Постанова № 72795181, 12.03.2018, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.03.2018 року м. Дніпро Справа № 904/8922/17

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Іванова О.Г. (доповідач),

суддів: Березкіної О.В., Дарміна М.О.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю "Дніпродзержинський лакофарбовий завод "Спектр", м. Кам`янське, Дніпропетровська область на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 11.12.2017 року у справі № 904/8922/17, ухвалене суддею Євстигнеєвою Н.М., повний текст якого складений 15.12.2017 року,

за позовом Дніпропетровського воєнізованого гірничорятувального (аварійно-рятувального) загону Державної служби України з надзвичайних ситуацій (Дніпропетровський ВГРЗ), м. Дніпро

до Товариства з додатковою відповідальністю "Дніпродзержинський лакофарбовий завод "Спектр", м. Кам`янське, Дніпропетровська область

про стягнення заборгованості у сумі 22 715,45 грн.,

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Дніпропетровської області звернувся Дніпропетровський воєнізований гірничорятувальний (аварійно-рятувальний) загін Державної служби України з надзвичайних ситуацій (далі Дніпропетровський ВГРЗ, Позивач) з позовною заявою, у якій, з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог від 21.11.2017 року, просить стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю "Дніпродзержинський лакофарбовий завод "Спектр" (далі Відповідач) заборгованість у розмірі 22 715,45 грн., з яких:

- основна заборгованість у розмірі 17 000,00 грн.;

- 3 % річних у розмірі 885,98 грн.;

- інфляційні збитки у розмірі 4 829,47 грн.

Позовні вимоги мотивовані наявністю у Відповідача станом на 08.09.2017 року заборгованості у розмірі 17 000,00 грн. за Договором №27 від 01 січня 2006 року на постійне і обов'язкове аварійно-рятувальне обслуговування. У зв'язку з не оплатою відповідачем заборгованості позивачем заявлена вимога про стягнення трьох відсотків річних та втрат від інфляції.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 11.12.2017 року по справі №904/8922/17 (головуючий суддя Євстигнеєва Н.М.) позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з додатковою відповідальністю "Дніпродзержинський лакофарбовий завод "Спектр" на користь Дніпропетровського воєнізованого гірничорятувального (аварійно-рятувального) загону Державної служби України з надзвичайних ситуацій (Дніпропетровський ВГРЗ) заборгованість у сумі 17 000,00грн., три відсотки річних у сумі 885,80грн., втрати від інфляції у сумі 4 829,47 грн., витрати. пов'язані зі сплатою судового збору у сумі 1 599,99 грн. В решті позовних вимог – відмовлено.

Не погодившись з даним рішенням Товариство з додатковою відповідальністю "Дніпродзержинський лакофарбовий завод "Спектр"з вернулось до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення та залишити позовну заяву без розгляду.

При цьому, скаржник в апеляційній скарзі посилається на те, що укладеним між сторонами договором передбачено, що виконання Позивачем аварійно-рятувального обслуговування здійснюється виключно у разі відповідного звернення (виклику) Відповідача. Оскільки з моменту укладення договору до теперішнього часу Відповідач не звертався до Позивача із викликами щодо надання йому послуг, передбачених умовами договору, а Позивач, у свою чергу, не виконував жодних невідкладних заходів в умовах надзвичайних ситуацій з метою рятування людей, надання допомоги потерпілим, захисту матеріальних цінностей, локалізації та ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, на об’єктах, належних Відповідачу, то позивачем не надано до суду жодних доказів виконання ним своїх договірних зобов’язань передбачених договором № 27 від 01.01.2016 року.

У зв’язку з чим, Позивач взагалі не мав жодних юридичних підстав для звернення до суду, оскільки ТДВ «Дніпродзержинський лакофарбовий завод «Спектр» не порушувало умов Договору у частині оплати виконаних робіт, яких воно не замовляло та вартість яких не узгоджено згідно із порядком, передбаченим пунктом 4.1 Договору № 27 від 01.01.2006 року.

