника зобов'язується виконати роботи з капітального ремонту (далі - роботи) вертольоту Ми-8МТВ-1 (реєстраційний номер UR-HLA, заводський номер 95127) (далі - вертоліт) (код класифікатора ДКПУ ГК30.30.6 згідно 016:2010 «Послуги з капітального ремонту та переобладнання повітряних, літальних апаратів та авіаційних двигунів»), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконані роботи на умовах та в строки, передбачені даним договором. Виконавець приступає до виконання робіт з дня передачі замовником виконавцю вертольота в ремонт та дня виконання замовником авансового платежу згідно з п.4.5.1 договору, в залежності від того, яка дата настане пізніше (день початку виконання робіт) (п.п.1.1, Договору капітального ремонту). Виконавець зобов'язується виконати роботи у повному обсязі та передати замовнику вертоліт після закінчення виконання робіт протягом 270 календарних днів з дня початку виконання робіт, але у будь-якому випадку не пізніше 60 календарних днів з дня передачі замовником виконавцю всіх (останнього з) агрегатів вертольоту, вказаних у п.1.3 даного договору, Додатку №1 до даного договору. Допускається дострокове виконання робіт.

На виконання умов Договору капітального ремонту позивач перерахував авансовий платіж в рахунок передплати вартості ремонтних робіт на суму 724 777,20 грн. згідно з платіжним дорученням №9893 від 30.12.2015 (том справи - 1, аркуш справи - 71).

31.12.2015 з дати початку капітального ремонту вертольоту на ДП "Авіакон" відповідач припинив нарахування орендної плати за користування позивачем вертольотом відповідно до умов п.5.13 Договору суборенди.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначав про те, що капітальний ремонт вертольоту не було закінчено у дев'ятимісячний строк, на який позивачу було припинено нарахування орендних платежів згідно з п.5.13 Договору суборенди, у зв'язку з чим відповідачем було поновлено нарахування орендної плати за користування позивачем вертольотом, незважаючи на те, що вертоліт продовжує перебувати на капітальному ремонті на ДП "Авіакон".

За твердженням позивача, вищевказані обставини позбавляють його можливості використовувати вертоліт (об'єкт суборенди) на умовах, передбачених Договором суборенди, а тому в даному випадку наявні підстави для здійснення перерахунку орендної плати.

Оскільки сторонами не було досягнуто згоди з цього питання, позивач звернувся за захистом своїх прав до суду і просив зобов'язати відповідача здійснити перерахунок орендної плати за Договором суборенди.

Місцевий господарський суд позов задовольнив повністю, визнавши вимоги позивача обґрунтованими та документально підтвердженими.

Колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, вважає його таким, що відповідає як фактичним обставинам справи, так і вимогам чинного законодавства, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.

За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк (ст. 759 Цивільного кодексу України).

Договір найму укладається на строк, встановлений договором. До договору піднайму застосовуються положення про договір найму (ст. ст. 763, 774 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Зазначене також кореспондується зі ст. 526 Цивільного кодексу України, де встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За користування майном з наймодавця справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором (ст. 762 Цивільного кодексу України).

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. ст. 610, 612 Цивільного кодексу України).

Як уже зазначалося вище, предметом розгляду у даній справі є вимога позивача про зобов'язання відповідача здійснити позивачу перерахунок орендної плати за Договором суборенди, оскільки позивач не може використовувати об'єкт суборенди (вертоліт) з незалежних від нього причин, а саме: у зв'язку з перебуванням вертольоту на капітальному ремонті.

Виходячи з умов Договору капітального ремонту (п.2.2), виконавець зобов'язався виконати роботи в повному обсязі та передати вертоліт позивачу по закінченню виконання робіт протягом 270 календарних днів (що відповідає строку у дев'ять місяців) з дня початку виконання робіт.

В ході судового розгляду було встановлено, що датою початку капітального ремонту вертольоту є 31.12.2015, а відтак ремонт мав бути виконаний в строк до 30.09.2016.

Однак на адресу позивача надійшли листи від виконавця робіт, згідно з якими позивач повідомлявся про затримку ремонту повітряних суден, у тому числі і спірного несправного повітряного судна, у зв'язку із завантаженістю виробничих потужностей підприємства державними замовленнями в інтересах збройних формувань України які, в умовах ситуації, що склалася в державі, є першочерговими та пріоритетними (лист №662ф від 21.06.2016 - том справи - 1, аркуші справи - 72-73), а також про неможливість виконання ремонту вертольоту (заводський номер 95127) та про можливість продовження робіт лише з жовтня 2016 року, після виконання контрактів за замовленням Міністерства оборони України (лист №1034с від 29.09.2016 - том справи - 1, аркуші справи - 74-75).

