Постанова № 72795155, 15.03.2018, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" березня 2018 р. Справа№ 910/9562/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Суліма В.В.

суддів: Гаврилюка О.М.

Майданевича А.Г.

при секретарі судового засідання : Стаховській А.І.

за участю представників сторін:

від позивача: Андрійко Є.Л. довіреність № 14-199 від 11.12.2017 року;

від відповідача: не прибув;

розглянувши апеляційну скаргу Дочірнього підприємства "Укравтогаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 10.01.2018 року

у справі № 910/9562/15 (суддя: Смирнова Ю.М.)

за заявою Дочірнього підприємства "Укравтогаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"

про розстрочення виконання рішення Господарського суду міста Києва від 23.07.2015 у справі № 910/9562/15

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до Дочірнього підприємства "Укравтогаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"

про стягнення заборгованості 21 101 569,87 грн

Встановив

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" ( далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Дочірнього підприємства "Укравтогаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (далі - відповідач) про стягнення з відповідача заборгованості за договором купівлі-продажу природного газу №13/002-ПР від 31.01.2013 року у загальній сумі 21101569,87 грн (з них: 5044401,30 грн - пеня, 11356343,30 грн - 7% штрафу, 3534961,10 грн - інфляційні втрати, 1165864,17 грн - 3% річних).

Господарський суд міста Києва у справі № 910/9562/15 позов задовольнив частково; присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача грошові кошти у сумі 13842145,66 грн, з яких: 4799843,59 грн пені, 4974268,00 грн 7% штрафу, 2967320,11 грн інфляційних втрат, 1100713,96 грн - 3% річних; в іншій частині позову відмовлено; присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 47938,80 грн витрат по сплаті судового збору рішенням від 23.07.2015 року.

02.06.2017 року видано накази на виконання вищевказаного рішення суду.

Відповідач звернувся до суду першої інстанції із заявою про розстрочення виконання рішення Господарського суду міста Києва від 23.07.2015 року у справі №910/9562/15 на 4 роки згідно з доданим до заяви графіку погашення заборгованості.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.07.2017 року у справі №910/9562/15, залишеною без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.09.2017 року, заяву відповідача про розстрочення виконання рішення задоволено частково; розстрочено виконання рішення Господарського суду міста Києва від 23.07.2015 року у справі №910/9562/15 про стягнення з відповідача заборгованості та судового збору в сумі 13890 84,46 грн на 24 місяці наступним чином: починаючи з дня набрання даною ухвалою законної сили, у рахунок погашення пені, 7% штрафу, інфляційної складової боргу та 3% річних, а також сплати судового збору в загальній сумі 13890084,46 грн з відповідача підлягає стягненню щомісячно на користь позивача по 578753,52 грн, а останнього місяця - 578753,50 грн.

Вищий господарський суд України постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.09.2017 року та ухвалу Господарського суду міста Києва від 20.07.2017 року у справі № 910/9562/15 скасував, а справу направив на новий розгляд заяви Дочірнього підприємства "Укравтогаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" про розстрочення виконання судового рішення до Господарського суду міста Києва своєю постановою від 04.12.2017 року.

Господарський суд міста Києва у задоволенні заяви Дочірнього підприємства "Укравтогаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" про розстрочення виконання судового рішення відмовив своєю ухвалою від 10.01.2018 року.

Не погодившись з прийнятою ухвалою, Дочірнього підприємства "Укравтогаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" звернулося до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу у даній справі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що Господарський суд міста Києва, визнав обставини встановленими, які є недоведеними і мають значення для справи, неправильно застосував норми процесуального права.

Крім того, скаржник вказав, що до складу ДП «УКРАВТОГАЗ» входить регіональне виробниче управління (РВУ) «Донецькавтогаз», яке здійснює реалізацію стисненого природного газу як моторного палива в Донецькій та Луганській областях. Дев'ять автомобільних газонаповнювальних компресорних станцій знаходяться на територіях, які визнані зоною АТО та відповідно які тимчасово не контролюються органами державної влади України, що беззаперечно завдає значних збитків підприємству.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.02.2018 року справу № 910/9562/15 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Сулім В.В., судді: Гаврилюк О.М., Майданевич А.Г.

Київський апеляційний господарський суд відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою Дочірнього підприємства "Укравтогаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 10.01.2018 у справі № 910/9562/15 та призначив розгляд справи своєю ухвалою від 19.02.2018 року.

Відповідно до ч.ч. 12, 13 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи. Якщо суд апеляційної інстанції визнав обов'язковою участь у судовому засіданні учасників справи, а вони не прибули, суд апеляційної інстанції може відкласти апеляційний розгляд справи.

При цьому, положеннями вказаної статті передбачено право, а не обов'язок суду відкласти апеляційний розгляд справи.

15.03.2018 року через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів від відповідача до суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

За результатом розгляду справи Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що немає підстав для задоволення даного клопотання, з огляду на наступне.

Згідно ст. ст. 273 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції розглядається протягом тридцяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року, ратифікованої Україною 17.07.1997 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Отже, Київський апеляційний господарський суд зазначає, що розумність тривалості провадження по судовій справі повинна бути оцінена в світлі обставин справи та з огляду на наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів, а також предмет спору. Відповідно до аналізу приписів ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається в першу чергу на відповідні суди.

Так, клопотання відповідача про відкладення розгляду справи відхиляється судом апеляційної інстанції, оскільки строк розгляду апеляційної скарги відповідно до ст. 273 ГПК України підійшов до кінця, а задоволення клопотання призведе лише до затягування розгляду справи, що є неприпустимим.