Також, Позивач систематично не виконував свої договірні обов’язки, обумовлені розділом 2 Договору №27, зокрема не здійснював цілодобове оперативне чергування відділень, готових до негайного виконання робіт на об’єктах Відповідача, не надавав медичної допомоги потерпілим працівникам підприємства Відповідача в осередку аварій, надзвичайних ситуацій, в до госпітальний період, не здійснював інженерно-технічної оцінки підготовленості об’єкту до надзвичайних ситуацій та не виконував інших обов’язків, покладених на нього договором № 27.

Скаржник зазначає, що ТДВ «Дніпродзержинський лакофарбовий завод «Спектр» не підписувало з Позивачем актів виконаних робіт, у зв’язку із невиконанням Позивачем своїх договірних зобов’язань та не узгодженістю вартості робіт згідно калькуляції, яка відповідно до п.4.1. Договору № 27 є документом на підставі якого обчислюється вартість виконаних Позивачем робіт. Надані Позивачем «акти виконання умов договору» на загальну суму 17000,00 гривень взагалі не містять, ані печатки підприємства Відповідача, ані підпису уповноважених осіб ТДВ «Дніпродзержинський лакофарбовий завод «Спектр».

Дніпропетровський воєнізований гірничорятувальний (аварійно-рятувальний) загін Державної служби України з надзвичайних ситуацій (Дніпропетровський ВГРЗ) у відзиві на апеляційну скаргу просить рішення залишити без змін а апеляційну скаргу без задоволення.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 12.01.2018 року відкрито апеляційне провадження та призначено до розгляду на 15.02.2018 року.

15.02.2018 року по справі №904/8922/17 оголошено перерву до 12.03.2018 року.

12.03.2018 року Дніпропетровським апеляційним господарським судом підписано вступну та резолютивну частини постанови у даній справі.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов’язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції встановлені наступні неоспорені обставини справи.

01.01.2006 року між Дніпропетровським воєнізованим гірничорятувальним загоном (Дніпропетровський ВГРЗ) Державної спеціальної (воєнізованої) аварійно-рятувальної служби МНС України (ДСВАРС), (виконавець) та Відкритим акціонерним товариством "Спектр", правонаступником якого є Товариство з додатковою відповідальністю "Дніпродзержинський лакофарбовий завод "Спектр" (замовник) було укладено договір №27 на постійне і обов'язкове аварійно-рятувальне обслуговування (т.1, а.с. 21-23).

Відповідно до п. 1 договору предметом цього договору є організація і виконання за викликом замовника 2-м взводом Дніпропетровського ВГРЗ невідкладних заходів в умовах надзвичайних ситуацій (НС) з метою рятування людей, надання допомоги потерпілим, захисту матеріальних цінностей, локалізації та ліквідації наслідків НС, виконання інших робіт, що потребують застосування спеціального аварійно-рятувального оснащення і відповідної кваліфікації особового складу виконавця на об’єктах замовника та профілактичного нагляду і контролю за станом техногенної безпеки на об’єктах замовника, а також виконання попереджувальних робіт згідно вимог нормативних документів

Пунктом 2 договору передбачено обов’язки виконавця.

Згідно з пунктом 2.1. договору передбачено, що для виконання доручених обов’язків виконавець 2-м взводом Дніпропетровського ВГРЗ забезпечує:

- цілодобове оперативне чергування відділень, АРМГ і командного складу загону, готових до негайного виконання робіт за призначенням на об’єктах замовника;

- оснащення відділень устаткуванням відповідно до Табелю мінімального оснащення і забезпечення його належного стану;

- доставку відділень на аварійний об’єкт в нормативний час, відповідно Статуту ведення аварійно-рятувальних робіт;

- надання кваліфікованої медичної допомоги потерпілим в осередку аварії, надзвичайної ситуації в до госпітальний період;

- комплектуванням особовим складом, що відповідає вимогам кваліфікаційної підготовленості і професійної придатності, в чисельності відповідно до нормативів обслуговування, визначених планами ліквідації аварій;

- обов’язкове тренування особового оперативного складу згідно з програмами з метою підтримання відповідного кваліфікаційного рівня та професійної придатності;

- нагляд і контроль за фактичним станом підготовленості обслуговуваних об’єктів до ліквідації НС, згідно вимогам, зафіксованим ПЛА та іншими нормативними документами;

- контроль підготовленості персоналу і спеціальних служб об’єкту до дій в надзвичайних ситуаціях;

- інженерно-технічну оцінку підготовленості об’єкту до можливих надзвичайних ситуацій.