З урахуванням викладеного, позивач звернувся до відповідача з листом вих.№1342/16 від 13.10.2016 (том справи - 1, аркуші справи - 76-78), в якому повідомив про затримки із здійсненням капітального ремонту та запропонував укласти додаткову угоду про внесення змін до п.5.13 Договору суборенди щодо звільнення позивача від сплати орендних платежів.

Однак звернення позивача було залишено відповідачем без належного реагування, що й зумовило звернення позивача за захистом своїх прав до суду.

Надані учасниками провадження у даній справі докази та пояснення свідчать про те, що в даному випадку відсторонення позивачем об'єкту суборенди (вертольоту) від експлуатації було зумовлено закінченням призначеного вертольоторесурсу (строку служби), внаслідок нормального зношення такого вертольоту. До того ж, направлення позивачем вертольоту в капітальний ремонт спрямоване на виконання зобов'язань позивача, визначених сторонами у п.4.5 Договору суборенди щодо приведення вертольоту до справного стану.

Обов'язок експлуатанта виконувати польоти лише на повітряному судні, яке перебуває у справному стані та підготовлене до польотів згідно з вимогами експлуатаційно-технічної документації встановлений в ч.8 ст. 46 Повітряного кодексу України.

Згідно з положеннями ч.ч.1, 6 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір, якої встановлюється договором оренди. Наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Колегія суддів погоджується з місцевим господарським судом в тому, що експлуатація вертольоту позивачем до закінчення його капітального ремонту на ДП "Авіакон" та поновлення ресурсів, в силу вимог закону та нормативної документації, якою є керівництво з технічної експлуатації, неможлива. Як уже зазначалося вище, обставинами, які призвели до неможливості експлуатації (використання) вертольоту позивачем є закінчення призначеного такому вертольоту ресурсу (строку служби), що сталося внаслідок нормального зношення вертольотів і в силу положень ч.3 ст. 779 Цивільного кодексу України не є сферою відповідальності позивача (тобто це обставини, за які позивач не відповідає).

В ч.2 ст. 21 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачено, що розмір орендної плати може бути змінено на вимогу однієї з сторін, якщо з незалежних від них обставин істотно змінився стан об'єкта оренди, а також в інших випадках, встановлених законодавчими актами України.

Окрім того, згідно з ч.4 ст. 762 Цивільного кодексу України наймач має право вимагати зменшення плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, можливість користування майном істотно зменшилася.

Зважаючи на вищевикладені правові норми, а також обставини даної справи, колегія суддів погоджується з місцевим господарським судом в тому, що позивач підлягає звільненню від сплати орендної плати за користування вертольотом за весь час, протягом якого такому вертольоту не буде поновлено ресурс за результатами проведеного капітального ремонту. Поновлення відповідачем нарахування орендної плати за користування позивачем вертольотом по закінченню встановленого в п.5.13 Договору суборенди дев'ятимісячного періоду звільнення позивача від сплати орендної плати суперечить ч.6 ст. 762 Цивільного кодексу України. До того ж, обмеження періоду звільнення позивача від сплати орендної плати дев'ятьма місяцями, про що вказано в п.5.13 Договору суборенди, не є визначенням строку виконання позивачем капітального ремонту вертольотів.

Належних та допустимих доказів, які б свідчили про протилежне ані місцевому господарському суду, ані суду апеляційної інстанції не надано.

Відповідно до ст. ст. 7, 13 Господарського процесуального кодексу України правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин; рівності всіх фізичних осіб незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного і соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних або інших ознак; рівності фізичних та юридичних осіб незалежно від будь-яких ознак чи обставин. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно зі ст. ст. 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

В ст. ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Надані до матеріалів справи докази та пояснення учасників судового провадження свідчать про нормативну обґрунтованість та документальне підтвердження доводів позивача, у зв'язку з чим позов є таким, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За результатами перегляду даної справи колегія суддів дійшла висновку про те, що місцевим господарським судом було повно, всебічно та об'єктивно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також вірно застосовано норми матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим правові підстави для зміни чи скасування оскаржуваного у даній справі судового рішення відсутні.

Доводи, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи та не спростовують висновків місцевого господарського суду, а тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Відповідно до ч.ч.1-4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається:

1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін;

2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судового збору, судовий збір, сплачений відповідачем, компенсується за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Зважаючи на відмову у задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання покладаються на відповідача (апелянта).

Керуючись ст. ст. 13, 14, 73, 74, 76, 129, 269, 275, 276, 281, 282 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державного підприємства "Українське авіаційно-транспортне підприємство "Хорів-Авіа" на рішення Господарського суду міста Києва від 14.12.2017 у справі №910/4320/17 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 14.12.2017 у справі №910/4320/17 залишити без змін.

3. Матеріали справи №910/4320/17 повернути до Господарського суду міста Києва.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах в порядку і строки, визначені в ст. 288 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Л.П. Зубець

Судді В.О. Зеленін

А.І. Мартюк

Повний текст постанови суду складено 19.03.2018