Враховуючи те, що явка представників сторін судом апеляційної інстанції обов'язковою не визнавалась, а участь в засіданні суду є правом, а не обов'язком сторони, зважаючи на обмежений ч. 2 ст. 273 Господарського процесуального кодексу України строк для перегляду рішення місцевого господарського суду, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку про необхідність здійснення перевірки ухвали Господарського суду міста Києва в апеляційному порядку за відсутності представника відповідача, який був належним чином повідомлений про час та місце судового засідання.

У судовому засіданні Київського апеляційного господарського суду представник позивача заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив ухвалу Господарського суду першої інстанції залишити без змін а скаргу без задоволення.

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, Київський апеляційний господарський суд вважає, що ухвала Господарського суду міста Києва від 10.01.2018 року підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Дочірнього підприємства "Укравтогаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" - без задоволення, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

У поданій заяві відповідач просить суд розстрочити виконання рішення Господарського суду міста Києва від 23.07.2015 року у справі №910/9562/15 на 4 роки згідно з доданим до заяви графіком погашення заборгованості, відповідно до якого заборгованість погашається частинами, починаючи з червня 2017 року, а останній платіж випадає на листопад 2020 року.

10.01.2018 року в доповнення до заяви представник Дочірнього підприємства "Укравтогаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" подав суду першої інстанції новий графік погашення заборгованості прострочених грошових зобов'язань за договором між Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" та Дочірнім підприємством "Укравтогаз" від 31.01.2013 року №13/002-ПР/6/13-У, за яким заборгованість погашається частинами, починаючи з січня 2018 року і по грудень 2020 року включно.

Тобто, з урахуванням поданого 10.01.2018 графіку, позивачем фактично ставиться питання про розстрочення виконання судового рішення на три роки.

15.12.2017 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03.10.2017 №2147-VIII, яким внесено зміни до Господарського процесуального кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 1992, № 6, ст. 56) та викладено його у новій редакції.

Відповідно до п.п. 9 п. 1 Розділу ІХ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 року № 2147-VIII, справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно ч. 3. ст. 331 цього Кодексу визначено, що підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує:

1) ступінь вини відповідача у виникненні спору;

2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан;

3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо (ч. 4 ст. 331 Господарського процесуального кодексу).

Також ч. 5 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Мотивуючи заяву відповідач вказує, що фінансовий стан відповідача є тяжким, і він у значній мірі перешкоджає виконанню рішення суду у справі, тоді як надання розстрочки виконання рішення надасть можливість поступового погашення заборгованості без значного одноразового фінансового навантаження і забезпечить реальне отримання стягувачем присудженої до стягнення суми.

Однак, відповідач не довів суду, що викладені у заяві обставини мають об'єктивний вплив на виконання судового рішення.

При цьому, Київський апеляційний господарський суд відзначає, що направляючи справу на новий розгляд, Вищий господарський суд України зауважував, що суди попередніх інстанцій надали оцінку лише матеріальним інтересам відповідача, водночас обмежившись посиланням на врахування інтересів у тому числі позивача.

Так, розстрочка виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів як боржника, так і стягувача, а у наданих суду поясненнях позивач проти задоволення заяви заперечив та послався на відсутність фінансової можливості розстрочувати виконання зобов'язань своїх контрагентів, оскільки його фінансовий стан є також досить складним.

Крім того, Київський апеляційний господарський суд приймає до уваги, що позивач просить розстрочити виконання рішення суду саме на три роки у відповідності до зазначених у графіку строків платежів та сум, а за приписами Господарського процесуального кодексу України розстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року.

При цьому, Київський апеляційний господарський суд не приймає як наладжене твердження скаржника. як на підставу для скасування оскаржуваної ухвали, що до складу ДП «УКРАВТОГАЗ» входить регіональне виробниче управління (РВУ) «Донецькавтогаз», яке здійснює реалізацію стисненого природного газу як моторного палива в Донецькій та Луганській областях. Дев'ять автомобільних газонаповнювальних компресорних станцій знаходяться на територіях, які визнані зоною АТО та відповідно які тимчасово не контролюються органами державної влади України, що беззаперечно завдає значних збитків підприємству, як безпідставне та таке, що не доводить наявність обставин, які істотно ускладнюють виконання оскаржуваного рішення.

Вини відповідача в виникненні спору судом не встановлено.

При цьому, Київський апеляційний господарський суд приймає до уваги, значну тривалість судового провадження, так рішення у даній справі було ухвалене 23.07.2015 року. Так, зазначене підтверджує порушення співвідношення інтересів позивача та відповідача.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку щодо відмови в задоволенні заяви про розстрочку виконання рішення суду.

При цьому, колегія суддів зазначає, що хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін (рішення Суду у справі Трофимчук проти України no. 4241/03 від 28.10.2010 року).

Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Отже, зазначені в апеляційній скарзі доводи не знайшли свого підтвердження під час перегляду рішення судом апеляційної інстанції, апелянт не подав жодних належних та допустимих доказів на підтвердження власних доводів, які могли б бути прийняті та дослідженні судом апеляційної інстанції в розумінні ст.ст. 73, 76-79, 86 Господарського процесуального кодексу України. А тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Судові витрати, згідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покласти на апелянта.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства "Укравтогаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 10.01.2018 року у справі №910/9562/15 - залишити без змін.

3. Матеріали справи №910/9562/15 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя В.В. Сулім

Судді О.М. Гаврилюк

А.Г. Майданевич

Дата складення повного тексту 16.03.2018 року