Відповідно до п.4.1. договору вартістю постійного і обов'язкового аварійно-рятувального обслуговування є фінансування згідно з калькуляцією, що додається до цього договору та складає 6 000,00грн. на рік, щомісячно по 500,00грн. Перерахування коштів проводиться щомісячно в розмірі 1/12 річної суми в термін до 10 числа місяця, що слідує за звітним, згідно наданим виконавцем рахункам.

Пунктом 6. договору зазначено, що Договір вступає в дію з 1 січня 2006 року. Аварійно-рятувальне обслуговування припиняється при підтвердженому у встановленому порядку факту відсутності потенційної техногенної небезпеки об’єкту замовника.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем на адресу відповідача були направлені рахунки на оплату постійного і обов'язкового аварійно-рятувального обслуговування за період з вересня 2014 року по червень 2017 року №326 від 30.09.2014р. №365 від 31.10.2014р. №403 від 28.11.2014р. №442 від 16.12.2014р. №29 від 22.01.2015р. №60 від 20.02.2015р. №95 від 20.03.2015р. №130 від 20.04.2015р. №169 від 20.05.2015р. №200 від 22.06.2015р. №244 від 21.07.2015р.№285 від 20.08.2015р. №322 від 22.09.2015р. №360 від 20.10.2015р. №397 від 20.11,2015р. - №432 від 16.12.2015р. №24 від 20.01.2016р. №59 від 29.02.2016р. №94 від 31.03.2016р. №129 від 29.04.2016р. №165 від 31,05.2016р. №202 від 30.06.2016р. №239 від 29.07.2016р. №277 від 31.08.2016р.№313 від 30.09.2016р. №351 від 31.10.2016р.№388 від 30.11.2016р. №426 від 30.12.2016р, №25 від 31.01.2017р.,№60 від 28.02.2017р., №97 від 31,03.2017р №135 від 28.04.2017р. №180 від 31.05.2017р., №211 від 30.06.2017 року (т.1, а.с.24-57).

На виконання умов договору за період з вересня 2014 року по червень 2017 року позивачем на адресу відповідача були надіслані оригінали актів №326 від 30.09.2014 року, №365 від 31.10.2014р., №403 від 28.11.2014р., №442 від 16.12.2014р., №29 від 22.01.2015 р., №60 від 20.02.2015 р., №95 від 20.03.2015р. №130 від 20.04.2015р. №169 від 20.05.2015р.№200 від 22.06.2015р. №244 від 21.07.2015р.№285 від 20.08.2015р. №322 від 22.09.2015р. №360 від 20.10.2015р. №397 від 20.11.2015р. №432 від 16.12.2015р.№24 від 20.01.2016р. №59 від 29.02.2016р. №94 від 31.03.2016р. №129 від 29.04.2016р. №165 від 31.05.2016р. №202 від 30.06.2016р. №239 від 29.07.2016р. №277 від 31.08.2016р. №313 від 30.09.2016р. №351 від 31.10.2016р. №388 від 30.11.2016р. №426 від 30.12.2016р.№25 від 31.01.2017р. №60 від 28.02.2017р. №97 від 31.03.2017р. |№135 від 28.04.2017р. №180 від 31.05.2017р. №211 від 30.06.2017р. (т.1, а.с.58-91) на загальну суму 17 000,00 грн.

За доводами Позивача Відповідач неналежно виконав свої зобов’язання за договором в частині оплати послуг з постійного і обов'язкового аварійно-рятувального обслуговування, у зв’язку з чим борг Відповідача за період з вересня 2014 року по червень 2017 року складає 17 000,00 грн., що і є причиною виникнення спору.

Задовольняючи позовні вимоги позивача, суд першої інстанції виходив із того, що відповідачем неналежно виконано свої зобов’язання за договором в частині оплати послуг з постійного і обов'язкового аварійно-рятувального обслуговування.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних мотивів.

Правовідносини між Позивачем та Відповідачем регулюються Кодексом цивільного захисту України (далі - КЦЗ України), Наказами МНС «Про порядок обслуговування об’єктів та окремих територій Державними аварійно-рятувальними службами» від 17.11.2003р. №440 (далі - Наказ №440), Постановою КМУ від 26.10.2016р. №763 «Про затвердження переліку суб’єктів господарювання, галузей та окремих територій, які підлягають постійному та обов’язковому аварійно-рятувальному обслуговуванню на договірній основі» (далі - Постанова КМУ №763), Постановою КМУ від 11.01.2017 року №5 «Про затвердження Порядку здійснення постійного та обов’язкового аварійно-рятувального обслуговування суб’єктів господарювання, галузей та окремих територій» (далі - Постанова КМУ №5).

Відповідно до частини 1 статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожана фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства та на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Європейський суд з прав людини під терміном власність розуміє також грошові кошти, що підлягають оплаті за надані послуги. Невиконанням обов'язку щодо оплати вартості наданих послуг відповідач порушує право позивача, безпідставно не перераховуючи кошти (вартість робіт) у власність позивача.

Суб’єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч. 1 ст. 193 ГК України).

Стаття 526 ЦК України встановлює вимогу щодо виконання зобов’язань належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Якщо у зобов’язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (ч. 1 ст. 901 ЦК України).

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 ЦК України).

Договір є обов’язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Зобов’язання замовника оплатити виконавцю надані послуги, вартість яких зазначається в додатках до цього договору, що підписуються уповноваженими представниками сторін встановлено пунктом 4 договору.

З огляду на наведені вище положення законодавства, умови пункту 4.1. договору (перерахування коштів проводиться щомісячно в розмірі 1/12 річної суми в термін до 10 числа місяця, що слідує за звітним), строк виконання замовником своїх зобов’язань з оплати наданих послуг та у спірній сумі, є таким, що настав 9 (дев'ятого) числа кожного місяця.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем у встановлені строки свої зобов’язання по оплаті не виконано.

У зв’язку з чим, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за надані послуги у сумі 17 000,00 грн. є обґрунтованими та такими, що підставно задоволені господарським судом.

Колегія суддів не погоджується з доводами апеляційної скарги про те, що укладеним між сторонами договором передбачено, що виконання Позивачем аварійно-рятувального обслуговування здійснюється виключно у разі відповідного звернення (виклику) Відповідача, з огляду на наступне.

Статтею 133 КЦЗ України передбачено, що суб’єкти господарювання та окремі території, на яких існує небезпека виникнення надзвичайних ситуацій, підлягають постійному та обов’язковому аварійно-рятувальному обслуговуванню на договірній основі аварійно-рятувальними службами, які пройшли атестацію в установленому порядку.

Пунктом 3.3 Розділу 3 Наказу №440 передбачено, що постійне та обов'язкове обслуговування об'єктів державними аварійно-рятувальними службами (формуваннями) здійснюється на підставі договору на постійне та обов'язкове обслуговування.

Відповідно до п.4.1. Розділу 4 Наказу №440, підставою для укладання договорів на аварійно-рятувальне обслуговування об'єктів державними аварійно-рятувальними службами є наявність на об'єкті джерела потенційної небезпеки або ризику виникнення надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Пунктом 3 Порядку здійснення постійного та обов’язкового аварійно-рятувального обслуговування суб’єктів господарювання, галузей та окремих територій затвердженого Постановою КМУ №5, передбачено - постійному та обов’язковому обслуговуванню на договірній основі підлягають суб’єкти господарювання, перелік яких затверджено постановою КМУ № 763.

Відповідно до постанови КМУ №763, заявник апеляційної скарги, як суб’єкт господарювання входить до переліку об’єктів, що підлягають постійному та обов’язковому аварійно-рятувальному обслуговуванню.

З огляду на норми діючого законодавства, а також на розділ 2 «Обов'язки Виконавця» Договору № 27 від 01.01.2006 року, обов’язки Позивача за договором не обмежуються лише виконанням аварійно-рятувального обслуговування виключно у разі відповідного звернення (виклику) Відповідача, а включають також дії, які виконуються Позивачем постійно та не залежать від будь-яких звернень відповідача, такі як: цілодобове оперативне чергування; оснащення відділень устаткуванням; комплектування особовим складом; тренування особового складу та інше.

Вищезазначене також знайшло своє відображення й у на розділі 4 «Вартість обслуговування і порядок розрахунків» Договору № 27 від 01.01.2006 року, відповідно до якого вартість постійного і обов'язкового аварійно-рятувального обслуговування складає 6 000,00грн. на рік, щомісячно по 500,00грн., а оплата аварійно-рятувальних робіт здійснюється по фактичним витратам на їх виконання додатково до фінансування загону за постійне та обов’язкове обслуговування.

Колегія суддів відхиляє також доводи апеляційної скарги щодо ненадання Відповідачу послуг за спірним договором, оскільки жодних викликів на адресу замовника з метою рятування людей, надання допомоги потерпілим, захисту матеріальних цінностей, локалізації та ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, виконання інших робіт, що потребують застосування спеціально аварійно-рятувального оснащення і відповідної кваліфікації особового складу позивача на об’єктах відповідача та профілактичного нагляду за станом техногенної безпеки, а також виконання попереджувальних робіт згідно з вимогами нормативних документів, позивачу не направлялось, з огляду на таке.

Як вбачається зі змісту актів виконання умов договору №27 від 01.01.2006 позивачем забезпечувалося функціонування державних аварійно-рятувальних служб (формувань) у режимі постійної готовності до виконання комплексу аварійно-рятувальних робіт, організовувалося технічне обслуговування аварійно-рятувальних засобів, підтримувалися у відповідному стані матеріально-технічні резерви для проведення аварійно-рятувальних робіт. Жодних вимог відповідач до позивача щодо невиконання (неналежного виконання) виконавцем своїх обов’язків, зазначених у пункті 2.1. договору, не заявляв.

Крім того, Позивачем надано докази направлення на адресу Скаржника «Плану-графіку виконання запобіжно-профілактичних робіт».

Що стосується невідкладних заходів в умовах надзвичайних ситуацій, то оплата аварійно-рятувальних робіт, як вже зазначалося вище, здійснюється по фактичним витратам на їх виконання додатково до фінансування загону за постійне та обов’язкове обслуговування (п.4.1. договору), на підставі виданих підтверджувальних документів після їх оформлення та узгодження між замовником та виконавцем.

Наразі, предметом даної позовної заяви є стягнення вартості постійного і обов’язкового аварійно-рятувального обслуговування згідно з калькуляцією, перерахування коштів за яке проводиться в термін до 10 числа місяця, що слідує за звітним, а не стягнення додаткових фактичних витрат на виконання аварійно-рятувальних робіт.

Доводи відповідача щодо не досягнення згоди стосовно усіх істотних умов договору, зокрема щодо відсутності калькуляції, посилання на яку містить п.4.1. договору, спростовуються змістом самого пункту 4.1. договору, яким визначено вартість постійного і обов’язкового аварійно-рятувального обслуговування у сумі 6 000,00грн. на рік, а щомісячно по 500,00грн.

Щодо відсутності доказів направлення на його адресу актів виконаних робіт та підписання цих актів відповідачем, направлення та отримання ним рахунків на оплату виконаних робіт, колегія суддів зазначає, що за мовами укладеного між сторонами договору перерахування коштів за постійне і обов’язкове аварійно-рятувальне обслуговування проводиться в термін до 10 числа місяця, що слідує за звітним. При цьому виконання зобов’язань щодо перерахування коштів за постійне і обов’язкове аварійно-рятувальне обслуговування замовником не поставлено в залежність від отримання актів приймання-передачі робіт (послуг).

Окрім того, слід зазначити, що рахунок-фактура є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перерахувати кошти; ненадання рахунку-фактури не є відкладальною умовою у розумінні ст.212 Цивільного кодексу України та не є простроченням кредитора в розумінні ст.613 Цивільного кодексу України, тому відсутність рахунка-фактури не звільняє відповідача від обов’язку сплатити надані послуги. Наведене узгоджується з позицією Верховного Суду України, яка викладена в постанові від 29.09.2009 у справі №37/405.

Згідно з ч. 1 ст. 199 Господарського кодексу України виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (cт.610 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть якого полягає у отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

У разі неналежного виконання боржником грошового зобов'язання виникають нові додаткові зобов'язання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем нараховано та просить стягнути з відповідача 3% річних за період з 11.10.2014 по 20.11.2017 у сумі 885,98грн. та втрати від інфляції у сумі 4 829,47грн. за період з жовтня 2014 по жовтень 2017 року.

Перевіривши правильності обчислення розрахунку 3% річних господарським судом вірно встановлено, що позивачем невірно визначений період прострочення виконання зобов’язання.

Так, згідно із ч. 1 ст. 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (ч.1 ст. 252 ЦК України). Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок (ст. 253 ЦК України). Якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день (ч.5 ст. 254 ЦК України).

Оскільки період прострочки виконання зобов'язання за актами №130 від 20.04.2015, №432 від 16.12.2015, №94 від 31.03.2016, №202 від 30.06.2016 позивачем визначено невірно, не враховано положення ч. 5 ст. 254 ЦК України (вихідні дні та святковий день), вимога про стягнення 3% річних підлягає задоволенню частково за загальний період з 11.10.2014 по 20.11.2017 у сумі 885,80грн.

Згідно абзацу 3 п.3.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р.

За змістом пункту 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012 № 01-06/928/2012 "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права" якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця.

Позивачем при здійсненні розрахунку втрат від інфляції враховані рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97, втрати від інфляції складають 4 829,47 грн.

Таким чином, господарським судом правильно задоволено позовні вимоги частково у сумі: 22 715,27грн. (17 000,00грн. – основний борг, 885,80грн. - 3% річних, 4 829,47 грн. - втрати від інфляції).

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 275 та статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За викладених обставин, колегія суддів суду апеляційної інстанції вважає, що розглядаючи справу, суд першої інстанції дав оцінку наявним у справі доказам за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, правильно застосував норми матеріального і процесуального права, що у відповідності до ст. 276 ГПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду - без змін.

Зважаючи на відмову у задоволенні апеляційної скарги, судові витрати, понесені у зв'язку із апеляційним оскарженням, згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на заявника у скарзі і відшкодуванню не підлягають.

Оскільки загальна ціна позову становить 22 715,45 грн., тобто не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, то відповідно до п. 1 ч. 5 ст. 12 ГПК України дана справа відноситься до категорії малозначних справ, у зв’язку з чим відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України судові рішення у даній справі не підлягають касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених підпунктами а, б, в, г пункту 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. ст. ст. 269, 275, 276, 282 ГПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю "Дніпродзержинський лакофарбовий завод "Спектр", м. Кам`янське, Дніпропетровська область - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 11.12.2017 року у справі № 904/8922/17 - залишити без змін.

Судові витрати Товариства з додатковою відповідальністю "Дніпродзержинський лакофарбовий завод "Спектр"за подання апеляційної скарги на рішення суду покласти на заявника апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду лише у випадках, передбачених пунктом 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України, протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 16.03.2018 року.

Головуючий суддя О.Г. Іванов

Суддя О.В. Березкіна

Суддя М.О. Дармін